Нестандартний урок в початковій школі (стр. 4 )

12. Фехтування.

Учні в класі об’єднуються в пари. Учитель ставить запитання-проблему. Один учень із пари повинен запропонувати її розв’язок, а інший – заперечити йому. На заперечення перший учень повинен дати відповідь, відстояти свою точку зору. Потім ставиться інша проблема, учні міняються ролями, процедура повторюється.

13. Чомучка.

Сутність цього прийому зводиться до такого; прочитавши текст, учні повинні сформулювати до нього шість журналістських запитань; Що? Де? Коли? Як? Чому? Навіщо?

14. Структура тексту.

Весь клас знайомиться з текстом. Тоді учні об’єднуються у 4 групи. Перша буде називатися «Вступ», друга – «Основна частина», третя – «Заключна частина», четверта – «Доповнення». Члени четвертої групи мають право брати слово після виступу кожної з попередніх трьох груп. Переказ тексту відбувається по черзі, причому вчитель може викликати будь-якого учня з кожної групи.

15. Образна пам’ять.

Після ознайомлення з текстом підручника учнів розбивають на команди й кожній пропонують показати текст у вигляді застиглої німої сцени. Кожен з учасників у цій сцені грає свою роль або демонструє свою деталь. Для полегшення сприймання можна на аркуші паперу, який кожен учень тримає в руці, написати назву деталі. Після перегляду всіх німих сцен, що відображають зміст тексту, обговорюють їх і визначають найкращу.

16. Презентація.

Діти читають весь текст. Тоді вчитель ділить клас на групи, кожній дає якусь певну частину тексту для підготовки її до презентації. Кожна група презентує свою частину, а решта – впізнають цю частину тексту.

17. Вправи з розвитку навичок роботи з текстом.

Закінч речення, що несе важливу інформацію.

Закінч абзац.

Розташуй речення в потрібному порядку.

Встав пропущені слова.

Підтвердь свою думку фразою з тексту.

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ПІДГОТОВКИ УРОКУ ЗА

ІНТЕРАКТИВНИМИ ТЕХНОЛОГІЯМИ

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці.

1. До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.

2. Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисними є різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.

3. Тих, хто навчається в інтерактивні, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.

4. Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.

5. Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.

6. Уважно ставитися до учнів під час формування груп.

7. На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.

8. Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, за О. Пометун, складається з п’яти елементів:

*мотивація;

*оголошення, представлення теми й очікування результатів;

*надання необхідної інформації для розв’язання завдань;

*інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

*підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

Розглянемо кожен із цих елементів інтерактивного уроку грунтовніше.

МОТИВАЦІЯ.

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що перед ними зовсім інші завдання порівняно із звичайним уроком. Суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання.

Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія ( «мозковий штурм», «мікрофон», «криголам» тощо ).

Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується для обговорення учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку.

Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

ОГОЛОШЕННЯ, ПРЕДСТАВЛЕННЯ ТЕМИ

Й ОЧІКУВАНИХ НАВЧАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель. Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині інтерактивного уроку О. Пометун рекомендує:

* назвати тему уроку або попросити когось із учнів прочитати її;

* якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, звернути на це

увагу учнів;

*попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, або спонукати до висловлення власної думки;

* нагадати учням, що наприкінці уроку вони будуть перевіряти, чи досягли вони запланованих результатів, а також пояснити, яким буде оцінювання результатів.

Цей елемент уроку має займати не більше п’яти відсотків часу заняття.

НАДАННЯ НЕОБХІДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

Мета цього елемента уроку – дати учням достатньо інформації для того, щоби вони на її основі могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час.

Це може бути читання тексту підручника, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності. Ця частина уроку займає близько 10-15 відсотків часу.

ІНТЕРАКТИВНА ВПРАВА – центральна частина заняття. ЇЇ метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати близько 50-60 відсотків часу на уроці. Обов’язковими є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

· Інструктування – учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться на виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам ( 2-3 хв.).

· Об’єднання в групи та (або) розподіл ролей ( 1-2 хв.).

· Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним ( 5-15 хв.).

· Презентація результатів виконання вправи ( 3-5 хв.).

РЕФЛЕКСІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів ( 5-15 хв.).

Рефлексія є природним невід’ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю:

· усвідомити, чого вони навчились;

· оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу;

· порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших;

· побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: індивідуальна робота, робота в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формах. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів щодо отриманого досвіду. Плани на майбутній розвиток.

Технологія рефлексії після найважливіших інтерактивних вправ може бути у вигляді усного обговорення за запитаннями: з якою метою ви робили цю вправу, які думки і почуття вона у вас викликала, чому ви особисто навчились, чому хотіли б навчитись у подальшому.

