Короткий коментар до закону словакії «Про нотаріусів та нотаріальну діяльність» (стр. 1 )

Андрій АСАУЛЮК,

приватний нотаріус, м. Ужгород, Закарпатська область

Короткий коментар до Закону Словакії
«Про нотаріусів та нотаріальну діяльність»

(можливо в деяких параграфах переклад Закону Словакії «Про нотаріусів та нотаріальну діяльність» зроблено не зовсім точно, оскільки перекладач не була фахівцем в галузі права, але основна мета матеріалу – донесення до нотаріальної спільноти України суті європейської моделі нотаріату, оскільки, як відомо, ми рухаємось до Європи, і приведення нотаріату України до європейського рівня – одна з головних складових в цьому русі.)

1. Закон Словакії «Про нотаріусів та нотаріальну діяльність» (далі – Закон Словакії) визначає (§ 4), що нотаріальною діяльністю може займатись ТІЛЬКИ НОТАРІУС. Законом України «Про нотаріат» (далі – Закон України) визначено (ст. 1), що нотаріальні дії, окрім державних та приватних нотаріусів та нотаріусів державних нотаріальних архівів, мають право вчиняти посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад; за кордоном – консульські установи (дипломатичні представництва) України, крім того посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 Закону України. Тобто Закон Словакії регламентує тільки НОТАРІАЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ НОТАРІУСІВ. Інші дії, прирівняні до нотаріальних, вчиняються органами, уповноваженими на це згідно інших законів. Можливо – це справедливий і правильний підхід, оскільки нотаріус – є нотаріус, а всі інші – ні.

2. Статтею 3 Закону України встановлено, що «нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час». Згідно Закону Словакії «проведення нотаріальної діяльності не сумісне з підприємницькою діяльністю та іншою діяльністю з метою заробітку, крім управління власним майном та майном малолітніх дітей нотаріуса, науковою діяльністю, видавничою діяльністю, педагогічною, перекладацькою та мистецькою діяльністю. Нотаріус не може виступати експертом у справах, в яких діє як судовий комісар». Тобто нотаріус Словакії вільно може отримувати дохід від реалізації, наприклад, власних музичних творів, картин, а також отримувати дохід від здачі в оренду власної нерухомості.

3. Закон Словакії, на відміну від чинного Закону України, дає чітке визначення нотаріальної діяльності. Так згідно § 3 Закону Словакії нотаріальною діяльністю є:

a) складання та видача документів про правові дії;

b) засвідчення правозначимих фактів;

c) діяльність щодо нотаріального зберігання документів;

d) діяльність, що пов’язана з нотаріальним центральним реєстром (це особливо важливо, оскільки відповідно до законодавства України така діяльність не відноситься до нотаріальної, і відповідно нотаріуси не мають права стягувати додаткову плату за роботу з нотаріальними реєстрами).

У цьому ж параграфі чітко визначено, що нотаріальні документи є ДЕРЖАВНИМИ ДОКУМЕНТАМИ (на жаль, у Законі України це відсутнє). Як виняток – тільки витяг з нотаріального документа (виписка) – не є державним документом (§ 76).

4. Однією з основних суттєвих відмінностей Закону Словакії від Закону України є те, що працівники, яких наймає нотаріус на роботу, при відповідності їх умовам, що визначені законом, можуть вчиняти окремі, доручені нотаріусом та визначені законом, нотаріальні дії, які за своєю суттю є нескладними. Цим самим законодавець Словакії встановив, що не є важливим факт підпису нотаріального документа саме нотаріусом. Головним фактором в даній ситуації є наявність на документі печатки нотаріуса. Такий підхід дає змогу більш оперативно обслуговувати осіб, що звернулись за вчиненням нотаріальної дії, навіть, коли сам нотаріус у нотаріальній конторі відсутній.

Згідно Закону Словакії існує градація працівників нотаріуса, але всі вони мають право на вчинення деяких нотаріальних дій:

– нотаріальний конціпіент – працівник, що записаний Палатою в реєстрі конціпіентів (обмежене коло повноважень);

– кандидат на посаду нотаріуса – працівник, що записаний Палатою в реєстрі кандидатів на посаду нотаріуса (більш ширше коло повноважень, практично як у нотаріуса);

– інші працівники нотаріуса (дуже обмежене коло повноважень, менше ніж у нотаріального конціпіента).

