Процедури сертифікації авіаційної техніки (стр. 1 )

ПРОЦЕДУРИ СЕРТИФІКАЦІЇ АВІАЦІЙНОЇ ТЕХНІКИ

Том 1

Розділи A, B, C, D, E та Е1

РОЗДІЛ А - ВИЗНАЧЕННЯ І ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

ГЛАВА 1. ВИЗНАЧЕННЯ

1.1. Міждержавний Авіаційний Комітет (МАК) - постійно діючий виконавчий орган, утворений незалежними Державами (державами-учасниками), уповноважений ними здійснювати, у межах своєї компетенції, реалізацію "Угоди про цивільну авіацію і про використання повітряного простору", а також роботу Ради з авіації та використання повітряного простору, що направлена на забезпечення безпеки польотів повітряних суден.

Міждержавний Авіаційний Комітет взаємодіє з Державною авіаційною адміністрацією України в галузі нормування льотної придатності і процедур сертифікації авіаційної техніки відповідно до делегованих Міждержавному Авіаційному Комітету функцій та угод між ними.

1.2. Авіаційний регістр МАК (Авіарегістр) - компетентний орган МАК, що здійснює діяльність у галузі льотної придатності і процедур сертифікації повітряних суден, їхніх компонентів, виробництва авіаційної техніки, придатності міжнародних і категорійних аеродромів і їхнього устаткування до експлуатації, охорони навколишнього середовища від впливу авіації з видачею відповідних сертифікатів, свідоцтв і еквівалентних їм документів, а також здійснюючу сертифікацію організацій, що розробляють авіаційну техніку, акредитацію організацій (центрів), що виконують сертифікаційні роботи, і уповноважених Авіарегістром представників і експертів (експертів-аудиторів).

1.3. Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) - урядовий орган державного управління. Стосовно цих Правил основними завданнями Державіаслужби є участь у межах його компетенції в реалізації державної політики з питань розвитку цивільної авіації, здійснення централізованого державного регулювання у галузі цивільної авіації, проведення реєстрації та сертифікації об'єктів і суб'єктів цивільної авіації.

1.4. Авіаційні правила - звід процедур, правил, норм і стандартів, виконання яких признається в якості обов'язкової умови забезпечення безпеки польотів і охорони навколишнього середовища від впливу авіації. Авіаційні правила вводяться в дію в установленому порядку.

1.5. Норми льотної придатності (НЛП) - частина Авіаційних правил, що містить вимоги до конструкції, параметрів і льотних якостей повітряних суден і їхніх компонентів, спрямовані на забезпечення безпеки польотів.

1.6. Авіаційна техніка - стосовно до цих Правил під авіаційною технікою розуміється повітряне судно (ПС) і його компоненти.

1.7. Зразок авіаційної техніки - стосовно до цих Правил зразком авіаційної техніки є тип повітряного судна, тип авіаційного маршового двигуна, тип повітряного гвинта і тип допоміжного двигуна.

1.8. Розробник - організація, підприємство або інша юридична особа, що здійснює розробку авіаційної техніки.

1.9. Сертифікат Розробника - документ, що видається Державіаслужбою організації, яка визнана Державіаслужбою у якості Розробника зразків авіаційної техніки.

1.10. Виробник - підприємство або інша юридична особа, що здійснює виробництво авіаційної техніки.

1.11. Незалежна інспекція - інспекція, що здійснює контрольні функції у Розробника та Виробника, уповноважена Державіаслужбою і в межах своєї компетенції приймає рішення, незалежні від рішень та поглядів організацій та підприємств, які вона контролює.

1.12. Експлуатант - підприємство або інша юридична особа, що здійснює експлуатацію повітряних суден і має сертифікат, виданий Державіаслужбою.

1.13. Сертифікаційний центр - організація, що виконує сертифікаційні роботи і має на те відповідні повноваження Державіаслужби.

