Огляд новин законодавства (стр. 3 )

Згідно з вимогами п. 201.1 ст. 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

- у паперовому вигляді;

- в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 Кодексу, у податковій накладній робиться запис "Без ПДВ" з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 Кодексу (п. 201.3 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п. 201.4 ст. 201 Кодексу).

Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні (п. 201.5 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Одночасно повідомляємо, що відповідно до пп. 197.1.18 п. 197.1 ст. 197 Кодексу операції з постачання державних платних послуг фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, а також іншими особами, уповноваженими такими органами або законодавством надавати зазначені послуги, обов'язковість отримання (надання) яких установлюється законодавством, включаючи плату за реєстрацію, видачу ліцензії, сертифікатів у вигляді зборів, державного мита тощо звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Заступник Ігнатов

9. Неприменение штрафов по уплаченным авансовым взносам

Письмо Государственної налоговой службы Украины от 01.01.2001 г. № 000/7/19-5017

Приказом МФУ от 01.01.2001 г. № 19 внесены изменения в приказ от 01.01.2001 г. № 11 «О бюджетной классификации», которым определены новые коды бюджетной классификации для уплаты авансовых взносов по налогу на прибыль.

По оперативным данным автоматизированной информационной системы ОГНС подавляющее большинство налогоплательщиков уплатило авансовые платежи на счета налога на прибыль, которые были открыты до внесения соответствующих изменений. В то же время начисление таких авансовых платежей осуществлено в открытых в текущем году новых карточках учета авансовых платежей.

Письмом ГНСУ от 01.01.2001 г. № 000/7/15-1317(1) подчиненным органам ГНСУ вменено в обязанность осуществить организационные мероприятия по обеспечению подачи налогоплательщиками, уплатившими авансовые взносы по налогу на прибыль в январе 2013 года, заявлений для перевода уплаченной суммы указанных взносов на новые коды Классификации доходов бюджета(2).

С целью обеспечения положительного имиджа в среде налогоплательщиков и до момента решения вопроса зачисления средств на новые коды Классификации доходов бюджета авансовых взносов по налогу на прибыль ГНСУ направляет перечень налогоплательщиков, которые по данным автоматизированной информационной системы ОГНС обеспечили уплату авансовых платежей за январь 2013 года в полном объеме, для отработки и контроля в части ненаправления налоговых требований и неприменения права налогового залога к таким налогоплательщикам.

Заместитель Игнатов

10. Щодо відображення у бухгалтерському обліку авансових внесків з податку на прибуток

Лист Міністерства фінансів України від 24.01.2013 р. 297

Міністерство фінансів України щодо відображення у бухгалтерському обліку авансових внесків з податку на прибуток платниками податку, які подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 Податкового кодексу України, повідомляє.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 № 000, облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки), ведеться на рахунку 64 "Розрахунки за податками й платежами".

На окремих субрахунках синтетичного рахунка 64 "Розрахунки за податками й платежами" сальдо на кінець місяця може бути не лише кредитовим, але й дебетовим. Такі показники не згортаються, а сальдо синтетичного рахунка визначається розгорнуто за дебетом і кредитом як сума відповідного сальдо на субрахунках.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87, у статті "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом" наводиться дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету.

Відповідно, авансові внески з податку на прибуток відображаються за кредитом рахунка 31 "Рахунки в банках" та дебетом аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток рахунка 64 "Розрахунки за податками й платежами". Протягом року дебетове сальдо аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток відображається у балансі підприємства у статті "Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом".

У кінці року зобов'язання з податку на прибуток підприємством відображається за кредитом аналітичного рахунка з обліку розрахунків з податку на прибуток рахунка 64 "Розрахунки за податками й платежами" і дебетом рахунка 98 "Податок на прибуток". Кредитове сальдо на відповідному аналітичному рахунку підлягає перерахуванню до бюджету.

Перший заступник Міністра

А. Мярковський

11. Щодо подання податкових декларацій з податку на прибуток

Лист Державної податкової служби від 12.11.2012 р. № 000/0/61-12/15-1315

ДПСУ розглянула лист Американської торгівельної палати в Україні від 03.10.2012 р. № 12-385 щодо надання роз'яснень з питань оподаткування і повідомляє таке.

Законом України від 05.07.2012 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні" (далі - Закон № 000) для платників податку встановлено подання податкових декларацій з податку на прибуток один раз на рік із щомісячною сплатою авансового внеску з податку на прибуток.

Заступник Ігнатов

12. Щодо оподаткування роялті, що сплачуються на користь нерезидента

Лист Державної податкової служби України від 31.10.2012 р. № 000/0/61-12/12-0016

Державна податкова служба України розглянула ваш лист <...> щодо оподаткування роялті, що сплачуються на користь нерезидента, і повідомляє наступне.

Згідно з положеннями п. 160.1 статті 160 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті (пп. "в" п. 160.1 статті 160 Кодексу).

Відповідно до положень п. 160.2 статті 160 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 16цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з положеннями статті 6 Угоди між Урядом СРСР і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна від 29.10.82 (далі - Угода), яка визнана чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.91 р., платежі стосовно авторських прав і ліцензій, які одержуються з джерел в одній Договірній Державі особою з постійним місцем перебування в другій Договірній Державі, не підлягають оподаткуванню в першій Державі.

