2. заяву місцевого органу влади, в кадастровому окрузі якої знаходиться нерухомість, про відсутність застережень до виникнення права власності чи речового права,
3. заяву юридичної особи, до компетенції якої відноситься ведення справи про нерухомість згідно спеціальних положень[11] або яка має право розпоряджатися нерухомістю згідно спеціальних положень[12] щодо того, що вона не має до виникнення права власності чи речового права ніяких застережень,
b) зазначення доказів, що були надані нотаріусу для засвідчення фактів,
c) засвідчення дня, коли учасник набув право власності на нерухомість, чи речове право.
§ 64
Засвідчення інших фактів
(1) Нотаріус має право засвідчувати інші факти, зокрема перебіг проведення жеребкування чи інші запропоновані дії, які мають юридичне значення, якщо вони відбуваються в присутності нотаріуса.
(2) З цією метою нотаріус складе нотаріальний протокол, котрий має містити точний опис події, яка мала місце в його присутності та свідком якої він був, далі – місце та час завідчуваної події, ім’я, прізвище, постійне місце проживання (місце знаходження) заявника щодо даного засвідчення та всіх осіб, котрі є учасниками.
(3) Якщо будуть виконані умови згідно § 48, в нотаріальному протоколі може бути записано засвідчення тотожності особи заявника, котрий бажав засвідчити дії чи осіб, що приймають участь в події.
Четверта глава
Нотаріальне зберігання
§ 65
Нотаріус на вимогу заявника прийме на нотаріальне зберігання (далі – зберігання)
а) документи, зокрема заповіти, за виключенням документів, змісту яких він не може дати оцінку,
b) гроші та цінні папери, котрі йому були передані на вимогу, щоб він їх видав визначеному отримувачеві,
с) гроші, котрі йому були передані з вимогою, щоб він ними розпоряджався згідно угоди або згідно спеціальних приписів.[13]
§ 66
Зберігання документів
(1) При прийнятті документу на зберігання нотаріус складе протокол, який містить такі дані:
а) місце та час прийняття документу,
b) ім’я, прізвище та постійне місце проживання заявника, який передає документ на зберігання,
c) дані про документ,
d) дані про те, що документ був отриманий нотаріусом для зберігання.
(2) Якщо документ з заявою про його прийняття надійде поштою, та якщо заява та документ містять необхідні дані, нотаріус складе протокол в двох примірниках про його прийняття згідно розділу 1 та один примірник відправить заявникові. Подібним чином діє нотаріус, якщо документ на зберігання передасть інша особа, крім заявника. Ця особа отримає один примірник протоколу. Якщо заява чи документ не містять необхідні дані, нотаріус запропонує заявникові, щоб той протягом визначеного терміну ці дані сповістив, з попередженням, що якщо ці дані не будуть передані, документ буде повернутий.
§ 67
(1) Протокол про прийняття заповіту, документу про спадщину та документу про відкликання цих документів із зберігання (далі – заповіт), повинен крім фактів, що зазначені в § 66 аб. 1 містити:
а) особистий реєстраційний номер заповідача, дату народження, постійне місце проживання, при необхідності попереднє прізвище, якщо ці дані не містяться в документі,
b) відомості щодо роз’яснення формальних та змістових даних документу.
(2) Якщо документ передасть на зберігання інша особа, крім заповідача, складається згідно § 66 аб. 1 протокол про прийняття заповіту, але в трьох примірниках. Один примірник видається тому, хто передав заповіт на зберігання, другий відсилається поштою чи передається в руки заповідачеві.
(3) Якщо заповіт надійде поштою, нотаріус діє згідно § 66 аб. 2.
(4) Зберігання заповіту нотаріус без зайвої затримки після його прийняття зареєструє в Нотаріальному центральному реєстрі заповітів. Для реєстрації заповіту є чинним положення § 54.
