Міжнародно-правові засади інституційної системи інтерполу (стр. 4 )

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

4.3. Встановлювати власну систему органів, необхідних для її функціонування, та правил, що регламентують внутрішні аспекти діяльності організації.

4.4. Право на імунітети та привілеї.

4.5. Виступати в якості сторони за позовами в Адміністративному трибуналі Міжнародної організації праці.

Інтерпол також володіє правосуб’єктністю за національним правом, тобто як юридична особа в країні перебування (штаб-квартири, суб-регіональних бюро) має право укладати цивільно-правові угоди, набувати та розпоряджатися майном; виступати стороною в суді.

РОЗДІЛ 2

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ТА ЇЇ ПРАВОВИХ ЗАСАД

Перш ніж приступити до розгляду тенденцій розвитку інституційної системи Інтерполу необхідно чітко визначитися, що слід розуміти під цим терміном.

Якщо звернутися до словниково-довідкової літератури, то там ми зустрінемо наступні визначення.

“Інститут – (від лат. institutum – встановлення, заснування) …інститут соціальний, початкове позначення сукупності норм права, які регулюють соціально-правові відносини в різноманітних сферах суспільства; в широкому значенні – елемент соціальної структури, історична форма організації та регулювання суспільного життя – сукупність утворень, норм, цінностей, культурних зразків, стійких форм поведінки: економічні І. (власність), політичні І. (держава, армія і т. д.)” [202, c. 451].

“Система (від грецьк. systema – ціле) – це об’єднання певного різноманіття в єдине та чітко розчленоване ціле, елементи якого по відношенню до цілого та інших частин займають відповідні їм місця” [100, c. 415]. Інші визначення “системи” в цілому схожі з наведеним, наприклад її визначають як “множину елементів, що знаходяться у відносинах та зв’язках один з одним, утворюючих певну цілісність, єдність” [202, c. 1102], або як “єдність та цілісність взаємопов’язаних елементів” [203].

Таким чином, під інституційною системою Інтерполу ми розуміємо сукупність взаємопов’язаних елементів (інститутів), які об’єднані в єдине ціле – міжнародну організацію, що характеризується якостями єдності та цілісності. Елементами (інститутами) системи Інтерполу є членство, процедура прийняття рішень, органи, які займають відповідне до їх завдань і функцій місце і т. д.. Рішення, які приймає організація для виконання своїх функцій, становлять правову основу інституційної системи Інтерполу, оскільки містять норми, що регулюють правове положення органів, визначають їх компетенцію і т. д. З огляду на важливість даного елементу, ми йому присвятили окремий підрозділ.

В юридично правовій літературі застосовується також такий термін, як “внутрішньоорганізаційний механізм”.

єва визначає його як “систему різного виду органів, створених у відповідності до установчих та інших актів міжнародної організації, що знаходяться в постійній взаємодії на підставі принципів та норм міжнародного права” [47, c. 40].

На її думку, поняття внутрішньоорганізаційного механізму включає наступні елементи:

-  види, склад та принципи формування органів;

-  їх компетенція (предметна та юрисдикційна);

-  взаємодія (підлеглість, взаємозалежність та функціонування) органів;

-  процедура прийняття рішень в органах організації [47, c. 40].

-  Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

Внески членів Інтерполу сплачуються щорічно в вигляді визначеної кількості бюджетних одиниць, розмір внеску визначається за шкалою від мінімального (дві бюджетні одиниці) до максимального, що встановлюється резолюцією Генеральної Асамблеї [216-218]. Розмір бюджетних одиниць, що підлягають сплаті кожною країною визначається в залежності від розміру валового національного продукту та населення. Коли країна подає на вступ до Інтерполу, вона пропонує кількість бюджетних одиниць, який вона бажає сплачувати. Виконавчий Комітет повинен прийняти аргументоване рішення, яким приймає або відкидає запропоновану кількість бюджетних одиниць. В останньому випадку країна може звернутися з апеляцією до Генеральної Асамблеї, яка приймає резолюцію, в якій вирішує, чи приймати пропозицію країни. В тому випадку, коли запропоновану кількість бюджетних одиниць було відкинуто, Генеральна Асамблея припиняє процедуру вступу до Інтерполу, відповідно не відбувається і голосування Генеральної Асамблеї з цього питання. Оскільки Інтерпол працює в мінливих економічних умовах, час від часу виникає потреба у зміні як розмірів внесків, так одиниці, наприклад, перехід до євро [219-221].

