Затвердження Договору про інтеграцію і комплементацію гірської індустрії з Чилі, підписаного в 2000 році, і подібного до договору з Болівією, довели важливу роль співпраці для вирішення проблем пов'язаних з розташуванням руди по обидві сторони кордонів. Нові проекти в сфері розвитку гірничої промисловості, такі як розробка масиву Паскуа-Лама спільно з Чилі, стали результатом двосторонніх договорів. Іншим пріоритетом уряду стало забезпечення стимулів для проведення досліджень, які збільшують знання про існуючі ресурси і таким чином гарантують тривалість майбутніх проектів. Головними перевагами для залучення капіталу для досліджень стало подвійне скорочення витрат на дослідження; компенсація ПДВ; лібералізація контролю з боку регіональної влади (за допомогою націоналізації) та пропозиціями змінити законодавство. Беручи до уваги такі реформи і велику кількість природних ресурсів, гірнича промисловість Аргентини має великий потенціал для прискорення економічного розвитку країни.
14. Бразильська модернізація
Будь-який аналіз прикладів «великого економічного стрибка» буде неповним без дослідження історії успіху найбільшої країни Латинської Америки – Бразилії. Причому це буде корисно ще з однієї причини: Бразилія розпочала свої реформи практично одночасно із Росією та Україною й долала приблизно ти ж самі проблеми, що і Україна, і Росія.
З кінця другої світової війни до кінця 1980-х років Бразилія робила ставку на державний капіталізм. В економіці цієї країни домінували державні підприємства, уряд був головним інвестором й тримав внутрішній ринок на замку. У середовищі ліберальних економістів тоді було модно говорити про те, що в Бразилії більше державного контролю над економікою, ніж у будь-який інший некомуністичній країні. Проте, до початку 1980-х система працювала, даючи щорічне зростання ВВП в середньому більше 6%. Але потім почалася стагнація через проблеми з виплатою зовнішньої заборгованості та невисокої ефективності державного сектора.
Наслідком цього латиноамериканського аналогу “застою” став місцевий варіант перебудови. У 1989 році вперше за 30 років в країні відбулися вільні президентські вибори. Саме по собі це не вирішило жодних проблем: у першій половині 90-х Бразилія продовжувала потопати в масової бідності, тотальної корупції, інфляції, що обчислюється в сотні відсотків на рік. Проте в 1993 році міністром фінансів Бразилії був призначений відомий соціолог та інтелектуал Фернанду Енріке Кардозу. Сформована ним група ліберальних технократів поставила завдання вивести країну з кризи – і основним важелем антикризових заходів повинна була стати ефективна стабілізація національної валюти. Так народився знаменитий план "Реал".
Суть його була досить проста, але оригінальна. Поряд з діючою національною валютою - крузейро - була введена лічильна одиниця вартості - "Unidade Real do Valor", URV, в буквальному перекладі - реальна одиниця вартості, що дорівнює одному долару. Всі ціни повинні були номінуватися в крузейро і URV. Оскільки в умовах високої інфляції долар має тенденцію до зміцнення, то ціни, номіновані в URV були досить стабільними. І з 1 липня 1994 року була введена нова валюта країни - реал, ціни тепер номінувалися тільки в реалах, і інфляція зійшла нанівець протягом декількох місяців.
На відміну від попередніх стабілізаційних програм, Кардозу не вдавався до адміністративних заходів типу заморожування цін, заробітних плат і банківських рахунків. Зате він використовував такі соціальні заходи, як бойкот магазинів, що підвищують ціни, номіновані в реалах, угоди галузей промисловості про стримування цін, а також зробив підготовку стабілізаційної програми.
У результаті в жовтні 1994 році Фернандо Енріке Кордозу був обраний президентом Бразилії. Одночасно більшість у парламенті отримала праволіберальна коаліція, яка забезпечувала підтримку подальших реформ. Протягом короткого періоду в економіці відновилися інвестиції, почалося нормальне кредитування виробництва, пройшла де доларизація фінансової сфери і відновилася довіра до національної валюти. Країна повернулася до нормального життя після тривалого періоду високої інфляції.
