Огляд новин законодавства (стр. 5 )

Основания направления такого запроса определены п. 73.3 ст. 73 НКУ.

С учетом приведенных норм действующего налогового законодательства <...> запрос налогового органа в обязательном порядке должен содержать перечень запрашиваемой информации и изложение определенных НКУ оснований получения информации.

Заместитель Игнатов

23. Електронна МД: підтвердження експорту

Лист Державної податкової служби України від 19.12.2012 р. № 000/10/06-038

<...> Відповідно до п.200.7 та п.200.8 ст.200 По­даткового кодексу України від 02.12.2010 р. Ӏ, із змінами та доповненнями, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодуван­ня та прийняв рішення про повернення суми бюд­жетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшко­дування, яка відображається у податковій декла­рації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкоду­вання та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі мит­ної території України, здійснювалося з використан­ням електронної митної декларації, така електрон­на митна декларація надається митним органом органу державної податкової служби в порядку, за­твердженому Кабінетом Міністрів України, в елек­тронній формі з дотриманням умови щодо реєст­рації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно з п.18 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фі­нансів України від 25.11.2011 р. № 000. у разі на­явності експортних операцій (заповнення рядка 2.1 податкової декларації з ПДВ) до податкової декла­рації з ПДВ додаються оригінали митних декларацій (примірники декларанта).

Платники податку, які подають податкову звіт­ність в електронному вигляді, оригінали митних декларацій (примірники декларанта) подають окре­мо у порядку, визначеному для подання податко­вої звітності у паперовому вигляді.

Аналогічна позиція ДПС України з цього питан­ня розміщена на веб-сайті ДПС України (www. sts. ) у рубриці «Єдина база податкових знань»"».

Заступник Гнатко

24. Електронна МД: підтвердження імпорту

Лист Державної податкової служби України від 31.12.2012 р. № 000/0/61-12/15-3115

(Витяг)

Державна податкова служба України розглянула звернення <...> стосовно застосування деяких норм чинного законодавства України, які регулю­ють питання електронного декларування товарів, що ввозяться на митну територію України, та по­відомляє таке.

Щодо правомірності формування податкового кредиту платника на підставі електронної митної декларації

У разі ввезення товарів на митну територію Ук­раїни документом, що посвідчує право на віднесен­ня сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 Податкового кодексу Украї­ни (далі - ПКУ)).

Згідно з пунктом 3 статті 257 Митного кодексу України (далі — МКУ) митна декларація (далі — МД) та інші документи, подання яких митним орга­нам передбачено МКУ, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Відповідно до статей 257, 260 та 269 Кодексу Кабінетом Міністрів України прийнято постано­ву від 21.05.2012 р. № 000 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій», якою затвер­джено Положення про митні декларації (далі — Положення).

Абзацом другим пункту 16 Положення, передба­чено, що електронна митна декларація вважається оформленою за наявності внесеної до неї посадо­вою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої систе­ми митного оформлення відмітки про завершення митного оформлення та засвідчення такої декла­рації електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформ­лення.

Оформлена електронна митна декларація за до­помогою автоматизованої системи митного оформ­лення перетворюється у візуальну форму, придат­ну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка завершила митне оформлення, та надсилається декларанту або уповноваженій ним особі.

Відповідно до пункту 5.4 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністра­тивного документа, затвердженого наказом Мі­ністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 000, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за № 000/21684, за письмовим звернен­ням осіб, а також у випадках, передбачених зако­нодавством, митний орган (підрозділ митного орга­ну) засвідчує ксерокопії оформлених аркушів МД на паперовому носії або копії оформлених елект­ронних МД на папері.

Для засвідчення ксерокопій оформлених аркушів МД на паперовому носії, за якими оформлено транспортні засоби, складові частини, що мають ідентифікаційні номери та підлягають державній реєстрації, письмове звернення не вимагається.

Копія електронної МД на папері являє собою засвідчене посадовою особою митного органу в по­рядку, передбаченому цим підпунктом, візуальне подання на папері оформленої митним органом електронної МД, відображеної у форматі *.хрs.