§ 68
(1) Нотаріус може видати документ лише тому, хто передав документ на зберігання, у випадку заповідача – лише заповідачеві, а також тому, хто засвідчить свою особу особливими повноваженнями, згідно яких він є уповноваженим отримати цей документ з місця зберігання. При цьому справжність підпису особи, котра передала документ на зберігання, має бути відповідним чином засвідчена. Засвідчена копія повноважень складає додаток до протоколу про видачу документу; оригінал його залишається у нотаріуса.
(2) Про видачу документу нотаріус складе протокол в двох примірниках, який містить:
а) місце та час видачі документу,
b) ім’я, прізвище, постійне місце проживання того, кому документ видається,
с) дані про документ,
d) дані про те, що документ було отримано отримувачем.
(3) Отримувачеві документу видається другий примірник протоколу. Якщо заповіт видається уповноваженому представникові заповідача, один примірник протоколу відсилається заповідачеві.
§ 69
Нотаріус також може прийняти для зберігання документи з метою передачі їх третій особі чи для укладання їх у визначеному місці. В цьому випадку вчиняються дії згідно § 70-73.
§ 70
Зберігання грошей
(1) Нотаріус може прийняти на зберігання гроші лише тоді, коли вкладник передає гроші на зберігання, а це у випадках, що пов’язані з його діяльністю згідно § 3 аб. 1 та § 5, з метою передачі цих грошей визначеному отримувачеві або їх укладання у визначеному місці, яким може бути лише банк чи відділення закордонного банку.
(2) Нотаріус на час зберігання покладе гроші в банк чи відділення закордонного банку на особистий поточний рахунок відкритий на його ім’я з зазначенням «нотаріальне зберігання».
§ 70а
(1) Якщо вкладник передасть гроші на зберігання з заявою, що він відмовляється від права розпоряджатися цими грішми, які є предметом зберігання, розпоряджається грішми, які є предметом зберігання, нотаріус.
(2) Щодо укладання грошей є чинними положення § 70 аб. 2.
(3) Щодо прийняття грошей є чинним положення § 71 аб. 1 літера a-d та аб. 2; нотаріальний протокол має містити особисте розпорядження вкладника, як розпоряджатися грішми, котрі є предметом зберігання.
(4) Щодо повернення грошей є чинним положення § 73.
(5) Щодо права розпоряджатися грішми, котрі є предметом зберігання, нотаріус має діяти згідно розпорядження, що міститься в угоді, якщо цей закон не визначає інакше. Якщо гроші були прийняті на зберігання згідно особливого закону, то нотаріус знайде в реєстрі заставних прав чи в спеціальному реєстрі заставодержателів, яких сповістить, що у нього вкладені кошти на зберігання.
(6) Якщо нотаріус через обставини, котрі він не спричинив та на які він не міг вплинути, не може розпоряджатися грішми, котрі є предметом зберігання згідно розділу 5 протягом десяти років від дня їх прийняття на зберігання, тоді він передасть гроші на зберігання в суд.
§ 71
(1) Про прийняття грошей нотаріус складе протокол у двох примірниках, який містить:
a) місце та час отримання грошей не зберігання,
b) ім’я, прізвище та постійне місце проживання вкладника чи його уповноваженого представника,
c) точні дані щодо розміру суми та в якій валюті,
d) дані, що кошти були від вкладника отримані на зберігання та визначення банку чи відділення закордонного банку та номер рахунку, на який прийняті кошти,
e) заяву вкладника, кому повинні кошти бути видані чи в яке місце ці кошти мають бути укладені.
(2) Вкладнику видається примірник протоколу.
§ 72
(1) Укладання коштів у визначене місце проведе нотаріус без зайвої затримки.
(2) Передачу грошей визначеному отримувачеві проведе нотаріус не пізніше 15 днів від дня їх вимоги, якщо вкладник не визначить інший термін. Якщо нотаріус не може передати ці кошти протягом визначеного терміну, то він поверне їх вкладникові. Якщо це неможливо, передасть їх в суд для зберігання. Якщо нотаріус поверне гроші вкладникові, вчиняються дії згідно § 73.
