Огляд новин законодавства (стр. 5 )

3.1. Пункти 3.2 та 3.3 глави 3 виключити.

У зв'язку з цим пункти 3.4 та 3.5 уважати відповідно пунктами 3.2 та 3.3.

3.2. У главі 4:

пункт 4.1 виключити.

У зв'язку з цим пункти уважати відповідно пунктами ;

у пункті 4.2 цифри "3.4" замінити цифрами "3.2";

абзац дев'ятий пункту 4.9 виключити.

4. Унести до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 000/10028 (зі змінами), такі зміни:

4.1. Пункти 2.4 та 2.5 глави 2 виключити.

У зв'язку з цим пункти уважати відповідно пунктами

4.2. У главі 3:

у пункті 3.5 цифри "2.6" замінити цифрами "2.4";

у пункті 3.8 цифри "2.9" замінити цифрами "2.7".

4.3. Абзац одинадцятий пункту 4.1 глави 4 виключити.

5. Унести до Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 листопада 2004 року за № 000/10012 (зі змінами), такі зміни:

5.1. У главі 2:

пункти 2.6 та 2.7 виключити.

У зв'язку з цим пункти уважати відповідно пунктами ;

у пункті 2.7 цифри "2.8" замінити цифрами "2.6".

5.2. Абзац дванадцятий пункту 4.1 глави 4 виключити.

6. Абзац сьомий пункту 2 глави 4 Інструкції про переміщення готівки і банківських металів через митний кордон України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року № 000, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 червня 2008 року за № 000/15211 (зі змінами), виключити.

7. Унести до глави 3 Положення про переміщення цінних паперів через митний кордон України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2011 року № 000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 січня 2012 року за № 000/20418, такі зміни:

7.1. Пункти 3.6 та 3.7 виключити.

У зв'язку з цим пункти уважати відповідно пунктами

7.2. В абзаці другому пункту 3.7 цифри та слово "3.12 та 3.13" замінити цифрами та словом "3.10 та 3.11".

8. Генеральному департаменту грошово-кредитної політики () після державної реєстрації в Міністерстві юстиції України довести зміст цієї постанови до відома територіальних управлінь Національного банку України та банків України для використання в роботі.

9. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на першого заступника Голови Національного банку України

10. Постанова набирає чинності з дня її офіційного опублікування.

Голова І. В. Соркін

25. Про застосування ставок екологічного податку

Лист Міністерства доходів і зборів України від 16.04.2013 р. № 000/7/-01-17

Міністерство доходів і зборів України повідомляє, що частиною п'ятнадцятою ст. 351 Закону України від 05.03.98 р. № 000/98-ВР "Про відходи", із змінами і доповненнями, заборонено проектування, будівництво та експлуатація полігонів побутових відходів без оснащення системами захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату.

Відповідно до п. 246.4 ст. 246 Податкового кодексу України за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 24цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Державна податкова служба України звернулася до Міністерства екології та природних ресурсів України як до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з проханням підтвердити або спростувати позицію ДПС України, що у разі відсутності в місцях видалення відходів систем захисту ґрунтових вод, вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, при визначенні податкових зобов'язань з екологічного податку повинні застосовуватися ставки податку, збільшені у 3 рази.

Міністерство екології та природних ресурсів України листом від 18.02.2013 р. № 000/07/10-13 на запит ДПС України повідомило, що місця захоронення побутових відходів (сміттєзвалища), які не обладнані системами захисту ґрунтових вод, знешкодження фільтрату, вилучення та утилізації біогазу, не можуть забезпечити повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів.

Заступник Міністра А. П. Ігнатов

26. Щодо подання податкових декларацій збору за спеціальне використання води

Лист Міністерства доходів і зборів України від 22.04.2013 р. № 000/7/-01-17

Міністерство доходів і зборів України повідомляє, що наказом Міністерства фінансів України від 21.12.2012 р. № 000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.01.2013 р. за № 000/22655, затверджено нові форми податкових декларацій збору за спеціальне використання води (далі - збір).

Згідно з абзацом другим пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, в якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

Відповідно до пункту 328.1 статті 328 Кодексу базовий податковий (звітний) період для збору дорівнює календарному кварталу.

Оприлюднення нових форм податкової звітності зі збору відбулося у першому кварталі 2013 року, а тому за новими формами платники повинні складати податкову декларацію за збору, починаючи з другого кварталу 2013 року.

