Нестандартний урок в початковій школі (стр. 2 )

УРОКИ-ДИСКУСІЇ

Бути уважним до слів і думок іншого – є мистецтво, і мистецтво нелегке, якого не можна навчитися,

не тренуючись з раннього віку. М. Пирогов

Відомо, що останні двадцять років триває пошук ефективних методів та прийомів навчання, завдяки яким пасивна позиція дитини має змінитися на активну.

Уроки-дискусії проводяться після вивчення певної теми, розділу програми. Мета таких уроків – поглиблення й систематизація знань школярів з предмета.

Такі нестандартні форми організації уроків обов'язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту, засідання, конференції. Класовод ознайомлює їх з правилами культури спілкування.

Після обговорення правила затверджуються.

Орієнтовні правила культури спілкування

Ці правила кожний учитель може доповнити, враховуючи особливості дітей свого класу.

1. Говорити по черзі, а не всім водночас.

2. Не перебивати того, хто говорить.

3. Критикувати ідеї, а не особу, котра їх висловила.

4. Пропонувати власні варіанти.

5. Поважати всі висловлені думки (точки зору).

6. Не змінювати тему дискусії.

7. Намагатися заохочувати всіх однокласників до участі в розмові. Учні 2–3-х класів здатні створити і доповнити «Правила культури

спілкування» і вчитися користуватися ними не тільки під час уроку-дискусії, але й в інших ситуаціях

Як проходять уроки дискусії, покажемо на прикладі уроку-конференції.

Діти сидять за партами, розставленими в класній кімнаті дугою, квадратом, колом тощо. У ролі ведучого виступає вчитель, який розпочинає, наприклад, так:

–Шановні учасники конференції, на порядку денному тема... Вона досить широка і гадаю, у вас залишилося багато питань, на які ви хотіли б почути відповіді. Хочу нагадати, що успіх заняття залежить від кожного з вас: прошу бути активними співрозмовниками.

Після цього класовод представляє групи інформаторів і експертів (або лаборантів), секретаря, який фіксуватиме найцінніші думки, вислови.

Вільний обмін думками під час дискусії сприяє розвитку самостійного мислення дітей, вчить їх принциповості, уміння аргументовано відстоювати власні погляди, рецензувати виступи товаришів, висловлювати своє ставлення до вчинків персонажів прочитаних творів тощо. «На мій погляд», «я уявляю», «може, я не правий, але мені здається», «вибачте, але я думаю інакше», «я не згодна з відповіддю», «тут кілька варіантів розв'язання»,–ось так сперечаються, обмінюються думками третьокласники.

До речі, ділитися власними судженнями можна і в письмовій формі. Такий прийом запроваджує на своїх уроках Л. Нечволод. її учні під час, наприклад, уроку-семінару заповнюють журнал відгуків (або журнал діалогу): записують свої враження від опрацьованого поетичного твору. У процесі цієї роботи діти заохочуються до оцінювання прочитаного та до обміну думками на сторінках журналу ( Нетрадиційні уроки української літератури (9–10 кл.): Навчальний посібник. – X.: Скорпіон, 2001).

Наприкінці уроку вчитель разом з учнями обов'язково підбиває підсумки.

Успіх таких уроків залежить від ерудиції педагога, його вміння створювати на занятті невимушену атмосферу, «душевну рівновагу», характерну особливість якої В. Сухомлинський вбачав у «спокійних умовах цілеспрямованої праці, рівних товариських відносинах, взаємній допомозі, гармонії розумових здібностей кожного учня і його посильній праці» ( Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976).

Класовод узагальнює думки дітей, рекомендує літературу з питань, які викликали особливий інтерес у школярів. Він не нав'язує дітям своїх оцінок, не вимагає, щоб їм обов'язково подобалося все, чого їх навчають, та матеріал підручника. Діти разом із класоводом міркують уголос про те, що й чому кожному з них подобається під час проведення уроку, а що ні.

У 4-му класі такий урок може стати результатом попередньої дослідницької роботи учнів, у тому числі й самостійного пошуку ними спеціальної літератури з розглянутої проблеми.