§ 73
(1) Коли передасть нотаріус кошти визначеному отримувачеві особисто, то складе про видачу грошей протокол, який містить:
a) місце та час передачі,
b) ім’я та прізвище отримувача та дані щодо вcтановлення його особи,
c) точний розмір суми та зазначення валюти,
d) зазначення банку чи відділення закордонного банку та номеру рахунку отримувача, на який видані кошти, не пізніше наступного дня після складання протоколу,
e) відомості що отримувач кошти отримав.
(2) Якщо нотаріус передасть кошти представникові, то є чинним положення про повноваження § 68.
(3) Нотаріус сповістить вкладника про передачу грошей третій особі чи їх укладання у визначеному місці.
П’ята глава
Нотаріальний центральний реєстр
§ 73а
(1) Нотаріальний центральний реєстр є державним реєстром, що ведеться палатою в електронній формі, куди вносяться визначені законом відомості.
(2) Відомості, що внесені до нотаріального центрального реєстру, є чинними для кожного від дня, коли були внесені в реєстр. Проти того, хто користується записами нотаріального центрального реєстру, не може виступати той, кого цей запис стосується, наприклад, що запис не є дійсним.
(3) За відомостями, що зареєстровані в нотаріальному центральному реєстрі, нотаріус видає довідки та витяги, котрі є офіційними документами (§ 3 аб. 3).
§ 73аa
Нотаріус може видавати копії з відомостей, що занесені в спеціальні реєстри, якщо інше не передбачено спеціальним законом, та засвідчувати їх справжність.
§ 73b
(1) При внесенні відомостей в реєстр визначених юридичних осіб нотаріус діє згідно cпеціальних положень.
(2) Про внесення відомостей нотаріус видасть заявникові засвідчення (§ 64).
§ 73c
Нотаріальний центральний реєстр заповітів
(1) Палата веде Нотаріальний Центральний реєстр заповітів, котрий містить реєстраційний номер не оголошених заповітів, документів про спадщину, відкликання цих чинів чи інших чинів на випадок смерті, та список оголошених заповітів, документів про спадщину, відкликання цих чинів чи інших чинів на випадок смерті (далі – заповіт), котрі були складені у формі нотаріальних протоколів чи які нотаріус прийняв на зберігання.
(2) Палата сповістить суд чи нотаріуса, котрий як судовий комісар уповноважений щодо виконання дій по спадщині, на підставі їх заяв, чи зареєстровано заповіт заповідача та де він зберігається. Заява не задовільняється, якщо була вручена при житті заповідача або того, хто відкликає заповіт.
Нотаріальний центральний реєстр заставних прав
§ 73d
(1) Палата веде нотаріальний центральний реєстр заставних прав, що містить:
а) ім’я та прізвище (комерційна назва), адресу постійного проживання (місце знаходження), дату народження (ідентифікаційний номер організації) заставодавця,
b) дату та час реєстрації заставного права,
c) визначення боргу, забезпеченого заставним правом, дату його оплати, як це вимагається, та визначення його розміру. Якщо розмір забезпеченого боргу не визначений при виникненні заставного права, то найбільша величина капіталу, зазначена в борговому документі,
d) визначення застави таким чином, щоб будь–коли протягом існування права на заставу можна було визначити предмет, право та іншу матеріальну величину, на яку заставне право поширюється; визначення, що під заставою є підприємство чи його частина, якщо це право на заставу оформлено на підприємство в цілому чи на його частину,
е) ім’я та прізвище (комерційна назва), адреса постійного проживання (місце знаходження), дату народження (ідентифікаційний номер організації) заставного боржника, якщо боржник по заставній не є тотожним з заставодавцем,
f) ім’я та прізвище (комерційна назва), адреса постійного проживання (місце знаходження), дату народження (ідентифікаційний номер організації) заставодержателя чи особи, котра уповноважена діяти від імені заставодержателя. Якщо реєструється особа, котра уповноважена діяти за заставодержателя, необхідно цю обставину зазначити,
g) початок виконання заставного права,
h) cкасування заставного права,
i) визначення нотаріуса, котрий цей запис вчинив.
