Міжнародно-правові засади інституційної системи інтерполу (стр. 7 )

–  порядок роботи головних і допоміжних органів Інтерполу;

–  порядок прийняття рішень органами Міжнародної організації кримінальної поліції, зокрема порядок голосування і т. д.;

–  порядок формування органів Інтерполу.

10.2. Внутрішньоорганізаційні норми, що регламентують статус персоналу Інтерполу, який виконує функції міжнародної цивільної служби.

10.3. Внутрішньоорганізаційні норми, що регулюють фінансові питання Інтерполу (фінансові).

11. Зовнішньорганізаційні норми поділяються на наступні групи:

11.1. Норми, що визначають статус організації в країні перебування, тобто статус штаб-квартири Інтерполу, її взаємовідносини з країною перебування – з Францією. До цієї групи норм слід також віднести ті, які регулюють статус органів Організації з країнами перебування, зокрема суб-регіональних бюро Інтерполу.

11.2. Норми, які визначають статус Інтерполу у відносинах:

–  з іншими міжнародними міжурядовими організаціями, наприклад Європолом, Організацією Об’єднаних Націй. Вони стосуються аспектів співробітництва вказаних інститутів, зокрема, спочатку у формі надання консультативного статусу Інтерполу при ООН, потім статусу спостерігача на сесіях Генеральної Асамблеї ООН, технічного співробітництва і т. д. Статус спостерігача на сесіях Генеральної Асамблеї Інтерполу надано ряду міжнародних міжурядових організацій;

–  з міжнародними неурядовими організаціями.

12. Окремо слід виділити групу норм, що регулюють правове положення та функціонування Національних центральних бюро Інтерполу, які є як органами Інтерполу так і органами державної влади країни учасниці. До них відносяться не тільки правила Інтерполу, але і норми національного законодавства держав-учасниць.

13. В Україні функції НЦБ Інтерполу покладені на Міністерство внутрішніх справ, в структурі якого створений робочий апарат Бюро. Проблеми в діяльності НЦБ (І) в Україні можна умовно поділити на наступні категорії:

13.1. Матеріально-технічні. Їх вирішення залежить від державного фінансування і, на нашу думку, фінансування даного підрозділу з огляду на його важливість повинно здійснюватися в повному обсязі, враховуючи витрати на забезпечення Укрбюро сучасним обладнанням відповідно до вимог Генерального Секретаріату.

13.2. Кадрові. Персонал НЦБ Інтерполу повинен відповідати достатньо високим вимогам – з одного боку володіти певним досвідом практичної роботи, з іншого – володіти іноземними мовами, знанням міжнародної практики та документів, що стосуються міжнародному механізму протидії злочинності. Вирішення цієї проблеми залежить від навчальних закладів системи правоохоронних відомств України, зокрема, необхідно створювати спеціалізовані групи із поглибленим вивченням іноземних мов та міжнародного права, що дозволить створити необхідний кадровий резерв. До кадрових слід відносити також проблеми, пов’язані із недостатнім рівнем підготовки особового складу правоохоронних органів, що не дозволяє правильно оформлювати документацію при здійсненні міжнародного поліцейського співробітництва за посередництвом Укрбюро, Генеральної прокуратури. Їх вирішенню може сприяти введення до навчальних програм освітніх закладів системи МВС, ДПА, СБУ та інших правоохоронних служб України спеціальних дисциплін: “Міжнародне кримінальне право”, “Міжнародне співробітництво у боротьбі із злочинністю”, “Право ЄС”.

14. Необхідно більш широко висвітлювати діяльність Укрбюро в засобах масової інформації, зокрема перейняти досвід НЦБ в Російській Федерації, де друкується вісник цього підрозділу. Створення друкованого органу Укрбюро сприяло би, по-перше, популяризації його діяльності та підвищенню рівня правової культури громадян України, по-друге, представляло б собою форум для обговорення важливих питань міжнародного поліцейського співробітництва практиками та науковцями, джерело інформації для більш глибокого вивчення проблем його діяльності.

15. Проаналізовані в роботі статистичні показники свідчать про досить ефективну роботу НЦБ Інтерполу в Україні. Розробка рекомендацій щодо вдосконалення заходів протидії транснаціональній злочинності повинна здійснюватися в контексті європейської інтеграції, зокрема, дисертант вважає перспективним напрямом удосконалення законодавства України у сфері боротьби із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, розширення кола суб’єктів первинного моніторингу, що відповідатиме положенням нормативно-правових актів ЄС. Необхідно включити до переліку таких суб’єктів аудиторів, адвокатів, які можуть залучатися до проведення фінансових операцій і становлять великий ступень ризику щодо їх залучення до легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. Перспективним, на нашу думку є також запровадження автоматизованих систем контрольно-попереджувального моніторингу. Цей напрямок поки ще є мало розробленим в науці, однак представляється перспективним з точки зору протидії злочинам, пов’язаними із незаконним переміщенням товарно-матеріальних цінностей. Така система, створена на основі ідентифікації та декларування продукції, за умови її інтеграції із аналогічними системами сусідніх держав (Росія. Молдова), могла б створити дійсно ефективний засіб у протидії контрабанді, розповсюдженню підробленої (фальсифікованої) та контрафактної продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Док. ООН А/CONF.169/16.