1.14. Сертифікація - встановлення відповідності авіаційної техніки вимогам до льотної придатності й охорони навколишнього середовища.

1.15. Сертифікат типу - документ, що видається Державіаслужбою і засвідчує відповідність зразка авіаційної техніки вимогам Сертифікаційного базису.

1.16. Нова редакція Сертифіката типу - документ, що видається Державіаслужбою Утримувачу Сертифіката типу і засвідчує відповідність сертифікованого зразка авіаційної техніки з головною, акустичною або емісійною зміною, яка внесена до цієї типової конструкції, розповсюдженим на нього вимогам до льотної придатності та охорони навколишнього середовища.

1.17. Заявка на видачу Сертифіката типу - заява будь-якої юридичної особи (Заявника), подана ним до Державіаслужби для одержання Сертифіката типу на зразок авіаційної техніки.

1.18. Заявник - Розробник, що подав до Державіаслужби заявку на одержання Сертифіката типу на авіаційну техніку, яку він створює або створив.

1.19. Утримувач Сертифіката типу - Заявник, що одержав від Державіаслужби Сертифікат типу на зразок авіаційної техніки.

1.20. Сертифікаційний базис - комплекс вимог до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що поширені на даний зразок авіаційної техніки.

1.21. Кваліфікаційний базис - комплекс вимог до льотної придатності, що поширені на даний тип комплектуючого виробу.

1.22. Типова конструкція - конструкція зразка авіаційної техніки (включаючи його льотні характеристики й експлуатаційні обмеження), відповідність якої вимогам сертифікаційного базису встановлюється за результатами сертифікації зразка.

1.23. Доказова документація (ДД) - документація, що містить результати перевірок, випробувань й оцінок льотної придатності зразка авіаційної техніки й встановлює його відповідність вимогам Сертифікаційного базису.

1.24. Експлуатаційна документація (ЕД) - документація, що регламентує льотну і технічну експлуатацію зразка, включаючи його технічне обслуговування, і містить експлуатаційні обмеження, процедури і рекомендації.

1.25. Технічні умови на приймання і постачання зразка (ТУ) - документ, що містить інформацію про типову конструкцію, параметри і характеристики екземпляра авіаційної техніки, що виготовляється серійно, які підлягають контролю й оцінці при прийманні екземпляра як готової продукції і встановленні його відповідності типовій конструкції, зазначеній у Сертифікаті типу зразка.

1.26. Сертифікат льотної придатності - документ, що засвідчує відповідність екземпляра повітряного судна типової конструкції, зазначеній у Сертифікаті типу зразка, і є необхідною умовою допуску до льотної експлуатації цього екземпляра ПС із встановленими для нього обмеженнями.

1.27. Свідоцтво про придатність виробу - документ, що засвідчує відповідність типу комплектуючого виробу вимогам кваліфікаційного базису.

1.28. Модифікація - будь-яка головна, другорядна, акустична або емісійна зміна типової конструкції зразка авіаційної техніки, що стосується його льотної придатності або зачіпає його характеристики, які впливають на навколишнє середовище.

1.29. Головна зміна - така зміна типової конструкції зразка, що істотно впливає на його льотну придатність.

1.30. Другорядна зміна - така зміна типової конструкції зразка, що несуттєво впливає на його льотну придатність і не є головною зміною.

1.31. Акустична або емісійна зміна - така зміна типової конструкції зразка, що впливає на рівень шуму на місцевості або емісію і вимагає додаткової сертифікації на відповідність вимогам до охорони навколишнього середовища.

ГЛАВА 2. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

2.1. Зміст Правил сертифікації

2.1.1. В цих Правилах викладаються:

а) процедури, виконання яких є необхідним для видачі документів, що засвідчують льотну придатність авіаційної техніки;

б) процедури, що встановлюють взаємовідносини організацій, що беруть участь у сертифікації авіаційної техніки.

