Слово методиста (стр. 5 )

1. Ви вважаєте, що у Вас виникла цікава ідея, але її не підтримали. Це Вас засмутить?

а) так; б) ні.

2. Друзі пропонують розпочати гру. Чому Ви віддасте перевагу?

а) щоб у ній брали участь ті, хто грає добре;

б) щоб грали й ті, хто навіть  не знає правила.

3. Чи зможете Ви спокійно сприйняти погану для Вас новину?

а) так; б) ні.

4. Чи дратують Вас люди, які з’являються в громадських місцях в нетверезому вигляді?

а) якщо вони поводяться пристойно, це мене  взагалі не цікавить;

б) мені завжди були неприємними люди, які не вміють себе контролювати.

5. Чи легко Ви знайдете контакт з людьми іншої професії, матеріального стану, іншими звичками?

а) ні, це мені важко було б зробити;

б) так, бо я не звертаю на це увагу.

6. Над Вами пожартували. Як Ви на це відреагуєте?

а) мені не подобаються ані жарти, ані жартівники;

б) хоча цей жарт може бути неприємним, відповім тим самим.

7. Чи згодні Ви з тим, що багато людей «знаходяться не на своєму місці» і «роблять не свою справу»?

а) так; б) ні.

8. У компанії Ви з другом (подругою), який стає об’єктом загальної уваги, відвертаючи її від Вас. Як Ви на це відреагуєте?

а) мені неприємно, що мене позбавляють уваги;

б) я лише зрадію за нього (неї).

9. У гостях ви зустрічаєте людину похилого віку, яка критикує сучасне покоління і розхвалює старі часи. Ваша реакція:

а) підете раніше, зіславшись на якийсь привід; б) почнете сперечатися.

Підрахуйте бали.

По 2 бали дається за відповіді: 1б, 2б, 3б, 4б, 5б, 6б, 7б, 8б, 9б.

За інші варіанти відповідей бали не нараховуються.

Від 0 до 4 балів.

Ви безкомпромісний та упертий. Де б Ви не перебували, створюється таке враження, що Ви намагаєтесь усім нав’язати свої думки. Ви можете виявити агресію, навіть підвищити голос, аби досягти своєї мети, тому з Вами важко підтримувати стосунки  тим, хто дотримується іншої точки зору, хто не погоджується з тим, що Ви робите.

Від 6 до 12 балів.

Ви спроможні відстоювати свою точку зору і вести діалог, змінювати свою думку, якщо це необхідно. Хоча іноді можете бути і занадто різким, нечемним до свого співрозмовника. В такі моменти Ви справді можете виграти суперечку з людиною більш слабкого характеру. Але чи варто

одержувати перемогу таким чином, якщо цього можна досягти, не принижуючи чиєїсь гідності?

Від 14 до 18 балів.

Твердість Ваших переконань поєднується з Вашою толерантністю. Ви можете прийняти будь-яку ідею, з розумінням поставитися до  неочікуваного вчинку, навіть якщо Ви його не схвалюєте. Ви досить критично ставитесь до своєї думки і здатні з повагою і тактом відмовитись від поглядів, які, як

виявляється, були помилковими.

IV. Рефлексія

Вправа «Мікрофон»

- Я дізнався(-лася) про толерантність…

- Агресію можна подолати…

- Вважаю, що я толерантна \ не толерантна людина.

- Інформація, що прозвучала на уроці була корисною (не корисною) для мене.

Заключне слово вчителя (вчитель читає вірш «Свято толерантності»):

Толерантне ставлення людини

Збереже планету від негод,

Розрубає мотлох павутини,

Переріже нитку перешкод.

Толерантне ставлення до всього

Збереже, врятує і спасе,

Допоможе вгледіть перемогу,

Допоможе витримати все.

Будь завжди нестримним вільнодумцем,

Свої мрії пензлем намалюй.

Освіти життя яскравим сонцем,

Толерантний всесвіт побудуй!

(Т. Михайлова)

Список використаних джерел:

1.Бакуліна Н. «Словник толерантності» - «Абетка ввічливості» / Н. Бакуліна // Початкова школа№ 1.- С.47-49; № 12.- С.34; 2006.- № 1.- С.33-34; № 2.- С.50-52.