5. Як визначено Законом Словакії органом самоуправління нотаріусів Словакії є Нотаріальна Палата Словакії.

Нотаріусом Словакії може стати тільки той, хто склав іспит на посаду нотаріуса, та переміг у конкурсі, що оголошений Палатою:

– у випадку збільшення кількості нотаріальних контор;

– як тільки нотаріальна контора припинила своє існування.

Закон Словакії чітко визначає порядок проведення конкурсу та вимоги до особи, що має намір стати нотаріусом (§ 10-12). Що заслуговує на особливу увагу – Законом Словакії визначено, що розуміється під нотаріальною практикою. Це може бути як практика нотаріуса, нотаріального конціпіента, кандидата на посаду нотаріуса, так і практика судді, адвоката, комерційного юриста та прокурора.

Кількість місць для нотаріусів (квоту) визначає тільки Міністр юстиції Словакії. Причому в Законі Словакії відсутня прив’язка кількості нотаріусів до кількості населення.

6. На відміну від Закону України, Законом Словакії допускається проведення нотаріусом у визначені робочі дні нотаріальної діяльності поза своїм робочим місцем, але в рамках суду першої категорії, до якого він був призначений. На це потребується лише згода Палати. Як ми пам’ятаємо, Закон України (ст. 41) визначає, що тільки в окремих випадках, коли громадянин не може з’явитися в приміщення нотаріальної контори, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза приміщенням нотаріальної контори.

7. Згідно письмової угоди нотаріус Словакії може в одному офісі проводити свою нотаріальну діяльність і з більшою кількістю нотаріусів, які призначені в цьому окрузі (партнери). Партнери згідно Закону Словакії мають право взаємно заміщатися в своїй нотаріальній діяльності. У випадку заміщення партнер підписується своїм іменем та прізвищем, користується своєю печаткою, але зазначить, якого нотаріуса він заміщає. Причому згоди на таке заміщення від Палати не потребується, заміщення може відбуватися у будь-який день та у будь-який час, як це буде потрібно.

8. Порядок додержання нотаріусом та його працівниками таємниці вчинення нотаріальних дій за Законом Словакії докорінно відрізняється від встановленого порядку додержання таємниці у Законі України. Так, за загальним правилом (§ 39) нотаріус Словакії та його працівники повинні дотримуватись таємниці вчинення нотаріальних дій. Звільнити нотаріуса від цього обов’язку може лише:

а) учасник нотаріальної дії своєю письмовою заявою;

b) міністр юстиції Словакії у справах згідно § 3 аб. 1 літери а) та b) по заведеній кримінальній справі,*

* a) складання та видача документів про правові дії,

b) засвідчення правозначимих фактів,

с) голова суду в питаннях іншої нотаріальної діяльності нотаріуса як судового комісара у справі спадщини для цілей кримінальної справи.

Тобто, за винятком дозволу самого учасника нотаріальної дії, тільки для цілей кримінальної справи нотаріус Словакії може бути позбавлений обов’язку дотримуватись таємниці вчинення нотаріальних дій, і тільки якщо про це йому буде повідомлено міністром юстиції (щодо нотаріальних протоколів та засвідчення правозначимих фактів) або головою суду (у справі спадщини).

9. За загальним правилом (§ 43), формулювання нотаріальних документів згідно Закону Словакії не можна додатково змінювати. Якщо з’ясується помилка в написанні тексту, числах, чи інші явні помилки в складеному документі, виправлення оформляються додатком після закінченого тексту, якщо учасники дадуть на це згоду. В додатку зазначиться помилка, буде викладена правильна форма та ставиться дата виконання виправлення, підпис та відтиск офіційної печатки нотаріуса, котрий виконав це виправлення, а також підписи сторін. Законом України порядок внесення змін до нотаріальних документів не передбачений.

10. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Словакії зовсім відмінний від порядку, встановленого Законом України. Так, згідно Канцелярського регламенту (затверджений Мін’юстом Словакії) нотаріус веде спадковий реєстр, реєстр правових чинів (договори, заповіти тощо), книгу засвідчення підписів, книгу протестів та книгу зберігань. Реєстрація копій (витягів) у нотаріальних реєстрах (книгах) законодавством Словакії не передбачена. Тобто нотаріально засвідчена копія не має реєстрового номеру.

