Процедури сертифікації авіаційної техніки (стр. 3 )

5.3.9. По закінченні СКВ Сертифікаційний центр оформляє, узгоджує з Заявником і затверджує Акт сертифікаційних контрольних випробувань, висновок якого повинен відповідати цілям, передбаченим пунктом 5.3.3. Акт сертифікаційних контрольних випробувань підлягає схваленню Державіаслужбою.

5.3.10. За результатами комплексу сертифікаційних робіт, передбачених для сертифікації ПС, Сертифікаційні центри, що приймали участь у сертифікації, оформляють Комплексний висновок про відповідність типу ПС вимогам Сертифікаційного базису. Комплексний висновок Сертифікаційних центрів підлягає схваленню Державіаслужбою.

5.3.11. Після схвалення Державіаслужбою Акта сертифікаційних контрольних випробувань і Акта експлуатаційних випробувань (якщо вони проводяться) Заявник направляє до Державіаслужби Пред'явлення на одержання Сертифіката типу ПС. Пред'явлення Заявника повинно бути узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника. До Пред'явлення додається:

(а) таблиця відповідності ПС вимогам Сертифікаційного базису, уточнена за результатами СКВ, затверджена Заявником і узгоджена з незалежною інспекцією в організації Заявника;

(б) комплект експлуатаційної документації (що знаходиться на обліку), уточнений за результатами СКВ, погоджений із Сертифікаційним центром, затверджений Заявником і введений у дію Державіаслужбою.

Експлуатаційна документація схвалюється Державіаслужбою в частині, передбаченій Авіаційними правилами (нормами льотної придатності);

(в) повідомлення Заявника і Виробника, узгоджене з незалежними інспекціями в цих організаціях, про те, що контрольний і поточні комплекти робочої конструкторської документації повітряного судна (вказуються номери комплектів) відкориговані за результатами сертифікаційних робіт, відображають типову конструкцію ПС, придатні для серійного виробництва ПС даного типу, затверджені в установленому порядку і зберігаються у Заявника і Виробника
(4.2.2).

Примітка. Технічні умови на приймання і постачання зразка, що є невід'ємною частиною РКД, представляються Заявником до Державіаслужби для схвалення.

5.4. Експлуатаційні випробування повітряного судна

5.4.1. Рішення про необхідність проведення експлуатаційних випробувань (ЕВ) повітряного судна даного типу приймається Державіаслужбою та Державним комітетом промислової політики України разом із Заявником, якщо фінансування створення даного типу ПС здійснюється цілком або частково з Державного бюджету (державне замовлення). У тому випадку, коли фінансування створення типу ПС здійснюється Заявником без залучення коштів із державного бюджету, рішення про необхідність проведення ЕВ може прийняти Заявник.

5.4.2. Порядок проведення і забезпечення ЕВ, план і програма цих випробувань розробляються і затверджуються спільно Заявником, Сертифікаційним центром і узгоджуються з іншими організаціями і підприємствами, що залучаються до проведення експлуатаційних випробувань ПС.

Зазначені документи схвалюються органами, що прийняли рішення про проведення ЕВ (для ПС, що створюються за державним замовленням), і Державіаслужбою.

5.4.3. У випадку виявлення в процесі ЕВ недоліків ПС, зв'язаних із його льотною придатністю, Заявник зобов'язаний виконати процедури, аналогічні передбаченим пунктом 5.3.8 цих Правил.

5.4.4. Акт експлуатаційних випробувань розробляється і затверджується Сертифікаційним центром і узгоджується з Заявником, експлуатаційним підприємством, на базі якого проведені ці випробування, і організаціями, що приймали участь у проведенні ЕВ.

Акт експлуатаційних випробувань схвалюється органами, що прийняли рішення про проведення ЕВ (для ПС, що створюються за державним замовленням), і Державіаслужбою.

5.4.5. Державіаслужба приймає рішення про видачу Сертифіката типу після завершення ЕВ.

5.5. Сертифікаційні випробування дуже легких літаків.

5.5.1. На категорію дуже легких літаків (далі - ДЛЛ) поширюються всі процедури, викладені в цих Правилах, з урахуванням особливих процедур, що відносяться до порядку проведення сертифікаційних випробувань і викладені у цьому параграфі.