При цьому відповідно до п. 103.2 статті 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Пунктом 103.3 статті 103 Кодексу встановлено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

У своєму листі ви вказали, що бенефіціарним (фактичним) власником патенту на право використання корисної моделі є ТОВ "ІРЖТранс" - резидент Російської Федерації.

Таким чином, компанія АСТРА Компані, яка є резидентом Кіпру, не має підстав для застосування положень статті 6 Угоди, зважаючи на те, що цій компанії не належить право інтелектуальної власності на об'єкт такої власності.

Заступник Ігнатов

13. Щодо оподаткування доходів, отриманих резидентом у вигляді страхових премій

Лист Державної податкової служби України від 08.11.2012 р. № 000/0/141-12/Д/17-1114

Державна податкова служба України, згідно із ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.12 р. № 000-ІХ/ (далі - Кодекс), розглянула в межах своєї компетенції лист щодо оподатку­вання доходів, отриманих резидентом у вигляді страхових премій і повідомляє.

Підпунктом 14.1.54 «е» пункту 14.1 статті 14 Ко­дексу встановлено, що дохід з джерелом їх по­ходження з України - це будь-який дохід, отри­маний резидентами або нерезидентами, у т. ч. від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентально­му шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у т. ч., але не виключно, доходи у вигляді премій на страхування.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що додаткові блага - це кошти, ма­теріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) плат­нику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими дого­ворами (угодами), укладеними з таким платни­ком податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із п. 163.1 ст. 163 розділу Кодексу об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема, загальний місяч­ний (річний) оподатковуваний дохід, який скла­дається із суми оподатковуваних доходів, нара­хованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

При визначенні бази оподаткування враховують­ся всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (п. 164.3 ст. 164 Кодексу).

Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу до загального місячного (річ­ного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником подат­ку як додаткове благо, та до підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 інші доходи крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу. Отже, вид доходу, що виплачується працівнику підприємства у вигляді страхової премії, не вклю­чено до переліку доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Податок на доходи фізичних осіб з таких доходів утримується на загальних підставах за ставками 15 % (17 %), визначеними у п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу вищевказані доходи, отримані плат­никами податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ у відповідності до наказу ДПА України від 24.12.10 р. № 000, який зареєстро­вано в Міністерстві юстиції України 13.01.11 р. за № 46/187840.

Перший заступник Головач

14. Щодо оподаткування операцій із залучення у безоплатне користування на визначений термін згідно договору позички офісної будівлі

Лист Державної податкової служби України від 26.09.2012 р. № 000/0/61-12/15-1415

Державна податкова служба України розглянула лист <…> щодо оподаткування операцій із залучення у безоплатне користування на визначений термін згідно договору позички офісної будівлі і повідомляє.

Відповідно статті 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно до підпункту 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) продаж результатів робіт (послуг) - це будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

З метою оподаткування для платника податку - користувача зазначена операція розглядається як безоплатне отримання послуг. Так, відповідно підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПКУ вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, включається до інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Таким чином, безоплатно отримані послуги вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку таких послуг.

Заступник Ігнатов

15. Щодо оподаткування благодійної допомоги

Лист Державної податкової служби України від 21.11.2012 р. № 000/0/61-12/17-1115

Державна податкова служба України розглянула Ваш лист <…> та в межах компетенції повідомляє наступне.

Згідно із пп. 165.1.19 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, зокрема кошти або вартість майна (послуг), що надаються як допомога на лікування та медичне обслуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, за наявності відповідних підтвердних документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування. При цьому сума коштів (вартість майна) у складі нецільової благодійної допомоги, яка звільняється від податку на доходи фізичних осіб, надалі обмежується розміром доходу, що дає право на податкову соціальну пільгу (пп. 165.1.4, 170.7.3 Кодексу).

Так, відповідно до пп. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 Кодексу не включається до загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 Кодексу, встановленого на 1 січня такого року (у 2012 році - 1500 грн.).

Сума перевищення допомоги над вказаним розміром включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку згідно з пп. 164.2.18 п. 164.2 ст. 164 Кодексу і підлягає оподаткуванню у джерела виплати за ставками, встановленими п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Порядок сплати податку на доходи фізичних осіб визначений у пп. 168.1.2 ст. 168 Кодексу, в якому передбачено, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

При цьому у разі отримання нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної чи юридичної особи, що не є податковим агентом, платник податку у відповідності до п. 179.7 ст. 179 Кодексу зобов'язаний самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, подати річну податкову декларацію із зазначенням її суми, якщо загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений абзацом першим пп. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 цього Кодексу, та сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в податковій декларації.

Водночас, благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у податковій звітності (абзац третій підпункту 170.7.3 пункту 170.7 статті 170 Кодексу). Згідно з підпунктом "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу вищевказані доходи, отримані платниками податку, відображаються податковим агентом у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ за ознакою доходу "169" у відповідності до наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 000, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2011 р. за № 46/18784.