Оскільки відповідно до норм пункту 328.2 статті 328 Кодексу платники збору обчислюють суму збору наростаючим підсумком з початку року, то подання податкових декларацій за новими формами платникам збору слід здійснювати за результатами I півріччя 2013 року, а за I квартал 2013 року - за формами, затвердженими наказом ДПА України від 24.12.2010 р. № 000, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 25/18763.

Заступник Міністра А. Ігнатов

27. Про затвердження форми Інформації про пов'язаних осіб, що подається великим платником податків до Міндоходів України

Наказ Міністерства фінансів України від 12.03.2013 р. № 000

Відповідно до Податкового кодексу України, положень підпункту 3 пункту 2 Порядку укладення та виконання договорів про ціноутворення для цілей оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2012 року № 000,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити форму Інформації про пов'язаних осіб, що подається великим платником податків до Міндоходів України, що додається.

2. Департаменту податкової, митної політики та методології бухгалтерського обліку Міністерства фінансів України (), Департаменту оподаткування юридичних осіб Державної податкової служби України () у встановленому порядку забезпечити:

подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

оприлюднення цього наказу.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра фінансів України І.

Міністр Ю. Колобов

28. Про внесення змін до Типових договорів оренди

Наказ Фонду державного майна України від 05.03.2013 р. № 000

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2013 р. за № 000/22990

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та з метою приведення у відповідність до законодавства нормативно-правових актів Фонду державного майна України

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

Зміни до Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 року за № 000/5151, що додаються;

Зміни до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23 серпня 2000 року № 000 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 09 серпня 2007 року № 000), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2000 року за № 000/5152, що додаються.

2. Управлінню з питань управління державним майном та орендних відносин подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Управлінню взаємодії з Верховною Радою України та комунікаційного забезпечення забезпечити в установленому порядку розміщення цього наказу на веб-сторінці Фонду державного майна України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Фонду державного майна України відповідно до розподілу функціональних обов'язків.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Голова Рябченко

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Фонду державного майна України 05.03.2013 № 000 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2013 р. за № 000/22990

Зміни до Типового договору оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства (структурного підрозділу підприємства)

1. У пункті 1.1 глави 1 слова "вартість якого становить _____ грн., у тому числі: основні фонди за залишковою вартістю ____ грн." замінити словами "вартість якого за актом оцінки становить _____ грн., у тому числі: основних засобів та інших необоротних матеріальних активів (без капітальних інвестицій) _____ грн., нематеріальних активів _____ грн., капітальних інвестицій (незавершеного будівництва) _____ грн.".

2. У главі 3:

2.1. Пункт 3.1 викласти в такій редакції:

"3.1. Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 000, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку ____________ 20__ р. ________ грн.                                                                                                                           М                              (місяць) У разі якщо орендар визначений за результатами конкурсу на право оренди державного майна, цей пункт викладається в такій редакції: "3.1. Орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку ____________ 20__ р. __________ грн.".                                                                                                                           (місяць)

2.2. Пункт 3.2 доповнити реченням такого змісту: "Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України".

2.3. Пункт 3.3 викласти в такій редакції:

"3.3. Орендна плата у повному обсязі перераховується орендарем до державного бюджету щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним".

2.4. Пункт 3.6 викласти в такій редакції:

"3.6. Надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв'язку з припиненням орендних відносин - поверненню Орендарю. Для забезпечення повернення зазначених коштів сторони керуються вимогами Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року № 000 (у редакції наказу Державного казначейства України від 29 травня 2008 року № 000), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2002 року за № 000/7288, та постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 року № 000 "Деякі питання ведення обліку податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету" (зі змінами)".

2.5. Пункт 3.7 викласти в такій редакції:

"3.7. Зобов'язання Орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці) оренди.

Якщо договір оренди укладено на строк, менший ніж один місяць, вноситься завдаток у розмірі орендної плати за цей строк".

3. У главі 5:

3.1. Абзац перший пункту 5.2 викласти в такій редакції:

"5.2. Своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди)".

3.2. У пункті 5.5 слова "на суму не меншу за балансову вартість на користь Орендодавця, в порядку, визначеному чинним законодавством" замінити словами "в порядку, визначеному чинним законодавством, на суму, не меншу за вартість за актом оцінки".