Примітка. До категорії ДЛЛ відносяться літаки з одним поршньовим двигуном, з кількістю людей на борту не більше двох, злітною вагою не більше 750 кг та швидкістю звалювання не більше 85 км/год.

5.5.2. Сертифікаційні випробування ДЛЛ проводяться в один етап.

У процесі сертифікаційних випробувань ДЛЛ двигун і повітряний гвинт можуть проходити випробування і сертифікацію в складі даного типу ДЛЛ на відповідність вимогам, включеним у Сертифікаційний базис ДЛЛ.

5.5.3. Метою сертифікаційних випробувань ДЛЛ є:

(а) установлення відповідності ДЛЛ, його двигуна, повітряного гвинта, їх характеристик і експлуатаційної документації вимогам Сертифікаційного базису;

(б) затвердження типової конструкції ДЛЛ;

(в) оцінка надійної роботи ДЛЛ, його функціональних систем, двигуна, повітряного гвинта і інших компонентів.

5.5.4. Сертифікаційні випробування ДЛЛ проводяться Комісією, що формується Державіаслужбою. До складу Комісії входять фахівці Державіаслужби, Заявника, незалежної інспекції на підприємстві Заявника, Сертифікаційного центру і інших організацій.

Склад Комісії з проведення сертифікаційних випробувань ДЛЛ і її голова затверджуються Державіаслужбою.

5.5.5. Програма сертифікаційних випробувань розробляється Заявником, затверджується головою Комісії з проведення сертифікаційних випробувань, узгоджується з Заявником і незалежною інспекцією на підприємстві Заявника і схвалюється Державіаслужбою.

5.5.6. Програма сертифікаційних випробувань ДЛЛ повинна передбачати на завершальному етапі випробувань демонстрацію надійної роботи ДЛЛ, його систем, двигуна і повітряного гвинта.

Обсяг льотних випробувань ДЛЛ на зазначеному етапі повинен складати не менше 50 льотних годин.

5.5.7. За результатами сертифікаційних випробувань Комісія з їх проведення оформляє Акт сертифікаційних випробувань ДЛЛ, висновок якого повинен відповідати цілям, передбаченим пунктом 5.5.3, і іншу доказову документацію.

Акт сертифікаційних випробувань ДЛЛ затверджується головою Комісії з випробувань, узгоджується Заявником і його незалежною інспекцією.

Акт сертифікаційних випробувань ДЛЛ підлягає схваленню Державіаслужбою.

5.5.8. Процедури пред'явлення ДЛЛ до Державіаслужби на одержання Сертифіката типу викладені в пункті 5.3.11.

5.6. Льотчики-випробувачі

5.6.1. Заявник і Сертифікаційний центр повинні надати до Державіаслужби кандидатури провідних льотчиків-випробувачів, що призначаються для проведення СЗВ і СКВ. У поданнях повинні бути зазначені стаж роботи, наданий клас і номер свідоцтва пілота, дата видачі і організація, що видала свідоцтво пілота, а також надано висновок Заявника і керівника Сертифікаційного центру з обґрунтування достатності кваліфікації і готовності льотчика-випробувача, який представляється для проведення льотних випробувань ПС даного типу. Подання льотчиків-випробувачів узгоджуються керівниками льотної служби Заявника і Сертифікаційного центру відповідно.

5.6.2. Державіаслужба приймає рішення про схвалення наданих кандидатур льотчиків-випробувачів Заявника і Сертифікаційного центра як представників Державіаслужби.

5.6.3. Заміна провідного льотчика-випробувача Заявника до закінчення СЗВ і провідного льотчика-випробувача Сертифікаційного центру до закінчення СКВ не проводиться. У виняткових випадках така заміна можлива при дотриманні процедур, встановлених пунктами 5.6.1 і 5.6.2.

ГЛАВА 6. ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ УТРИМУВАЧА СЕРТИФІКАТА ТИПУ І ЕКСПЛУАТАНТА

6.1. Передача Сертифіката типу

6.1.1. Утримувач Сертифіката типу може передати Сертифікат типу іншій юридичній особі (правонаступнику).