У нотаріаті Словакії відсутнє поняття ПОСВІДЧУВАЛЬНОГО НАПИСУ нотаріуса на документі. Тільки в деяких випадках до нотаріального документа додається засвідчувальний запис про:

а) засвідчення справжності копій чи фотокопій (засвідчення);

b) засвідчення справжності підпису на документі (легалізація);*

* у законодавстві Словакії, наприклад, немає такого поняття як «посвідчення довіреності», довіреність оформляється у вигляді легалізації – засвідчення нотаріусом підпису на документі;

c) про те, що був поданий документ, та коли це сталося (аналогічно видачі відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України свідоцтва про час пред’явлення документа – до речі, у Законі України (ст. 83) така дія оформляється проставленням нотаріусом посвідчувального напису на документі з зазначенням особи, що його пред’явила).

У всіх інших випадках складаються НОТАРІАЛЬНІ ПРОТОКОЛИ (слов. – notбrske zбpisnice) про договори, заповіти та інші правові дії, які можуть продовжуватись будь-яким нотаріусом Словакії. Нотаріальний протокол повинен містити (§ 47):

а) місце, день, місяць та рік складання нотаріального протоколу,

b) ім’я, прізвище та місце знаходження нотаріуса,

с) ім’я, прізвище, реєстраційний (ідентифікаційний) номер, дату народження, постійне місце проживання учасників, їх представників, свідків, довірених осіб та перекладачів,

d) заяву учасників, що вони є дієздатними щодо правових дій,

e) дані про те, як було встановлено особу учасників та свідків,

f) зміст правової дії,

g) дані про те, що протокол після прочитання був схвалений учасниками,

h) підписи учасників чи їх представників, котрі були запрошені, а також свідків, довірених осіб та перекладачів,

ch) відтиск офіційної печатки нотаріуса та його підпис.

11. На відміну від законодавства України, у Словакії нотаріальний архів веде суд першої категорії. Нотаріус передає на зберігання до суду справи, реєстри та свою офіційну печатку.

12. У нотаріусів Словакії немає Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Не мають вони також і затверджених форм свідоцтв та посвідчувальних написів. Порядок оформлення нотаріальних протоколів та засвідчення копій та підписів регламентується тільки ЗАКОНОМ. Ведення канцелярії (порядок заповнення нотаріальних реєстрів та книг), а також порядок діловодства регламентується Канцелярським регламентом, що затверджений Мін’юстом Словакії. Тобто нотаріус Словакії у своїй діяльності керується тільки законом (чинним законодавством Словакії).

13. Не зовсім зрозумілим з Закону Словакії є порядок оформлення спадщини. Але, виходячи з наведеного, в Законі Словакії та в Постанові про оплату за нотаріальні послуги, це питання регулюється Цивільним процесуальним кодексом Словакії. Цілком можливо, і це підтверджується § 54 Закону Словакії, що нотаріус оформляє нотаріальним протоколом «документ про спадщину», але такі дії нотаріуса знаходяться у тісній прив’язці до судового розгляду справи про спадкування. Нотаріус Словакії виступає у судових справах про спадкоємство у якості «судового комісара» або «керуючого спадком», за що отримує відповідну оплату згідно Постанови.

14. Нотаріус Словакії вчиняє деякі нотаріальні дії, яких на сьогоднішній день не має у законодавстві України, зокрема:

– засвідчує перебіг загальних зборів та засідань юридичних осіб,

– засвідчує заяви про володіння (набувальна давність),

– засвідчує перебіг проведення жеребкування.

Також незнайомими нотаріусам України є такі дії нотаріусів Словакії, як передача документів у тимчасове використання та відновлення документів (§ 81-84).

15. Законом України тільки у двох статтях (85 та 86) встановлено порядок прийняття нотаріусами України в депозит грошових сум і цінних паперів, та тільки у двох статтях (96 та 97) встановлено порядок прийняття документів на зберігання. Така неврегульованість питання призвела до того, що на практиці такі дії нотаріусів є дуже рідкими, більшість нотаріусів не знає, як правильно це робити (відкриття додаткових рахунків, ведення додаткових книг тощо), а учасники нотаріальних дій, в свою чергу, не бажають довіряти свої гроші та документи нотаріусу.