Таким чином, уроки-дискусії дають прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або зі складного питання та залучити дітей до активної роботи, сприяють розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченню лексичного запасу, необхідного для висловлення своїх думок як усно, так і письмово. Уроки групи «уроки-дискусії» розширюють також досвід спілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється саме формуванню вмінь запитувати й відповідати. «Школа повинна вчити дитину не лише відповідати, вона має навчити учня запитувати, оскільки вміння запитувати – це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об'єкт пошуку; це інструмент, за допомогою якого малий «дослідник» пізнає світ», – пише А. Кодлюк (Навчання і виховання учнів 1 класу: методичний посібник для вчителів /Упор. – К.: Початкова школа, 2002).

Вивчаємо досвід майстрів

1.Пашаріна П. Карпати. Урок-телеміст //Розкажіть онуку. – 2003. –№3. –С 18–19.

2. Земля – наш дім //Початкова школа. – 2000. – № 2. –С 19–22.

3.Початкова школа. – 2003. – № 4. – С 13–16. Н. Чмир. Урок-конференція з позакласного читання у 3 класі

УРОКИ-ДОСЛІДЖЕННЯ

Не здивувати – не навчити(Давні філософи).

Уроки-дослідження створюють умови для самостійної роботи учнів з опанування навчального матеріалу за рахунок розвитку інтелектуальних умінь. Зокрема такого важливого, як уміння працювати з інформацією, самостійно здобутою з різних джерел, оперативно подавати її коротко та в розгорнутому вигляді.

Такі нестандартні уроки мають певні особливості:

а) учні, спираючись на раніше набуті знання, в процесі самостійної діяльності опановують нові;

б) діти вчаться застосовувати ці знання, навички, уміння за різних умов ;

в) молодші школярі займаються конструюванням і розв'язанням таких ситуацій, які вимагають від них творчого підходу, самостійності та відповідного емоційного стану.

Складемо орієнтовну структуру уроку-дослідження.

I. Організаційний момент.

II. Ознайомлення з темою і метою уроку.

– Сьогодні, діти, я пропоную попрацювати в науково-дослідних лабораторіях. Щоб плідно організувати нашу роботу, необхідно дотримуватися таких правил.

1. Організовує роботу в лабораторії ведучий лаборант (представляє).

2. Він призначає відповідального за оголошення результатів дослідження.

3. Про готовність відповіді лаборант повідомляє підняттям сигнальної картки.

III. Визначення дослідницького завдання.

– Працюємо за інструкційною карткою № 1. Завдання написане. Починайте.

Досягненню позитивних результатів сприяють завдання, що мають на меті активізацію самостійного мислення учнів. Це захоплює дітей, загострює розум і напружує волю у розв'язанні поставлених завдань. Наприклад, сформулювати правило, порівнюючи запропоновані слова; вивести алгоритм ділення багатоцифрових чисел; знайти помилку в тексті й аргументувати правильність своїх думок; довести, що корова – свійська тварина; спираючись на власний досвід, скласти життєву ситуацію, яка відповідає вислову «Найкращий подарунок - зроблений своїми руками» тощо.

IV. Колективна робота учнів у групах.

Діти вибирають завдання для індивідуальної роботи (картки розкладено у 3 кошики відповідно до трьох рівнів: репродуктивного, конструктивного, творчого) і самі розподіляються на 3 групи відповідно до вибраних завдань*.

Щоб забезпечити кращі умови для групової роботи, І. Мушак пропонує таке розміщення парт у класній кімнаті (Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів //Початкова школа. – 2001. – № 2. – С 13–15):

А розташування парт, сконструйованих на одного учня, можна змінити за одну хвилину відповідно до мети уроку (колом, невеличкими групами).

О. Савченко зазначає, що вчителі, які мають у класі кілька маленьких дошок, що легко розвертаються в той чи інший бік, швидко організовують групову роботу дітей (Навчання і виховання учнів 1 класу: методичний посібник для вчителів /Упор. –К.: Початкова школа, 2002).

Під час виконання групових завдань учні обмінюються інформацією, що підпорядковує особисті цілі й бажання спільній справі. Колективна діяльність поступово привчає дітей поважати товаришів, переживати їхні успіхи та невдачі ( Народження нестандартного уроку //Початкова школа. – 1997. – № 12. – СІ 1–23).

Корисно дозволяти дітям хвилюватися, «вирувати» – мертвої тиші

на уроці не повинно бути. Важливо створювати умови для того, щоб учні аргументували правильність своїх відповідей, висловлювалися, ставили запитання, робили «відкриття», сперечалися. Саме власні відкриття викликають у школярів захоплення, потребу в пізнанні ( Технические особенности совместной деятельности учителя и учащихся в дидактической системе //Начальная школа. – 2002. – №12. –С. 57–62).