6.1.2. Державіаслужба приймає рішення про можливість передачі Сертифіката типу при дотриманні наступних умов:

(а) правонаступник, визнаний Державіаслужбою як Розробник авіаційної техніки, вид якої зазначений у Сертифікаті типу, який передається, що засвідчується Сертифікатом на розробку авіаційної техніки, виданим Державіаслужбою;

(б) до Державіаслужби надана спільна заява Утримувача Сертифіката типу і правонаступника про те, що:

Утримувач Сертифіката типу передає, а правонаступник приймає права і обов'язки Утримувача Сертифіката типу, що згадані у цих Правилах;

документи і матеріали, необхідні для реалізації прав і обов'язків Утримувача Сертифіката типу, знаходяться в розпорядженні правонаступника.

6.1.3 Тимчасовий Сертифікат типу (розділ С) не підлягає передачі.

6.2. Перевірка Сертифіката типу. Обов'язки Утримувача Сертифіката типу

6.2.1. Утримувач Сертифіката типу зобов'язаний забезпечити можливість перевірки Сертифіката типу за вимогою Державіаслужби.

6.2.2. Утримувач Сертифіката типу повинний забезпечити підтримку льотної придатності зразка і безперервність дії Сертифіката типу, керуючись процедурами, викладеними в пунктах 6.2.3 і 6.2.4.

6.2.3. У процесі серійного виробництва зразка Утримувач Сертифіката типу зобов'язаний:

(а) починаючи з дати одержання Сертифіката типу, організувати збереження комплектів РКД і ЕД зразка, що відображають його типову конструкцію, не вносячи в них змін і доповнень;

(б) вести копії комплектів РКД і ЕД, передбачених пунктом (а), із внесенням у них модифікацій конструкції, змін і доповнень ЕД зразка;

(в) забезпечити авторський контроль серійного виробництва, зберігання стабільності властивостей матеріалів, технологічних процесів, сталості характеристик деталей і вузлів для екземплярів сертифікованого зразка, що серійно виготовляються.

6.2.4. У процесі експлуатації зразка Утримувач Сертифіката типу зобов'язаний забезпечити технічний супровід виробництва і експлуатації зразка, спрямований на підтримку рівня льотної придатності зразка, встановленого Сертифікатом типу. Відповідно до цього він повинен:

(а) негайно інформувати Державіаслужбу про інциденти, авіаційні події і відхилення у виробництві зразка, що впливають на його льотну придатність, і про свої коригуючі дії в цих випадках;

(б) вчасно реагувати на директиви льотної придатності Державіаслужби і на інші дії Державіаслужби, спрямовані на забезпечення льотної придатності зразків у процесі їх виробництва й експлуатації;

(в) регулярно узагальнювати досвід експлуатації і виробництва зразків і надавати до Державіаслужби піврічні звіти з питань і проблем льотної придатності зразків.

6.3. Обов'язки Експлуатанта

6.3.1. Експлуатант, який здійснює експлуатацію зразка авіаційної техніки, що має Сертифікат типу, виданий Державіаслужбою, зобов'язаний:

(а) продемонструвати за вимогою Державіаслужби реалізацію заходів, спрямованих на підтримку льотної придатності повітряних суден, що експлуатуються цим підприємством, і вимог Переліку даних Сертифіката типу, виданого Державіаслужбою;

(б) дотримуватися правил і процедур льотної і технічної експлуатації ПС, що диктуються експлуатаційною документацією;

(в) виконувати бюлетені і рекомендації, видані Утримувачем Сертифіката типу, а також рішення та інші нормативні акти Державіаслужби;

(г) виконувати вимоги розпоряджень, циркулярних листів і директив льотної придатності, виданих Державіаслужбою, із наступним повідомленням його про строки виконання вимог;

(д) негайно надавати до Державіаслужби і Утримувачу Сертифікатів типу повну і об'єктивну інформацію в галузі льотної придатності ПС, що знаходяться у нього на експлуатації, включаючи опис інцидентів, що відбулися під час експлуатації внаслідок відмов і несправностей ПС і їх компонентів;

(е) регулярно узагальнювати досвід експлуатації і надавати Утримувачам Сертифікатів типу піврічні звіти з питань експлуатаційної надійності ПС, що знаходяться в нього на експлуатації.