2.2. Дія Правил сертифікації

2.2.1. Ці Правила є обов'язковими для юридичних і фізичних осіб, що створюють і експлуатують цивільні повітряні судна та їхні компоненти.

2.2.2. Ці Правила не скасовують дію виданих у встановленому порядку документів, що засвідчують льотну придатність повітряних суден та їхніх компонентів, що були допущені до експлуатації в цивільній авіації України до дати введення в дію цих Правил.

2.3. Застосування і тлумачення Авіаційних правил

2.3.1. Однаковість застосування та однозначне тлумачення вимог до зразка авіаційної техніки, включених до його сертифікаційного базису, є необхідною умовою забезпечення його сертифікації.

2.3.2. Остаточне рішення щодо розбіжностей у тлумаченні цих Правил сертифікації, інших Авіаційних правил, введених у дію у встановленому порядку в Україні, і сертифікаційних базисів приймає Державіаслужба.

2.4. Відступи від вимог до льотної придатності

2.4.1. Відступи від вимог до льотної придатності зразка, включених у його сертифікаційний базис, можуть визнаватися Державіаслужбою прийнятними, якщо ці відступи компенсуються заходами, що забезпечують рівень льотної придатності, еквівалентний рівню, встановленому діючими Авіаційними правилами (нормами льотної придатності).

2.5. Сертифікаційні роботи

2.5.1. Відповідність зразка авіаційної техніки і його компонентів вимогам сертифікаційного базису встановлюється на підставі результатів сертифікаційних робіт: розрахунків, моделювання, аналізу досвіду експлуатації зразка або його прототипів і сертифікаційних (лабораторних, стендових, наземних і льотних) випробувань зразка.

2.5.2. Сертифікаційні роботи проводяться відповідно до діючих методів визначення відповідності або методами, що розроблені організаціями і підприємствами, які проводять сертифікаційні роботи. Зазначені методи підлягають схваленню Державіаслужбою і включаються до програм сертифікаційних робіт.

2.5.3. Сертифікаційні роботи проводяться під керівництвом і контролем Державіаслужби. Державіаслужба має право припиняти перехід до наступного етапу сертифікації, якщо не досягнуто цілей попереднього етапу.

2.5.4. Остаточне рішення про відповідність зразка авіаційної техніки вимогам до льотної придатності й охорони навколишнього середовища приймає Державіаслужба. Державіаслужба може зажадати від учасників сертифікаційних робіт надання йому будь-яких матеріалів, що підтверджують відповідність авіаційної техніки вимогам сертифікаційного (кваліфікаційного) базису і необхідні для прийняття зазначеного рішення.

2.5.5. Якщо тип авіаційної техніки створюється за державним замовленням (фінансування з коштів державного бюджету), то порядок взаємодії Державіаслужби з Державним комітетом промислової політики України на етапі макета й в процесі сертифікаційних робіт визначається спільним рішенням Держпромполітики та Державіаслужби.

2.5.6. Заявник є юридичною особою, відповідальною за проведення сертифікаційних робіт на типі авіаційної техніки в порядку, що встановлений цими Правилами, а також - за відповідність типу вимогам сертифікаційного базису до закінчення експлуатації типу.

2.6. Етапи сертифікації зразка авіаційної техніки

2.6.1. Стосовно до знов створюваних зразків авіаційної техніки призначається наступна послідовність основних етапів сертифікації:

(а) подача заявки до Державіаслужби на одержання Сертифіката типу;

(б) розробка Сертифікаційного базису зразка і затвердження його Державіаслужбою;

(в) проведення етапу макета зразка разом із його компонентами;

(г) сертифікаційні заводські випробування зразка (СЗВ) - етап Заявника;

(д) сертифікаційні контрольні випробування зразка (СКВ) - етап Державіаслужби;

(е) аналіз результатів сертифікації, прийняття рішення і видача Державіаслужбою Сертифіката типу на зразок.

