Теорія і практика інтегрування машинобудівних підприємств у виробничо-господарських структурах (стр. 3 )

Головною ідеєю створення технологічних парків є комплексна організація наукомісткого виробництва і максимальне сприяння виникненню та запровадженню нових технологій. Проте найважливішим є те, що найбільша увага приділяється концентрації усіх елементів інноваційного процесу, в тому числі наукового й творчого потенціалу працюючих. Мають забезпечуватися всі умови для інтенсифікації процесу праці, надання пріоритету не лише матеріальним, а й творчим стимулам. Інтелектуальний капітал має стати об’єктом суспільного визнання, фактором зростання добробуту суспільства. У технопарку інновації є висхідним моментом і водночас результатом діяльності. Інновації охоплюють не лише виробничий процес, а також управління підприємством.

На думку дослідників технопарки як найбільш ефективна система, котра відповідає новим державним завданням, може стати ефективною формою інтеграції науки й виробництва навіть в умовах дефіциту бюджетних коштів для фінансування науки. Важливо також подбати про забезпечення науково-виробничих установ фінансовими пільгами, прийнятими в усьому світі [192; 128].

Відповідні заходи законодавчого та нормативного характеру запроваджуються Верховною Радою та Урядом України [1-5; 109]. Так, з метою активізації інноваційної та наукової діяльності в Україні, створення та запровадження у виробництво конкурентоспроможних виробів і технологічних процесів було прийнято Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” [5]. До провідних технопарків належать такі: “Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка”, “Інститут монокристалів”, “Інститут електрозварювання імені Є. О.Патона”.

За роки існування та роботи технологічні парки довели, що вони можуть не лише вижити в складних економічних умовах, але й показали значний інноваційний потенціал, незважаючи на відсутність значних структурно-технологічних змін в економіці. Звичайно, продовжуються процеси приватизації, збільшується промислове виробництво, які, проте, не означають якісні зміни — ріст продуктивності, проведення технологічної модернізації, запровадження інновацій, освоєння високих технології. Саме тому, технопарки повинні стати основою технологічної бази України, основним виробничим засобом якої, звичайно є інновації, а також технології їх запровадження [103, с. 135]. Щодо технополісів, то вони ще далеко нерозвинені.

1.3. Аналіз тенденцій та проблем інтегрування машинобудівних підприємств у виробничо-господарських структурах в конкурентному середовищі

Для приобретения полной версии работы щелкните по ссылке.

Ринкова економіка характеризується високою динамічністю організаційно-правових форм господарювання. На перехідному етапі розвитку як правило відбувається стрімке і масштабне перетворення державних підприємств на акціонерні та приватні, створюються нові підприємства. Так в Україні, протягом років в економіці чисельність суб’єктів господарювання зросла з 615686 до 1133200 [190, с. 83; 76]. Тобто кількість господарюючих суб’єктів збільшилася на 84,05%. Тільки протягом перших років ринкових реформ з 1993 по 2000 рік змінили форму власності 71877 об’єктів [169, с. 275]. Ринкове реформування викликало зростання не лише кількості підприємств, що є цілком природним за умов лібералізації економіки, відкриття нових можливостей для самореалізації підприємницької ініціативи громадян. Економічна неспроможність багатьох державних підприємств різного виду економічної діяльності виявила необхідність проведення роздержавлення та приватизації, що якісно змінило склад підприємств, в тому числі й у машинобудуванні. Проте, якісні зміни не обмежуються лише переходом державної власності у приватну форму. Відбуваються подальші трансформації, обумовлені вже ринковими чинниками. В умовах ринкових відносин одні форми господарювання трансформуються в інші. Наприклад, закриті акціонерні товариства (ЗАТ) перетворюються у відкриті, що можна пояснити необхідністю обрання такої форми власності, яка надає найкращі умови для залучення капіталу. Зрозуміло, що за адміністративної системи господарювання не йшлося про наявність акціонерних товариств (АТ) (зокрема, їх ще не існувало у 1991 р.). Натомість на початок 2007 року в цілому в економіці України налічувалося вже 33084 акціонерних товариства [190, с. 83; 76]. Можна відзначити, що за десятилітній період рр. кількість акціонерних товариств зросла на 2162, або на 6,99% [190, с. 83; 76]. Однак і тут варто зауважити на певних коливних процесах, адже на початок 2002 р. акціонерних товариств було більше – 35134 [190, с. 83; 76]. Ринкові засади господарювання невблаганні і на відміну від адміністративної економіки, де лише у централізованому порядку підприємства створювалися і ліквідовувалися, за ринкового господарювання підприємства створюються на потребу ринку, споживачам і так само ліквідуються при зникненні попиту на їхню продукцію. Продукція машинобудівних підприємств є специфічною у тому сенсі, що здебільшого вона виробляється для споживачів – підприємств. За номенклатурою менший відсоток машинобудівних виробів призначається для споживчого ринку. А якщо взяти такий показник за ваговими вимірниками, то на споживчі товари припаде зовсім мало машинобудівної продукції. Адже на вагу одного електровоза або прокатного стану можна вимірювати десятки легковиків, або десятки тисяч телевізорів, пральних машин тощо. Машинобудівні підприємства є постачальниками переважно засобів виробництва, потребу у яких визначають інші підприємства (важкої та легкої промисловості, транспорту, зв’язку, будівництва, торгівлі, сільського господарства та ін.). У свою чергу потреба в оновленні виробничого апарату (устаткування, обладнання, інструменту) у споживачів продукції машинобудування виникає у зв’язку із зростанням попиту на їхню продукцію. Для важкої промисловості, залізничного, повітряного, морського транспорту зростання попиту означає загальне покращання кон’юнктури ринку, коли знову ж таки зростає попит на засоби виробництва, коли підвищуються обсяги виробництва та обсяги перевезень. Для легкої та харчової промисловості, торгівлі та інших видів економічної діяльності, що спрямовані на задоволення споживчих потреб громадян, підвищення попиту на певні види устаткування та обладнання має місце лише при зростанні споживчого попиту. Коливні процеси у ринковому попиті досліджували відомі економісти М. Туган-Барановський та М. Кондратьєв. Звичайно, за майже сто років з моменту проведення ними досліджень багато чого змінилося у світовій економіці. В тому числі й завдячуючи рекомендаціям названих вчених. Проте й надалі відбувається процес коливання попиту, хоча змінилися і самі ринкові умови, і підприємства – суб’єкти ринкових відносин, і роль держави у регулюванні економіки, і з’явилися міжнародні економічні союзи, які чинять суттєвий вплив на правила ринкової поведінки як урядів – членів союзу, так і окремих підприємств. Змінилися й умови функціонування машинобудівних підприємств. Вони є визначальними у виробництві наукоємної, високотехнологічної продукції. При цьому визначають вони не лише інноваційну продукцію, яку виробляють самі, а й ту, яка виробляється підприємствами інших видів економічної діяльності на вироблених у машинобудуванні верстатах, машинах, апаратах. Визначальний характер машинобудівних підприємств є для них явищем водночас і позитивним через їхню необхідність, і негативним – через опосередковану залежність від попиту на продукцію їхніх споживачів. Зазначені, і позитивний, і негативний моменти однаково впливають на прагнення як самих машинобудівних підприємств, так і пов’язаних з ними підприємств інших видів економічної діяльності, утворювати виробничо-господарські структури, де кожен з учасників отримав би певні гарантії на стабільний попит на свою продукцію, тобто стабільний ринок збуту, на перспективний розвиток, в тому числі випереджаючого інноваційного характеру. Отож, машинобудівні підприємства мають усі підстави бути зацікавленими у створенні ВГС за ринкових умов.

Не зважаючи не кризові явища 90-х років минулого століття, що суттєво вплинули й на машинобудівні підприємства, можна зазначити певні позитивні тенденції щодо їх розвитку, збільшення їхньої чисельності. Про це свідчать статистичні дані, що наводяться нижче.

Дослідження динаміки статистичних даних на початок 2002 – 2007 років [76] щодо кількості підприємств у машинобудуванні дозволяє зробити висновок про їхнє кількісне зростання протягом рр. Лише на початок 2007 року кількість підприємств дещо зменшилася (див. табл. 1.4).

Аналогічна тенденція щодо малих підприємств у машинобудуванні (табл. 1.4). Проаналізувавши кількість малих підприємств на початок років, можна зазначити, що їх чисельність зростала протягом років і скоротилася у 2007 році [76].

Таблиця 1.4

Динаміка статистичних даних щодо кількості підприємств, індексів обсягу продукції машинобудівних підприємств [190, с. 105, табл. 7.4],[190, с. 309, табл. 14.13], [190, с. 109, табл. 7.9],

Показники	Значення за роками
2001	2002	2003	2004	2005	2006
Кількість підприємств за роками, шт
Кількість малих підприємств за роками, шт
Індекси обсягу продукції, %

Тенденція зміни кількості підприємств у машинобудуванні (як зростання, так і скорочення) свідчить про динамічний розвиток досліджуваного виду економічної діяльності. Звичайно, може виникати занепокоєння у зв’язку із зменшенням кількості підприємств, що за певних обставин може свідчити про згортання виробництва, занепад галузі. Проте, таких обставин не існує.

Свідченням подальшого розвитку машинобудівних підприємств є, зокрема, коливання: індексу обсягу виробництва продукції з 118,8 % на початок 2002 р. до 128,0 % на початок 2005 р. та 11,8 % на пчаток 2007 р. [76] (динаміку статистичних даних щодо індексів обсягу продукції машинобудівних підприємств наведено в таблиці 1.4), інвестицій в основний капітал підприємств машинобудівної галузі (табл. 1.5 і 1.6).

Таблиця 1.5

Інвестиції в основний капітал машинобудування [190, с. 204, табл. 9.11].

Вид промислової діяльності	У фактичних цінах за роками, млн. грн.
Машинобудування

Таблиця 1.6

Індекси інвестицій в основний капітал машинобудування [190, с. 205, табл. 9.12].

Вид промислової діяльності	Відсотків до попереднього року, %
Машинобудування

Динамічний розвиток машинобудівних підприємств підтверджується також значним зростанням операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг), які за період з січня 2005 р по січень 2006 р. склали – 57482,5 млн. грн., а вже за період – січень 2006 - січень 2007 рр. – 66908,4 млн. грн. [76]. Статистичні дані щодо операційних витрат з реалізованої продукції (робіт, послуг) наведено в таблиці 1.7.

Можна побачити зі статистичних даних, що при скороченні кількості підприємств машинобудування майже в 1,5 рази збільшилися інвестиції в основний капітал. Якщо на початок 2002 р. вони складали лише 940 млн. грн., то вже на початок 2007 р. сягнули 3653 млн. грн. [76].

Таблиця 1.7

Операційні витрати з реалізованої продукції (робіт, послуг) машинобудування [190, с. 110-111, табл. 7.10].

Вид промислової діяльності	Операційні витрати	Значення показників за роками
Машинобудування	реалізованої продукції (робіт, послуг), млн. грн.

При цьому можна зауважити, що у 2005 р., хоча абсолютна величина таких інвестицій була й не найменшою за шестирічний період і складала 2251 млн. грн., проте відбулося певне зниження темпів інвестування і тому індекс інвестицій склав згідно розрахунків 99,3%, а за офіційними даними Держкомстату 86,2%. І це відбулося за максимальної кількості підприємств машинобудування (11448 підприємств) за досліджуваний шестирічний період. Натомість, у 2006 р., не дивлячись на скорочення кількості підприємств до 11097, інвестиції в основний капітал зросли й склали максимальну величину 3653 млн. грн. у зазначеному періоді.

Зазначені тенденції свідчать про розвиток підприємств машинобудування.

Можливо цей розвиток не є таким динамічним, як того прагне суспільство, однак він відбувається.

Варто також проаналізувати зміни, що сталися у складі суб’єктів виробничо-господарської діяльності за організаційно-правовими формами господарювання (табл. 1.8). Адже в цілому у переробній промисловості, до якої також належать підприємства машинобудування, зареєстровано 110534 підприємства, з яких 105455 мають статус юридичної особи, а 5079 – не мають такого статусу.

Як видно з таблиці, кількість суб’єктів за типовими для машинобудування організаційно-правовими формами увесь час змінюється. Зокрема, це характерно для державних підприємств, чисельність яких неухильно скорочується, для акціонерних товариств, максимальна кількість яких становила 35134 у 2002 р., для концернів, яких в цілому кількісно стає більше, однак час від часу їх число скорочується (наприклад у 2007 р.) [76].

Звичайно, що не тільки швидкі темпи зміни форми власності вимагають відповідного дослідження ситуації. Механістичне ставлення до проблеми

Таблиця 1.8

Кількість суб’єктів ЄДРПОУ* за організаційно-правовими формами господарювання типовими для машинобудівних підприємств [190, с. 83, табл. 5.5]

Організаційно-правові форми господарювання суб’єктів ЄДРПОУ	Роки
1997	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Приватне підприємство
Колективне підприємство**
Державне підприємство
Казенне підприємство
Дочірнє підприємство
Акціонерне товариство	30922	34942	35134	35016	34662	34571	33976	33084
Консорціум
Концерн

навряд чи дасть змогу правильно оцінити зміст, масштаби і наслідки певного явища. Зміною форм власності цікавляться як державні органи влади (Фонд державного майна, Міністерство економіки України), органи місцевого самоврядування, так і приватні власники, інвестори, посередники – ріелтери. Звичайно, для кожної зацікавленої сторони існують свої інтереси, а відповідно й аспекти досліджуваної проблеми. Державні та муніципальні органи влади зацікавлені в отриманні певних доходів від розташованих на відповідних територіях об’єктів власності та суб’єктів господарювання.