2. З педагогікою толерантності у третє тисячоліття / О. Безкоровайна // Педагогіка толерантності№ 3.- С.4-11.

3.Декларація принципів толерантності // Освіта України№ 83.- С.4.

4. Устинова уровня сформированости толерантности у школьников // Юношеские библиотеки России.- 2006, - №3. – С.47-54.

5. Новий словник іншомовних слів. Сліпушко. – Київ. Видавництво «Аконіт», 2007. – с.762

6. Бібліотека – територія толерантності. – Кіровоград

7. http://ypk.yspu.yar.ru/tolerance/- зібрано матеріали, присвячені одній з найактуальніших тем сьогодення - виховання толерантності у підростаючого покоління.

8. http://www.lseptember.ru/ru/his/2002/ll/2.htm- урок толерантності (про проблеми толерантності у сучасному світі).

9. Мультфільм «Прометей» із серії «Легенди і міфи давньої Греції» кіностудії «Союзмультфільм», режисер А. Сніжко – Блоцька (тривалість 18 хвилин).

Шлєєнкова Т. М.,

учитель образотворчого мистецтва

НВО ЗОШ І-ІІІ ступенів № 24 –

ЦДЮТ «Оберіг»

Кіровоградської міської ради

Кіровоградської області

Тема: Наш край у творах мистецтва (музейний урок для учнів 5-8 класів)

Мета і завдання: ознайомити учнів із змалюванням Кіровоградської землі у творах мистецтва наших земляків; розвивати зорове, слухове сприйняття, вміння аналізувати, висловлювати власні думки, творчі здібності; сприяти виховуванню художньо-естетичного смаку, почуття патріотизму, любові до рідної землі її людей, до мистецтва, шанобливого ставлення до культурних надбань малої Батьківщини.

Обладнання: слайдшоу на пісню Н. Бучинської «Країно моя»; презентація в програмі Power Point «Місто на березі Інгулу. Відомі наші земляки»

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Створення емоційно-піднесеного настрою

(Перегляд слайдшоу на пісню Н. Бучинської «Країно моя»)

- Які почуття викликала у вас пісня, які, можливо, бажання?

- Які твори мистецтва про Україну вам ще відомі? Яка їх роль?

ІІІ. Оголошення теми і завдань уроку

- Дійсно, митці присвятили багато творів своїй Батьківщині, рідному краю… В цих творах вони передають безмежну любов та почуття гордості за рідну землю, оспівують її красу, працьовитих, відданих та вірних синів і дочок України! Та звертаються музиканти, художники, поети та письменники не тільки до теми України, а привертають увагу глядачів, слухачів і до своєї малої Батьківщини. Тож і ми сьогодні у стінах Кіровоградського обласного художнього музею доторкнемося до прекрасного і дізнаємось як оспівано наш край – Кіровоград та Кіровоградщину у творах мистецтва.

ІV. Сприйняття нового матеріалу

1. Ознайомлення з історичною довідкою про рідне місто

Вчитель:

- Любов до рідної країни починається з любові до рідного міста чи селища. Ця любов неможлива без знання історії рідного краю, історії рідного міста. Людина, яка не знає своєї історії – немає майбутнього.

Виступ дослідницької групи істориків:

(перегляд презентації)

- У центрі України, там де на зміну лісостепу приходять безкрайні степові простори, розкинулось мальовниче та затишне місто Кіровоград – обласний центр з населенням 250 тисяч мешканців. Місто веде свій початок від фортеці Святої Єлизавети, названої так на честь святої покровительки імператриці Єлисавети Петрівни та збудованої 1754 року на землях колишньої Запорізької Січі у верхів’ях річок Інгулу, Сугоклеї та Біанки. Збудували фортецю з метою захисту південних кордонів Росії. З часом фортеця втратила оборонне значення, а місто продовжувало рости і будуватися. Сучасна площа міста становить 103 км². Колишні назви: Єлисаветград (), Зинов’євськ (), Кірове (). Має місто свій прапор та герб.

2. Поети та письменники про Кіровоград та Кіровоградщину

Вчитель:

- Кіровоградщину описували та згадували у своїх творах як письменники, поети – класики так і наші сучасники.