Вдалий початок фінансової стабілізації не був сам по собі гарантією вдалого продовження реформ. Фернандо Енріке Кордозу і його радники чудово розуміли, що домогтися сталого успіху можна лише усунувши структурні дисбаланси в економіці. Особливо болючою проблемою було збереження значного дефіциту державного бюджету і зростання державного боргу. Зростання дефіциту бюджету в період після фінансової стабілізації має об'єктивні причини, пов'язані з тим, що реальні процентні ставки в той час внаслідок проведення жорсткої кредитно-грошової політики стають істотно вище, ніж у період високої інфляції, відповідно, вартість обслуговування боргу зростає, збільшуються процентні витрати бюджету і державний борг. Іншим чинником зростання боргу став фактор прийняття федеральним урядом на себе боргів штатів і муніципалітетів, які не були раніше належним чином оформлені і зареєстровані. У перші роки урядування Кардозу проблемі бюджетного дефіциту приділялося недостатньо уваги. Тільки після світової фінансової кризи рр., коли відбулася суттєва девальвація реала, уряд у рамках спільної програми з МВФ приступив до фундаментальних змін у цій сфері.
Уряду за вісім років вдалося провести досить глибокі інституційні реформи практично у всіх сферах економічного та соціального життя країни. Одним з найбільш революційних проектів Кардозу стала масштабна приватизація, яка стала для бразильської економіки рятівним якорем під час світової кризи рр.. Доходи від приватизації в період рр.. склали понад 5% ВВП і відіграли істотну роль у підвищенні збалансованості бюджету. Треба відзначити, що програма приватизації була почата ще за президентства Ф. Коллора, але для оплати активів використовувалися переважно негрошові інструменти - наприклад, держоблігації. При Кардозу основні приватизаційні проекти йшли на грошовій основі, що дозволило широко залучити іноземний капітал. Однак ще більше значення мала приватизація для підвищення ефективності управління великими бразильськими підприємствами. До початку 90-х рр.. це були великі бюрократичні монстри, зі складними процедурами ухвалення рішень. Приватизація, хоча б і часткова, цих компаній радикально змінила корпоративний ландшафт Бразилії. Зараз найбільші компанії країни, такі, як Петробраз, Ембраер, Вале де Ріо Досе, відзначаються у всьому світі як компанії з високою ефективністю та організацією виробництва.
У сфері державних фінансів ключовим економічних актом президентства Кардозу став Закон про фінансову відповідальність. За своєю суттю - це аналог бюджетного кодексу, але сама назва закону говорить про головну біду бразильської фінансової системи 90-хх рр., а саме - про фінансову безвідповідальності регіональних і муніципальних органів влади. В умовах широкої регіональної децентралізації та ліберальної конституції 1988 року місцева влада широко використовували різні позабюджетні доходи та зобов'язання, які в кінцевому рахунку був змушений погашати федеральний уряд.
Одночасно в Бразилії була проведена пенсійна реформа. У цій системі головним елементом є система персоніфікованих умовно-накопичувальних рахунків і можливість для працівника вибирати час виходу на пенсію - що впливає і на розмір пенсії. Однак з соціальної точки зору більш важливим було питання про пенсії для державних службовців, які мали надзвичайно пільгові умови забезпечення. Внески застрахованих у державній пенсійній системі становили у 1998 році всього 17% від її витрат, а дефіцит пенсійного фонду в розмірі 3,6% ВВП погашався за рахунок бюджету. Пенсійна реформа істотно збільшила внески в систему самих держслужбовців і зменшила можливості для дострокового виходу на пенсію. Поряд з пенсіями держслужбовців були сильно урізані пенсійні фонди державних компаній. Характерний приклад - коли Кардозу прийшов до влади, внески до пенсійного фонду Петробразу в 10 разів перевищували дивіденди, що сплачуються компанією державі.