У Законі Словакії ціла четверта глава (§ 65-73) детально регламентує це питання.

16. Згідно Закону Словакії робота нотаріусів Словакії з нотаріальними реєстрами відноситься до нотаріальної діяльності. За таку діяльність також стягується плата, розмір якої визначено в Постанові про оплату за нотаріальні послуги. Палата веде Нотаріальний центральний реєстр, який складається з наступних реєстрів:

1) Нотаріальний Центральний реєстр заповітів. Реєстр містить реєстраційний номер не оголошених заповітів, документів про спадщину, відкликання цих чинів чи інших чинів на випадок смерті, та список оголошених заповітів, документів про спадщину, відкликання цих чинів чи інших чинів на випадок смерті, котрі були складені у формі нотаріальних протоколів чи які нотаріус прийняв на зберігання;

2) Нотаріальний Центральний реєстр заставних прав (єдиний реєстр, аналогічний реєстрам заборон, іпотек та обтяжень рухомого майна на Україні разом узятих). Реєстрацію та вилучення даних з реєстру нотаріус здійснює на підставі ЗАЯВИ уповноваженої особи згідно спеціальних положень Цивільного кодексу Словакії. Як вбачається, у Словакії відсутнє нотаріальне оформлення протоколів про договори застави (іпотеки), оскільки згідно Постанови про оплату за нотаріальні послуги (стаття J) нотаріус стягує плату «за реєстрацію заставного права в Центральному нотаріальному реєстрі заставних прав з вартості забезпечуваної вимоги». Абсурдно було би стягувати плату два рази – один раз за нотаріальне оформлення протоколу, та другий раз – за реєстрацію в реєстрі. В цьому ж реєстрі згідно § 73f Закону Словакії реєструється заставне право, що виникло на підставі рішення суду чи адміністративного органу (аналогічно накладенню заборони чи арешту судовими чи слідчими органами на Україні, а також органами виконавчої служби). Якщо заставне право виникло на підставі укладеної угоди спадкоємців щодо оформлення спадщини, рішення суду чи адміністративного органу, особа, котра подає заяву для реєстрації заставного права, повинна надати нотаріусу РІШЕННЯ, за яким це право виникло. В усіх інших випадках – подається ЗАЯВА, яка повинна містити визначені Законом Словакії відомості.

3) Нотаріальний Центральний реєстр аукціонів. Цей реєстр містить список оголошених аукціонів. В реєстрі можна знайти інформацію про предмет аукціону, організатора аукціону, ініціатора проведення аукціону, місце та час проведення аукціону.

4) Нотаріальний Центральний реєстр (архів) документів. Цей реєстр містить нотаріальні протоколи, що складені нотаріусом, та інші документи, що внесені в реєстр документів на вимогу фізичної особи чи юридичної особи. Кожний нотаріус може видати з реєстру документів засвідчену копію нотаріального ПРОТОКОЛУ за умов, визначених у § 74, та засвідчену копію ДОКУМЕНТА, що внесений в реєстр документів на вимогу фізичної особи чи юридичної особи за її згоди чи за умов, цією особою визначених. У § 74 Закону Словакії встановлено, що з нотаріальних протоколів, крім протоколів про заповіт, видаються засвідчені копії. Якщо в нотаріальному протоколі не встановлено інше, засвідчені копії можуть бути видані учасникам чи їх представникам, а також повторно. Іншій особі можуть бути видані копії лише тоді, коли ця особа доведе свій законний інтерес. Тобто з нотаріального Центрального реєстру документів копію протоколу може отримати тільки учасник, його представник, а також особа, яка доведе свій законний інтерес (дуже цікаво – яким чином?).

Неофіційний переклад

323/1992

ЗАКОН

СЛОВАЦЬКОЇ НАРОДНОЇ РАДИ

від 6 травня 1992

Про нотаріусів та нотаріальну діяльність
(регламент діяльності нотаріусів)

Зміни: 63/1993, 232/1995, 397/2000, 561/2001, 526/2002, 527/2002, 357/2003

Словацька народна Рада прийняла рішення щодо цього закону:

Ст. I

ПЕРША ЧАСТИНА

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

§ 1

Цей закон дає визначення щодо

a) положення та діяльності нотаріусів

b) самоуправління нотаріусів.