2.  Док. ООН А/CONF.187/РМ.1

3.  Циганкова Т. М., Гордєєва Т. Ф. Міжнародні організації: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2001. – 340 с.

4.  Офіційний сайт Європолу в Інтернеті: http://www. europol. eu. int/home. htm

5.  Про цілі, завдання та діяльність ФАТФ див. офіційний сайт в Інтернеті: http://www1.oecd. org/fatf/

6.  Галенская  проблемы сотрудничества государств в борьбе с преступностью. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1978. – 86 с.

7.  Bresler, Fenton. Interpol. Penguin Books, Canada, Toronto. – 1992. – 404 p.

8.  Бородин С. В., Ляхов  сотрудничество в борьбе с уголовной преступностью. – М.: Междунар. отношения, 1983. – 200 с.

9.  Международное уголовное право // , , и др.. – М.: Наука, 1999. – 263 с.

10.  Меркушин  с транснациональной организованной преступностью. – Мн.: Амалфея, 20с.

11.  Зимин В. П., Зубов  сотрудничество в области борьбы с преступностью и охраны общественного порядка: уч. пособ. – М.: НИИ МВД России, 19с.

12.  Овчинский (в вопросах и ответах). – М.: ИНФРА – М, 2001. – 320 с.

13.  Тункин международного права: (монография). – М.: Зерцало, 2000. – 416 с.

14.  Ашавский конференции. – М.: «Международные отношения», 1980. – 128 с.

15.  Шармазанашвили межправительственные организации. Учебное пособие. Москва, 1979. – 281 с.

16.  Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. . – М.: Юристъ, 2003. – 925 с.

17.  Европейское право: Учебник для вузов / Под общ. ред. д. ю.н., проф. . – М.: Издательство НОРМА, 2002. – 720 с.

18.  Ильин  по истории и праву Европейского Союза. – Харьков: Фирма «Консум», 1998. – 156 с.

19.  І. Правові засади регулювання економічних відносин Європейського Союзу з третіми країнами (теорія і практика). – К.: Академ-Прес, 2002. – 426 с.

20.  Право Європейського Союзу: Підручник / Пер. з англ. / За редакцією В. І. Муравйова. – К.: Абрис, 1998. – 424 с.

21.  Вступ до права Європейського Союзу: Навч. посіб: Пер. з англ. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 2002. – 381 с.

22.  Право внутреннего рынка европейского Союза: Учеб. пособие: Пер. с англ. – К.: Знання-Прес, 2004. – 422 с.

23.  Европейский Союз на пороге ХХІ века: выбор стратегии развития. Под ред. и . – М., 2001. – 472 с.

24.  Право Европейского Союза: правовое регулирование торгового оборота. Учебное пособие. / Под. ред. проф , доц. , проф. .-М.: Издательство ЗЕРЦАЛО, 2000. – 400 с.

25.  Экономика Европейского Союза: Учебник/, , . – М., 2003. – 399 с.

26.  Шемятенков интеграция. Учебное пособие. – М.: Междунар. отношения, 2003. – 400 с.

27.  Толстопятенко налоговое право. Сравнительно-правовое исследование. – М., 2001. – 230 с.

28.  Дубовицкая корпоративное право: Свобода перемещения компаний в Европейском Сообществе. – М., 2004. – 235 с.

29.  Вишневский право Европейского Союза: Учебное пособие. – М.: Статут, 2002. – 388 с.

30.  Пашковская экономическая и валютная интеграция: Аспекты права Европейского Союза. – М.: ЭЛЕКС-КМ, 2003. – 200 с.

31.  , , Фастовець Європейського Союзу. Загальна частина. – К., 2002. – 460 с.

32.  Копійка В. В., І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення: Навч. посібник. – К.: Ін Юре, 2001. – 448 с.

33.  І. Право Європейського Союзу // Дмитрієв А. І., Муравйов В. І. Міжнародне публічне право. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – С. 472-531.

34.  Нешатаева организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. – М.: Дело, 1998. – 272 с.

35.  Левин международного права. – М.: Изд. Ин-та межд. отношений, 1962. – 340 с.

36.  Про структуру, наприклад, Беотійського союзу див.: , Фельдман международного права. – М.: Межд. отношения, 1990. – 176 с.