Крім того, кожна країна, яка вступає до Організації повинна сплатити окрім першого внеску додатковий внесок у розмірі чотирьох бюджетних одиниць.

Для України було встановлено розмір внеску у кількості п’ятнадцяти бюджетних одиниць, вона сплатила також і додатковий внесок при вступі до Інтерполу [222].

В 2000 р. було встановлено розмір бюджетної одиниці в сумі 12000 євро (78720 французьких франків або 10500 доларів США) [205].

Сума внеску збільшується також, якщо член Інтерполу є країною місцезнаходження субрегіонального бюро (на одну бюджетну одиницю).

Якщо ж член Інтерполу не сплатив внесок за поточний та попередній роки, Генеральний Секретар застосовує санкції, передбачені ст. 52 Загальних Правил:

1)  член Інтерполу позбавляється права голосу на сесіях Генеральної Асамблеї та інших засіданнях організації, ці обмеження не стосуються внесення змін до Статуту;

2)  боржник позбавляється права бути представленим на будь-яких зібраннях МОКП окрім засідань Генеральної Асамблеї;

3)  боржник не має права пропонувати кандидатів на посади в Генеральному Секретаріаті;

4)  боржник позбавляється всіх переваг та послуг, які надаються Генеральним Секретаріатом, за виключенням тих, що вказані у Статуті.

Якщо боржник не виконав свої фінансові зобов’язання перед Організацією в рік перед виборами до Виконавчого Комітету, делегати від цієї держави не підлягають обрання на пост Президента, Віце-президентів або Делегатів.

Порушення фінансової дисципліни з боку членів Інтерполу, змусили зробити санкції до порушників у 1998 році більш жорстокими, ніж раніше [223].

2.1.2. Внутрішньорганізаційний механізм Інтерполу та його функціонування на сучасному етапі розвитку міжнародного співробітництва

У загальних рисах структура МОКП відтворює структуру спеціалізованих закладів ООН і не відрізняється істотно від інших міжнародних організацій.

Відповідно до ст. 5 Статуту до складу Міжнародної організації кримінальної поліції входять:

–  Генеральна Асамблея;

–  Виконавчий Комітет на чолі з Президентом;

–  Генеральний Секретаріат, який очолює Генеральний Секретар;

–  Національні центральні бюро (НЦБ);

–  радники (консультанти).

–  Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

Резолюції можуть приймати різну форму: текст проекту резолюції може містити правила або рекомендації, які повинні бути прийняті, або останні викладені в доповіді, що додається до резолюції [230]. Як приклад можна навести резолюцію № 1 “Прийняття загальних стандартів боротьби із корупцією в поліцейських силах/службах” (71 сесія, Яунде, 21-24 жовтня 2002 р.), яка містить додаток з вказаними стандартами [231]. Доповіді можуть надаватися або Виконавчим Комітетом, або Генеральним Секретаріатом.

Коли текст резолюції повинен бути спочатку розглянутим в комітеті, він носить назву попереднього проекту резолюції. Він стає проектом резолюції, коли представляється на розгляд Генеральній Асамблеї на пленарній сесії.

Проекти резолюцій, які містять фінансові складові повинні бути спершу надісланими на розгляд Виконавчого Комітету.