Засвідчення здійснюється шляхом проставлення посадовою особою митного органу у верхній час­тині лицьового боку кожного аркуша ксерокопії МД на паперовому носії або роздрукованої на папері копії електронної МД відмітки «Копія. Згідно з оригіналом», особистого підпису, ініціалів і прізви­ща, дати засвідчення копії та відбитка особистої номерної печатки.

Таким чином, зазначені копії митних декларацій можуть бути визнані документом, що є підтверд­женням сум податку на додану вартість, які відно­сяться до податкового кредиту.

При цьому слід зауважити, що у разі подання відповідно до статей 259 і 260 МКУ попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації до податкового кредиту відносяться суми податку на додану вартість лише після подання митному орга­ну декларантом або уповноваженою ним особою протягом строків, визначених відповідно до МКУ, додаткової декларації, яка містить ТОЧНІ ВІДОМОСТІ про товари, задекларовані за попередньою, тимча­совою або періодичною митною декларацією. <...>

Заступник Ігнатов

25. Електронна МД: підтвердження фактичного експорту

Лист Державної податкової служби України від 11.12.2012 р. № 11.1/7-12.2/13840

<...> Відповідно до положень статті 257 Митно­го кодексу України (далі — Кодекс) митна декла­рація та інші документи, подання яких митним органам передбачено Кодексом, оформлені на па­перовому носії та у вигляді електронних доку­ментів, мають однакову юридичну силу.

Нормативно-правовими актами з питань держав­ної митної справи, зокрема. Кодексом та Положен­ням про митні декларації, затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 р. № 000 «Питання, пов'язані із застосуванням мит­них декларацій», не встановлено будь-яких обме­жень щодо подання митному органу електронної митної декларації.

Для врегулювання проблемних питань застосу­вання митних декларацій, приведення нормативно-правових актів у відповідність до Закону України від 07.06.2012 р. І «Про внесення змін до По­даткового та Митного кодексів України щодо узгод­ження їх окремих норм» та впровадження порядку підтвердження фактичного вивезення товарів за електронними митними деклараціями Держмит-службою ініційовано унесення змін до ряду поста­нов Кабінету Міністрів України, які затверджено прийнятою 28 листопада 2012 року постановою Ка­бінету Міністрів України за № 000 (набрала чин­ності з 04.12.2012 р.). Зокрема, змінами, унесеними до пункту 32 По­ложення про митні декларації, затвердженого по­становою Уряду України від 21.05.2012 р. № 000, пе­редбачено передання за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем Держмитслужбою Украї­ни до Державної податкової служби України елект­ронних митних декларацій, засвідчених електрон­ним цифровим підписом посадової особи митного органу, а також повідомлень про фактичне вивезен­ня товарів за межі митної території України, засв­ідчених електронним цифровим підписом відпові­дальної посадової особи Держмитслужби.

Засвідчене електронним цифровим підписом відпо­відальної посадової особи Держмитслужби повідом­лення про фактичне вивезення товарів за межі мит­ної території України також надсилається Держмит­службою декларанту або уповноваженій ним особі.

Згідно з абзацом третім пункту 4 постанови Уря­ду України від 21.05.2012 р. № 000 Міністерству фінансів та іншим центральним органам виконав­чої влади, що використовують оформлені митними органами митні декларації, доручено передбачити ви­користання електронних митних декларацій одно­часно з митними деклараціями на паперовому носії.

Директор Департаменту організації митного контролю

та оформлення, член колегії Сьомка

26. Про порядок контролю за імпортними операціями

Лист Державної податкової служби України від 29.12.2012 р. № 000/0/71-12/22-3317

Строк завершення імпортних операцій резиден­тів, які здійснюються на умовах відстрочення по­ставки, визначено статтею 2 Закону України від 23.09.94 р. № 000 «Про порядок здійснення роз­рахунків в іноземній валюті» (далі - Закон).