6.3.2. Експлуатант не має права вводити будь-які зміни в конструкцію і експлуатаційну документацію без узгодження цих змін з Утримувачем Сертифіката типу.

ГЛАВА 7. КОМПОНЕНТИ ПОВІТРЯНОГО СУДНА

7.1. Класифікація компонентів повітряного судна

7.1.1. Компоненти повітряного судна стосовно до цих Правил мають наступну класифікацію:

(а) компоненти I класу - авіаційний маршовий двигун (АМД), повітряний гвинт (ПГ) і допоміжний двигун (ДД);

(б) компоненти II класу - фюзеляж, крило, поверхні керування, секції механізації крила, шасі, механічна система керування та інші частини конструкції планера ПС, АМД, ПГ і ДД, працездатність котрих безпосередньо впливає на їхню льотну придатність;

(в) компоненти III класу - комплектуючі вироби (КВ), до яких відносяться будь-які встановлені на повітряне судно, АМД, ПГ і ДД механізми, прилади, устаткування (включаючи з'єднувальне), стандартні деталі й інші комплектуючі (готові) вироби, що використовуються для здійснення польоту ПС.

7.2. Сертифікація компонентів повітряного судна

7.2.1. Компоненти ПС проходять сертифікаційні (кваліфікаційні) випробування і перевірки, при цьому:

(а) компоненти I класу проходять сертифікацію відповідно до процедур, встановлених главою 8 цих Правил, із видачею Державіаслужбою Сертифікатів типу;

(6) компоненти II класу проходять сертифікацію в складі ПС відповідно до процедур, встановлених цими Правилами для сертифікації повітряного судна в цілому;

(в) компоненти III класу підлягають схваленню відповідно до процедур, встановлених главою 9 цих Правил.

ГЛАВА 8. СЕРТИФІКАЦІЙНІ ВИПРОБУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ МАРШОВИХ І ДОПОМІЖНИХ ДВИГУНІВ І ПОВІТРЯНИХ ГВИНТІВ

8.1. Застосовність

8.1.1. У цій главі викладаються процедури випробувань і сертифікації компонентів I класу повітряного судна - авіаційних маршових двигунів (АМД), повітряних гвинтів (ПГ) і допоміжних двигунів (ДД).

8.1.2. Процедури подачі заявок на одержання Сертифіката типу для АМД, ПГ і ДД і повідомлення Заявника про прийняття такої заявки викладені в 3.2 цих Правил.

8.1.3. Порядок поширення вимог льотної придатності на компоненти I класу, процедури оформлення сертифікаційних базисів для цих зразків і видача Сертифікатів типу викладені в главах 3 і 4 цих Правил.

8.2. Етап макета

8.2.1. Заявник компонента I класу готує і проводить етап макета даного компонента, що містить оформлення Положення про етап макета, розгляд проекту таблиці відповідності компонента вимогам його сертифікаційного базису, проекту плану випробувань, визначення організацій, що візьмуть участь в етапі макета і подальших сертифікаційних роботах, як це передбачено 5.1 цих Правил.

Примітка. Етап макета компонента I класу рекомендується проводити раніше етапу макета повітряного судна, на який передбачається встановлення даного компонента.

8.3. Сертифікаційні заводські випробування

8.3.1. До початку сертифікаційних заводських випробувань АМД, ПГ і ДД, Заявник і Державіаслужба затверджують план сертифікаційних випробувань кожного компонента I класу, що включає кваліфікацію їх комплектуючих виробів (компонентів III класу).

Зазначений план погоджується з Сертифікаційним центром, який визначається Державіаслужбою і організаціями, що беруть участь у проведенні сертифікаційних випробувань і перевірок компонентів I класу.

8.3.2. Метою сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ є:

(а) доведення конструкції АМД, ДД і ПГ, їх характеристик і експлуатаційної документації до відповідності вимогам сертифікаційних базисів і встановлення такої відповідності;

(б) встановлення типової конструкції АМД, ДД і ПГ;

(в) визначення умов пред'явлення АМД, ДД і ПГ на сертифікаційні контрольні випробування.