Прийоми інтерактивного навчання ( «Акваріум», «Коло ідей», «Мозковий штурм», «Мікрофон», «Американська мозаїка», «Навчаючи – учусь», «Ток-шоу», «Ажурна пилка», «Карусель» тощо ) добре і доступно описані у Л. Пироженко та О. Пометун.

Як грамотно і без образ для дітей провести групування учнів класу для інтерактивних вправ, якщо це потрібно?

4. РОЗРОБКИ УРОКІВ З ВИКОРИСТАННЯМ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ

УРОК 1.

Тема . Правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу.

Мета : навчити дітей правопису ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу;формувати навички перевірки ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу ;розвивати вміння розпізнавати дієслова , правильно писати і вживати їх у мовленні;виховувати любов до рідної мови.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь, навичок

Хід уроку

1.Організаційний момент.

-Діти, ми живемо в Україні, і ви - майбутні господарі свого краю, своєї держави.

А що означає - бути господарем своєї держави? (Думки дітей).

У ваших висловлюваннях прозвучало, що справжні господарі цінують минуле, мріють про щасливе майбутнє і ніколи не зраджують своєї мови, мови батьків. Наша українська мова милозвучна, багата, щедра, але має свої секрети. Давайте сьогодні ми з вами розкриємо ще один секрет української мови.

II. Активізація знань

1. З метою вдосконалення каліграфічних навичок пропоную повторити написання з'єднань букв: єш, еш, имо, їмо.

— Пригадайте, що можуть позначати такі з'єднання букв? Давайте згадаємо прислів’я, в яких є дієслова з такими закінченнями.

Діти називають прислів'я.

Давайте запишемо прислів’я по варіантах.

Діти першого варіанту записують вибране ними прислів'я.

Посієш мир, пожнеш щастя.

Діти другого варіанту записують вибране ними прислів'я.

Криком дуба не зрубаєш.

Далі діти знаходять у прислів'ях дієслова і визначають час, особу, дієвідміну.

Взаємоперевірка в парах.

2. Словниковий диктант: широкий, сестри, прекрасний, припливти, дис­ципліна, пишеш.

Перевірити слова, назвати способи перевірки ненаголошених є, и: ши­рокий — ширше; сестра — сестри.

Можна перевірити, підібравши спільнокореневе слово з іменників,
прикметників. '

Прекрасний, бо дуже гарний (пре-);

припливти, бо наближення до дії (при-). (е, и)

Пиш? ш — ?

(У нас велика проблема. Ми не знаємо способу перевірки даного сло­ва. Ми визначили, що це дієслово теперішнього часу, але не знаємо способу перевірки ненаголошених особових закінчень дієслів.)

III. Повідомлення теми і мети уроку.

Учитель. Тема нашого уроку: правопис ненаголошених особових закінчень дієслів теперішнього і майбутнього часу з метою їх правиль­ного написання і вживання у мовленні.

Пропоную вам такий план роботи.

1. Ознайомлення з новим матеріалом.

2. Фронтальна робота.

3. Фізкультхвилинка.

4. Робота в групах.

5. Презентація роботи.

6. Підсумок уроку.

IV.Ознайомлення з новим матеріалом.

1. Як перевіряємо ненаголошені голосні е, и в іменниках, прикметниках? (Словник, наголос) — Я пропоную записати речення і поставити дієслово у потрібній формі. Міцну дружбу і сокирою не розрубати.

Можна підібрати спільнокореневе слово, а можна перевірити за допо­могою дієвідміни, тому що у І дієвідміні множини закінчення –уть, - ють, а пишемо е, є в особових закінченнях, а в 11 дієвідміні множини - ать, - ять, а пишемо - и, ї в однині.

2. Давайте складемо алгоритм.

1) Записати слово з пропуском.

2) Поставити наголос.

3). Якщо у множині закінчення –ать, - ять, то це II дієвідміна, отже, пишемо и, ї, а якщо - уть, -ють — це І дієвідміна, отже, пишемо е, є.

3) Постав наголос.

-уть – ють -ать-ять

е, є (І д.) и, ї(ІІ д.)

3. Виконуємо тренувальні вправи.
Запросити — запросять.

Розклеїмо - розклеять. Просиш — просять. Ходимо — ходять.

5. Фізкультхвилинка

Виконуємо фізкультхвилинку за допомогою дієслів.

Нахиляюсь, піднімаюсь,

повертаюсь, усміхаюсь.

Присідаю, пострибаю,

піднімуся, усміхнуся,

за роботу у групі приймуся.

— Чим цікаві були слова фізкультхвилинки? (Дієслова І дієвідміни)

6. Робота в групах

Учитель: Пропоную вам попрацювати у групах. Об'єднаємося в групи за допомогою малюнків українських музичних інструментів: кобзи, сопілки, бубна, цимбали.