В принципі Генеральна Асамблея приймає рішення простою більшістю країн-членів Організації, які присутні та приймають участь в голосуванні (ст. 14 Статуту та ст. 19 загальних Правил). Однак, запропоновані поправки до Статуту вимагають кваліфікованої більшості голосів членів Інтерполу – дві третини (ст. 42 Статуту), рішення про прийняття нових членів організації, внесення поправок до Загальних правил та прийняття додатків до Статуту (наприклад, Фінансових правил) вимагають дві третини голосів членів Інтерполу, що присутні та приймають участь в голосуванні (ст. 4 та ст. 44 Статуту).

Кожна країна має один голос, який представляє голова делегації, якщо до країни не були застосовані санкції, передбачені ст. 52 Загальних Правил (позбавлення права голосу). Однак, з цього правила є виключення – позбавлення права голосу не діє, якщо приймаються поправки до Статуту організації (див. підрозділ 2.1.1 роботи).

Голосування проводиться наступними способами: шляхом піднімання рук, іменними або секретними бюлетенями. Тільки один тур голосування потрібен, коли рішення приймається простою більшістю; повторний тур може виявитися необхідним коли потрібна кваліфікована більшість (ст. 13 Статуту та ст. 18, 21 та 22 Загальних Правил).

На даний момент в Інтерполі запроваджується система електронного голосування, що безсумнівно спростить цю процедуру [232, 233].

На нашу думку, закріплена Статутом та Загальними Правилами процедура прийняття рішень відповідає потребам Організації, оскільки Статут представляє собою найбільш важливий документ, який повинен бути стабільним. Саме тому використання кваліфікованої більшості, тобто “жорсткого” методу внесення змін до Статуту є оправданим. Зміни ж, які відбуваються суспільному житті, практиці міжнародних відносин, можуть бути закріплені в документах, які передбачають “м’який” спосіб внесення змін та практиці Організації.

На питанні про юридичну силу резолюцій Генеральної Асамблеї ми зупинятися не будемо, оскільки це питання розглядається в наступних підрозділах.

Виконавчий Комітет – це виборний дорадчий орган Організації, який виконує функції Генеральної Асамблеї у період між сесіями [234].

Функції Виконавчого Комітету закріплені ст. 22 Статуту:

–  здійснює контроль за виконанням рішень Генеральної Асамблеї;

–  готує порядок денний сесій Генеральної Асамблеї;

–  представляє Генеральній Асамблеї плани роботи та пропозиції, які вважає за доцільне;

–  здійснює контроль за діяльністю Генерального Секретаря;

–  користується всіма повноваженнями, які делегує йому Генеральна Асамблея.

Виконавчий Комітет може внести пропозицію про зміну Статуту Організації, приймає та переглядає Правила про персонал, Правила про знищення поліцейської інформації, яка зберігається в Генеральному Секретаріаті.

Стосовно бюджету він дає інструкції Генеральному Секретарю, приймає правила про застосування Фінансових правил, затверджує будь-які зміни до бюджету, які б могли виявитися необхідними протягом фінансового року та приймає рішення щодо санкцій, які слід застосовувати до країн-боржників по внесках (див. розділ 2.1.1. роботи).

Виконавчий Комітет пропонує на розгляд кандидатуру на пост Генерального Секретаря, якого буде обрано Генеральною Асамблеєю Інтерполу [234].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

Генеральний Секретар є ініціатором складання порядку денного сесій Генеральної Асамблеї та засідань Виконавчого Комітету, створення комісій та комітетів. Генеральний Секретар відбирає та формулює проблеми, які потребують окремого вивчення, готує пропозиції про поліпшення роботи організації, або проекти резолюцій. Як керівник постійно діючої служби Генеральний Секретар має широкі можливості спрямовувати всю діяльність Інтерполу та визначати рішення його органів. Крім того в ході сесій Генеральної Асамблеї, засідань Виконавчого Комітету, роботи різноманітних інших комісій та комітетів Генеральний Секретар, надаючи необхідні довідки, тлумачучи положення Статуту або Загальних правил, здійснює також вплив на рішення, які приймаються щоб регулювати безпосередньо роботу Інтерполу та його органів.