8.3.3. Програми сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ розробляються Заявниками і включають сертифікаційні роботи, передбачені в проекті таблиці відповідності і у плані випробувань.

Програми СЗВ затверджуються Заявниками, узгоджуються з їх незалежними інспекціями, Сертифікаційним центром і організаціями, що беруть участь у випробуваннях. Програми СЗВ підлягають схваленню Державіаслужбою.

8.3.4. Сертифікаційні заводські випробування компонентів I класу проводяться Заявником.

8.3.5. Державіаслужба, Сертифікаційний центр і незалежні інспекції в організаціях Заявників здійснюють на етапі СЗВ контроль за відповідністю АМД, ДД і ПГ вимогам їх сертифікаційних базисів і дотриманням процедур сертифікації, встановлених цими Правилами.

8.3.6. З метою скорочення обсягу наступних сертифікаційних контрольних випробувань (СКВ) компонентів I класу Заявники проводять спеціальні і ресурсні випробування цих компонентів разом із Сертифікаційним центром.

8.3.7. Відповідність маршового і допоміжного двигунів вимогам їх сертифікаційних базисів у частині міцності конструкції Заявник встановлює за участю Сертифікаційного центру, який визначається Державіаслужбою, та оформляє відповідні висновки.

8.3.8. Відповідність повітряного гвинта вимогам його Сертифікаційного базису в частині міцності конструкції Заявник встановлює за участю Сертифікаційного центру, який визначається Державіаслужбою, та оформляє відповідний висновок.

8.3.9. Результати сертифікаційних заводських спеціальних і ресурсних випробувань АМД, ДД і ПГ, проведених Заявником разом із Сертифікаційним центром, приймаються в залік СКВ при дотриманні наступних умов:

а) акти по зазначених спільних випробуваннях повинні бути узгоджені із Сертифікаційним центром і схвалені Державіаслужбою;

(б) у типову конструкцію АМД, ДД, ПГ або ту її частину, що піддавалася спільним СЗВ і зафіксована в акті спільних випробувань до завершення сертифікації компонента не вносяться зміни, що впливають на результати проведених випробувань і оцінку типової конструкції компонента або її частини.

8.3.10. У процесі СЗВ компонента I класу Заявник подає на розгляд групи експертів Державіаслужби і Сертифікаційного центру результати сертифікаційних робіт за їх готовністю.

8.3.11. За результатами робіт, проведених на заводському етапі сертифікації компонента I класу, Заявник разом із Сертифікаційним центром оформляє Акт сертифікаційних заводських випробувань компонента, що узагальнює результати всіх сертифікаційних робіт і спеціальних випробувань, проведених на заводському етапі його сертифікації. Висновок Акта повинен відповідати цілям, передбаченим пунктом 8.3.2.

Акт СЗВ компонента I класу затверджується Заявником за узгодженням із його незалежною інспекцією і Сертифікаційним центром при наявності Свідоцтв про відповідність комплектуючих виробів (9.2.11) або Схвальних листів Державіаслужби на даний компонент (9.4.1.). Акт СЗВ підлягає схваленню Державіаслужбою.

До відповідних Актів сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ додаються:

(а) акти по ресурсним, 150-годинним і спеціальним випробуванням;

(б) висновки Сертифікаційного центру з міцності АМД і ДД;

(в) висновок Сертифікаційного центру з міцності ПГ;

(г) оцінка Сертифікаційним центром виконання програми сертифікаційних заводських випробувань АМД, ДД і ПГ і пропозиції щодо складу і обсягу перевірок для включення в програму сертифікаційних контрольних випробувань цих компонентів;

(д) експлуатаційна документація, затверджена Заявником;

(е) таблиці відповідності АМД, ПГ і ДД вимогам їх сертифікаційних базисів, затверджені Заявниками;

(ж) повідомлення Заявників АМД, ПГ і ДД, узгоджених з незалежними інспекціями в організаціях Заявників, про те, що комплекти робочої конструкторської документації (вказуються номери комплектів) АМД, ПГ і ДД, які пройшли СЗВ, відкориговані за результатами сертифікаційних заводських випробувань і відображають типову конструкцію (4.2.1).