Національний банк, виходячи з повноважень та на виконання Декрету Кабінету Міністрів Укра­їни від 19.02.93 р. № 15-93 «Про систему ва­лютного регулювання і валютного контролю», вимог Закону, визначив порядок здійснення уповноваженими банками контролю за дотри­манням резидентами встановлених законодав­ством строків розрахунків за експортними та імпортними операціями, виклавши їх в Інструк­ції про порядок здійснення контролю за екс­портними, імпортними операціями, затвердже­ній постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 000 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 28.05.99 р. за № 000/3631 (далі - Інструкція).

Відповідно до пункту 3.3 розділу 3 Інструкції банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодав­ством України підлягає митному оформленню, на підставі інформації про цю операцію в реєстрі МД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйну­вання»), а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом по­ставки продукції, виконання робіт, надання по­слуг. Таким чином, у разі ненадходження на адресу резидента у законодавчо встановлені строки роз­рахунків товару за імпортною операцією виникає порушення законодавчо встановленого строку розрахунків. У цьому випадку банк має інфор­мувати податкові органи про виявлені у звітному місяці факти порушень ненадходження в законо­давчо встановлені строки товарів згідно з розді­лом 5 (пункт 5.9) Інструкції.

Згідно із статтею 4 Закону порушення резиден­тами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Державні податкові інспекції вправі за наслід­ками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню, передбачену цією статтею.

Термін «відстрочення поставки» з точки зору ва­лютного контролю фактично означає відстрочен­ня ввезення товару на митну територію України, яке є обов'язковим і не повинне перевищувати 180-денний строк з моменту оплати.

Для встановлення дати імпорту з метою практич­ного застосування статті 2 Закону слід керуватися нормами валютного, митного законодавства та законодавчими актами, якими регулюється зов­нішньоекономічна діяльність, оскільки нормами цього Закону не передбачено конкретної дати надходження товарів по імпорту, яка застосову­ється для відрахування 180-денного строку роз­рахунків.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.04.91 р. ІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» моментом здійснення експорту (імпорту) є мо­мент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений то­вар, що експортується чи імпортується, від про­давця до покупця.

Поставкою імпортованого товару як об'єкта ре­гулювання Закону і валютного контролю з боку податкових органів при здійсненні імпортних операцій є факт ввезення товару на митну те­риторію України, оскільки норма статті 2 Закону є імперативною, якою не ставиться надходження в Україну товару в залежність від переходу права власності на товар.

Термін «момент перетину товаром митного кор­дону України» визначається існуючими нормами у митному законодавстві, зокрема у Митному кодексі України (далі - Кодекс).

Так, у підпункті 4 пункту 1 статті 4 Кодексу термін «ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспорт­них засобів за межі митної території України» означає сукупність дій, пов'язаних із переміщен­ням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідно­му напрямку.

Момент перетину товаром митного кордону України також конкретизує та доповнює поняття «пропуск товарів через митний кордон України», яке означає надання митним органом відповідній особі дозволу на переміщення товарів через мит­ний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення, а випуск товарів передбачає надання митним органом права на користуван­ня та/або розпорядження товарами, щодо яких здійснюється митне оформлення, відповідно до заявленої мети (пп. 5 п. 1 ст. 4 Кодексу).

Відповідно до пп. 23 п. 1 ст. 4 Кодексу митне оформлення - це виконання митних формаль­ностей, необхідних для випуску товарів, транс­портних засобів комерційного призначення.

При цьому митне оформлення вважається за­вершеним після виконання всіх митних формаль­ностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповід­них митних забезпечень (у тому числі за допомо­гою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (п. 4 ст. 255 Кодексу).

Імпорт товарів з увезенням їх на територію Укра­їни - це митний режим, відповідно до якого іно­земні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обі­гу на митній території України.

Крім того, товари, поміщені у митний режим імпорту, набувають статусу українських товарів, підтвердженням якого є митна декларація, за якою ці товари випущено у вільний обіг.

Відповідно до п. 16 Положення про митні деклара­ції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.12 р. № 000, митна декларація на паперовому носії вважається оформленою за наявності на всіх її аркушах відбитка особистої номерної печатки посадової особи митного орга­ну, яка завершила митне оформлення.