Дуже важливим аспектом нової фінансової політики є її інституціональна і громадська складова. З інституційної точки зору була проголошена операційна незалежність Центрального Банку, з суспільної точки зору була забезпечена максимальна прозорість прийняття рішень. Зокрема, щомісяця публікуються рішення Ради з грошової політики, щоквартально - доповіді про хід реалізації режиму цільової інфляції. Така безпрецедентна відкритість Центрального Банку дозволяє підтримувати його високу репутацію всередині країни і за кордоном. Стабільність реала стала однією з національних цінностей, а голова Центрального Банку - одним з найбільш популярних політиків країни. Ще важливіше те, що політика Центрального Банку є абсолютно зрозумілою і передбачуваною для іноземних інвесторів, що суттєво стимулює приплив прямих і портфельних іноземних інвестицій в Бразилію.
До інших важливих перетворень Ф. Кардозу відносяться санація та приватизація банків, що належать урядам штатів, і загальна модернізація банківської системи, часткова демонополізація нафтогазового сектора і допуск в цю сферу іноземних інвесторів, приватизація і модернізація телекомунікаційного сектора, прийняття законодавства про концесії, а також запуск заходів, спрямованих на забезпечення повного охоплення населення країни базовими послугами освіти та охорони здоров'я.
Наступник Кардозу на посаді Президента Бразилії – Лула да Сілва, який представляв ліву Партію трудящих, зробив своїми пріоритетами вирішення соціальних проблем та розвиток зовнішньої торгівлі. Були прийняті комплексні програми, спрямовані на підвищення зайнятості, поліпшення пенсійного забезпечення, більш доступну освіту і медичне обслуговування. За останні 10 років 50 млн. бразильців (чверть населення) вперше відкрили банківські рахунки - значить, тепер є, що туди покласти.
В інтересах бразильських експортерів адміністрація да Сілви істотно полегшила вихід на зовнішні ринки, спростивши адміністративне регулювання зовнішньоторговельних операцій, а також знизивши податковий тягар. Для експортерів діють спеціальні програми кредитування - особливо для тих, хто виробляє високотехнологічні та інноваційні товари.
За даними Світового банку, з 2000 року обсяг експорту продукції бразильського хайтека майже подвоївся - з 6 млрд. до 10.6 мільярдів доларів США у 2008 році. В списку 2000 найбільших світових компаній Forbes2000, опублікованому в квітні 2010 року, значаться 31 бразильська компанії. Бразильські корпорації представляють 17 галузей, серед яких не тільки нафтогазова та металургійна, але також аерокосмічна галузь, страхування, медіа, харчова промисловість.
Завдяки реформам і модернізація Бразилія стала одною з найбільш потужних і динамічних економік світу.
Нотатки щодо корисного досвіду реформ, спрямованих на модернізацію економіки
Для України, як і для багатьох інших країн з відсталою структурою економіки, фізично і морально застарілою інфраструктурою, потрібні не тільки структурні соціально-економічні реформи, а й технологічна модернізація промисловості та інфраструктури, розвиток нових експортних галузей.
Податкова реформа, якщо вона спрямована на лібералізацію та спрощення системи оподаткування, як правило підтримується більшістю населення. Спрощення оподаткування може бути потужним стимулом до економічного розвитку. Ліберальне оподаткування прибутків сприяє розвитку малого та середнього підприємництва, що в свою чергу вирішує проблему безробіття та робить економіку більш стійкою до криз. Крім того, спрощення оподаткування, запровадження фіксованих ставок податку сприяє залученню іноземних інвестицій.
Досвід Індонезії та деяких інших країн показує, що в країнах з високим рівнем ухилення від податків, доцільною та пріоритетною є реформа не тільки податкової системи, а й податкового адміністрування. При цьому, важливим є контроль за найбільшими суб’єктами підприємницької діяльності та компаніями з громіздкою структурою. Слушною є стратегія проведення пілотної реформи в певному окремому регіоні, області чи місті.
