Нестандартний урок в початковій школі (стр. 3 )

Доцільно вчити дітей не тільки радіти успіхам (власним та однокласників), а й співчувати невдачам товаришів, робити все можливе для досягнення перемоги. Залучення дитини до спільної праці з ровесниками, на думку О. Митника та В. Шпак, допомагає їй відчути й зрозуміти необхідність дотримуватися загальноприйнятих норм і правил взаємодії, привчає підпорядковувати особисті цілі й бажання спільній справі, сприяє розвитку комунікативних умінь ( Народження нестандартного уроку //Початкова школа. – 1997. – №12. –С 11–23). Звичайно, проведення описаних вище нестандартних уроків робить процес навчання інтенсивним, бо створює атмосферу змагання, виховує вміння співпрацювати. Такі уроки сприяють розвитку творчості, формуванню власних поглядів на проблеми, які слід вирішити. Під час цих занять молодші школярі вчаться зіставляти, узагальнювати, систематизувати, розвивають мовлення.

Вивчаємо досвід майстрів

1. Грицько Бойко – майстер веселого цеху. Урок-конкурс з позакласного читання //Розкажіть онуку. – 2002. – № 6.

2.Кондратюк О. Урок КВК //Початкова школа. – 1996. – № 5.

3. Ми вчимося дотримуватись правил дорожнього руху. Урок-змагання //Початкова освіта. – 2003. – № 16. – Вкладка.

УРОКИ-МАНДРІВКИ

Щоб не впасти, треба дивитися під ноги, але щоб не заблукати, треба дивитися вперед( Народна мудрість).

Однією з найцікавіших форм уроків, що проводяться на всіх етапах вивчення матеріалу, є уроки-мандрівки. Особливість цих нестандартних уроків полягає у тому, що педагогічний процес реалізується як в умовах класного приміщення так і поза ним.

Зрозуміло, що в умовах класного приміщення проводяться заочні уроки-мандрівки. їх різновидами можуть бути уроки-екскурси (у минуле, у майбутнє) та уроки-подорожі (за планом чи за картою). У свою чергу, власне мандрівки (очні)–це уроки-екскурсії (у природу, на виробництво, до музею, на виставку, до зоопарку тощо) та уроки-марафони (за зупинками чи за маршрутом).

Чинна програма з природознавства передбачає проведення уроків-екскурсій у природу. Інші відображені на схемі види уроків-мандрівок учитель також обов'язково погоджує з тематичним плануванням, складаючи логічну послідовність зазначених занять за підручником, дидактичними та методичними посібниками.

Складові компоненти уроку-мандрівки.

I. Підготовка вчителя та учнів до уроку.

II. Проведення заняття.

III. Підбиття підсумків уроку.

Ефективність такого типу уроку залежить насамперед від підготовки до нього вчителя та учнів. Підготовча робота здійснюється окремо класоводом та педагогом разом зі школярами. Вчитель визначає тему, мету, вид уроку-мандрівки та встановлює його логічну послідовність: вивчає програму з предмета, матеріал підручника з теми уроку, ознайомлюється з методичною, науковою та додатковою літературою. Також фахівець обмірковує організаційні заходи й шляхи підготовки дітей до заняття. Для очних мандрівок це:

– ознайомлення дітей з темою, метою, місцем проведення та зупинками екскурсій (марафонів);

(Методика його організації і проведення //Початкова школа. – 1998. – № 11. – С. 11–13).

– актуалізація знань про правила дорожнього руху; правила поведінки й чемного поводження на вулиці; правила поводження в природі, її охорону тощо;

–демонстрування відеофільмів з метою мотивації та пробудження інтересу до майбутнього уроку;

— поділ класу на групи-поїзди (вантажівки) по 8–10 учнів у команді;

— ознайомлення дітей з проблемно-пізнавальними завданнями;

— добір необхідного обладнання (наочності).

Якщо це урок-марафон, педагог разом із батьками готує кабінети-зупинки, таблички з назвами станцій (що вивішуються на дверях приміщення, де буде розташована зупинка), маршрутні листки. У маршрутному листку вказано перелік зупинок, на яких повинні побувати «поїзди».

