Огляд новин законодавства (стр. 3 )

Директор Департаменту податкової,
митної політики та методології
бухгалтерського обліку

8. Про окремі питання капітального ремонту та реконструкції

Лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 13.03.2013 р. № 7/15-3763

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства розглянуло лист підприємства щодо окремих питань по проектах капітального ремонту та реконструкції і в межах компетенції роз'яснює.

Відповідно до Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єкта, затвердженого наказом Мінрегіону від 16.05.2011 № 45 та зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2011 за № 000/19389, назва об'єкта будівництва за проектною документацією має відповідати завданню на проектування, не змінюватися на всіх стадіях проектування та відображати вид будівництва (нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, реставрація, капітальний ремонт) та його місце розташування.

Визначення виду будівництва (капітальний ремонт або реконструкція) відноситься до повноважень замовника будівництва та проектувальника.

У разі, якщо проектна документація розробляється для об'єктів капітального ремонту, вартість будівельних робіт повинна визначатися за ресурсними елементними кошторисними нормами на ремонтно-будівельні роботи ДБН Д.2.4-2000. За відсутності у зазначених збірниках відповідних норм на окремі види ремонтних робіт, їх вартість може визначатися за ресурсними елементними кошторисними нормами на нове будівництво, у тому числі ДБН Д.2.2-46-99 "Роботи при реконструкції будівель та споруд", якщо характер, склад робіт та перелік операцій, які необхідно виконати при ремонті, співпадають з тими, що передбачені державними нормами на будівельні роботи. Показники кошторисного прибутку та адміністративних витрат при обчисленні вартості капітального ремонту на стадії складання інвесторської кошторисної документації об'єктів житла, соціальної сфери та комунального призначення приймаються за п. 15 та п. 4 додатків 12 та 13 ДБН Д.1. відповідно.

Для об'єктів реконструкції вартість будівельних робіт має визначатися за ресурсними елементними кошторисними нормами на будівельні роботи, зокрема ДБН Д.2.2-46-99 "Роботи при реконструкції будівель та споруд" з урахуванням п. 1.1.25 цих ДБН. У разі відсутності у цих збірниках відповідних норм на окремі види робіт, їх вартість може обчислюватися за ресурсними елементними кошторисними нормами на ремонтно-будівельні роботи ДБН Д.2.4-2000, якщо характер, склад робіт та перелік операцій, які необхідно виконати при реконструкції, співпадають з тими, що передбачені державними нормами на ремонтно-будівельні роботи. Кошторисний прибуток та адміністративні витрати по об'єктах реконструкції на стадії складання інвесторської кошторисної документації обчислюється з використанням відповідних показників додатків 12 та 13 ДБН Д.1. як для нового будівництва.

Фінансування об'єктів капітального ремонту та реконструкції здійснюється за різними кодами економічної класифікації видатків (3130 та 3140 відповідно), тому кошти, виділені на реконструкцію, не можуть використовуватися при здійсненні капітального ремонту.

Заступник Міністра Д. В. Ісаєнко

9. Про дату виникнення доходу при оплаті за рахунок бюджетних коштів

Лист Міністерства фінансів України від 21.03.2013 р. № 000/5/

Відповідно до пп. 11.3.5 п. 11.3 ст. 11 Закону Украї­ни від 28 грудня 1994 року № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон), який втратив чинність, датою збільшення валового доходу в разі продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів була дата надходження таких коштів на поточний рахунок платника податку або дата отриман­ня відповідної компенсації у будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом.

На відміну від зазначеного Закону Податковий кодекс України (далі - Кодекс) не передбачає «касовий метод» для визнання доходів при роз­рахунках за бюджетні кошти, а здійснюється за методами «нарахувань» та «співставлень», пе­редбаченими відповідними положеннями (стан­дартами) бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 137.4 ст. 137 Кодексу датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі до­ходи визнаються відповідно до цієї статті, неза­лежно від фактичного надходження коштів (метод «нарахувань»), визначений з урахуванням норм цього пункту та ст. 159 Кодексу.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт ви­знається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує ви­конання робіт або надання послуг (п. 137.1 ст. 137 Кодексу).

Враховуючи викладене, доходи враховують­ся при обчисленні об'єкта оподаткування в момент їх виникнення незалежно від спла­ти грошових коштів. Отже, непроплата гро­шових коштів Державною казначейською службою України не є підставою для ненарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток.