2.6.2. В окремих випадках (для категорії дуже легких ПС, аеростатів або для тих зразків авіаційної техніки, які до моменту подачі заявки на одержання Сертифіката типу знаходяться в серійному виробництві або експлуатації, а також в інших випадках) Державіаслужба своїм рішенням може корегувати етапи і процедури сертифікації, зберігаючи основні положення цих Правил, обсяги перевірок і випробувань цих зразків, що необхідні для встановлення їхньої відповідності вимогам до льотної придатності.

2.6.3. Визначені Державіаслужбою форми сертифікатів, свідоцтв про придатність комплектуючих виробів, таблиць відповідності, доказових і інших документів введені в дію у відповідності з чинним законодавством України.

2.7. Організації й експерти, що забезпечують сертифікацію типу авіаційної техніки

2.7.1. З метою експертної оцінки виконання процедур сертифікації, результатів робіт на етапах розробки Сертифікаційного базису зразка, кваліфікаційних вимог до комплектуючого виробу, етапах макета і сертифікаційних робіт, а також для оцінки доказової та експлуатаційної документації, Державіаслужба може формувати робочі групи, макетні комісії, групи експертів і інші робочі органи.

До складу зазначених робочих органів Державіаслужби включаються фахівці Державіаслужби і можуть включатися фахівці Сертифікаційних центрів, науково-дослідних, випробувальних і інших організацій за поданням керівників цих організацій. Склад робочих органів може, в разі необхідності, корегуватися Державіаслужбою для кожного етапу сертифікації.

2.7.2. Сертифікаційні центри й організації, що приймають участь у сертифікаційних роботах, починаючи з проведення етапу макета типу авіаційної техніки з оформленням відповідних матеріалів, доказової документації і висновків за результатами зазначених випробувань і перевірок, визначаються Державіаслужбою з урахуванням пропозицій Заявника.

2.8. Незалежна інспекція

2.8.1. Незалежна інспекція в організаціях Розробника і на підприємствах Виробника здійснює контроль за дотриманням процедур сертифікації, визначених цими Правилами, узгодження результатів сертифікаційних робіт, контроль якості виробництва авіаційної техніки і відповідності робочої конструкторської документації стандартам приймання екземплярів цієї техніки як готової продукції і видачу на них сертифікатів льотної придатності або інших рівнозначних їм документів.

2.8.2. Співробітники незалежної інспекції мають статус представників Державіаслужби.

2.8.3. Стосовно цих Правил незалежною інспекцією в організації Розробника і на підприємстві Виробника є в переважній більшості випадків військове представництво, компетенція якого встановлена відповідним органом державного регулювання. В окремих випадках, беручи до увагу рівень складності конструкції й особливості створюваної авіаційної техніки, Державіаслужба може дозволити мати в організації Розробника або на підприємстві Виробника незалежну інспекцію, до складу якої не входять військові представники.

2.9. Органи з льотної придатності в організації Розробника

2.9.1. Розробник зобов'язаний мати у своїй організації службу сертифікації (структурний підрозділ), яка має Положення, затверджене Розробником, який підпорядковується безпосередньо керівнику організації, координує діяльність інших служб, що реалізують вимоги до льотної придатності й охорони навколишнього середовища в конструкції і характеристиках зразка, а також контролює результати сертифікаційних робіт і візує доказову й іншу документацію, що направляється до Державіаслужби.

2.9.2. З метою підвищення ефективності і скорочення термінів сертифікації зразка Розробника рекомендується мати в своїй організації співробітників, уповноважених Державіаслужбою.

2.9.3. В організації Розробника повинна діяти незалежна інспекція.

2.9.4. Наявність в організації Розробника зразка авіаційної техніки служби сертифікації і незалежної інспекції є необхідною умовою одержання цією організацією від Державіаслужби Сертифіката Розробника зразка авіаційної техніки.