(2) В примітках щодо заставного права можна реєструвати інші законом визначені дані щодо заставного права, зокрема
a) час на який було це заставне право оформлено, якщо заставне право оформляється на визначений час,
b) черговість задоволення заставного права, якщо вона відрізняється від часу реєстрації заставного права,
с) інші дані, якщо цього вимагає закон.
(3) Положення § 73a аб. 2 на реестр заставних прав не поширюється.
§ 73e
(1) Реєстрацію заставних прав, зміну даних щодо заставних прав, початок виконання заставного права та вилучення заставного права з реєстру заставних прав виконує нотаріус на підставі заяви уповноваженої особи згідно спеціальних положень.[14]
(2) Особа, котра подає заяву про реєстрацію згідно розділу 1, повинна засвідчити нотаріусу свою особу. Якщо заяву подає інша особа, – повноваження на виконання дій.
§ 73f
(1) Особа, котра подає заяву про реєстрацію заставного права, повинна надати нотаріусу всі дані, що визначені законом та підлягають реєстрації в реєстрі заставних прав. Якщо заставне право виникло на підставі уклаленої угоди спадкоємців щодо оформлення спадщини, рішення суду чи адміністративного органу, особа, котра подає заяву для реєстрації заставного права, повинна надати нотаріусу рішення, за яким це право виникло.
(2) Нотаріус перед реєстрацією заставного права в реєстрі заставних право встановлює:
a) особу, котра подала заяву для реєстрації, якщо заяву подає інша особа, а не та, котра уповноважена діяти, то й повноваження щодо дій,
b) чи містить заява про реєстрацію заставного права всі дані згідно § 73d аб. 1 літери а), с) до f).
(3) Якщо заставне право виникло на підставі рішення суду чи адміністративного органу, котрий встановив заставне право, то нотаріус проведе реєстрацію згідно доручення відповідного суду чи адміністративного органу, котрий встановив заставне право.
§ 73g
(1) Особа, котра подає заяву щодо зміни даних про заставне право, повинна надати нотаріусу всі дані, що визначені законом, котрі підлягають реєстрації щодо заставного права; якщо спеціальним законом передбачено, особа, котра подає заяву для реєстрації зміни даних щодо заставного права, повинна надати нотаріусу документ, котрий підтверджує зміну даних. Якщо зміна даних відбулася на підставі рішення суду чи адміністративного органу, особа, котра подає заяву для реєстрації зміни даних про заставне право, повинна надати нотаріусу і рішення, з якого випливають ці зміни.
(2) Нотаріус перед реєстрацією зміни даних про заставне право в реєстрі заставних прав з’ясовує:
а) особу заявника на реєстрацію; якщо заяву подає уповноважена особа, вона має подати повноваження щодо дій,
в) чи містить заява щодо реєстрації зміни даних про заставне право всі визначені законом дані, що необхідні для реєстрації зміни.
(3) Нотаріус проведе реєстрацію зміни даних заставного права, котре виникло на підставі рішення суду чи адміністративного органу, згідно доручення відповідного суду чи адміністративного органу, котрий встановив заставне право.
(4) Для вилучення заставного права з реєстру заставних прав необхідно керуватися положеннями розділів 1-3.
§ 73h
(1) Реєстрацію заставного права, внесення змін даних про заставне право, початок виконання заставного права чи вилучення заставного права з реєстру заставних прав нотаріус повинен виконати без зайвої затримки після з’ясування умов згідно § 73f та 73g та після надання заяви на реєстрацію уповноваженою особою.
(2) Про проведення реєстрації згідно розділу 1 видає нотаріус заявникові довідку про реєстрацію.