Виступ дослідницької групи літературознавців:

(або виступи театральних діячів, читців художнього слова)

- Прослухайте, як описано Інгул в оповіданні одного з наших найвідоміших земляків В. Винниченка «Федько-халамидник»:

«…А Толя навіть щось сказав до Спірки. Але Спірка не чув, бо вони в той час підійшли до спуску з гори. Тут уже не до балачок,- стало видно річку. Повіні ще не було, але яка стала чудна річка! Вся сіра, покопирсана, ряба. На березі комашнею стоять і ходять люди. Сонце хитро виглядає з-за парового млина. Галки кудись летять довгими рядами і кричать. А як блищить кінчик хреста на Богоявленській церкві! Ух, гарно!..

…Зблизька річка здавалась ще чуднішою. Видно було, як помалу, тяжко йшла крига. Лід тріщав, лускався, крижини лізли одна на одну, чисто було схоже на те, як женуть великий гурт волів. Вся сіра маса худоби сунеться помалу, але деколи один віл вилізе на другого, і тоді в тому місці починається гармидер, воли налізають один на одного, стоять, крутяться, аж поки ті, що почали гармидер, не проштовхнуться наперед.

По всьому березі стоїть народ. Хлопці живжиками просуваються поміж дорослими і безперестанку кричать дзвінкими, веселими голосами. Скільки тут школярів, які завтра скажуть учителю, що їм у цей день «голова боліла» і вони не могли прийти «в клас»!

А річка все суне і суне вперед. Крижини з мокрим рипом труться одна об одну. Вони такі поважні та старі, аж жовті. Звідки вони припливли сюди? І куди попливуть? От сісти б на одну з них і їхати на ній десь далеко-далеко. Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та холодна, аж пищить».

Вчитель:

- А що ви можете розповісти про наш сучасний Інгул? Що вам доводилось спостерігати?

- Що може зробити кожен з нас для збереження нашої річки, відновлення її величі та слави?

Виступ дослідницької групи літературознавців:

- Однією з визначних особистостей в українській літературі ХХ століття був Євген Маланюк (). І хоча вітри історії занесли козацького правнука далеко від рідних степів, проте не вивітрили з його серця палкого почуття до рідної землі. А починалася поетова Україна з його дитинства – маленького провінційного містечка Новоархангельська на Кіровоградщині, загубленого в степу, якому судилося протягом віків бути прикордонням княжої Русі і половецького степу, Гетьманщини і Дикого поля, Запорожжя і Речі Посполитої.

***

Кожен день тут проходить пустельний і легкий,

А Ти – там, за горами й ярами гориш.

Не поможуть ні подорожі далекі,

Ні чужа далечінь, ні весна, ні Париж.

Заспокоїти серце? Та чим же? Та як же? –

Научи мене кров’ю Твоїх молитов!

Не поможе ніхто. І не буде інакше.

І з сльозами моїми змішаю питво.

Що мені телефоти, версалі, експреси?

Нащо грім Арґентін? Чудеса Ніягар? –

Сниться синя Синюха і верби над плесом.

Вольний вітер Херсонщини, вітер-дудар.

Сниться гомін дубів прадідівський та річка,

Бідна хата та тепла долоня сестри...

Тільки б рідного поля зворушливу стрічка!

Тільки б сіра солома прабатьківських стріх!

Вічне

Досі сниться метелиця маю,

Завірюха херсонських вишень.

Золоті її очі впивають

Степовий необмежений день,

Що зростає у небо, у вічність...

Плине вітер крізь села, сади,

Золоті її очі й ритмічні

Сині хвилі річної води.

Як забути? Яка ж гадюка

З серця вижерти спогад могла б:

Зір – пекучий, як мука й розлука.

Мову – мед тих пахучих силаб.

В прибережне нагріте каміння

Б’ється з плюскотом зимна вода,

Незабутньо-співуча і синя,

Несмертельна й повік молода.

І на тлі її – тіло дівоче,

Заціловане сонцем... Верни!

Поверни золоті її очі,

Сині хвилі і вітер весни.

А сад вирує в хуртовині цвіту,

Бушує біла буря пелюстків.

Крізь чари весняного ненаситу,

Мов полум’я блакитне, лине спів.

То вже вертаєшся з Синюхи.

Плине Знайомий голос. Плине і пече...

Повік, повік не згасне й не загине

Той сніг вишень, те золото очей.

***

Згадав. Пройшло дванадцять літ тяжких,

Що кожен рік був довгий, як віки,

Що кожен час, і днина, і година

Пекли ім’ям єдиним: Україна.

Що б не робив, куди б не йшов, – завжди

Скорботний голос потішає: жди.

О, так, зазнав на чужинецьких бруках,

Як палить мозок мука і розлука,

Як кров із серця Смокче хижий сум

І люта пам’ять казиться від дум.

Як кожний день дме зимном порожнечі.. .

И від сліз сухих тремтять безкрилі плечі.. .

А десь Вона – не знаю чим! – живе:

Архангород, Синюха, Скаліве, Торговиця...

І над розлогим степом

Таке ясне херсонське наше небо.

Нема на світі інших Батьківщин

Понад одну, що є – наказ і чин.

Нема землі коханої так палко,

Як та, що в ній, що не верства, то – балка,

А там – байрак, а там – горби могил

І хмари-велетні, і синій небосхил.

Не Капітолії, не мармори Корінту,

Приниклий до землі сільський убогий цвинтар.

Що поховав навіки під горби

Кісток і попелу освячені скарби,

Кісток і попелу, що – квітли й колосились

І, внукам та синам наллявши в тіло сили.

Трудами й працею замкнувши коло літ, –

Запричастилися правічної землі.

Був чорний мор, гула війна буруном, –

Та знов весна викохувала вруна,

Бо ті, що плугом тут орали переліг –

Віддали Богу – дух, а тіло – цій землі.

І так із роду в рід триває тяг великий,

І нашою стає оця земля навіки.

- А ось як змальовують наш край сучасники:

Край степовий, Кіровоградщина моя,

Стоїш ти в центрі України

Така велична і проста

Як ягідка червоної калини.

Квітуй, мій рідний край, де дух козацький не згасає,

Слава твоїх захисників ніколи не вмирає.

Тебе прославили літа, ти прославляєш Україну!

За вас обох моя земля стіною стане в будь-яку годину.

Візитна картка в тебе є:

Квітучий соняшник у полі, талановитий твій народ, 

Жита шумлять, як хвилі в морі.

Кіровоградщина моя, пишаємось тобою!

Ти наша гордість і краса,

Хай незалежність сяє над тобою.

(поетеса )

Кіровоград

В самому центрі України 

Є місто сонця, місто-сад.

Тут батьківщина, тут родина, 

Це місто - наш Кіровоград.

Століття швидко промайнули, 

Стоять фортечнії вали.

Козацький рід свій не забули, 

Вітчизни дочки і сини.

Ошикувались ніжні квіти 

На клумбах міста у рядок. 

Крокують поряд мами й діти, 

По тротуарах у садок. 

У небі сяючім літають – 

Курсанти юні в небесах. 

Їх посміхаючись вітають 

Дівчата з квітами в руках.

Буяють зеленню тополі, 

Каштани й вишні між доріг.

Єдиним прагненням до волі, 

Козацький рід все переміг. (Кокіна Лариса)

Музейний працівник:

- Яких поетів, письменників земляків можете пригадати?

(доповнення відповідей учнів з переглядом презентації)

3. Музиканти про Кіровоград та Кіровоградщину

Вчитель:

- Ще одне мистецтво, яке не залишається осторонь теми рідного міста – музика та пісня. Мабуть, зараз всі ви підспіваєте нашим гостям!

(у виконанні запрошених гостей звучить живий спів)

Кіровоград

Слова: The Вйо Музика: The Вйо

Я всюди був, багато бачив,

І де я тільки не тлумачив,

Мені було усюди тісно,

Допоки не знайшов

У центрі України місто.

Великий парк, привітні люди,

Беру відгул і будь, що буде.

Скажу усім я по-секрету:

Чудові генофонди

Завезла Єлизавета!

Приспів:

Справи всі ідуть на лад,

Їду я в Кіровоград!

Золотистий зорепад

Зустрічай, Кіровоград!