В. о. Ігнатов

10. Стосовно включення до вартості заборгованості, на яку покупець повинен зменшити витрати, трьох відсотків річних та інфляційних витрат

Лист Державної податкової служби України від 21.01.2013 р. № 000/6/15-1415

Державна податкова служба України розглянула лист <…> стосовно включення до вартості заборгованості, на яку покупець повинен зменшити витрати, трьох відсотків річних та інфляційних витрат і повідомляє.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

Боржник, який не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст. 612 ЦК).

Статтею 624 ЦК встановлено, що якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поняття індексу інфляції передбачено Інструкцією про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 р. № 000, із змінами та доповненнями.

Отже, інфляційні та три відсотки річних є штрафом за прострочення виконання грошового зобов'язання, які обчислюються у відсотках від суми невиконаного зобов'язання відповідно до ст. 549 ЦК.

Згідно п. 137.21 ст. 137 Кодексу якщо позичальник (дебітор) затримує сплату процентів (комісійних), кредитор урегульовує таку заборгованість згідно з пунктом 159.1 статті 159 Кодексу.

Платник податку - покупець зобов'язаний зменшити витрати на вартість заборгованості, визнану судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає день набрання законної сили рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису (пп. 159.1.2 п. 159.1 ст. 159 Кодексу).

Згідно з пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, зокрема суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку.

Виходячи з вищевикладеного, три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати не включаються до вартості заборгованості, оскільки вони є штрафом і підпадають під дію пп. 139.1.11 п. 139.1 ст. 139 Кодексу.

Заступник Ігнатов

11. Про індексацію заробітної плати

Лист Вищого господарського суду України від 07.05.2013 р. № 000/0/4-13

З метою вирішення питань, що виникли у судовій практиці, та розглянувши звернення заступника голови апеляційного суду Полтавської області щодо індексації заробітної плати та визначення строку звернення до суду, судова палата у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає таке.

Питання: Чи є індексація складовою частиною заробітної плати та чи поширюється на позов про її стягнення строк звернення до суду?

Відповідь: Індексацію заробітної плати передбачено законом.

Згідно з частиною шостою статті 95 КЗпП заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці" у період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 000.

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру (частина перша статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", пункт 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 000).

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України "Про оплату праці", якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій (частина друга статті 2 Закону України "Про оплату праці").

Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 р. № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 000/8713.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, є додатковою заробітною платою і, у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Заступник Голови

12. Щодо перерахунку податку на доходи фізичних осіб

Лист Державної податкової служби України від 19.02.2013 р. № 000/0/51-12/17-1115

Державна податкова служба України згідно зі ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. (далі - Кодекс) розглянула <...> лист від 27.12.2012 р. № щодо проведення річних перерахунків з податку на доходи фізичних осіб і повідомляє.

Порядок перерахунку податку на доходи фізичних осіб визначений ст. 169 Кодексу.

Так, підпунктом 169.4.2 пункту 169.4 статті 169 Кодексу встановлено, що роботодавець платника податку зобов'язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:

1) за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;

2) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, коли така соціальна пільга не повинна була застосовуватися;

3) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

Якщо платник податку звільняється з місця роботи, то податкова соціальна пільга надається з урахуванням останнього місячного податкового періоду, в якому він був звільнений (пп. 169.3.4 п. 169.3 ст. 169 Кодексу).

Водночас слід зазначити, що згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Якщо платник податку отримує доходи у вигляді заробітної плати за період її збереження згідно із законодавством, у тому числі за час відпустки або перебування платника податку на лікарняному, то з метою визначення граничної суми доходу, що дає право на отримання податкової соціальної пільги, та в інших випадках їх оподаткування такі доходи (їх частина) відносяться до відповідних податкових періодів їх нарахування (пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу).

При цьому Кодекс передбачає, що роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги (пп. 169.4.3 п. 169.4 ст. 169 Кодексу). Тобто цей пункт Кодексу дає право роботодавцю (податковому агенту) на виправлення будь-яких помилок у разі їх допущення при утриманні податку на доходи фізичних осіб.

Отже, враховуючи наведене, податковий агент у разі донарахувань будь-яких доходів, утому числі сум індексації за минулі періоди, з метою правильності застосування ставки податку (15; 17 відсотків) при визначенні сум податку на доходи фізичних осіб має відносити такі донарахування до відповідного періоду (місяця), за який вони донараховуються.

Заступник Ігнатов

13. Щодо роботи за сумісництвом

Лист Міністерства соціальної політики України від 28.03.2013 р. № 2-1/06/187-13

<...>

При прийомі на роботу за сумісництвом пред'явлення трудової книжки не передбачене. За загальним правилом це і неможливо у зв'язку з тим, що трудова книжка знаходиться на підприємстві, в установі або організації за місцем основної роботи працівника і видача її працівникові в період роботи не передбачена.