Електронна митна декларація вважається оформ­леною за наявності внесеної до неї посадовою особою митного органу, яка завершила митне оформлення, за допомогою автоматизованої сис­теми митного оформлення відмітки про завер­шення митного оформлення та засвідчення такої декларації електронним цифровим підписом по­садової особи митного органу, яка завершила митне оформлення. Оформлена електронна митна декларація за допомогою автоматизованої системи митного оформлення перетворюється у візуальну форму, придатну для сприйняття її змісту людиною, у форматі, що унеможливлює у подальшому внесення змін до неї, засвідчується електронним цифровим підписом посадової осо­би митного органу, яка завершила митне оформ­лення, та надсилається декларанту або уповно­важеній ним особі.

Враховуючи викладене, свідченням завершен­ня імпортної операції є дата надходження товару на митну територію України, фак­тичного перетину ним митного кордону, що підтверджується проставленням відповідних митних забезпечень на товаросупровідних та товарно-транспортних документах, але при обов'язковій наявності МД типу ІМ-40.

Таким чином, у разі наявності на момент про­ведення документальної перевірки у імпор­тера лише товаросупровідних або товарно-транспортних документів, із зазначенням дати перетину (ввезення) такими товарами митного кордону України, але при відсутності належним чином оформленої МД типу ІМ-40, до резидента повинна застосовуватись відпо­відальність, передбачена статтею 4 Закону.

Перший заступник голови - начальник податкової міліції А. Головач

27. Про санаторно-курортне лікування

Постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків від 25.12.2012 р. № 40

ФСС від нещасних випадків вніс зміни до Положення про забезпе­чення потерпілих внаслідок не­щасного випадку на виробництві та професійного захворювання путівками для санаторно-курорт­ного лікування (постанова від 25.12.2012 р. № 40, зареєстрова­на в Мін'юсті 15.01.2013 р. за № 000/22652). Зокрема встановле­но, що потерпілі, які стали інвалі­дами, забезпечуються санаторно-курортним лікування періодично згідно з рішенням МСЕК, а саме: інваліди І групи щороку; інваліди II групи один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілітації; інваліди III гру­пи один раз на три роки, один раз на два роки або щороку на підставі індивідуальної програми реабілі­тації.

Крім того, зміни внесено до По­ложення про організацію лікуван­ня, медичної реабілітації та забез­печення потерпілих внаслідок не­щасного випадку на виробництві та професійного захворювання лікарськими засобами та вироба­ми медичного призначення (по­станова від 25.12.2012 р. № 39, за­реєстрована в Мін'юсті 15.01.2013 р. за № 000/22651).

28. ПДФО: допомога на лікування

Лист Державної податкової служби України від 11.01.2013 р. № 000/6/17-1115

Відповідно до пп.164.2.17 ст.164 ПКУ до загаль­ного місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім ви­падків, передбачених ст.165 ПКУ.

Згідно з пп.165.1.19 ст.165 ПКУ до загального опо­датковуваного доходу платника податку не включа­ються кошти або вартість майна (послуг), що на­даються як допомога на лікування та медичне об­слуговування платника податку за рахунок коштів благодійної організації або його роботодавця, в тому числі в частині витрат роботодавця на обо­в'язковий профілактичний огляд працівника згідно із Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та на вакцинацію працівника, спрямовану на профілактику захворювань у період загрози епідемій відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благопо­луччя населення», за наявності відповідних підтверд­них документів, крім витрат, що компенсуються виплатами з фонду загальнообов'язкового держав­ного соціального медичного страхування.

Отже, норми цього підпункту мають бути засто­совані юридичною особою — благодійною організацією або роботодавцем платника податку за наявності відповідних підтвердних документів, тобто за фактом проведення дій щодо лікування та медичного обслу­говування платника.