3.3. Пункт 5.6 викласти в такій редакції:

"5.6. Забезпечувати Орендодавцю доступ на об'єкт оренди з метою контролю за його використанням та виконанням умов договору оренди".

4. Пункт 8.1 глави 8 викласти в такій редакції:

"8.1. Контролювати виконання умов Договору та використання державного майна, переданого в оренду за Договором".

Начальник Управління
з питань управління державним
майном та орендних відносин В. Пількевич

29. Щодо порядку укладання договору оренди землі

Лист Державного агентства земельних ресурсів від 03.04.2013 р. № 000/17/11-13

Державним агентством земельних ресурсів України розглянуто Ваш лист від 22.02.2013 та повідомляється наступне.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено поняття земельної ділянки, а саме: земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до статті 791 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно із пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 000, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктівцього Порядку.

Разом з тим відповідно до статті 198 Земельного кодексу України при відведенні земельної ділянки та розробленні документації із землеустрою з метою посвідчення прав на земельну ділянку у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, в обов'язковому порядку проводиться кадастрова зйомка, призначення якої полягає у визначенні чи відновленні меж земельної ділянки. Кадастрова зйомка включає геодезичне встановлення меж земельної ділянки, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, виготовлення кадастрового плану.

Крім того, у відповідності до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 № 000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за № 000/17686, неможливо винести (встановити) межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка необхідна для обслуговування вбудованого приміщення в нежитловій багатоповерховій будівлі та закріпити їх межовими знаками, скласти акт прийому-передачі межових знаків на зберігання та акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), які відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" є невід'ємними частинами договору оренди землі.

Враховуючи наведене, надати в оренду або передати у власність (викуп) земельну ділянку для обслуговування вбудованого приміщення в нежитловій багатоповерховій будівлі неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна - виділити приміщення будинку як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки як складової поняття "земельна ділянка".

Таким чином, виходячи з ситуації, що склалася, на земельну ділянку може бути укладено договір оренди землі, в якому сторонами (орендарями) виступатимуть кілька осіб (множинність сторін). Нарахування орендної плати в цьому разі буде здійснюватися пропорційно тій частині площі будівлі, що перебуває у власності кожного співвласника.

У свою чергу, зазначений договір оренди землі повинен містити невід'ємні частини, визначені статтею 15 Закону України "Про оренду землі".

Слід також зазначити, що частина (частка) земельної ділянки не може бути об'єктом оренди землі, оскільки відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об'єктом оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній та державній власності, а отже, укладання договору оренди землі можливе лише на земельну ділянку із зазначенням у ньому відомостей про об'єкт оренди (земельної ділянки) та відповідно всіх орендарів.

Перший заступник Голови

30. Про деякі питання розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків

Лист Міністерства доходів і зборів України від 24.04.2013 р. № 000/7/-03-17

Відповідно до пункту 2.3 Порядку розстрочен­ня (відстрочення) грошових зобов'язань (по­даткового боргу) платників податків, затвер­дженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.12 р. № 000 та зареєстрованого в Мі­ністерстві юстиції України 21 грудня 2012 р. за № 000/22455 (далі - Порядок), рішення про роз­строчення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) щодо загальнодержавних податків та зборів на строк, що виходить за межі одного бюджетного року, приймається керівни­ком (заступником керівника) Міністерства дохо­дів і зборів України за погодженням з Міністер­ством фінансів України.

Разом з тим пунктом 3.1 Порядку визначено, що для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник подат­ків звертається до підрозділу погашення податко­вого боргу органу державної податкової служби за місцем свого обліку або за місцем обліку тако­го грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою та додає відповідний пакет документів.

Тобто у будь-якому випадку платник податків зобов'язаний звернутися саме до органу ДПС, у якому він або його грошове зобов'язання (по­датковий борг) перебувають на обліку на дату звернення.

У разі якщо рішення про розстрочення (відстро­чення) приймається органом державної податко­вої служби вищого рівня, орган державної подат­кової служби за місцем обліку платника податків або за місцем обліку його грошових зобов'язань (податкового боргу) протягом 10 календарних днів розглядає заяву платника, здійснює аналіз його фінансового стану та формує відповідний висновок про можливість надання розстрочення (відстрочення), який разом з копіями документів, доданих платником до заяви, надсилає на адре - су органу державної податкової служби вищого рівня.