2.10. Експлуатаційна документація зразка

2.10.1. Кожен зразок сертифікується разом з його експлуатаційною документацією.

2.10.2. Експлуатаційна документація повітряного судна затверджується Заявником і вводиться в дію Державіаслужбою. Державіаслужба схвалює ЕД в частині, що передбачена Авіаційними правилами (нормами льотної придатності).

2.11. Умова допуску авіаційної техніки до сертифікаційних випробувань

2.11.1. До початку проведення сертифікаційних (наземних, льотних, стендових, кваліфікаційних) випробувань авіаційної техніки Розробник авіаційної техніки і незалежна інспекція в організації Розробника для кожного екземпляра авіаційної техніки, призначеного для проведення конкретного виду випробувань, оформляють розроблені в установленому порядку документи (формуляр, паспорт або еквівалентний їм документ), що засвідчують відповідність даного екземпляра робочій конструкторській документації (РКД).

Сертифікаційні випробування авіаційної техніки можуть бути розпочаті тільки за наявності зазначених документів.

2.11.2. Зміни конструкції екземплярів авіаційної техніки, що проходять сертифікаційні випробування, повинні супроводжуватися відповідними змінами документів, що передбачені пунктом 2.11.1.

2.12. Спільне проведення сертифікаційних робіт Державіаслужбою і Авіарегістром МАК.

2.12.1. Спільні роботи Державіаслужби та Авіарегістра МАК, пов'язані із сертифікацією типу ПС і їхніх компонентів та сертифікацією виробництв авіаційної техніки, проводяться відповідно до Процедур, затверджених Державіаслужбою та МАК і погоджених з Державним комітетом промислової політики України.

Порядок взаємодії АР МАК та Державіаслужби при виконанні робіт по сертифікації типу, неврегульованих названими "Процедурами" (кваліфікація комплектуючих виробів категорій А і Б, акредитація установ, які приймають участь у сертифікації та інше), встановлюються спеціальними угодами між АР МАК та Державіаслужбою.

РОЗДІЛ В - СЕРТИФІКАТИ ТИПУ

ЗАСТОСОВНІСТЬ

У цьому розділі викладаються:

(а) процедурні вимоги для видачі Сертифікатів типу повітряного судна, авіаційного маршового та допоміжного двигуна і повітряного гвинта;

(б) процедури поширення на зразок авіаційної техніки вимог до льотної придатності й охорони навколишнього середовища;

(в) правила, якими керуються Заявники для одержання Сертифікатів типу і Утримувачі Сертифікатів типу.

ГЛАВА 3. ЗАЯВКА НА ОДЕРЖАННЯ СЕРТИФІКАТА ТИПУ. ВИМОГИ ДО ЛЬОТНОЇ ПРИДАТНОСТІ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА. СЕРТИФІКАЦІЙНИЙ БАЗИС

3.1. Подача заявки на одержання Сертифіката типу

3.1.1. Заявка на одержання Сертифіката типу подається до Державіаслужби Розробником зразка авіаційної техніки (далі Заявник).

3.2. Заявка на одержання Сертифіката типу

3.2.1. Державіаслужба повідомляє Заявника і незалежну інспекцію в його організації про прийняття заявки і призначеного керівника групи експертів Державіаслужби.

3.2.2. Заявки на одержання Сертифікатів типу повітряного судна, авіаційного маршового і допоміжного двигуна та повітряного гвинта складаються за формою, що визначена Державіаслужбою.

3.2.3. Заявка на одержання Сертифіката типу повинна бути споряджена:

(а) специфікацією зразка, що повинна містити короткий технічний опис, принципові схеми систем, основні характеристики, а також очікувані умови експлуатації й обмеження, у діапазоні яких буде сертифіковано зразок;

(б) планом-проспектом сертифікаційного базису зразка, що має містити перелік глав, розділів і пунктів Авіаційних правил (норм льотної придатності), що поширюються на цей зразок, спеціальних технічних умов, що стосуються його льотної придатності, і вимог до захисту навколишнього середовища.