§ 2

Нотаріус є особою, що визначена державою та уповноважена нею проводити нотаріальну діяльність а також іншу діяльність згідно цього закону.

§ 3

(1) Нотаріальною діяльністю є:

a) складання та видача документів про правові дії (§ 46 до 55),

b) засвідчення правозначимих фактів (§ 56 до 64),

c) діяльність щодо нотаріального зберігання документів (§ 65 до 73),

d) діяльність, що пов’язана з нотаріальним центральним реєстром (§ 73а до 73j).

(2) Як визначає цей закон, спеціальний закон[1], нотаріус виконує й інші функції.

(3) документи та засвідчувальні записи (§ 56 аб. 2), що виконані в рамках нотаріальної діяльності (далі – нотаріальний документ), їх засвідчені копії, документи, що оформляються згідно частини 2, є державними документами.

§ 4

(1) Нотаріальною та іншою діяльністю згідно § 3 аб. 2 (далі – нотаріальна діяльність) може займатися тільки нотаріус.

(2) При проведенні своєї діяльності нотаріус діє неупереджено та незалежно. Він керується лише Конституцією, законами та загальними правовими положеннями, виданими для їх виконання.

§ 5

В зв’язку з проведенням нотаріальної діяльності нотаріус може фізичним особам та юридичним особам (далі – учасник):

а) надавати юридичні послуги,

b) складати документи,

с) управляти майном та представляти їх в зв’язку з управлінням їх майном, якщо законом не встановлено інше.

§ 6

Проведення нотаріальної діяльності не сумісне з підприємницькою діяльністю та іншою діяльністю з метою заробітку, крім управління власним майном та майном малолітніх дітей нотаріуса, науковою діяльністю, видавничою діяльністю, педагогічною, перекладацькою та мистецькою діяльністю. Нотаріус не може виступати експертом у справах, в яких діє як судовий комісар.

§ 7

(1) Нотаріус може наймати працівників (§ 20 до 28)

(2) За умов, визначених цим законом, та на підставі письмового доручення нотаріуса його працівники можуть виконувати окремі функції нотаріальної діяльності.

§ 8

Органом самоуправління нотаріусів є Нотаріальна Палата Словацької республіки (далі – палата) (§ 29 до 35).

§ 9

(1) Державний нагляд за діяльністю палати та нотаріусів згідно § 3 аб. 1 виконує міністр юстиції Словацької республіки (далі – міністр).

(2) Міністр:

а) призначає та відкликає нотаріусів,

b) визначає кількість нотаріальних контор кожного суду першої категорії (кількість місць для нотаріусів) та їх можливі зміни,

с) згідно заяви палати може взаємно переміщати нотаріусів з їх згоди в округ іншого суду першої категорії.

ДРУГА ЧАСТИНА

НОТАРІУС

Перша глава

Нотаріус та нотаріальна контора

§ 10

(1) Нотаріуса призначає міністр за результатами конкурсу, місцезнаходженням, як правило, в окрузі суду першої категорії (§ 15 аб. 1).

(2) Палата оголошує проведення конкурсу завжди:

а) як тільки збільшиться кількість нотаріальних контор (§ 9 аб. 2 літера b) чи

b) як тільки чинність нотаріальної контори закінчилася (§ 14 аб. 1).

(3) Палата оголошує конкурс згідно розділу 2 не пізніше трьох місяців від дня, коли настали події, вирішальні для оголошення конкурсу, та закінчує його не пізніше ніж через три місяці від дня його оголошення. Конкурс закінчується в день оголошення результатів конкурсу.

(4) Якщо ні один учасник конкурсу не переможе, палата оголошує конкурс повторно протягом трьох місяців від дати закінчення попереднього конкурсу. Для закінчення повторного конкурсу є чинними положення аб. 3.

(5) В конкурсі може приймати участь кожний громадянин Словацької республіки, котрий відповідає умовам § 11 аб. 1.

(6) Всі учасники конкурсу мають рівні права.

§ 11

(1) Нотаріусом може бути громадянин Словацької республіки, який є

а) повністю дієздатний щодо правових дій,

b) отримав вищу освіту другої категорії за предметом вивчання права на юридичному факультеті вищого учбового закладу Словацької республіки[2] чи має документ про вищу освіту, котрий визнається другої категорії, що виданий за кордоном вищим учбовим закладом,