На початку навчального року доцільно скласти з учнями правила роботи в групах. Наприклад:

Правила продуктивної праці.

1.Уважно прочитати завдання-інструкцію.

2.Працювати так, щоб не заважати іншим.

3.Вислуховувати думки кожного члена групи.

4.Користуватися додатковою літературою.

5.Вкладатися у відведений час.

6.Презентувати дослідження можуть усі члени групи.

7.Дотримуватися «Правила піднятої руки». (Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів //Початкова школа. –2001. –№2. –С 13–15).

V. Доведення висунутих гіпотез.

Діти доводять висунуті гіпотези, положення, спілкуючись між собою та з учителем, якому важливо виробити вміння вслуховуватися в судження дітей, знаходити оригінальне в їхніх відповідях, орієнтуватися не тільки на свій запрограмований варіант відповіді. Це вміння фахівцеві слід виробляти наполегливо. Воно приходить не одразу: спочатку виникає внутрішній протест ( Технические особенности совместной деятельности учителя и учащихся в дидактической системе //Начальная школа. – 2002. – № 12. – С. 57–62). Класовод звертає увагу на точність і повноту відповідей школярів, а також дає дітям можливість відчути радість відкриття, вчить радіти успіхам своїх однокласників. Учні можуть поплескати в долоні винахідникові чи тому, хто першим виконав складне завдання, похвалити друзів та потиснути один одному руки. Цей момент підтримується вчителем, бо відомо, що разом пережита радість зближує дітей, навіть тих, що раніше конфліктували ( Народження нестандартного уроку //Початкова школа. – 1997. – № 12. – С 11–23). Якщо алгоритм (правило) виведений не зовсім точно, то класовод ставить навідні запитання, обов'язково продовжує дослідження, а також демонструє помилки, до яких призводить незнання алгоритму (правила) тощо.

Характерно, що одним із методів роботи вчителя з групами є «мандрування» педагога класною кімнатою зі своїм стільцем ( Нетрадиційні уроки української літератури (9–10 кл.): Навчальний посібник. – X.: Скорпіон, 2001).

VI. Практичне застосування набутих знань.

Молодші школярі самостійно працюють за картками: виконують різнорівневі завдання з теми уроку, підготовлені вчителем. Кожний учень вибирає посильні для нього вправи. Практика показує, що можливість працювати в своєму темпі дає позитивні результати.

VII. Підсумки уроку-дослідження. Презентація ідеї (рішення).Діти презентують власну роботу, дотримуючись визначеного часу.

Класовод стежить, щоб вони були ввічливими і стриманими.

Цінність уроків-досліджень у тому, що під час їх проведення поєднуються індивідуальні та групові форми роботи. Це дозволяє формувати позитивну мотивацію до плідної співпраці, що, в свою чергу, сприяє активізації пізнавальних здібностей учнів. І. Мушак підкреслює, що організація навчальної роботи з акцентом на особистість містить елементи взаємодопомоги, взаємопідтримки, сприяє вихованню духу спільноти в класі (Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів //Початкова школа. – 2001. – № 2. – С 13–15).

Вивчаємо досвід майстрів

1. Мохова И. Урок-исследование в начальной школе //Начальнаяшкола. – 1997. – № 12. – С 95.

2. Из опыта экологического образования и воспитания младших школьников //Начальная школа. – 2002. – № 8. –С. 12–16.

УР0КИ-ЗВ1ТИ

Пробудіть у людині щиру зацікавленість до всього корисного, вищого, морального – і ви можете бути спокійними, що вона завжди збереже людську гідність.

Такі уроки, як правило, проводяться наприкінці семестру (навчального року) з метою перевірки знань, умінь і навичок учнів з однієї або кількох тем. Відомо, що для кожної дитини характерний свій

темп оволодіння програмним матеріалом, а тому контроль знань учнів на кожному уроці не виправдовує себе.