У такому самому порядку здійснюється розгляд заяви платника податків у разі, якщо рішен­ня приймається Міністерством доходів і зборів України. При цьому Міндоходів приймає рішен­ня протягом 10 календарних днів (пункт 3.2 По­рядку).

Таким чином, платник податків звертається за місцем податкового обліку із заявою та пакетом документів, а у разі коли сума зобов'язання (бор­гу) або термін розстрочки (відстрочки) лежать поза межами компетенції органу ДПС, цей орган формує відповідний висновок та пересилає па­кет документів органу ДПС регіонального рівня, який, у свою чергу, аналізує режим розстрочення та разом із власним висновком направляє пакет документів до Міндоходів.

Зазначене не позбавляє платника податків пра­ва додатково звертатися до регіонального ор­гану ДПС та/або до Міндоходів, однак лише його звернення до територіального органу ДПС є обов'язковим.

При цьому виключень або інших умов щодо по­рядку розгляду звернень платників податків ді­ючими законодавчими та нормативними актами не передбачено.

Враховуючи зазначене, звертаю увагу на необхід­ність дотримання вищенаведеного порядку роз­гляду звернень платників податків щодо розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань (податкового боргу) на суми, що лежать поза компетенцією державних податкових інспекцій, а також на терміни, що виходять за межі поточ­ного бюджетного року.

Заступник Міністра А. Ігнатов

31. Види та зміст податкових перевірок

Лист Міністерства доходів і зборів України від 10.04.2013 р. № 000/4/-02-10

Міністерство доходів і зборів України розгляну­ло запит щодо надання інформації про нарахуван­ня (утримання) податку на доходи фізичних осіб з доходів у вигляді зарплати і повідомляє таке.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України (далі — Кодекс ) камеральні та докумен­тальні перевірки проводяться органами ДПС в ме­жах їх повноважень виключно у випадках та у по­рядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні пе­ревірки — цим Кодексом та іншими законами Ук­раїни, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС.

При цьому згідно з п.77.1 ст.77 Кодексу докумен­тальна планова перевірка повинна бути передбаче­на у плані-графіку проведення планових докумен­тальних перевірок.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи ДПС (п.77.2 ст.77 Ко­дексу). Документальна позапланова перевірка не передба­чається у плані роботи органу ДПС і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом, зокрема: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про мож­ливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС — якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий пись­мовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; платником податків не подано в установлений зако­ном строк податкову декларацію або розрахунки — якщо їх подання передбачено законом.

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу ДПС без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу. Зазначеній пе­ревірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком (п.76.1 ст.76 Кодексу).

Міністр О. Клименко

32. Щодо проведених заходів державного нагляду (контролю) у 2р.

Лист Пенсійного фонду України від 08.02.2013 р. № 000/А-11

На Ваш лист <...> Пенсійний фонд України в межах компетенції надає інформацію про кількість проведених заходів державного нагляду (контролю) в 2р.

У 2011 році органами Пенсійного фонду України проведені 108338 документальних перевірок, з яких виявлені порушення в 25984 перевірках.

У 2012 році проведені 113486 документальних перевірок, з яких виявлені порушення в 30551 перевірці.

Крім того, повідомляємо про те, що майже 60 % перевірок проведені у зв'язку з ліквідацією юридичних осіб, припиненням діяльності фізичних осіб - підприємців і по заявах платників. В середньому за рік плановими перевірками охоплено тільки 2,2 % від загальної кількості платників єдиного внеску

Типовими порушеннями платниками вимог законодавства є:

- представлення в Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування недостовірних відомостей про застрахованих осіб;

- заниження нарахованих сум єдиного внеску;

- несплата, неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів).

При виявленні порушень законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, про збір і ведення обліку єдиного внеску за результатами документальних перевірок фахівцями органів Пенсійного фонду України здійснюються донарахування сум страхових внесків, єдиного внеску і застосовуються фінансові санкції в розмірах, передбачених відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і статтею 25 Закону України "Про збір і облік єдиного внеску загальнообов'язкового державного соціального страхування" (далі, - Закон № 000). За наявності підстав посадовці платників несуть адміністративну і кримінальну відповідальність

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади і як такий відповідно до статті 19 Конституцій України діє на основі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і законами України.

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників і порядок подання пропозицій відносно його розподілу по видах загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються виключно Законом № 000.