Заступник Ігнатов

16. Стосовно оподаткування представницьких витрат

Лист Державної податкової служби України від 22.11.2012 р. № 000/0/61-12/15-1415

Державна податкова служба України розглянула лист <…> стосовно оподаткування представницьких витрат і повідомляє.

Відповідно до абз. "а" пп. 138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II ПКУ.

Визначення представницьких витрат надано наказом Міністерства фінансів України від 14.09.2010 № 000 "Про затвердження Норм коштів на представницькі цілі бюджетних установ та порядку їх витрачання" (далі - Наказ № 000), відповідно до п. 2 якого представницькими вважаються витрати бюджетних установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій, які прибули на запрошення для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва.

До представницьких належать витрати, пов'язані з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері) представників, транспортним забезпеченням, заходами культурної програми, буфетним обслуговуванням під час переговорів, оплатою послуг перекладача, який не перебуває у штаті установи, оплатою номерів у готелях. Вимоги Наказу № 000, тобто норми коштів на представницькі цілі, є обов'язковими виключно для бюджетних установ, інші підприємства даний документ можуть використовувати як допоміжний (довідковий).

Враховуючи викладене, витрати на проведення представницьких заходів можуть включатись до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за умови наявності належним чином оформлених первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, що підтверджують зв'язок таких витрат з господарською діяльністю, а саме: наказом про проведення такого заходу, запрошенням іноземних представників (делегацій) та їх відповіді, кошторисом витрат, актами виконаних робіт, накладними на відпуск продукції, товарів зі складу, звітом про проведений захід тощо.

Стосовно нарахування та сплати ПДФО при проведенні заходів, зазначених у листі підприємства.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 03.07.96 р. № 000/96-ВР "Про рекламу" (далі - Закон № 000) реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до вищезазначеної статті Закону № 000 особа - це фізична особа, в тому числі суб'єкт підприємницької діяльності, юридична особа будь-якої форми власності, представництво нерезидента в Україні, а товар - будь-який предмет господарського обігу, в тому числі продукція, роботи, послуги, цінні папери, об'єкти права інтелектуальної власності.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування платника податку (як резидента, так і нерезидента) є, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, який складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Згідно із пп. 164.2.11 п. 162.2 ст. 162 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до п. 170.9 ст. 170 цього Кодексу.

Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно із п. 170.9 ст. 170 Кодексу (пп. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу).

Так, абз. "б" пп. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого пп. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

Для цілей цього пункту до суми перевищення не включаються та не оподатковуються документально підтверджені витрати, здійснені за рахунок готівкових чи безготівкових коштів, наданих платнику податку під звіт роботодавцем на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків, в межах граничного розміру таких витрат, передбаченого у розділі III Кодексу, що здійснені таким платником та/або іншими особами з рекламними цілями.

Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що видала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а у разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року.

Якщо повне утримання такої суми податку є неможливим внаслідок смерті платника податку чи визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення його судом померлим, така сума утримується під час нарахування доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.

Разом з тим, відповідно до пп. 170.9.3 п. 170.9 ст. 170 Кодексу дія цього пункту поширюється також на витрати, пов'язані з відрядженням чи виконанням деяких цивільно-правових дій, що були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або іменних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей: а) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку отримав готівку з застосуванням платіжних карток, він подає звіт про використання виданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження; б) у разі якщо під час службових відряджень відряджена особа - платник податку застосував платіжні картки для проведення розрахунків у безготівковій формі, а строк подання платником податку звіту про використання виданих на відрядження коштів не перевищує 10 банківських днів, за наявності поважних причин роботодавець (самозайнята особа) може його продовжити до 20 банківських днів (до з'ясування питання в разі виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами).

Отже, не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (уповноваженої особи) кошти (готівкові, безготівкові, використання корпоративних платіжних карток), отримані від роботодавця платником податку під звіт на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків за умови дотримання усіх вимог, встановлених п. 170.9 ст. 170 Кодексу. При цьому, обов'язковою умовою є рекламна спрямованість витрат, здійснених за рахунок таких коштів, та їх документальне підтвердження.

У разі недотримання вимог п. 170.9 ст. 170 Кодексу вказаний дохід оподатковується на підставі пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Кодексу із застосуванням коефіцієнту, визначеного п. 164.5 ст. 164 цього Кодексу.

Заступник Ігнатов

17. Стосовно застосування окремих норм Податкового кодексу України

Лист Державної податкової служби України від 06.03.2012 р. № 000/6/15-1415

Державна податкова служба України розглянула лист <...> стосовно застосування окремих норм Податкового кодексу України і повідомляє.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс)).

Боржник, який не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, вважається таким, що прострочив зобов'язання (ст. 612 Кодексу).

Поряд з цим відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, та неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

На сторону, що вимагає відшкодування збитків, згідно ст. 623 Кодексу покладається обов'язок доказування розміру збитків, завданих їй порушенням зобов'язання.

Таким чином, за відсутності хоча б одного з елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини та відповідних доказів до вчиненого складу правопорушення відповідальність не настає, в зв'язку з чим витрати по сплаті даних збитків є такими, що не пов'язані з господарською діяльністю підприємства та відповідно не підлягають включенню до складу витрат підприємства.