Заявка на одержання Сертифіката типу повітряного судна повинна бути також споряджена зображенням повітряного судна в трьох проекціях.

3.2.4. Заявка на одержання Сертифіката типу повітряного судна транспортної категорії дійсна на термін не більше 5 років, а на одержання Сертифіката типу будь-якого іншого повітряного судна, авіаційного маршового і допоміжного двигунів та повітряного гвинта - на термін не більш 3 років, якщо одночасно з подачею заявки Заявник не обґрунтував, що потрібний більший термін на проектування, доведення й випробування створюваного ним зразка, і цей термін був затверджений Державіаслужбою, про що повідомляється Заявнику.

Якщо Сертифікат типу не був виданий або якщо Заявник переконався в тому, що Сертифікат типу не буде ним отриманий протягом терміну дії заявки, Заявник повинен подати до Державіаслужби нову заявку на одержання Сертифіката типу з урахуванням пунктів 3.3.1. і 3.3.2.

3.3. Поширення Авіаційних правил (норм льотної придатності) і поправок до них. Критерії льотної придатності

3.3.1. На зразок авіаційної техніки, що заявляється на одержання Сертифіката типу, поширюються діючі Авіаційні правила (норми льотної придатності) із поправками, що вступили в силу на дату подачі до Державіаслужби заявки на одержання Сертифіката типу.

3.3.2. Поправки до Авіаційних правил (норм льотної придатності), що вступили в силу після дати подачі заявки на видачу Сертифіката типу, можуть бути поширені на даний зразок авіаційної техніки Заявником, а також поширюються в обов'язковому порядку, якщо при прийнятті зазначеної поправки передбачено, що вона має зворотну силу.

Якщо Заявник згодний з поправками, поширеними на заявлений їм зразок авіаційної техніки, що набрали сили після подачі ним заявки на Сертифікат типу, то він повинен також погодитися з іншими поправками, які Державіаслужба вважає безпосередньо пов'язаними з поширеними раніше поправками до Авіаційних правил (норм льотної придатності).

3.3.3. На зразок авіаційної техніки, для якого не видані Авіаційні правила (норми льотної придатності), створюються критерії льотної придатності (КЛП). Рішення про необхідність створення КЛП приймає Державіаслужба. Проект КЛП розробляється Заявником.

При створенні КЛП повинні максимально використовуватися вимоги діючих Авіаційних правил (норм льотної придатності), що можуть бути застосовані до даного зразка авіаційної техніки.

Рівень льотної придатності, що передбачається КЛП, мусить бути еквівалентним рівню льотної придатності, встановленому відповідними діючими Авіаційними правилами (нормами льотної придатності).

КЛП розглядаються і затверджуються Державіаслужбою.

3.4. Спеціальні технічні умови

3.4.1. Якщо Державіаслужба вважає, що діючі на момент подачі заявки на Сертифікат типу Авіаційні правила (норми льотної придатності) не містять адекватних вимог до льотної придатності зразка авіаційної техніки, що заявляється на сертифікацію внаслідок наявності нових або незвичайних особливостей у його конструкції, характеристиках, галузі застосування або умовах експлуатації, то для даного зразка розробляються спеціальні технічні умови.

Спеціальні технічні умови містять як додаткові стосовно Авіаційних правил (норм льотної придатності) вимоги до льотної придатності зразка, так і перелік вимог діючих Авіаційних правил, які не мають відношення до зразку, що має бути сертифікований.

3.4.2. Спеціальні технічні умови з обґрунтуванням цих умов розробляються Заявником.

Спеціальні технічні умови включаються в сертифікаційний базис зразка окремим розділом.

3.5. Вимоги до охорони навколишнього середовища

3.5.1. На повітряне судно й авіаційний маршовий двигун поширюються вимоги до охорони навколишнього середовища, встановлені Додатком 16 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію (Чикаго, 1944 р.), або вимоги Авіаційних правил, розроблені на основі зазначеного Додатка.