При цьому рекомендуємо платникам податку для підтвердження фактично здійснених ними витрат, пов'язаних з лікуванням та медичним обслуговуван­ням, надавати договори, що ідентифікують продав­ця товарів (робіт, послуг) та їх покупця (отримувача), платіжні та розрахункові документи тощо.

Водночас згідно із пп.*а» пп. 170.7.4 ст.170 ПКУ не включатиметься до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, що надаватиметься резидентами — юридичними чи фізичними особами у будь-якій сумі (вартості) у випадках та з дотриманням умов, визначених цим підпунктом Кодек­су, зокрема закладу охорони здоров'я для компен­сації вартості платних послуг з лікування платника податку, у тому числі для придбання ліків. При цьо­му слід мати на увазі, що до запровадження систе­ми загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування норми зазначеного підпун­кту поширюватимуться на загальну суму (вартість) благодійної допомоги, отриманої набувачем на такі цілі (з урахуванням зазначених у цьому пункті об­межень).

Разом з тим слід зазначити, що ст.52 ПКУ передбачено надання органом державної податкової служби платнику податків податкової консультації. Так, відповідно до п.52.2 ст.52 ПКУ податкова кон­сультація має індивідуальний характер і може ви­користовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно із п.52.4 ст.52 ПКУ консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку, або митним органом за місцем митного оформлення товарів, або вищим органом державної податкової служби, або вищим митним органом, якому такий орган ад­міністративно підпорядкований, а також централь­ним органом виконавчої влади, що реалізує держав­ну податкову політику, або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері митної справи. ВІДПОВІДНО ДО ПП. 14.1.172 ст.14 ПКУ податкова консультація — це допомога контролюючого орга­ну конкретному платнику податків стосовно прак­тичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адмініст­рування податків чи зборів, контроль за справлян­ням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з п.52.1 ст.52 ПКУ за зверненням плат­ників податків контролюючі органи надають безоп­латно консультації з питань практичного викорис­тання окремих норм податкового законодавства про­тягом ЗО календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення цим контролюючим органом. Тому безпосередньо платнику податку буде надано податкову консультацію згідно а ст.52 ПКУ.

Заступник Ігнатов

29. Щодо виплати допомоги з тимчасової непрацездатності

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України від 28.11.2012 р. №

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності розглянула ваше звернення і повідомляє наступне.

Відповідно до статті 50 Закону України від 18.01.2001 № 000 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням" (далі, - Закон) посібник з тимчасової непрацездатності призначається і надається застрахованим особам за основним місцем роботи і за сумісництвом в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Числення середньої заробітної плати для розрахунку страхових виплат здійснюється відповідно до Порядку числення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 000 (далі - Порядок).

Основою для призначення посібника з тимчасової непрацездатності, по вагітності і пологам являється виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а у разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, завірена підписом керівника і друком за основним місцем роботи (частина перша статті 51 Закону).

З урахуванням вказаного для виплати посібника з тимчасової непрацездатності у випадку, приведеному в листі, працедавець повинен переоформити належним чином трудові стосунки (переоформити трудовий договір про сумісницю в основний трудовий договір), оскільки робітниця, працююча на підприємстві за сумісництвом, звільнилася з основного місця роботи. У такому разі числення середньої заробітної плати для розрахунку посібника повинне здійснюватися відповідно до Порядку, як для листків непрацездатності за основним місцем роботи.

Що стосується помилки при розрахунку суми посібника з тимчасової непрацездатності, яка привела до завищення суми матеріального забезпечення, виплаченого за рахунок засобів Фонду, то для її виправлення необхідно: по-перше, зробити перерахунок суми посібника; по-друге, повідомити про факт і зміст помилки орган Фонду за місцем обліку відповідно до вимог пунктів 7.3 і 7.4 Порядку формування і представлення страхувальниками звітності по засобах загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням, затвердженого постановою правління Фонду від 18.01.2011 № 4, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.03.2011 за № 000/19130, і повернути суму надмірно виплаченої допомоги на рахунок робочого органу відділення фонду в найкоротший строк; по-третє, відбив сума виправлений помилка в звіт за формою Ф4-ФССзТВП

У разі неповернення надмірно виплачених сум матеріального забезпечення, виплаченого за рахунок засобів Фонду, настає відповідальність страхувальника за порушення встановленого порядку використання страхових засобів, визначена статтею 30 Закону.