До проведення уроку залучаються старшокласники, бібліотекар, шкільний психолог, лікар, які виконують ролі начальників станцій, де зупинятимуться «поїзди». Це можуть бути, наприклад, такі станції:

Кожний відповідальний за зупинку добирає для школярів завдання (розв'язати задачу, вставити пропущені літери, відгадати загадки, продемонструвати вміння та навички, здобуті на уроках ритміки та фізичної культури, розказати про композиторів, упізнати за початком і продовжити співати пісню, відповісти на запитання літературної вікторини, уважно прослухати доповіді з курсу «Я і Україна», які допоможуть розв'язати кросворд тощо), виконання яких вимагає певних знань з предмета. Завдання складаються з урахуванням програми для даного класу та оцінюються балами, що заносяться до маршрутного листка. Доцільно на станціях з основних предметів дівати серйозні завдання, але на деяких зупинках вони можуть мати жартівливий чи розважальний характер, замінюючи фізкультхвилинки (динамічні паузи, хвилинки відпочинку), до проведення яких під час уроку діти вже звикли. Не слід забувати також і про чергування усної та письмової роботи, розумової та фізичної праці.

Команда, що прибула до вказаної у маршрутному листку станції, працює там 5 хвилин, тому діти намагаються швидко й правильно

виконати запропоновані завдання-запитання і «заробити» таким чином якомога більшу кількість балів.

На загальному зборі класовод підбиває підсумки проведеного уроку-марафону й нагороджує команди дипломами.

Вважаємо, що дипломами треба нагороджувати всі команди-учасниці, вказуючи письмово, за що саме вручено нагороду (за швидкість виконання завдань, за найбільшу кількість правильних відповідей, за творчість, за уважність тощо), бо, як зазначає Ю. Рева, а ми з ним повністю згодні, «своєчасна похвала породжує ланцюжкову реакцію хороших вчинків і добрих справ дитини» ( Психолого-педагогічний вплив в оцінюванні особистості учня //Рідна школа. – 2000. – Грудень. – С 25–27).

Уроки-мандрівки, що проводяться в умовах класної кімнати, передбачають виготовлення карти чи плану, за якими буде здійснена подорож (Математичним океаном, до країни Музики, до замку Граматики, у Космос тощо) та влучний добір музичного матеріалу. Ця карта, а також усе необхідне для виконання завдань (подолання перешкод) обладнання, наочність прикріплюються на дошку.

Уроки-екскурси базуються на вміннях учнів уявляти, фантазувати, мандрувати «у часі».

Уроки-екскурсії та уроки-подорожі вимагають такої підготовки дітей до заняття:

— ознайомлення з організаційними питаннями проведення нестандартного уроку;

— ознайомлення з певною картою (планом);

— вивчення пісень та читання художніх творів за темою заняття;

— виготовлення наочності, роздаткового матеріалу;

–підготовка класної кімнати до уроку (розміщення парт, обладнання виставки книжок, малюнків, прикрашення приміщення тощо).

Доцільно залучати учнів 4–5-х класів до добору завдань на станціях, виготовлення необхідної наочності й оцінювання учасників мандрівки.

Педагогічний досвід свідчить про наявність таких етапів у структурі уроку-мандрівки.

1.Організаційний момент. Привітання та побажання гарного настрою.

2. Ознайомлення з темою та правилами проведення уроку-мандрівки. Визначення мети й завдань уроку.

3. Систематизація, узагальнення засвоєних знань, умінь та навичок (власне мандрівка за пунктами карти).

1) Фронтальне опитування (або бесіда за темою уроку).

2)Відповідь на проблемне запитання. Фізкультхвилинка.

3)Індивідуальна робота учнів (написання математичного або словникового диктантів, розв'язування рівнянь, заповнення тестових карт з природознавства, порівняльна характеристика персонажів оповідання за запитаннями, запропонованими вчителем тощо).

4)Поділ класу на групи. Виконання завдань творчого або дослідницького характеру. Під час роботи дітей у групах особливу увагу слід приділити розміщенню меблів у кабінеті. Кожна окрема група сидить за зсунутими партами, спілкується відповідно до завдання, має свій порядковий номер, намальований на об'ємному сигнальному трикутнику:

У процесі виконання самостійної роботи у малюків можуть виникати якісь труднощі, потреба в додаткових поясненнях. У такому випадку діти сигналізують червоним кружечком, а вчитель, помітивши критичні моменти в роботі школярів, допомагає їм. Якщо ж завдання виконане й група готова відповідати, учні показують ту сторону трикутника, де зображено зелений кружечок.

5. Дидактична гра з елементами змагання.

V. Підсумок уроку.

1. Підсумкова бесіда.

2. Оцінювання роботи учнів на уроці.

Для об'єктивності оцінок, виставлених класоводом, школярам пропонується самим оцінити роботу один одного, обговоривши це в групі.

3. Загальна оцінка діяльності класу.