§ 73і
(1) Кожний має право на доступ до реєстру заставних прав та може вимагати зробити витяги з нього. На вимогу нотаріус видасть витяг з реєстру заставних прав чи довідку про те, що в реєстрі заставних прав визначеної реєстрації немає.
(2) Деталі реєстрації заставних прав, їх ведення, утримання, поновлення, контроль та спосіб реєстрації визначає обов’язкове правове положення, котре видає Міністерство Юстиції Словацької республіки (далі – міністерство).
§ 73j
Нотаріальний центральний реєстр аукціонів
(1) Палата веде Нотаріальний центральний реєстр аукціонів, котрий містить список оголошених аукціонів.
(2) Список оголошених аукціонів має містити предмет аукціону, організатора аукціону, ініціатора проведення аукціону, місце та час проведення аукціону.
(3) Нотаріус на вимогу уповноваженої особи забезпечить реєстрацію встановлених законом даних про добровільний аукціон в Нотаріальному реєстрі аукціонів та видасть про це заявнику довідку.
§ 73k
Нотаріальний реєстр документів
(1) Палата веде Нотаріальний центральний реєстр документів (далі – реєстр документів), котрий містить нотаріальні протоколи, що складені нотаріусом, та інші документи, що внесені в реєстр документів на вимогу фізичної особи чи юридичної особи.
(2) Нотаріус забезпечить внесення нотаріальних протоколів в електронній формі в реєстр документів на день їх підписання.
(3) Нотаріус на вимогу фізичної особи чи юридичної особи забезпечить внесення оригіналу документу в електронній формі в реєстр документів.
(4) Кожний нотаріус може видати з реєстру документів засвідчену копію нотаріального протоколу за умов, визначених у § 74, та засвідчену копію документу, що внесений в реєстр документів на вимогу фізичної особи чи юридичної особи за її згоди чи за умов, цією особою визначених.
Шоста глава
Видача копій, витягів та довідок
§ 74
(1) З нотаріальних протоколів, крім протоколів про заповіт, видаються засвідчені копії.
(2) Якщо в нотаріальному протоколі не встановлено інше, засвідчені копії можуть бути видані учасникам чи їх представникам, а також повторно. Іншій особі можуть бути видані копії лише тоді, коли ця особа доведе свій законний інтерес. Це ж саме стосується права доступу до нотаріальних протоколів.
§ 75
(1) Копія нотаріального протоколу має дослівно відповідати оригіналу. Має містити також копію повноважень та інших додатків протоколу.
(2) Кожна копія повинна бути засвідчена нотаріусом. Засвідчувальний запис має містити засвідчення про те, що копія дослівно відповідає оригіналові та дату, коли ця копія була видана. Цей засвідчувальний запис нотаріус підпише та скріпить відтиском офіційної печатки.
§ 76
Якщо нотаріальний документ складається з декількох самостійних документів, може бути виданий учаснику замість повної копії також витяг з документу, котрий стосується окремих правових чинів. В документі повинно бути зазначено, що йдеться тільки про витяг. На видачу витягів відповідним чином поширюється дія § 74 та 75. Витяг не є державним документом згідно § 3 абз. 3.
§ 77
Якщо нотаріус відмовиться видати засвідчену копію нотаріального протоколу, вчиняються дії згідно § 38 абз. 2.
§ 78
Засвідчені копії та витяги з нотаріальних протоколів може видати лише той нотаріус, котрий має їх на зберіганні. Якщо виникає небезпека затримки, у виключних випадках, може видати засвідчені копії чи витяги тимчасово виконуючий обов’язки нотаріуса, замісник нотаріуса чи інший нотаріус.
§ 79
При видачі копій, витягів та довідок про факти, що відомі з справи, та інших документів, котрі зберігаються у нотаріуса, вчиняються дії згідно попередніх положень. Довідка має містити визначення справи, котрої стосується документ, факти, які підтверджують, кому та з якою метою була видана, дату видачі, підпис нотаріуса та відтиск його офіційної печатки.
П’ЯТА ЧАСТИНА
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 |