Згідно з індексом сприйняття корупції за 2010 рік, Україна займає 134 місце з 178 країн. Очевидно, що боротьба з корупцією залишається ключовим пріоритетом. Ця мета могла б бути досягнута за допомогою об'єднання реформ державного сектора і дерегуляції, на кшталт тих, які були проведені в Грузії після Революції Троянд.
Україна як транзитна держава може виграти від модернізації своєї інфраструктури, особливо транспортної. Країна може багато чому навчитися наслідуючи приклад Південної Кореї з використання формату публічно-приватного партнерства для розвитку інфраструктури. Проте, без прозорої державної підтримки, без подолання надмірної бюрократії та корупції у публічно-приватного партнерства в Україні не буде майбутнього. Для України було б доцільним втілення досвіду Південної Кореї з розробки ясних і детальних правил становлення публічно-приватного партнерства на основі таких принципів як прозорість, відсутність дискримінації, співмірність і ефективність. Створення профільних структур публічно-приватного партнерства, таких як Публічно-приватний центр управління інвестиціями в Кореї, сприяв би цьому процесу.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Реформування економіки та державного управління є комплексним, складним процесом. Часто він зіштовхується зі спротивом населення та/або недостатньою волею політичних лідерів. Тим не менш, для забезпечення сталого розвитку реформи необхідні всім державам незалежно від географічного розташування чи економічного статусу. Розглянувши приклади реформування у різних державах, можна назвати наступні загальні фактори ефективності реформ:
· Послідовна та несуперечлива реформаторська політика держави, політична воля до втілення реформи.
· Наявність у владі команди реформаторів, людей, які здатні не тільки ініціювати реформи, а й впроваджувати їх в життя засобами державного управління.
· У країнах з високим рівнем корупції, обов’язковою умовою реформ є послідовне подолання корупції у системі державного управління та в інших сферах суспільного життя.
· У країнах, що розвиваються, вдалою формою стимулювання економічного розвитку є поєднання масштабної дерегуляції і технологічної модернізації.
· Широке інформування громадськості щодо процесу реформи та її наслідків для суспільства.
· Достатньо високий рівень довіри суспільства до реформ, що досягається шляхом прозорості їх реалізації.
Не варто шукати універсальну формулу успішних реформ або сліпо копіювати чужий реформаторський досвід. Але уважне і ретельне вивчення цього досвіду, адаптування його до вітчизняних умов сприятиме більш результативному впровадженню системних реформ в Україні.
Джерела інформації
1. Модернизация по-бразильски // «Expert Online» 07 октября 2010 // http://*****/2010/10/7/moderniz_po_brazil/
2. Вторая волна польских реформ. – Варшава: Oficyna Naukova, 2000.
3. Модернизация Бразилии: эпоха двух президентов // Полит. ру от 19 мая 2011 г. // http://www. *****/analytics/2010/11/15/brasil. html#
4. Ordem vs. Progresso (Порядок против прогресса) // «Ведомости» от 22 марта 2010 г.
5. Деньги вместо льгот: история и значение протеста //http://socreal. *****/english/?link=ARTICLE&aid=62
6. Лунев бьет рекорды роста// «Независимая Газета» от 01.01.2001 //http://www. *****/courier//10_india. html
7. Пресняков І. Адміністративна реформа у Польщі: напрямки змін та реальні результати //http://dialogs. /print. php? part=issue&m_id=3636
8. Asher M., Vasudevan D. Rethinking Pension Reforms in Chile: Implications for Developing Asia. - National University of Singapore.
9. Assegaf R. Judicial reform in Indonesia .
10. Bloom S. Economic Reform and Ethnic Cooperation in Post-Soviet Latvia and Ukraine // www. wilsoncenter. org/topics/pubs/MR301Bloom. doc
11. Brondolo J., Silvani C., Borgne E., Bosch F. Tax administration reform and fiscal adjustment: the case of Indonesia. - IMF Working Paper 08/129
12. Erixon F. The Baltic Tiger: The Political Economy of Estonia’s Transition from Plan to Market. - European Centre for International Political Economy, 2008 // http://www. ecipe. org/publications/ecipe-working-papers/the-baltic-tiger/PDF
13. Estonia Reforms Income Tax System with New Law and Regulations // KPMG - 2000 // http://us. /microsite/tax/ies/2000_Flash_Alerts/fa00-75.pdf
14. Fultz, E. (ed.) Pension Reform in the Baltic States. Budapest: International Labour Office, 2006
15. Funke M. Determining the taxation and investment impacts of Estonia’s 2000 income tax reform Bank of Finland Institute for Economies in Transition.