VI. Домашнє завдання практичного спрямування.

Ми розглянули узагальнюючий урок-мандрівку. Якщо ж заняття базується на вивченні нового, то цей навчальний матеріал закріплюється під час проведення наступних уроків: підсумкового уроку-бесіди, уроку складання та розв'язування задач, написання твору, диктанту тощо. Матеріал, зібраний під час природознавчої екскурсії, обробляється на предметних уроках і уроках праці. Це може бути виготовлення альбому з малюнками, записами, схемами, текстами диктантів, задач, які використовуватимуться під час повторення. Доцільно оформити виставку малюнків або поробок «Подих природи». Матеріали уроків-мандрівок педагоги також використовують у підготовці до позакласних заходів.

Проведення уроків-мандрівок привертає увагу багатьох учителів. Це відбувається тому, що такі уроки, по-перше, зацікавлюють майже всіх учнів; по-друге, базуються на грі, яка допомагає уникнути напруження, створити атмосферу невимушеності та веселий настрій у дітей; по-третє, стимулюють розвиток творчих здібностей дітей, кмітливості, логічного мислення, уяви.

Вивчаємо досвід майстрів

1. Дьоміна С Майстри будувати гнізда. Урок-подорож //Початкова освіта. – 2003. – № 9. – С 6.

2. Урок внеклассного чтения в 4 классе //Начальная школа. – 2002. – № 8. – С. 56

3. Івасенко Т. Подорож Математичним океаном //Початкова школа. –2001. –№1. –С 56–57.

4. Подорож до лісової школи //Початкова школа. – 2001. –№3. – С 45–46.

5.

УРОКИ-СЮЖЕТНІ ЗАМАЛЬОВКИ

Урок – не самоціль. Це інструмент виховання та розвитку особистості.

О. Сухомлинський

До цих нестандартних уроків належать ті, що побудовані на конкретному театральному сюжеті, де діти виконують певні значні або «маленькі» ролі. Уроків-вечорниць, казок, ранків, спектаклів тощо школярі завжди чекають з нетерпінням, бо такі заняття проводяться зрідка (двічі-тричі на рік), оскільки вимагають значної підготовки, до якої залучають навіть батьків (вони допомагають надрукувати тексти, виготовити афішу-за-прошення, декорації, записати музичні твори на плівку тощо).

Основна робота, безумовно, лягає на плечі вчителя. Він складає план-конспект майбутнього нестандартного уроку, тему якого заздалегідь обговорює з учнями. Спостерігаючи за дітьми, педагог вирішує, кому доручити виконання певної ролі. У 1–2-х класах учитель сам розподіляє ролі між школярами, а в 3–4-х – це роблять самі діти, але під мудрим керівництвом класовода. Покажемо це на простому прикладі.

– Діти! Незабаром ми проводитимемо урок-спектакль «Наші обереги». Це заняття будується на театральному сюжеті, тому має таку назву. Як ви знаєте, під час спектаклю артисти виконують певні ролі. Так буде і на нашому уроці. На вашу думку, кому можна доручити виконати роль Домовика? Чому саме Іринці? Хто хоче вивчити пісню? Гадаю, що виразно розповість про кольорові стрічки Максим. А зробити чарівну скриню ми попросимо Тарасика. Тарасе, ти згоден нам допомогти? Не зможеш розфарбувати? Дівчатка, хто спробує прикрасити скриню і цим допоможе Тарасові?

Після такого доброзичливого обговорення артисти вчать тексти своїх ролей, віршів, пісень, виготовляють афішу-запрошення, декорації, костюми, а також розпитують батьків, бабусь, дідусів щодо теми уроку. «Цікавинки» вчитель теж бере до уваги та використовує їх під час уроку.

Така підготовча робота згуртовує дітей і має стимулююче значення. Учні із задоволенням працюють разом, отримуючи насолоду

від взаємодопомоги. А така співпраця виховує у школярів повагу до своїх друзів. Як влучно зазначила Н. Гордуз: «З'єднуючи дітей, ми створюємо для них грунт, на якому виросте самоповага, почуття власної гідності, які можливі тільки серед рівних собі» ( Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках рідної мови //Початкова школа. – 2003. – № 4. – С 1–4).

У 1–2-х класах розучування текстів ролей контролює вчитель. Доросліші діти перевіряють тексти, працюючи в парах: обговорюють чіткість декламування вірша, виразність виконання пісні, дають поради один одному. Значний результат дає також робота в парах з напівголосним поясненням. Під час спілкування дітей учитель, повільно проходячи класом, каже: «Ви говоріть, я всіх слухаю», – зупиняється біля тієї чи іншої парти, коментує, доповнює висловлювання учнів (Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів /Упор. О. Савченко – К.: Початкова школа, 2002). Цей етап підготовки вчить малюків розмірковувати, знаходити оригінальні рішення.