37.  История дипломатии. Т. 1. – М.: Межд. отношения, 1959. – 816 с.

38.  Современное международное право цивилизованных народов. Изд. 5-е, дополн. и испр. – Спб.: 1904. – Т. 1. – 438 с.

39.  Зайцева и развитие международных межправительственных организаций // Вопросы истории. № 12; 1976. – С. 58-75.

40.  Международное право. Пер. с нем. и . Под ред. и с предисл. д-ра юрид. наук . – М.: Изд. иностр. лит., 1959. – 652 с.

41.  Тимченко право: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел, 1999. – 528 с.

42.  A. LeRoy Bennett, James K. Oliver. International Organizations. Principles and Issues. 7th ed., New Jersey, 2002. – 518 р.

43.  Тимченко союз как переход к новой форме межгосударственного сотрудничества // Российский ежегодник международного права, СпБ, 2000. – C.212-224.

44.  Функции международной организации. – М.: Прогрес, 1976. – 384 с.

45.  Міжнародне право. – Х., «Одіссей», 2001. – 672 с.

46.  Международное право: Учебник. отв. ред. , – М.: Международные отношения, 1999. – 720 с.

47.  Шибаева международных организаций. Вопросы теории. – М.: Междунар. отношения, 1986. – 220 с.

48.  Міжнародне право: підручник. – К.: Знання, 2000. – 292 с.

49.  J. Brownlie. Principles of public international law. Oxford university press. 1998. – 743 р.

50.  Морозов организации. Некоторые вопросы теории. 2-е доп. изд. М., «Мысль», 1974. – 217 с.

51.  Дмітрієв А. І., І. Міжнародне публічне право: Навч. посібник /Київ. ун-т права ім. Т. Шевченка. – Стер. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 640 с.

52.  Тункин теории международного права. – М., Госюриздат, 1962. – 416 с.

53.  Западноевропейские международные организации. – М., 1973. – 240 с.

54.  Лукашук право: Особенная часть. – М.: «БЕК», 1997. – 393 с.

55.  Коровин международное публичное право. – М., Гос. издат, 1926. – 230 с.

56.  Международное право в системном изложении. Пер. с 6-го нем. изд. под ред. и с доп. проф. , 4-е рус. изд. испр. и доп. Юрьев. Тип. К. Маттисена, 1917. – 238 с.

57.  Международное право. Пер. с 6-го англ. Изд., доп. Г. Лаутерпахтом. Под ред. и с предисл. проф. . Т.1 М., Гос. издат. иностр. лит., 2-я тип. изд-ва Акад. наук СССР, 1948. – 547 с.

58.  500-летие трактата Иржи Подебрада об организации мира и безопасности //Сов. государство и право. – 1965. – № 1. – С. 108-117.

59.  Илюхина Наций. М.: Международные отношения, 1982. – 280 c.

60.  Крылов создания Организации Объединенных Наций. М.: Международные отношения, 1960. – 260 с.

61.  Панов уголовное право: Учеб. пособие. – М.: ИНФРА-М., 1997. – 309 с.

62.  Родионов : вчера, сегодня, завтра. – 3-е изд. перераб. и доп. – М.: Междунар. отношения, 1990. – 76 c.

63.  Гришаев преступность и ее причины: Лекция. – М.: 1987. – 114 c.

64.  Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності, прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року http://www. un. org/russian/documen/convents/orgcrime. htm

65.  Бельсон в борьбе с уголовной преступностью / Под ред. . – М.: Наука,. 1989. – 236 с.

66.  Уголовная юстиция: проблемы международного сотрудничества. Международный научно-исследовательский проект. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 279 с.

67.  Интерпол. Всемирная система борьбы с преступностью. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003. – 480 с.

68.  Police Cooperation in Europe: an investigation. John Benyon, Lynne Turnbull. Andrew Willis, Rachel Woodward, Adrian Beck. University of Leicester. Centre for the Study of Public Order. 1993.

69.  Editorial, by R. E. Kendall // International Criminal Police Review. - № 469-

70.  Новейший философский словарь. / Сост. . – Мн.: Изд. , 1998. – 840 с.

71.  , , Румянцев право. Словарь – справочник / Под общей ред. акад. МАИ, д. ю.н. . – М.:ИНФРА-М, 1998. – 368 с.

72.  Энциклопедический юридический словарь. / Под общей ред. . – 3-е изд., перераб. и доп. – М.:ИНФРА-М, 2000. – 940 с.

73.  Док. ООН А(СН 4)/1ІІІ.1956.

74.  Robert L. . Bledsoe, Boleslaw A. Boczek. The international law dictionary. Oxford, 1987. – 460 p.

75.  M. Virally, ‘Definition and Classification of International Organisations: a Legal Approach’, in G. Abi-Saab (ed.), The Concept of International Organization, 1981.