16. Karpavicius S., Vetlov I. Personal Income Tax Reform in Lithuania: Macroeconomic and Welfare Implications // Bank of Lithuania Working Paper Series - Issue 2 – 2008 // http://www. lb. lt/2008_no__2
17. Kulu L., Reiljan J. OLD-AGE PENSION REFORM IN ESTONIA ON THE BASIS OF THE WORLD BANK’S MULTI-PILLAR APPROACH. - University of Tartu, 2004 // http://www. mtk. ut. ee/orb. aw/class=file/action=preview/id=61206/febawb34.pdf
18. Latvia - Local Government and Public Service Reform Initiative // http://lgi. osi. hu/country_datasheet. php? id=95
19. Palau A. Pension reform in Chile: revisited. - OECD Social, employment and migration working papers, 86.
20. Pension Reform in the Baltic States // Edited by Elaine Fultz. - International Labour Organization, 2006 // http://www. ilo. org/public/english/region/eurpro/budapest/download/socsec/baltic_pension_reform. pdf
21. Pompe S. Judicial reform in Indonesia: transparency, accountability and fighting corruption. - The World Bank.
22. Public administration in Estonia // http://www.riigikantselei.ee/failid/Public_administration_in_Estonia.pdf
23. Reiljan J., Timpmann K., Olenko K. Key issues in developing the public administration system of Estonia before joining the European Union. – Tartu, 2003
24. Registering Property in Georgia. The Doing Business Project // http://www. doingbusiness. org/exploretopics/registeringproperty/Details. aspx? economyid=74
25. Tax Reform in Lithuania // Finance: Maps of World - http://finance. /economy-reform/lithuania/tax. html
26. The Administrative–Territorial Reform in Lithuania: History and Today // http://www. coe. int/t/dgap/localdemocracy/Programmes_Democratic_Stability/IMC/Warsaw_Documents/Warsaw_Vaiciuniene. pdf
27. The Estonian Economic Miracle. - Published on August 7, 2007 by Mart Laar http://www. heritage. org/Research/Reports/2007/08/The-Estonian-Economic-Miracle
28. Tsenkova Sasha HOUSING REFORMS IN LATVIA: NEW CHALLENGES // RIGA: HOUSING POLICY AND PRACTICEA FRAMEWORK FOR REFORM -2000 // http://people. ucalgary. ca/~tsenkova/projects/hril/chapter01.pdf
29. Valickas A. Regional reform in Lithuania // http:///getfile. php/1077416.1169.arpxquudac/Lithuania+regional+reform+Andrius+Valickas+Cesis09.pdf? return=www.
30. Vanags E. Development of Local Government Reforms in Latvia // VIEŠOJI POLITIKA IR ADMINISTRAVIMAS - 2005. Nr. 13
31. Vanags E., Vilka I. Local government reform in the Baltic countries // www. uni-stuttgart. de/soz/avps/rlg/.../Baltic%20Countries-Vanags. pdf
32. Vilka I. Local government reforms and regional development in Latvia. Summary of the Promotion Paper. For promotion to the degree of Doctor of Economics (Dr. oec.). Branch - Management Sciences Sub-branch - Public Administration - Riga, 2004 //www. acadlib. lv/greydoc/Vilkas_disertacija/Vilka_ang. doc
33. Walter R. Iwaskiw, ed. Lithuania: A Country Study. Washington: GPO for the Library of Congress, 1995
34. Young country ponders old age: Latvia // http://www. /doc/1G.html
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 |