8.3.12. За результатами СЗВ компонента I класу група експертів Державіаслужби оформляє висновок, що містить оцінку:

(а) виконання процедур, що встановлені цими Правилами та стосуються етапу СЗВ;

(б) повноти і якості поданих Заявником матеріалів перевірок, випробувань і доказових документів;

(в) обсягу і номенклатури перевірок необхідних для підтвердження відповідності АМД, ПГ і ДД вимогам Сертифікаційного базису, що підлягають включенню в програму сертифікаційних випробувань цих компонентів;

(г) можливості і умови прийняття Державіаслужбою АМД, ДД і ПГ на сертифікаційні контрольні випробування.

8.4. Сертифікаційні контрольні випробування АМД, ДД і ПГ

8.4.1. Сертифікаційні контрольні випробування компонентів I класу є етапом випробувань Державіаслужби і проводяться під її керівництвом комісією. До комісії з проведення СКВ включаються представники Заявника, Сертифікаційного центру, незалежних інспекцій в організації Заявника і на підприємстві Виробника і інших організацій, що визначаються Державіаслужбою. Голову і склад комісії затверджує Державіаслужба.

Сертифікаційні контрольні випробування компонентів I класу забезпечуються Заявниками і проводяться на їх базах.

8.4.2. Сертифікаційні контрольні випробування АМД, ДД і ПГ проводяться з метою:

(а) контрольної перевірки і підтвердження відповідності АМД, ДД і ПГ вимогам їх сертифікаційних базисів;

(б) остаточного уточнення (при необхідності) і затвердження типової конструкції АМД, ДД і ПГ.

8.4.3. Передача АМД, ПГ або ДД на СКВ здійснюється письмовими пред'явленнями Заявників, що направляються до Державіаслужби. Кожне пред'явлення узгоджується з незалежною інспекцією в організації Заявника. До пред'явлення додаються документи, передбачені пунктом 8.3.11.

8.4.4. Програми сертифікаційних контрольних випробувань АМД, ПГ і ДД розробляються Сертифікаційним центром, затверджуються головами комісій, узгоджуються з Заявниками і підлягають схваленню Державіаслужбою.

8.4.5. Сертифікаційні контрольні випробування АМД, ПГ або ДД проводяться на екземплярах, що поставляються Виробником і відповідають типовій конструкції, встановленій за результатами СЗВ.

8.4.6. У випадку виявлення в процесі СКВ окремих невідповідностей АМД, ДД або ПГ вимогам Сертифікаційного базису Заявник зобов'язаний усунути ці невідповідності до завершення сертифікаційних контрольних випробувань компонента.

8.4.7. За результатами сертифікаційних контрольних випробувань компонента I класу комісія оформляє Акт сертифікаційних контрольних випробувань даного компонента. Висновок Акта СКВ підписується головою і членами комісії з проведення цих випробувань і повинен відповідати цілям, передбаченим пунктом 8.4.2.

Акт сертифікаційних контрольних випробувань типу АМД, ПГ або ДД затверджується Державіаслужбою за узгодженням із Заявником.

8.4.8. Після твердження Актів сертифікаційних контрольних випробувань Заявники направляють до Державіаслужби Пред'явлення на одержання Сертифікатів типу АМД, ПГ або ДД.

Пред'явлення Заявника повинно бути узгоджене з незалежною інспекцією в організації Заявника. До Пред'явлення додаються:

(а) таблиця відповідності зразка вимогам Сертифікаційного базису, уточнена за результатами СКВ і затверджена Заявником;

(б) врахований комплект експлуатаційної документації зразка, уточненої за результатами СКВ, узгодженої із Сертифікаційним центром і затвердженої Заявником;

(в) повідомлення Заявника і Виробника, узгоджене з незалежними інспекціями в організаціях Заявника і Виробника, про те, що контрольний і поточні комплекти робочої конструкторської документації компонента I класу (вказуються номера комплектів) відкориговані за результатами сертифікаційних робіт, відображають типову конструкцію компонента, придатні для серійного виробництва компонента даного типу, затверджені у встановленому порядку і зберігаються в Заявника і Виробника (4.2.2).