76.  . Основы теории права международных организаций. – М.,1979. – 340 c.

77.  Усенко Экономической Взаимопомощи – субъект международного права // Советский ежегодник международного права, 1979. – М.: Наука, 1980. – С. 11-44.

78.  Василенко теории международного права.. – К.: Вища школа, 1988. – 288 с.

79.  Шуршалов правоотношения. – М., 1971. – 341 с.

80.  Международная правосубъектность (некоторые вопросы теории). – М.: Междун. отношения, 1971. – 245 с.

81.  Международные организации и учреждения. – М.: Прогресс, 1972. – 632 с.

82.  , Урсин организации международно-правовые аспекты: Учеб. Пособие. – М.: Изд-во РУДН, 2002. – 120 с.

83.  Бельсон организация уголовной полиции (И.) – М. Изд. ВНИИ МВД СССР, 1981. – 76 с.

84.  Родионов К. С. К вопросу о правовой природе и правовом положении Интерпола // Советский ежегодник международного права. – 1974. – М.: Наука, 1976. – С. 215-225.

85.  ICPO – Constitution 1956 http://www. interpol. int/Public/Public/icpo/LegalMaterials/constitution/constitutionGenReg/constitution. asp

86.  ICPO – General Regulations 1956 http://www. interpol. int/Public/Public/icpo/LegalMaterials/constitution/constitutionGenReg/constitution. asp#genreg

87.  Статут ООН 1945 р. // Международное право в документах: Учеб. пособие / Сост. , – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: , 2000. – С. 238-269.

88.  Карпец  международного характера. – М.: Юридическая литература, 1979. – 262 с.

89.  Карпец  преступность / Отв. ред. . – М.: Наука, 1988. – 112 с.

90.  , Жданов государств в борьба с преступлениями международного характера: учебное пособие. – М.: Изд-во УДН, 1984. – с. 88.

91.  Фисенко с международными преступлениями в международном уголовном праве. – Мн.: Тесей, 2000. – 336 с.

92.  Andre Bossard. Transnational Crime and Criminal Law. – Chicago, Illinois: the Office of International Criminal Justice, the University of Illinois at Chicago, 1990. – 155 p.

93.  А/CONF.169/15/Add.1, пункт 9.

94.  The role of Interpol in the international fight against transnational organized crime Appendix AGN/68/RES/4 “The Seoul Declaration” (68th Session - Seoul - 8th-12th November 1999) http://www. interpol. int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn68/Resolutions/AGN68RES3.asp

95.  The role of Interpol in the international fight against transnational organized crime AGN/68/RES/8 (68th Session - Seoul - 8th-12th November 1999) http://www. interpol. int/Public/ICPO/GeneralAssembly/Agn68/Resolutions/AGN68RES7.asp

96.  International Conventions in which the Interpol’s Transmission Role is mentioned http://www. interpol. int/Public/ICPO/LegalMaterials/conventions/Default. asp

97.  Конвенция Организации Объединенных Наций о борьбе против незаконного оборота наркотических средств и психотропных веществ от декабря 1988 года // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. 244-284.

98.  Международная конвенция о борьбе с финансированием терроризма от 9 декабря 1999 года // U. N. Doc. A/Res/53/

99.  Европейская конвенция о выдаче правонарушителей от 13 декабря 1957 года // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. .

100.  Європейська конвенція про взаємну допомогу з питань карних справ від 20 квітня 1959 року // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. .

101.  Европейская конвенция о передаче уголовных дел от 01.01.01 года // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога. (книга перша). / Збірник документів (українською і російською мовами). – К.: Юрінком, 1996. – С. .

102.  Антипенко с современным терроризмом: международно-правовые подходы. Монография. – К.: Изд-во ЮНОНА-М, 2004. – 723 с.

103.  Ляхов сотрудничества государств в борьбе с международным терроризмом. – М.: Междунар. отношения, 1987. – 168 с.

104.  , Попов : национальный, региональный и международный контроль. Монография. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 1999. – 436 с.

105.  Емельянов ответственности за международный тероризм // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 70-77.

106.  Емельянов и преступления с признаками терроризирования. – М.: NOTA BENE, 2000. – 320 с.

107.  Волеводз  розыск, арест и конфискация полученных преступным путем денежных средств и имущества (правовые основы и методика) / Под ред. проф. . – М.: -во «Юрлитинформ», 2000. – 477 с.

108.  Рымарук А. И., Лысенков Ю. М., Капустин В. В., Синянский  грязных денег: международные и национальные системы противодействия / Под редакцией проф. – К.: Юстиниан. – 2003. – 544 с.