Нове педагогічне мислення вимагає підготовки та проведення уроків, у центрі яких мають бути окремі діти, групи чи клас у повному складі. А класовод за такої організації навчальної діяльності школярів – невидимий диригент, який вчасно може почути кожного виконавця, помітити, підтримати, підправити його. На нашу думку, саме нестандартні уроки-звіти є прикладом особистісно орієнтованого стилю спілкування, який грунтується на довір'ї, підтримці навчальних зусиль дітей. (3 цього приводу радимо прочитати книжки Ш. Амонашвілі, зокрема: Амонашвілі Ш. В школу с шести лет. – М.: Педагогика, 1986.) Програма уроків-звітів планується завчасно. Вчителем або дітьми обираються ведучий (ведучі) концерту, конферансьє презентації, журналісти, опоненти захисту, вчена рада огляду знань тощо.

Якщо це урок музики, то бажано, щоб у концерті взяли участь діти, які вчаться в музичній школі чи студії. Вони не тільки опановують правила поведінки на сцені, а й на уроці-інтерв'ю відповідають на численні запитання журналістів або розповідають учням про твір, який щойно виконали (музичний, поетичний), його автора, епоху створення. У своїх працях В. Сухомлинський неодноразово підкреслював: досвідчений учитель робить усе, щоб у дітей виникали запитання, щоб вони вміли запитувати про те, що їх цікавить. «Добивайтесь того, –радив відомий педагог, – щоб учні ваші побачили, відчули незрозуміле, щоб перед ними постало запитання. Якщо вам удалось цього досягти – маєте половину успіху» ( Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976). З метою формування у дітей навичок ставити запитання радимо не забувати про уроки-інтерв'ю та уроки-захисти.

Методичні аспекти проведення уроків-захистів досліджувала Е. Печерська. Вона пропонує фахівцям конструювати ці уроки наступним чином. У класі звучить незнайомий музичний твір. Хтось із учнів висловлює своє судження щодо цієї музики: 1) розуміння об'єктивних характеристик мистецтва (жанр, стиль, форма тощо); 2) індивідуальне сприйняття художніх образів. Опоненти ставлять йому запитання, можливо навіть вступають з ним у дискусію. Вчена рада оцінює коректність запропонованих запитань, ерудицію того, хто відповідає, та його опонентів ( Уроки різні та незвичайні //Рідна школа. – 1995. – № 4. – С 62–65).

Звичайно, щоб «розговорити» дітей, важливо подбати про створення

емоційно-сприятливої атмосфери для спілкування. «А це можливо лише в умовах особистісно-орієнтованого навчання, стимулювання мовленнєвої діяльності учнів, коли маленький школяр, переборюючи сором'язливість і нерішучість, учиться запитувати, реагувати на нове, невідоме» (Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів /Упор. – К.: Початкова школа, 2002).

Значущість уроків-звітів безсумнівна: це і повторення вивченого матеріалу (віршів, пісень, розв'язування нетрадиційних математичних завдань), і розширення світогляду дітей. Особливо цінним у педагогічному плані є те, що в процесі проведення таких нестандартних занять у школярів формується просвітницький інтерес – бажання виконати музичний (поетичний) твір чи розповісти про нього своїм однокласникам. А цей інтерес, у свою чергу, може впливати на подальшу освіту (самоосвіту) дітей. Також уроки-звіти сприяють розвитку артистизму, мислення, мовлення, уміння спілкуватися, виховують культуру поведінки. Не слід забувати і про психологічні особливості молодшого школяра: кожній дитині треба дати можливість самоствердитися.

Вивчаємо досвід майстрів

1. Нестандартні заняття з трудового навчання//Початкова школа. –1992. – № 1. – С 29–32.

2.Матвеева В. Урок-аукціон //Початкова школа. – 1996. – № 11.

3. Речення. Урок-ярмарок //Бібліотечка вчителя початкової школи. – 2000. – № 9–10. – С 44–45.

УРОКИ-ЗМАГАННЯ

Жодна велика перемога неможлива, якщо їй не передує мала перемога над самим собою(Л. Леонов).

Готуючись до уроку-змагання, учитель проводить таку роботу (п. 6, 7 розробляються всім класом).

1. Спостереження за учнями.

2. Проведення різноманітних тестувань, індивідуальних бесід з метою виявлення лідерів класу.

3. Підготовка кількох школярів для роботи в ролі консультантів команд і асистентів учителя для записування отриманих балів на дошці.

4. Опрацювання на звичайних уроках окремих ігрових ситуацій.