Відповідно до пункту 3 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мінюсту і Мінфіну від 28.06.93 № 43 (далі - Положення), працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, до установи, організації, повинен пред'явити власникові або уповноваженому їм органу паспорт.

При прийомі на роботу, що вимагає спеціальних знань, власник або уповноважений їм орган має право вимагати від працівника пред'явлення диплому або іншого документу про отриману освіту або професійну підготовку.

Згідно з пунктом 9 Положень запис в трудову книжку відомостей про роботу за сумісництвом здійснюється за бажанням працівника власником або уповноваженим їм органом за місцем основної роботи.

Пунктом 12 Положень визначено, що відповідальність за порушення порядку прийому на роботу за сумісництвом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 000 "Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій" і Положенням покладається на власника або уповноважений їм орган державного підприємства, установи, організації, який приймає працівника на роботу за сумісництвом.

Крім того, відповідно до частини другої статті 21 Кодексу законів про працю України обмеження відносно сумісниці можуть вводитися законодавством, зокрема і колективним договором, а також трудовим договором, який є для працівника основним. Порушення обмежень на сумісницю, встановлених законодавством, колективним або трудовим договором, є основою для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. При відповідних обставинах можливе застосування і такого дисциплінарного стягнення, як звільнення з роботи.

Також слід зазначити, що згідно з пунктом 21 Порядку числення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 000 (зі змінами), якщо застрахована особа працює за сумісництвом, посібник з тимчасової непрацездатності здійснюється за місцем роботи за сумісництвом на підставі копії листка непрацездатності, виданого в установленому порядку, завіреним підписом керівника і друком за основним місцем роботи, і довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи.

Питання відносно поєднання професій (посад) регулюється постановою Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 № 000 "Про порядок і умови поєднання професій (посад) " і Інструкцією по застосуванню постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.81 № 000 "Про порядок і умови поєднання професій (посад) ", затвердженої постановою Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням, Міністерства фінансів СРСР і ВЦСПС від 14.05.82 (відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 № 000 "Про порядок тимчасовий дії на територія Україна окремий акт законодавство союз рср" вказаний нормативний акт діє в частина, не суперечить чинне законодавство).

Названа Інструкція визначає поєднання професій (посад) як виконання працівником разом зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи по іншій професії (посади).

Згідно з пунктом 1 Положення сумісницею вважається виконання працівником окрім своєї основної іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) по найму.

Якщо працівник працює за сумісництвом, але звільняється з основної роботи, робота за сумісництвом може стати основним місцем роботи.

Оскільки робота за сумісництвом виконується на підставі трудового договору, то з працівником за його заявою розривається трудовий договір про роботу за сумісництвом і укладається новий трудовий договір про роботу на підприємстві на певній посаді шляхом видання наказу про це.

Якщо за основним місцем роботи в трудову книжку працівника не внесений запис про роботу за сумісництвом, те і невноситься запис в неї і про звільнення працівника з цієї роботи.

Заступник директора Департаменту правового

забезпечення - начальник відділу Е. Тулина

14. Щодо обмеження праці жінок

Лист Міністерства соціальної політики України від 21.03.2013 р. № 69/021/150-13

Департамент ринку праці і зайнятості Міністерства соціальної політики України на Ваш запит, що поступив Міністрові соціальної політики України, повідомляє.

Згідно із законодавством жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права і можливості в працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації, перепідготовці і т. п. Державні гарантії прав особи на захист від будь-яких проявів дискримінації у сфері зайнятості передбачені статтею 11 Закону України "Про зайнятість населення". Зокрема, пунктом 3 цих статті забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії вказувати обмеження відносно віку кандидатів, пропонувати роботу тільки жінкам або тільки чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконується виключно особа певний підлога, висуває вимога, надає перевага один з підлога, а також вимагає від працевлаштується особа надання відомість про особистий життя.

Законодавством з питань праці, охорона здоров'я визначається норми, особливості праці жінок, що враховують, і спрямовані на попередження впливи на здоров'ї жінок шкідливих і небезпечних виробничих чинників. Зокрема, статтею 174 Кодекси законів про працю України і статтею 10 Закону України Про охорону праці""забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах з шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, окрім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним і побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підйому і переміщення річ, маса який перевищує встановлений для вони граничний норма

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 року № 000 затверджений Перелік важких робіт і робіт з шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок. До цього переліку віднесені металообробка, будівельні, монтажні і ремонтно-будівельні роботи, гірські роботи, геологорозвідувальні і топографо-геодезические роботи, буріння свердловин, видобуток нафти і газу, чорна і кольорова металургія, ремонт устаткування електростанцій і мереж, лісозаготівельні і сільськогосподарські роботи і т. п.

Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 000 затверджені Граничні норми підйому і переміщення важких речей жінками. Зокрема, встановлюється, що за умов чергування з іншою роботою до 2 раз на годину допускаються переміщення і підйом жінками вантажу вагою до 10 кг. Якщо ж під'їм і переміщення вантажів здійснюється жінкою постійно впродовж зміни, гранично допустима вага вантажу складає 7 кг. Крім того, обмежена сумарна вага вантажу, який може переміщатися жінкою впродовж один час робота. При підйомі вантажу з робочої поверхні конвеєра, столу, верстата) його сумарна вага впродовж вказаного часу не повинна перевищувати(350 кг При підйомі вантажу. з підлоги його сумарна вага впродовж того ж часу не повинна перевищувати 175 кг. При переміщенні вантажу на візках або в контейнерах докладене жінкою зусилля не повинне перевищувати 10 кг

Обмеження відносно праці жінок в нічний час встановлює стаття 175 Кодексу законів про працю України, зокрема, залучення жінок до робіт в нічний час не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і дозволяється в якості тимчасового заходу.

Заступник директора Департаменту

ринку праці і зайнятості О. Прутенко

15. Праця іноземців: отримання дозволу

Лист Міністерства соціальної політики України від 05.02.2013 р. № ДЦ-09-588/0/6-13

Державний центр зайнятості розглянув за дорученням, в межах компетенції Ваше звернення на ім'я Голови правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відносно необхідності отримання дозволу на застосування праці іноземного громадянина, того, що має намір працювати за договором підряду.

За підсумками розгляду повідомляємо таке.

Цивільне право регулює майнові і пов'язані з ними особисті немайнові стосунки, грунтовані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій незалежності їх учасників, а трудове право - трудові стосунки, що виникають між власником підприємства і працівником, а також трудові стосунки між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою і найнятим робітником.

Трудові стосунки іноземних громадян, працюючих на підприємствах України, регулюються законодавством України і міжнародними договорами.

Чинним законодавством України (ст.ХКУ, ст. 24, 25, 42, 43 Закони України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців") не передбачені отримання дозволу на використання праці на здійснення іноземцями в Україні підприємницької діяльності, у тому числі установа суб'єктів господарської діяльності юридичними особами і підприємцями - фізичними особами, а також іноземцями, що оформили свої правовідносини з працедавцями на підставі цивільно-правових угод (договорів підряду).

Інші категорії іноземних громадян, працевлаштування в Україні яких здійснюється без дозволу на використання праці, визначені в частинах 6, 7 статей 42 Закони України від 05.07.2012 № 000 - VI "Про зайнятість населення".

В той же час звертаємо Вашу увагу на те, що, у випадку якщо в цивільно-правовій угоді або договорі підряду є присутніми ознаки статті 21, 24 КЗоТ України, до працедавця може бути застосована штрафна санкція відповідно до вимог частини 5 статей 53 Закони України "Про зайнятість населення".

Заступник директора М. Аглоткова

16. Щодо відпустки за особливий характер праці

Лист Міністерства соціальної політики України від 15.03.2013 р. № 38/13/82-13

<...> Департамент заробітної плати та умов праці розглянув <...> звернення та повідомляє.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про відпустки" щорічні додаткові відпустки за особливий характер праці надаються окремим категоріям працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, за Списком виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 р. № 000 (додаток 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 р. № 000, із змінами).

Згідно з розділом XXII "Загальні професії за всіма галузями господарства" цього Списку прибиральники службових приміщень, зайняті прибиранням загальних убиралень та санвузлів, мають право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4 календарних днів.

Конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах (стаття 8 Закону).

Згідно з Порядком застосування зазначеного вище Списку, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.01.98 р. № 16 та зареєстрованим Міністерством юстиції України 30.01.98 р. за № 58/2498 (із змінами), додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно фактично відпрацьованому часу. У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах з особливим характером праці, у цьому випадку прибиранням загальних убиралень та санвузлів, не менше половини тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, здійснюється власником або уповноваженим ним органом.

Директор Товстенко

17. Нещасний випадок: професійні захворювання

Лист Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 08.02.2013 р. № 000/0/5.2-10/6/13

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України <...> повідомляє.

Процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на виробництві, визначено Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 000 (далі - Порядок).

Пунктом 7 Порядку визначено перелік обмежених у часі подій або раптових впливів на працівника небезпечних виробничих факторів чи середовищ, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, за яких проводиться розслідування нещасних випадків.

Зокрема, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку внаслідок гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менше як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.