Генеральний Секретар може у потрібному йому напрямку висвітлювати діяльність організації через засоби масової інформації (у печаті, по телебаченню, радіо і т. д.) [62, c. 61].

Він відповідальний за свою діяльність перед Генеральною Асамблеєю та Виконавчим Комітетом.

Згідно зі ст. 30 Статуту при виконанні своїх обов’язків Генеральний Секретар та його персонал не повинні дотримуватися інструкцій будь-якого уряду або інших органів за межами Організації; персонал буде утримуватися від будь-яких дій, які будуть заважати виконанню їх міжнародної місії. Генеральний Секретар при виконанні своїх функцій представляє Організацію в цілому, а не яку-небудь певну країну. Зі свого боку кожен член Організації повинен поважати виключно міжнародний характер завдань, які виконуються Генеральним Секретарем та його персоналом, та утримуватися від здійснення впливу на виконання ними обов’язків. Всі члени Організації повинні робити все можливе для того, щоб підтримувати Генерального секретаря та його персонал при виконанні ними своїх функцій.

Персонал Генерального Секретаріату, крім керівного складу, за ст. 27 Статуту поділяється на дві категорії:

–  адміністративний персонал;

–  технічний персонал.

Першу категорію складає так званий офіцерський корпус, представники якого виконують оперативно-аналітичні функції, пов’язані з інформацією, що надходить про злочини та злочинців, виконують запити поліцейських відомств різних країн щодо надання відомостей з архіву Інтерполу [41, c. 446].

Друга категорія співробітників секретаріату складається з технічного та обслуговуючого персоналу – секретарі, машиністки, оператори картотек, бібліотечні працівники, фотографи, інженери-електронщики і т. д. [41, c. 446]

Офіцерський корпус комплектується з співробітників національних поліцейських відомств держав-членів Інтерполу, які мають не менш 10 років стажу практичної роботи в одній з оперативних служб в офіцерському званні не нижче лейтенанта та не вище майора, володіють, крім рідної, англійською чи французькою мовами (перевага надається останній), мають добру фізичну підготовку. Однак, як відзначає український вчений Тимченко Л. Д., все це лише вихідні дані кандидатів для роботи в штаб-квартирі Інтерполу. Оскільки Інтерпол є міжнародною організацією, то для роботи в Генеральному Секретаріаті потрібні інші якості співробітників ніж при проходженні служби в оперативному поліцейському підрозділі. Необхідно вміти не командувати, а переконувати, бути дипломатом, потрібно вміти самостійно, швидко та кваліфіковано оцінювати ситуацію, що виникла та брати на себе сміливість приймати рішення. Як вже відзначалося, співробітники Генерального Секретаріату є міжнародними чиновниками та не виконують оперативно-розшукових функцій, які входять до компетенції національних поліцейських служб [41, c. 447].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

Стаття 16 Правил закріплює склад Комісії, до якого входять п’ять представників різних країн:

–  три особи-громадянина країн-членів Інтерполу, призначені на підставі їх неупередженості та компетентності в питаннях, які стосуються захисту інформації, або у зв`язку з тим, що вони займають або займали високі посади в юридичній системі. Один з них призначається Інтерполом, другий – урядом тієї країни де розміщена штаб-квартира Організації (тобто Франції), третій – разом двома попередніми. Останній є Головою Комісії, якщо щодо його призначення не досягнуто згоди, він призначається Генеральним Секретарем Постійного арбітражного суду. Кожен з цих членів Ради повинен мати заступника – громадянина країни-члена Інтерполу, призначеного таким же чином.

–  один член Виконавчого Комітету організації або його заступник, призначається Виконавчим Комітетом;

–  один експерт з електронної обробки інформації або його заступник, який призначається головою Комісії із списку, що включає п`ять кандидатів, представленого Інтерполом [12, c. 30].