Котилася торба з високого горбата розсипалась, та й покотилась...

Кобза (без неї жоден козак не обходиться).

Сопілка (де та гілка, з котрої зроблена сопілка).

Бубон (диригує блискавка, грім у бубон б'є).

Цимбали (старовинні хвилі пам'ять гойдає).

Кожна дитина отримує малюнок (кобза, сопілка, бубон, цимбали)
і за ним об'єднується у групи на місцях, де лежать великі малюнки цих ін­струментів. Коли всі діти зібрались, вони обговорюють, хто яку роль буде і вибрати: команди­ра — це лідер групи (сильний учень), секунданта — людину, яка слідкує за часом і допомагає в роботі, каліграфа — того, хто красиво і правильно записує відповіді на завдання; «мислюнчика», який дає ідеї для кращого; розв'язання завдання. |

У класі на стіні виконувати, бо їм для якісної роботи у групі потрібно висить плакат із правилами роботи в групі. Діти кожної групи повторюють правила роботи. Правила продуктивної праці

1) Уважно читати завдання-інструкції.

2) Працювати так, щоб не заважати іншим.

3) Вислуховувати думки кожного члена групи.

4) Користуватися додатковою літературою.

5) Вкладатися у визначений час.

6) Давати можливість презентувати дослідження усім членам групи.

7) Дотримуватися правила піднятої руки.

На столі у кожної групи лежить завдання-інструкція, що складаєть­ся з двох розділів. Перший розділ

1) 3 деформованого тексту утворити прислів'я.

2) Записати його.

Знайти у прислів'ї дієслова і перевірити закінчення за допомогою ал­горитму чи таблиці.

Другий розділ.

1) За схемою скласти речення і зробити синтаксичний розбір. Записати його. 7. Презентація роботи в групі.

Учитель. Зверніть увагу на правила презентації. Правила презентації

1) Презентувати спільний проект можуть лідери групи або члени гру­пи по черзі.

2) Дотримуватися визначеного часу.

3) Бути ввічливим і стриманим.

Кожна група дає відповідь на свої завдання. Діти підтримують допо­відачів.

V. Підсумок уроку

Яку проблему ми з вами сьогодні розібрали? Який секрет україн­ської мови відкрили?

Які труднощі виникли у вас на сьогоднішньому уроці?

VI. Домашнє завдання (диференційоване).

УРОК 2.

Урок української мови. (З клас)

Тема. Спільнокореневі слова. Корінь слова.

Мета. Навчити дітей визначати корінь у спільнокореневих словах, спри­яти усвідомленню учнями поняття про спільнокореневі слова на основі дослідження спорідненості слів, про спільну частину споріднених слів - корінь; розвивати у дітей мовне чуття, асоціативну пам'ять, логічне мис­лення, формувати орфографічну зіркість; виховувати повагу до історії та традицій українського народу.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь і навичок.

Методично-дидактичне забезпечення уроку: таблиці піктограм, таблиця «Будова слова — чарівне дерево», тести, картки для роботи в групах, віночок, квіти, емблеми, листівки, ілюстрація калини, різнорівневі тестові завдання; , Г. І, Охота. Українська мова: Підручник для 3 кл. чотирирічн. і 2 кл. трирічн. Школи.— 9-те вид.— К.: Освіта, 1998

Хід уроку

І. Етап орієнтації

Робота в колі. Читаємо вірш за піктограмами.

Любіть Україну
У сні й наяву,
Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову

І мову її солов'їну.

В. Сосюра.

— Щоб наше мовлення було красивим і солов'їним, продовжуємо вивчати українську мову. Сьогодні ми вплетемо першу квітку в наш український віночок. На попередньому уроці ми дізнались, яку саме. Та щоб дізнатись, відгадайте загадку:

У вінку зеленолистім,

У червоному намисті

Видивляється у воду

На свою хорошу вроду.

(Калина)

— Але щоб вплести її, треба виконати правильно всі завдання.

II. Етап покладання мети

Сьогодні ми дізнаємось, Що таке корінь слова, будемо добирати до слів споріднені слова, визначати їх корінь. Запрошую вас до роботи!

Вправа "Очікування"

Учні оголошують свої очікування від уроку, починаючи фразою: «Я очі­кую...».

III. Етап проектування

Розпочати нашу роботу я пропоную зі знайомства з тими завданнями, які чекають на нас сьогодні на уроці ми, які чекають на нас сьогодні на уроці.

1. Вправа «Очікування»

2. Тестові завдання

3. Дидактична гра «Нове слово»

4. Словниковий диктант

4. Нові завдання

5. Робота з підручником

6. Робота в групах

7. Презентація роботи в групах