ГЛАВА 9. СХВАЛЕННЯ КОМПЛЕКТУЮЧИХ ВИРОБІВ

9.1. Загальні положення

9.1.1. Компоненти III класу зразка авіаційної техніки (комплектуючі вироби - КВ) за ступенем впливу їхньої працездатності на льотну придатність зразка підрозділяються на дві категорії:

(а) КВ категорії А - вироби, порушення працездатності яких справляє істотний вплив на льотну придатність зразка.

Мінімальний перелік КВ категорії А встановлюється циркуляром Державіаслужби.

(б) КВ категорії Б - вироби, що не відносяться до категорії А, включаючи стандартні деталі.

9.1.2. За результатами схвалення оформляються :

(а) на тип комплектуючого виробу категорії А - Свідоцтво про придатність виробу або Схвальний лист Державіаслужби;

(б) на тип комплектуючого виробу категорії Б - Схвалення на встановлення виробу.

9.1.3. Схвалення комплектуючих виробів, що імпортовані з держав, які не є державами-учасницями Мінської угоди, проводиться за окремими процедурами.

9.2. Кваліфікація комплектуючих виробів категорії А.

9.2.1. Організація, що розробляє комплектуючий виріб категорії А, може подати до Державіаслужби заявку на одержання Свідоцтва про придатність комплектуючого виробу або схвального листа Державіаслужби.

Схвальний лист Державіаслужби видається на тип КВ, який встановлюється на конкретний зразок авіаційної техніки, і на тип КВ, що випускається серійно.

До заявки повинні бути прикладена Специфікація виробу і План-проспект його кваліфікаційного базису.

Державіаслужба направляє Заявнику повідомлення про прийняття заявки і Сертифікаційних центрів, що будуть брати участь у кваліфікації КВ.

9.2.2. Заявки на одержання Свідоцтв про відповідність виробів (Схвального листа) подаються за формою, запропонованою Державіаслужбою, і дійсні не більш трьох років, якщо одночасно з подачею заявки Заявник не обґрунтував, що
потрібно більший термін на проектування, доведення й випробування створюваного їм КВ, і цей термін був затверджений Державіаслужбою, про що повідомляється Заявник.

Якщо Свідоцтво про відповідність комплектуючого виробу (Схвальний лист) не був виданий або Заявник переконається в тому, що воно не буде видано в термін дії заявки, Заявник повинний подати до Державіаслужби нову заявку на одержання Свідоцтва про відповідність виробу (Схвального листа). При цьому кваліфікаційний базис для даного виробу може бути переглянутий за рішенням Державіаслужби.

9.2.3. Основою кваліфікаційного базису КВ категорії А є діючі Авіаційні правила (норми льотної придатності) із поправками на дату подачі заявки, Додатки до Авіаційних правил і Кваліфікаційні вимоги; кваліфікаційний базис може включати спеціальні технічні умови, що містять, у тому числі, окремі вимоги технічного завдання на розробку цього виробу, державних і галузевих стандартів.

Кваліфікаційний базис виробу розробляється Заявником за участю, при необхідності, представників Державіаслужби і затверджується Державіаслужбою.

Примітка. Якщо КВ створюється по технічному завданню Розробника зразка авіаційної техніки, то в розробці кваліфікаційного базису і на наступних етапах кваліфікації КВ беруть участь фахівці Розробника зразка.

9.2.4. Заявник комплектуючого виробу категорії А готує і проводить за участю Сертифікаційного центру етап макета даного КВ, що включає розгляд проекту таблиці відповідності КВ вимогам його кваліфікаційного базису, визначення організацій, що візьмуть участь у подальших роботах щодо кваліфікації КВ, і планів цих робіт, як це передбачено 5.1.

9.2.5. КВ категорії А проходить кваліфікаційні випробування. Під кваліфікаційними випробуваннями розуміються випробування, метою яких є:

(а) встановлення типової конструкції виробу і її відповідностей вимогам кваліфікаційного базису;

(б) визначення експлуатаційних обмежень, у діапазоні яких установлена відповідність;

(в) визначення можливості й умов застосування виробу на зразку авіаційної техніки.