Строк повноважень членів Комісії та їх заступників складає три роки, починаючи з дати призначення п’ятого члена Комісії. Кожен член Комісії може бути переобраний ще на один термін, за виключенням випадків, схвалених Виконавчим комітетом. В цьому випадку строк повноважень може бути подовжений двічі. Якщо член Комісії не в змозі виконувати далі виконувати свої повноваження, або пішов у відставку, його заступник стає членом Комісії. На залишений строк повноважень призначається новий заступник [12, c. 30].

Комісія збирається на дводенні сесії три рази на рік з метою здійснення вибіркової перевірки на місцях та перевірки по запитам, обговорити будь-які пункти, які вона вважає за необхідне у зв`язку з виконанням зобов`язань по загальному контролю [12, c. 30].

На своїй 31-й сесії (1996 р.) Комісія прийняла власні Правила процедури. Ці правила доповнюють відповідні положення Правил міжнародного поліцейського співробітництва та відображають практику, якої Комісія дотримувалась з моменту її створення. Правила процедури вступили в силу 18 жовтня 1996 р. Повідомлення Правил особам за межами Організації підлягає схваленню Комісією [12. c. 30].

Крім Статуту Організації, Правил процедури та Правил міжнародного поліцейського співробітництва діяльність Комісії регламентується різноманітними документами, які стосуються внутрішньо-організаційної діяльності Інтерполу:

–  Правила ASF (системи автоматизованого пошуку);

–  Правила знищення поліцейської інформації, яка знаходиться в Генеральному Секретаріаті;

–  резолюції, прийняті Генеральною Асамблеєю;

–  рішення, які приймаються Виконавчим комітетом;

–  інструкції, або кадрові інструкції, видані Генеральним Секретарем з питання організації кримінальних архівів Інтерполу.

Комісія виробила власну адміністративну практику, засновану на загальних принципах права, яке застосовується до конфіденційності та захисту даних [12, c. 29-30].

Функції Комісії, згідно із ст. 22 Правил полягають у нагляді за тим, щоб уся персональна інформація, яка зберігається в архівах:

-  отримувалась та оброблювалась відповідно до положень Інтерполу та наступними роз`ясненнями відповідних органів Організації;

-  заносилася до обліків з конкретними цілями та ні при яких обставинах не використовувалася з іншими цілями;

-  була точною;

-  зберігалася протягом обмеженого терміну часу у відповідності з умовами, встановленими Організацією.

-  Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www. /search. html

Так, в 1980 р. Генеральна Асамблея створила постійно діючий Комітет по ідентифікації жертв катастроф. В 1986 р. в рамках цього комітету був організований підкомітет, якому було доручено виконувати наступні заходи:

–  забезпечити Організацію спеціалістами, які займаються ідентифікацією жертв катастроф, останніми досягненнями науки та техніки;

–  досліджувати можливість застосування електронних схем обробки інформації для ідентифікації жертв катастроф;

–  змінити форму та зміст документу, який має назву “форма для ідентифікації жертв катастроф”, таким чином, щоб документ був зручним для застосування на електронних схемах обробки інформації, які використовують обчислювальну техніку;

–  підготувати перелік країн, в яких існують організації, які займаються ідентифікацією жертв катастроф;

–  з’ясувати, які організації в цих країнах займаються навчанням спеціалістів по ідентифікації жертв катастроф та чи приймають вони для навчання представників інших країн;

Постійний комітет по ідентифікації жертв катастроф складається з експертів-криміналістів та експертів з судової медицини [288].

Іншим органом Інтерполу є Експертно-наглядова ДНК група Інтерполу (Interpol DNA Monitoring Expert Group – MEG), яка була створена резолюцією Генеральної Асамблеї AGN/67/RES/8 на 67 сесії (Каїр, 1998 р.). Вона діє як консультативний орган та складається з 10-12 експертів в сфері криміналістичної науки та правоохоронної діяльності та включає представників всіх п’яти регіонів Інтерполу [289-291].