Класовод радиться з дітьми, добираючи музичні номери, які будуть використані під час уроку. Батьки допомагають записати музику на плівку.

Отже, відбувається тісний зв'язок «сім'я –школа», що важливо в будь-який період навчання дітей.

Ми детально описали підготовчу роботу до уроків – сюжетних замальовок. Сам урок по суті – це театральне дійство, яке ніколи не повторюється, а щоразу вимагає від учителя і його вихованців гарної підготовки й проведення.

Підбиваючи підсумки, радимо молодому вчителеві чітко розробляти структуру нестандартного уроку, сміливо вводячи в цей творчий процес елементи театрального дійства. Це дає змогу не тільки поповнювати словниковий запас учня, розвивати його мовлення, а й навчити дитину володіти своєю поставою, жестами, мімікою. Практика показує, що доцільно конструювати уроки – сюжетні замальовки у початковій школі на казковому сюжеті. «Казка для маленьких дітей – це не просто розповідь про фантастичні події, це – цілий світ, у якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю», – підкреслював В. Сухомлинський ( Вибрані твори: В 5 т. – К.: Рад. школа, 1976). Виконуючи ролі казкових персонажів, школярі вчаться правильно й виразно говорити, набувають уміння триматися перед аудиторією, самостійно відкривають для себе нові зв'язки у вивченому матеріалі, роблять власні висновки, тобто всебічно розвиваються

( Народження нестандартного уроку //Початкова школа. –1997. –№ 12. –С 11–23).

Вивчаємо досвід майстрів

1. Хайруліна Т., Методика проведення математичних ранків //Початкова школа. – 1998. – № 10. –С 18–21.

2. Щоб не було вам, люди, гірко потім, дбаймо про довкілля вже сьогодні //Початкова школа. – 2002. –№3. –С 41–4

3. Казкова граматика. Мовний ранок //Початкова школа. – 2000. – № 2. – С 60–63.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи сказане вище, можна зробити деякі висновки.

1.Нестандартні уроки дозволяють урізноманітнювати форми й методи роботи, позбавлятися шаблонів, створюють умови для виховання творчих здібностей школяра, розширюють функції вчителя, дають змогу враховувати специфіку певного матеріалу та індивідуальні особливості кожної дитини.

2.Використання нестандартних форм уроків сприяє формуванню пізнавальних інтересів школярів, діти безпосередньо беруть участь у процесі навчання. Пізнавальна діяльність учнів переважно має колективний характер, що створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість для обміну інтелектуальними цінностями, порівняння й узгодження різних точок зору про об'єкти, які вивчаються на уроці.

3.Ефективність нестандартних уроків забезпечується за умов володіння вчителем методикою їх проведення та умілого використання таких уроків у певній системі в поєднанні з традиційними формами.

Радимо прочитати:

1.Амонашвілі Ш. В школу с шести лет. – М.: Педагогика, 1986.

2. Урок-екскурсія. Методика його організації і проведення//Початкова школа. – 1998. – № 11. – С 11–13.

3.Бех І. Наукове розуміння особистості як основа ефективності виховного процесу //Початкова школа. – 1998. – № 1.

4.Бех І. Особистісно - зорієнтоване виховання: шляхи реалізації //Рідна школа. – 2000. – Січень.

5. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності //Рідна школа. – 2000. – Січень.

6.Лісова С Вплив самооцінки учнів на успішність навчального процесу //Рідна школа. – 2000:– Грудень. – С 36–38.

7. 3 досвіду проведення інтегрованих уроків //Початкова школа. – 1998. – № 8.

8. Искать, пробовать, обучать... – Волгоград: Учитель –АСТ,2002.

9.Ночвінова О. Нестандартні форми роботи педагога //Початкова школа. – 1998. – № 11. – С 4–

10.Охрімчук Р. Зворотний зв'язок //Початкова школа. – 1998. –№12. –С 5–6.

11. Соціально-комунікативна активність дитини як фактор розвитку її індивідуальності //Початкова школа. – 1998. –№12. –С 7–8.

12. Стимулирование познавательной деятельности учащихся на нетрадиционных уроках–Белгород, 1997

2. ІГРОВІ ПРИЙОМИ РОБОТИ З

ТЕКСТОМ

1. Питання – відповідь.

Варіант 1.

Завдання. Клас поділити на дві команди. Перша буде задавати питання, друга – на них відповідати. Це змагання на краще питання та кращу відповідь(точнішу, повнішу, розумнішу, веселу, цікаву та іншу).

Варіант 2.