Частиною тринадцятої статті 8 Закону № 000 визначено, що єдиний внесок для підприємств, установ, організацій, в яких працюють інваліди, встановлюється у розмірі 8,41 відсотка визначеної Законом бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів. З урахуванням вказаного на фізичних осіб - підприємців, інвалідів, що використовують працю, ця норма не поширюється.

Директор департаменту

надходження доходів В. Литвиненка

33. Щодо надання роз'яснення стосовно порядку засвідчення копій документів

Лист Державної реєстраційної служби України від 07.02.2013 р. №

Державна реєстраційна служба у зв'язку з численними зверненнями стосовно питань, пов'язаних з порядком засвідчення копій документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), просить довести до відома органів державної реєстрації прав наступну інформацію.

Частиною третьою статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон) визначено, що разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно з частиною третьою статті 17 Закону документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 10 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 000 (далі - Порядок), заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Згідно з пунктом 5 Порядку документи, що подаються для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, повинні відповідати вимогам, що встановлені законом, Порядком та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Тобто законодавством у сфері державної реєстрації прав встановлено необхідність подання копії документів, необхідних для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку. Законодавство України виокремлює різні механізми засвідчення копій документів, а саме:

1. Згідно зі статтею 75 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси, посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, засвідчують вірність копій документів, виданих підприємствами, установами і організаціями, за умови, що ці документи не суперечать законові, мають юридичне значення і засвідчення вірності їх копій не заборонено законом.

Вірність копії документа, виданого громадянином, засвідчується у тих випадках, коли справжність підпису громадянина на оригіналі цього документа засвідчена нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування чи підприємством, установою, організацією за місцем роботи, навчання, проживання чи лікування громадянина.

2. Відповідно до пункту 77 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 № 000 (далі - Типова інструкція), напис про засвідчення документа складається із слів "Згідно з оригіналом", найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа "Підпис".

Напис про засвідчення копії скріплюється печаткою із зазначенням на ній найменування відповідної установи (без зображення герба) або печаткою структурного підрозділу (служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) установи.

Пунктом 76 Типової інструкції визначено, що установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу.

У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо) (абзац другий цього пункту).

Відмітка "Копія" проставляється на лицьовому боці у верхньому правому кутку першого аркуша документа.

3. Посвідчення документа керівником підприємства, установи, організації здійснюється відповідно до вимог Національного стандарту України "Вимоги до оформлювання документів" ДСТУ , затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55. Так, завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою "Згідно з оригіналом", засвідченою печаткою, дати засвідчення копії.

4. У свою чергу, законодавство не містить вимог у разі, коли фізичною особою здійснюється засвідчення копії документа, який "стосується" цієї особи, а тому, виходячи із загальних положень щодо засвідчення копій документів, на таких копіях проставляється особистий підпис особи, яка засвідчує копію, її ініціали та прізвище, з відміткою "Згідно з оригіналом", дата засвідчення копії.

Таким чином, для цілей проведення державної реєстрації прав до копій документів, засвідчених в установленому порядку, слід відносити копії документів, засвідчені як нотаріусом або посадовою особою органу місцевого самоврядування, так і уповноваженою особою органу державної влади, підприємства, установи, організації (для юридичних осіб) або фізичною особою (для фізичних осіб), які подають такий документ.

Перший заступник Голови І. І. Завальна

34. Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій

Наказ Міністерства доходів і зборів України від 26.04.2013 р. № 82

Відповідно до Указу Президента України від 18 березня 2013 року № 000/2013 "Про Міністерство доходів і зборів України" та Положення про Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року № 000, та рішення Технічної комісії (протокол від 09.04.2013 № 20) наказую:

1. Затвердити Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції, з урахуванням моделей реєстраторів, внесених відповідними наказами ДПС України та рішеннями Державної комісії з питань електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом при Кабінеті Міністрів України (додається).

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державної податкової служби України від 05.03.2013 № 51 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій".

3. Директору Інформаційно-комунікаційного департаменту забезпечити оприлюднення наказу у 10-денний строк від дати видання шляхом розміщення на веб-порталі органів Міндоходів та у друкованих засобах масової інформації.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Ігнатова А. П.

Міністр

З повагою

Директор з аудиту, к. е.н.

Аудитор (серт. А № 000) Л.О. Кошембар

Вик.: інська

р. т.: