Короткий коментар до закону словакії «Про нотаріусів та нотаріальну діяльність» (стр. 3 )

b) кого відкликав міністр з нотаріальної контори.

§ 33

Ревізійна комісія

(1) Ревізійна комісія має п’ять членів.

(2) Члени ревізійної комісії обирають з своїх членів голову ревізійної комісії.

(3) Ревізійна комісія

а) перевіряє роботу палати та подає інформацію про результати ведення справ на зборах нотаріусів,

b) висловлює свою позицію щодо бюджету палати,

с) затверджує річний заключний бюджет палати.

§ 34

Дисциплінарна комісія

(1) Дисциплінарна комісія має п’ять членів.

(2) Члени дисциплінарної комісії обирають з своїх членів голову дисциплінарної комісії.

(3) Порядок діяльності та прийняття рішень дисциплінарною комісією визначаються в дисциплінарному положенні.

§ 35

Освітянська Комісія

(1) Освітянська комісія має п’ять членів.

(2) Члени освітянської комісії вибирають із своїх членів голову освітянської комісії.

(3) Освітянська комісія організовує:

а) професіональне навчання нотаріусів, кандидатів, конціпіентів та забезпечує видавничу, навчальну, документальну та інформаційну діяльність,

b) іспити нотаріусів згідно положення про іспити.

ЧЕТВЕРТА ЧАСТИНА

НОТАРІАЛЬНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Перша глава

Загальні положення

§ 36

(1) Нoтаріус може відмовитися виконувати дії тільки у випадку, якщо вони суперечать закону та іншим загальним обов’язковим правовим положенням.

(2) Нотаріус може відмовитися від виконання правових дій і тоді, коли заявник не заплатить відповідний аванс як оплату нотаріуса та винагороду за оформлені документи.

§ 37

(1) Нотаріус не має право оформляти та видавати офіційні документи стосовно справ, в яких є учасником він чи хто-небудь з близьких йому осіб.[6] Те ж саме відноситься і до випадків, коли дії приносять вигоду нотаріусу чи його близьким. Документ, при оформленні якого нотаріус не діяв згідно цього положення, не є офіційним документом.

(2) Якщо дію, котра від нотаріуса вимагається, через причини, що зазначені в розділі 1, не може виконати будь-хто з інших нотаріусів в тому ж окрузі, правління палати вирішить, хто з нотаріусів може це зробити.

§ 38

(1) Крім випадків, зазначених в § 36 та § 37 аб. 1 нотаріус не має права відмовити в заяві щодо вчинення нотаріальних дій.

(2) Той, кому нотаріус відмовив виконати заявлену дію, може подати скаргу до правління палати. Правління палати прийме рішення протягом 30 днів від дня вручення скарги. На запит правління палати нотаріус в письмовій формі повідомить причини, через які він відмовився виконати цю дію.

§ 39

(1) Нотаріус та його працівники повинні дотримуватись таємниці вчинення нотаріальних дій, крім випадків, що зазначені в цьому законі. Нотаріус слідкує за тим, щоб всі працівники зберігали конфіденційність даної інформації.

(2) Нотаріус може бути позбавлений обов’язку зберігати конфіденційність:

а) письмовою заявою учасника чи

b) міністром у справах згідно § 3 аб. 1 літери а) та b) по заведеній кримінальній справі,

c) головою суду в питаннях іншої нотаріальної діяльності нотаріуса як судового комісара у справі спадщини для цілей кримінальної справи.

(3) Позбавлення нотаріуса зобов’язання зберігати конфіденційність інформації відноситься і до всіх інших його працівників. Як тільки нотаріус був позбавлений обов’язку зберігати конфіденційність, про це він негайно повідомить своїх працівників.

(4) Обов’язок зберігати конфіденційність інформації відноситься і до випадків, коли йдеться про встановлений законом обов’язок повідомляти чи протидіяти вчиненню кримінальної дії.

(5) Обов’язок зберігати конфіденційність інформації згідно розділу 1 продовжує діяти і після закінчення терміну чинності нотаріальної контори чи після закінчення терміну трудових відносин працівників у нотаріуса.

(6) Положення розділів 1 до 5 відповідним чином відноситься і до діяльності нотаріусів в органах палати.

§ 40

(1) Нотаріус несе відповідальність за шкоду, котру спричинив він чи його працівники в зв’язку з діяльністю згідно цього закону.

(2) Партнери нотаріальної контори несуть відповідальність за шкоду, що спричинена їх працівниками, спільно та нероздільно.

(3) Нотаріус позбавляється відповідальності згідно розділу 1 лише тоді, коли доведе, що не міг протидіяти спричиненню шкоди при всіх своїх зусиллях, котрі від нього об’єктивно можна вимагати.

§ 41

Нотаріальні документи складаються на державній мові.[7] Якщо складається документ з учасником, котрий цю мову не розуміє, вчиняються дії згідно § 53.

§ 42

(1) При складанні нотаріальних документів не можуть використовуватися скорочення, котрі не є загальновідомими чи невідомі учасникам.

(2) Дата складання документу та інші часові та цифрові дані в документі пишуться словами. Це не стосується реєстраційних номерів, номерів справ, цифрових даних кадастру нерухомості.

§ 43

(1) Формулювання нотаріальних документів не можна додатково змінювати.

(2) Якщо з’ясується помилка в написанні тексту, числах, чи інші явні помилки в складеному документі, виправлення оформляються додатком після закінченого тексту, якщо учасники дадуть на це згоду. В додатку зазначиться помилка, буде викладена правильна форма та ставиться дата виконання виправлення, підпис та відтиск офіційної печатки нотаріуса, котрий виконав це виправлення, а також і підписи сторін.

§ 44

(1) В нотаріальному документі мають бути чітко пронумеровані окремі сторінки, а документ має бути зареєстрований у відповідному реєстрі, та має бути позначений реєстраційний номером.

(2) Учасники та свідки підписуються під текстом документу, перед підписом нотаріуса. Нотаріус біля свого підпису поставить офіційну печатку.

(3) Якщо нотаріальний документ складається з декількох сторінок чи аркушів, вони мають бути зшиті шнуром, вільні кінці котрого закріплюються та скріпляються печаткою нотаріуса. Таким же чином приєднуються всі сторінки додатку.

(4) Якщо не існує іншого положення, оригінал документа зберігається у нотаріуса, котрий його склав. Учасникам видаються завірені копії. Оригінал видається учасникам при оформленні документа згідно § 5.

§ 45

(1) Нотаріус може передати в тимчасове користування оригінал тільки суду та до правління палати на їх письмову вимогу.

(2) Нотаріус покладе в справу замість оригіналу засвідчену ним копію з доданою заявою, згідно якої оригінал був переданий в тимчасове користування.

(3) На період передачі оригіналу в користування нотаріус може видавати засвідчені копії з цієї засвідченої копії, якщо їх видання не було призупинено судом.

Друга глава

Нотаріальні протоколи про правові дії

§ 46

Нотаріуси складають для учасників згідно їх заяв нотаріальні протоколи про договори, заповіти та інші правові дії. В нотаріальних протоколах може продовжувати вчиняти записи нотаріус, який цей протокол склав, чи інший нотаріус місцем знаходження в Словацькій республіці. Продовження нотаріального протоколу є складовою частиною цього протоколу.

§ 47

Нотаріальний протокол повинен містити:

а) місце, день, місяць та рік складання нотаріального протоколу,

b) ім’я, прізвище та місце знаходження нотаріуса,

с) ім’я, прізвище, реєстраційний (ідентифікаційний) номер, дату народження, постійне місце проживання учасників, їх представників, свідків, довірених осіб та перекладачів,

d) заяву учасників, що вони є дієздатними щодо правових дій,

e) дані про те, як було встановлено особу учасників та свідків,

f) зміст правової дії,

g) дані про те, що протокол після прочитання був схвалений учасниками,

h) підписи учасників чи їх представників, котрі були запрошені, а також свідків, довірених осіб та перекладачів,

ch) відтиск офіційної печатки нотаріуса та його підпис.

§ 48

(1) Якщо нотаріус не знає учасників, свідків дії, довірених осіб та перекладачів особисто, вони мають засвідчити свою особу посвідченням особи чи їх особу мають підтвердити два свідки.

(2) Свідки особи додадуть свої підписи або в кінці нота­ріального протоколу, або за записом про встановлення особи.

§ 49

Якщо нотаріус складає нотаріaльний протокол з особою, котра не може читати або писати, то візьме двох свідків цієї дїї. Ці свідки повинні бути присутніми при волевиявленні учасника щодо того, що має бути предметом протоколу, при прочитанні протоколу та його схваленні учасником, в інтересах якого вони були запрошені. Ці обставини мають бути занесені до протоколу.

§ 50

Свідками особи та свідками дії не можуть бути малолітні, а також ті, хто через свій фізичний та розумовий стан не здатний дати свідчення, чи ті, котрі не вміють чи не можуть читати або писати. Крім того, ними не можуть бути особи, котрі є родичами[8] учасників, ті, котрі є учасниками справи, та працівник нотаріуса, який складає протокол, чи його партнер.

§ 51

(1) Якщо учасник є глухим або німим, але може читати та писати, має сам прочитати відповідний протокол та власноручно в ньому зробити підпис, що він прочитав та погоджується із змістом.

(2) Якщо учасник не вміє читати та писати, мають бути, крім свідків дій, присутня і його довірена особа, котра може з ним порозумітись. Через його посередництво нотаріус з’ясує та запише в протокол, що учасник запис схвалює.

(3) Довірена особа повинна мати всі властивості дієздатного свідка, нею може бути і особа, що близька до учасника дії (родич).

§ 52

(1) Якщо треба для вчинення нотаріального протоколу залучити ще й свідків, про це зазначається в додатку до протоколу, в якому міститься заява свідків, що вони були присутні при волевиявленні учасників з того, що має бути записано в протоколі, при прочитанні протоколу та його схваленні учасником.

(2) Подібним чином нотаріальний протокол має містити в заключній частині заяву довіреної особи про те, що вона ознайомила зі змістом протоколу німого чи глухого учасника, котрий не може читати або писати, та що після цього учасник зміст протоколу схвалив.

(3) У вступній частині нотаріального протоколу чітко зазначається причина залучення свідків дії, а також довіреної особи.

§ 53

(1) Якщо учасник чи якийсь свідок не знає мови, на якій робиться протокол (§ 41), то запрошується перекладач, який повинен мати всі властивості дієздатного свідка (§ 50), ним може бути і працівник нотаріуса, котрий скаладає протокол.

(2) Якщо нотаріус володіє мовою, на котрій веде свою справу учасник чи свідок, можна не брати перекладача.

(3) В заключній частині протоколу необхідно зробити запис про те, що учасникові був перекладений зміст протоколу та учасник з ним погоджується. Якщо був запрошений перекладач, він підпишеться під протоколом.

(4) Перекладача оплачує учасник.

§ 54

Якщо нотаріус формою нотаріального протоколу оформить заповіт, документ про спадщину чи відкликання цих чинів, він має забезпечити без зайвої затримки після вчинення цих дій реєстрацію в Нотаріальному центральному реєстрі заповітів. В інформації для Нотаріального центрального реєстру заповітів зазначається, про який документ йдеться, дату його оформлення, ім’я та прізвище, особистий реєстраційний номер особи, дату народження та дані про постійне проживання учасника.

§ 55

Нотаріальні протоколи зберігаються в металевій скрині в канцелярії нотаріуса. До відповідної справи додається копія протоколу.

Третя глава

§ 56

Засвідчення правозначимих фактів

(1) На вимогу учасника нотаріус засвідчує факти, які б могли бути основою для реалізації прав, чи через які могли б бути спричинені правові наслідки. Зокрема, здійснюється засвідчення

а) справжності копій чи фотокопій (далі – копія) документу (засвідчення),

b) справжності підпису на документі (легалізація),

c) про те, що був поданий документ, та коли це сталося,

d) опротестування векселів,

e) перебігу загальних зборів та засідань юридичних осіб,

f) про те, що особа є живою,

g) заяви про володіння,

h) про інші дані.

(2) Про засвідчення фактів, що зазначені в розділі 1 літери a), b) та c), приєднується засвідчувальний запис нотаріуса до наданого документу чи документів, що прикріпляються до нього.

(3) Щодо засвідчення інших фактів нотаріус складе нотаріальний протокол, для чого є чинними відповідні положення про нотаріальні протоколи щодо правових дій згідно § 46 до 55. З цих нотаріальних протоколів можуть видаватися засвідчені копії, щодо яких є чинними положення § 74 до 79.

§ 57

Засвідчення

(1) Нотаріус засвідчує справжність копії документу, якщо він може впевнено оцінити зміст документу на мові, на якій він складений. Якщо нотаріус не володіє цієї мовою, запропонує заявнику перекласти його на державну мову, що вчинить перекладач. Переклад документу підшивається до документу.

(2) Справжність копії документу засвідчує нотаріус чи ним довірений працівник нотаріуса. Засвідчення документу щодо закордонних справ проводить тільки нотаріус. Засвідчення справжності копії документу вчиняється на копії у формі засвідчувального запису, в котрому міститься:

а) чи копія дослівно відповідає документу, з котрого вона була виготовлена, чи цей документ є оригіналом чи засвідченою копією, та з кількох листів чи аркушів він складається,

b) кількість документів чи аркушів, з яких копія складається,

c) чи йдеться про копію повну чи часткову,

d) дані, чи в поданому документі є зміни, доповнення, вставки та викреслення, котрі могли вплинути на достовірність документу,

f) місце та дата видачі,

g) підпис засвідчуючого нотаріуса чи довіреного ним працівника та відбиток офіційної печатки нотаріуса.

(3) Нотаріус виконанням дії не засвідчує справжність фактів, що викладені в документі.

(4) Якщо засвідчена копія складається з декількох сторінок (документів) чи якщо є додатки, вчиняються дії згідно § 44 аб. 3.

§ 58

Легалізація

(1) Легалізацією нотаріус чи ним довірений працівник засвідчує, що особа, підпис якої має бути засвідчений в його присутності, документ власноручно підписала або підпис на документі визнала за власний. Для з’ясування тотожності цієї особи є чинними положення § 48.

(2) Засвідчення справжності підпису на документі вчиняється на документі у формі засвідчувального запису, котрий містить:

а) порядковий номер засвідчення справжності підпису (книга засвідчення),

в) ім’я, прізвище, постійне місце проживання, можливе місце проживання учасника, особистий реєстраційний номер, дату народження,

с) дані, яким способом було встановлено особу учасника,

d) констатація факту, що учасник документ власноручно підписав в присутності нотаріуса або визнав підпис на документі за власний,

е) місце та день засвідчення,

f) підпис нотаріуса та відтиск офіційної печатки.

(3) Якщо оформляється документ, на якому засвідчується підпис, що складається з декількох листів (аркушів), чи якщо є додатки, вчиняються дії згідно § 44 аб. 3.

(4) Нотаріус своєю легалізацією не засвідчує правдивість зазначених в документі фактів.

(5) Засвідчення справжності підпису на документі щодо іноземних справ проводить виключно сам нотаріус.

§ 59

Засвідчення часу поданих документів

(1) Засвідчення часу, коли документ був нотаріусу поданий, приєднується до документу у формі засвідчувального запису, в якому зазначено час, місяць та рік, та якщо це потрібно й годину, коли був документ поданий. На вимогу приєднає нотаріус засвідчення тотожності особи, яка документ подає, при цьому для з’ясування особи вчиняються дії згідно § 48.

(2) Якщо документ складається з декількох листів (аркушів) чи якщо є додатки, вчиняються дії згідно § 44 аб. 3.

§ 60

Протест векселів та чеків

При вчиненні протесту векселів та чеків вчиняються дії згідно спеціальних положень.[9]

§ 61

Засвідчення перебігу загальних зборів та

засідань юридичних осіб

(1) Якщо йдеться про засвідчення загальних зборів акціонерних та інших товариств, спілок чи інших засідань юридичних осіб, нотаріус складе нотаріальний протокол, в якому зазначить місце засідання та час засідання, детальний запис прийнятого рішення та зазначить всі суттєві факти, які мали місце в його присутності на засіданні та що було прийнято, що було важливим для визначення відповідного перебігу ведення справи.

(2) Нотаріальний протокол складений згідно розділу 1 підписує, крім нотаріуса, голова загальних зборів чи інших зборів, а також, якщо буде потреба, два учасника загальних зборів. Якщо будуть виконані умови § 48 може в протоколі міститись засвідчення тотожності особи голови чи інших осіб, котрі були присутні на зборах. Якщо таке засвідчення не відбулося, нотаріус не несе відповідальність за осіб, що зазначені в протоколі.

§ 62

Засвідчення того, що особа є живою

Засвідчення того, що особа є живою, вчинить нотаріус лише тоді, коли йому ця особа особисто відома чи якщо встановить особу згідно § 48. Нотаріальний протокол про засвідчення, що особа є живою, має містити:

а) засвідчення того, що нотаріус особисто пересвідчився в тому, що особа, якої стосується завідчення, є живою,

b) день, місяць, рік та години, коли це сталося,

c) дані про те, яким способом його особа була встановлена.

§ 63

Засвідчення заяви про володіння

Засвідчення заяви про володіння правом власності щодо нерухомості чи володіння речовим правом вчиняється у формі нотаріального протоколу.

Нотаріальний протокол має містити:

а) заяву учасника, що він відповідає умовам володіння цим правом згідно спеціального положення,[10] зокрема зазначення обставин, що обгрунтовують початок законного володіння, термін тривалості постійного володіння. До заяви учасник додає

1. заяву осіб, яким за останнім записом в кадастрі нерухомості встановлюється право власності на нерухомість чи речове право, чи їх правонаступників, про те, що ці особи не мають до виникнення права власності чи речового права ніяких застережень,