3.5.2. Вимоги до охорони навколишнього середовища включаються в сертифікаційні базиси повітряного судна й авіаційного маршового двигуна як самостійні розділи.

3.5.3. Відповідність зразка авіаційної техніки вимогам до охорони навколишнього середовища засвідчується Сертифікатом типу повітряного судна за шумом на місцевості або записом у Переліку даних Сертифіката типу.

3.6. Вимоги до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що поширюються на зразок авіаційної техніки. Сертифікаційний базис

3.6.1. Зразок авіаційної техніки, заявлений на одержання Сертифіката типу, повинний відповідати вимогам до льотної придатності й охорони навколишнього середовища, що поширений на нього (3.3; 3.4; 3.5).

Зазначені вимоги оформляються Заявником як сертифікаційний базис зразка.

3.6.2. Заявник подає сертифікаційний базис зразка авіаційної техніки до Державіаслужби для затвердження.

3.6.3. Сертифікаційний базис остаточно затверджується Державіаслужбою за результатами сертифікації зразка і містить також зазначення вимог щодо яких забезпечена еквівалентна відповідність (2.4).

3.7. Зміни конструкції зразка авіаційної техніки, що вимагають нової сертифікації типу

3.7.1. У тому випадку, коли Утримувач Сертифіката типу передбачає внесення до типової конструкції сертифікованого зразка авіаційної техніки такої зміни, яка вимагає проведення по суті нової сертифікації зразка, така сертифікація проводиться згідно з порядком, який встановлений цими Правилами, і завершується видачею Державіаслужбою нового Сертифіката типу на зразок.

3.7.2. Зміни конструкції зразка авіаційної техніки, що вимагають по суті нової сертифікації:

(а) для повітряного судна - зміна кількості двигунів або несучих гвинтів, використання двигунів з іншим принципом створення тяги або несучих гвинтів з іншим принципом роботи, значні зміни конфігурації ПС, потужності силової установки, ваги ПС або обмежень за швидкістю;

(б) для авіаційного двигуна - значні зміни кількості основних деталей, принципів їхньої роботи або значне збільшення частоти обертання роторів двигуна;

(в) для повітряного гвинта - зміна кількості лопатів або принципів роботи системи зміни кроку гвинта.

3.7.3. У процесі нової сертифікації зразка авіаційної техніки, що проводиться в зв'язку з внесенням у його конструкцію значних змін, до обсягу цієї сертифікації можуть зараховуватися результати сертифікаційних робіт, проведених раніше на прототипі зразка.

ГЛАВА 4. СЕРТИФІКАТИ ТИПУ

4.1. Видача Сертифікатів типу

4.1.1. Державіаслужба видає Заявнику Сертифікат типу на зразок авіаційної техніки за наявності і на підставі Заявки (3.2), Подання Заявника на одержання Сертифіката типу (5.3. і 8.4.8) і Актів сертифікаційних заводських і контрольних випробувань, схвалених Державіаслужбою, що встановлюють відповідність типової конструкції зразка вимогам Сертифікаційного базису (3.6).

4.2. Типова конструкція зразка авіаційної техніки

4.2.1. Типова конструкція зразка складається з такого комплекту документації, уточненої за результатами сертифікаційних робіт і затвердженої згідно з встановленим порядком:

(а) робочої конструкторської документації (РКД), що складається з креслень і специфікацій (включаючи переліки цих креслень і специфікацій) і технічних умов на приймання і постачання зразка;

(б) експлуатаційної документації зразка.

4.2.2. Контрольний комплект затвердженої РКД і ЕД, що визначає типову конструкцію зразка, який одержав Сертифікат типу, зберігається у Заявника (Утримувача Сертифіката типу) або передається на збереження Виробнику.