Клас поділяється на групи. Усім дається однакове завдання – уважно прочитати текст, визначити головні думки, поняття, ідеї. Скласти структурно-логічну схему або опорний конспект і презентувати його перед класом. Відбирається кращий конспект, обговорюється, доповнюється.

2. Вікторина.

Клас поділити на групи. Запропонувати всім прочитати текст і позначити абзаци цифрами так, щоби не знали інші команди. До кожного абзацу придумати питання-загадку. Записати їх на аркуші паперу та передати іншій команді. Завдання всім командам, що одержали папірці – дати відповідь на питання (розгадати загадку) і вгадати, який абзац зашифровано. Під час визначення переможців урахувати активність учасників, якість виконаної роботи, уміння працювати в колективі.

3. Пантоміма.

Прочитати текст швидко й уважно. Розділити його на складові частини. Клас поділити на групи. Завдання кожній – перекодувати інформацію з текстової форми у форму рухів і жестів. Кожна група після обговорення та репетиції своїх пантомім пропонує іншим учням класу розшифрувати те, що закодовано.

4. Учена рада.

Увесь клас читає навчальний текст за фіксований час. Учням пропонується набір ролей різних фахівців: редактор, автор, критик, незнайко та ін. Кожен може обрати собі роль будь-якого учасника вченої ради. Пропонується переказати текст із позиції обраної ролі. Члени ради оцінюють виступи. Виграє той виступаючий, який у найбільш оригінальній формі переказав текст, відповідно обробивши його.

5. Іменник.

Учня пропонується уважно прочитати текст. Потім по черзі, установленій учителем або запропонованій учнями, школярі відтворюють текст за такими правилами. Перший називає іменник, який найбільш точно відповідає першому маленькому відрізку тексту. Другий повинен повторити те слово, який проголосив перший учень, і додати своє, яке теж повинно бути іменником. Таким чином, текст відтворюється тільки за допомогою іменників. Коли текст повністю відтворено, обговорюють, чи вдалий утворився перелік іменників, за допомогою яких висвітлено зміст прочитаного. Додають, якщо щось не враховано.

6. Цікаве питання.

Учням пропонується прочитати текст (або його частину) та поставити цікаве запитання, відповідь на яке вимагала би глибокого розуміння прочитаного. Заслухавши усі питання, вибирають найкраще й оголошують переможця.

7. Переказ по колу.

Учні читають текст. Потім стають у коло. Обирають будь-яким способом першого, хто почне переказ, і починають переказувати; кожний учень має право висловити лише одне речення. По черзі всі додають свої речення, розкриваючи зміст прочитаного тексту.

8. Відповідь – слово.

За певний час увесь клас повинен прочитати текст, зрозуміти його зміст, сформулювати запитання та задати його учню, якого може вибрати вчитель, а наступного може вибрати той, хто задає запитання. Учень, якому адресується запитання, повинен відповісти на нього одним словом і задати своє запитання іншому учню. І так доти, доки вчитель не припинить процедуру. Оцінюються найбільш вдалі запитання та відповіді.

9. Казкове королівство.

Клас читає текст. Вибираються два учні(чесні, розумні, непідкупні)- охоронці. До їх обов’язків входить задати кожному учню по запитанню до прочитаного тексту. Ті, хто відповість, отримують дозвіл на прохід до казкового королівства, де відбудеться казковий бал. До охоронців підходять учні самі у міру того, як зрозуміють, що підготовлені. Завдання охоронців – не пропустити тих, хто не знає, а решті учнів – довести, щоби вони зрозуміли й усвідомили текст. Охоронців можна міняти на тих учнів, хто має бажання зіграти цю роль. Ті школярі, які не змогли відповісти на запитання, продовжують читати текст до його повного засвоєння.

10. Дерево мудрості.

Учням пропонується прочитати текст та сформулювати 1 складне запитання за текстом, записавши його на маленькому аркуші паперу. Папірець скручують трубочкою, зав’язують ниткою та прикріплюють до дерева, ніби одягають ялинку. На дереві буде стільки»іграшок», скільки учнів у класі. Коли дерево вже одягнене, учні по черзі підходять до нього, зривають запитання та відповідають на нього. Слухачі оцінюють відповіді.

11. Пошта.

Кожному учню класу присвоюється особистий номер, який є його поштовою адресою. Усі уважно читають текст і на клаптику паперу пишуть лист будь-якому учню, указавши його номер. Зміст листа – запитання з теми. Отримавши лист, адресат надсилає відповідь тому учню, який його прислав. Таким чином весь клас охоплений листуванням. Допомагають учителю передавати листи обрані листоноші. Перемагає той, хто за відведений час (15-20 хвилин) надіслав більше листів і отримав більше відповідей.