5. Роз'яснення критеріїв оцінювання журі (артистизм, виразність співу, ерудиція, оригінальність виконання танку, ритмічність гри на музичному інструменті, чітка дикція під час виконання поетичного твору тощо).

6. Визначення кількості балів, одержаних за правильну відповідь чи обгрунтоване доповнення.

7. Виготовлення наочності, дидактичного матеріалу, добір ТЗН та музичних творів.

8. Розподіл учнів класу на команди.

Організовуючи учнів класу в команди, класовод враховує, щоб до них увійшли як хлопчики, так і дівчатка з різним рівнем розвитку, типом темпераменту та стилем навчання.

І. Мушак пропонує такі методи розподілу дітей на команди: за допомогою лічилочки; за інтересами; за кольором волосся; за першою буквою імені; за розрахунком на перший-п'ятий; за цифрами (геометричними фігурами, умовними позначками), намальованими на картках (Мушак І. Варіативність організаційних форм навчання молодших школярів //Початкова школа. – 2001.–№ 2.–СІ 3–15). Діти в командах самостійно обирають своїх капітанів, учитель тільки тактовно спрямовує цей вибір. У ролі ведучого виступає класовод, якому допомагають консультанти. До складу журі запрошують адміністраторів, учителів-предметників старшої школи, шкільного психолога, лікаря, працівників їдальні тощо (відповідно до теми уроку-змагання).

Крім того, у складі журі можуть бути й учні середніх і старших класів.

Якщо це урок-конкурс, то журі обирають з учнів класу. В такому випадку судді оцінюють і коментують якість виконавської діяльності своїх однокласників (декламування віршів, гра на музичному інструменті, спів, танок, театральне дійство). Учитель стежить за тим, щоб висловлювання школярів були об'єктивними. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався.

Етапами уроку можуть бути складові частини телевізійного КВК (який, безсумнівно, діти неодноразово бачили на домашніх телеекранах, а хтось і разом з батьками обговорював передачу, що для багатьох дорослих стала улюбленою).

I. Вступне слово вчителя. Привітання. Оголошення теми, девізу уроку, порядку проведення змагання (правила поведінки й дисципліни під час заняття). Представлення команд, їх капітанів, асистентів, консультантів та журі. Ознайомлення з проблемним питанням, відповідь на яке учні повинні дати наприкінці уроку.

II. Розумова «розминка». Вона може проводитися в усній (кілька дидактичних ігор за темою уроку) чи письмовій формі (п'ятихвилинна самостійна робота школярів на аркушах паперу, наприклад, розв'язування прикладів, виконання граматичних завдань, музична чи літературна вікторина тощо).

III.Перевірка домашнього завдання. Розв'язування задач різними способами, написання творів-мініатюр, складання кросвордів природознавчої тематики.

IV.Конкурс капітанів. Виконання завдань підвищеної складності.

V. Конкурс творчих робіт (конкурс юних знавців музики, поезії, образотворчого мистецтва, кулінарії тощо).

VI. Відповідь на проблемне запитання уроку. Має супроводжуватися обов'язковим наведенням прикладів чи доведенням правильності висловлених думок.

VII. Підсумкове слово журі. Підбиття підсумків змагання. Нагородження переможців. Члени журі тактовно висловлюють свої думки після кожного конкурсу, пам'ятаючи про виховання естетичного смаку учасників гри. Для полегшення складної роботи членів журі вчитель заздалегідь виготовляє для кожного з них підсумкову відомість, наприклад, таку:

Важливо, щоб підсумком такого уроку стала не лише перемога однієї з команд, а й фіксування всіх складових, завдяки яким група здобула перемогу.

Отже, уроки-змагання дають змогу дітям працювати активно, зацікавлено: виконавці відчувають радість творчості, а їхні друзі-судді

мають можливість проявити самостійність, продемонструвати вміння оцінювати почуте й обгрунтовано висловлюватися. При цьому навіть у найслабкішого учня формується почуття відповідальності за власні знання.

Бажання не підвести однокласників спонукає дитину підвищувати свій рівень знань, тренувати навички та вміння, допомагає розкрити особисті здібності задля перемоги команди, до складу якої вона входить. Робота на кінцевий результат, на перемогу змушує школяра працювати самостійно, виробляє навички самоаналізу, формує точну самооцінку ( Нестандартні уроки: формування відповідного ставлення школярів до учіння //Рідна школа. – 1999. – № 9. – С 49–50).