Так, відповідно до частини другої статті 30 Закону за порушення порядку використання страхових засобів, несвоєчасний або не в повному об'ємі повернення страхових засобів відповідно до частини першої статті 21 і статтею 22 ці Закони, несвоєчасне уявлення або непредставлення звітності про використання засобів Фонду, інших відомостей, передбачених цим Законом, страхувальник, інший одержувач страхових засобів несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 30 [Закону] страхувальники і інші одержувачі страхових засобів у разі порушення порядку використання страхових засобів відшкодовують Фонду в повному об'ємі неправомірно витрачену суму страхових коштів і/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

За несвоєчасне повернення або повернення не в повному об'ємі страхових коштів відповідно до частини першої статті 21 і статтею 22 ці Закони на страхувальників і інших одержувачів засобів Фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернених або повернених не в повному об'ємі страхових засобів. Одночасно на суми несвоєчасно повернених або повернених не в повному об'ємі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня у розмірі 0,1 відсотка вказаних сум коштів, розрахована за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, у разі встановлення факту нездійснення страхувальником повернення засобів Фонду, надмірно нарахованих і виплачених застрахованій особі, страхувальник відшкодовує Фонду неправомірно витрачену суму страхових коштів і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Відшкодування страхових засобів і фінансових санкцій здійснюється на підставі рішення робочого органу Фонду за формою, передбаченою Інструкцією про порядок проведення перевірок страхувальників по засобах Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності, ухвалення рішень за їх результатами і процедурою оскарження, затвердженої постановою правління Фонду від 22.12.2010 № 29 ,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.03.2011 за № 000/19131.

Заступник директора Т. Нагорная

30. Щодо надання допомоги на поховання за рахунок коштів Фонду

Лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності України від 19.11.2012 р. №

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності розглянула ваше звернення відносно надання посібника на поховання за рахунок засобів Фонду і повідомляє наступне.

Частиною першої статті 7 Договорів між Україною і Латвійською Республікою про співпрацю у сфері соціального забезпечення від 26.02.98 вказано, що на осіб, працюючих по найму на території однієї Сторони і спрямованих працедавцем на територію іншої Сторони для виконання робіт на користь цього працедавця, продовжує поширюватися законодавство першої Сторони за умови, що термін відрядження цих осіб не перевищує двох років.

Згідно з пунктом п'ятому статті 34 Закони України від 18.01.2001 № 000 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням" (далі, - Закон) по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими похованням, надається посібник на поховання (окрім поховання пенсіонерів, безробітних і осіб, що померли від нещасного випадку на виробництві).

Так, статтею 45 і частиною четвертої статті 51 Закону визначено, що у разі смерті застрахованої особи посібник на поховання надається застрахованій особі, членові його сім'ї або іншим юридичним або фізичним особам, що здійснили поховання на підставі свідоцтва про смерть, виданого органом реєстрації актів цивільного стану.

Відповідно до статті 13 Договорів між Україною і Латвійською Республікою про правову допомогу і правові стосунки в цивільних, сімейних, трудових і кримінальних справах від 23.05.95 документів, які на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території іншої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів.

Отже, у вказаному вами випадку посібник на поховання може бути наданий на підставі свідоцтва про смерть, виданого компетентним органом Латвійської Республіки, і його перекладу українською мовою, засвідченого у встановленому законодавством України порядку.

Заступник директора Т. Нагорная

31. Щодо індексації зарплати новоприйнятих працівників

Лист Міністерства соціальної політики України від 12.11.2012 р. № 000/10/136-12

Департамент стратегічного планування Міністерства соціальної політики України розглянув запит <...> щодо індексації заробітної плати і повідомляє.

Відповідно до пункту 101 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 000 (із змінами) (далі - Порядок), визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття їх на роботу.