Магістерська робота на тему «Розроблення стандарту на швидку невідкладну ветеринарну допомогу тваринам» (стр. 4 )

У разі сильного порізу, коли кров дуже важко зупинити, необхідно накласти пов'язку, що давить на рану, використовуючи чисту марлю, бинт або ганчірку, якщо нічого цього немає під рукою, використовують свою хустку, в крайньому випадку, просто натискають своєю рукою на рану. Через кілька хвилин кровотеча повинна припинитися. Далі необхідно обробити рану. Для початку обмивають її в теплій воді з використанням антибактерицидного мила або спеціального розчину, який використовують хірурги для миття рук. Потім акуратно зрізують шерсть на рані і навколо неї, акуратно промокають чистою марлею, розглядають ступінь пошкодження, щоб переконатись чи глибока рана чи ні. Беруть перекис водню, і міцно тримаючи лапу тварини в руці, наливають його на рану. Рана повинна бути абсолютно чистою, без слідів бруду. Для швидкого загоєння і додаткової обробки від інфекції використовують відповідні мазі, наприклад мазь Вишневського, лінімент синтоміцину тощо. Якщо немає мазі, просто обробляють краї рани йодом. Кладуть на рану пов'язку з бинта, а потім надівають чистий носок, якщо лапа невелика, використовують дитячий носок. На наступний день досліджують пошкоджену ділянку, повторюють процедуру з промиванням та накладанням пов'язки, і так до повного загоєння.

Складніша справа з ранами, які утворюються всередині ротової порожнини, на язиці, яснах і щоках. Тварина може поранитися об гострі кісточки, іграшки, консервну банку, яку деякі господарі дають вилизати своєму улюбленцю, що категорично забороняється. При пораненні в ротовій порожнині промивають її сольовим розчином – чайна ложка солі на склянку теплої води. Промивати слід спринцівкою, але голова собаки повинна бути нахилена вниз над мискою, щоб після спринцювання вода стікала вниз, як можна менше потрапляючи в стравохід. Раціон на декілька днів змінюють, замінивши бульйоном і м'яким кормом. Щоб процес загоєння прискорився, заварюють аптечну ромашку – чайну ложку квіток на склянку води, теплим і процідженим розчином ополіскують рот за допомогою спринцівки або шприца. Повторюють процедуру 2-3 рази на день [24,25].

Перша ветеринарна допомога домашнім тваринам при травмах, бувають декількох видів – місцеві пошкодження, закриті та відкриті рани, пошкодження загального характеру (крововиливи, шок) [24,25].

Удари, розтягування, вивихи і закриті переломи – це все відноситься до закритих травм. Для них характерні такі ознаки – хворобливі відчуття, припухлість, підшкірні крововиливи, підвищена температура місця пошкодження. У цій ситуації в першу чергу необхідно покласти до ушкодженого місця холодний компрес (наприклад, пакет з замороженими овочами). Подряпини обробляються перекисом водню та антисептичною маззю. Пошкоджена ділянка забитого місця забарвлюється в червоний колір із-за розривів судин. Тварина звертає увагу на поранення, якщо пошкоджена лапа, собака намагається не наступати на неї. Більш небезпечними є забиття тулуба, тому що можливі пошкодження внутрішніх органів. Часто трапляються вивихи тазостегнового або колінного суглобів або нижньої щелепи. На лапі це помітно за різною довжиною кінцівок, одна коротша за іншу, або за деформацією суглоба, лапа знаходиться у неприродному положенні та має припухлість. Спроба власника тварини вправити вивих своїми силами може призвести до серйозних наслідків, таких як розрив зв'язок, а в кінцевому підсумку результат один – довічна кульгавість.

Якщо при промацуванні лапи, біль має локалізований характер, швидше за все це наслідок розтягування м'язів і сухожилків. Це трапляється під час бігу по нерівній місцевості і при значних стрибках. Під час руху тварина переживає хворобливі відчуття і кульгає. При розтягненнях зазвичай призначають процедури з холодним компресом, на наступний день – зігріваючі компреси і утримання лапи в теплі, через годину масаж. Для зовнішнього застосування часто використовують ветеринарні креми і гелі для зв'язок і суглобів, при використанні яких період реабілітації після травм скорочується.

Вивихи і розтягування доставляють немало клопоту господарям і дискомфорт вихованцям, однак більш тяжкими є випадки з переломами. Вони бувають закритими (без видимих ушкоджень) і відкритими (кістка виступає через шкіру назовні), можуть викликати травматичний шок в результаті сильного болю і втрати крові. При переломі тварина верещить, на травмованій області швидко виявляється набряк, при промацуванні відчувається хрускіт. Для доставки тварини в клініку необхідно зафіксувати травмовану область, наклавши шину, а при відкритому переломі, на кістку, що видніється, спочатку кладуть чисту тканину або бинт, складений у кілька разів. Шину можна роблять з підручних матеріалів – згорнуті газети, картон, рушники або подушки. Обертають їх навколо перелому, захоплюючи області вище і нижче його, закріплюють мотузкою або скотчем. Іноді можна прив'язати хвору лапу до здорової лапи, проте не сильно туго, так звана «альпіністська шина». Якщо є підозри на перелом хребта (параліч, біль при обмацуванні спини, яка має вигнуту форму), шину накладати не можна. Тварину кладуть на тверду рівну поверхню (дошку), фіксуючи пов'язками (крім шиї). При перевезенні необхідно бути гранично акуратними, як можна менше турбувати і ворушити вихованця. Зазвичай, перелом діагностують за допомогою рентгена. Лікування полягає в накладенні гіпсової пов'язки, або за допомогою металевих пластинок, спиць для скелетного витягування при більш серйозних переломах[12].

При падінні з висоти тварини можуть отримати різні ступені травм, наприклад, струс мозку. Ознаками його служить хитка і невпевнена хода, розширені зіниці, прискорений пульс, важке дихання, блювота і навіть параліч. Тварині слід негайно прикласти на голову холодний компрес. Зі струсом мозку тварині потрібен спокій.

Перша допомога при зупинці серця і дихання, які можуть статися раптово із самих різних причин (травми, захворювання серця, ураження дихальних шляхів та ін.) Ознаками її є відсутність рухів грудної клітки, синюшність слизових оболонок, відсутність биття серця, пульсу, розширення зіниць. Ця ситуація вимагає негайного втручання. По можливості швидко оцінюють прохідність дихальних шляхів – відсутність блювотних мас, згустків крові, сторонніх предметів. Якщо такі є – перевертають тварину догори ногами або укладають на стегно своєї ноги і різкими поштовхоподібними рухами здавлюють бічні поверхні грудної клітки. Очищають ротову порожнину. Штучне дихання проводять – рот у рот або рот в ніс через ганчірку. Тільки при вдуванні повітря через рот – прикривають бічні поверхні пащі долонями, а через ніс – пащу прикривають, зафіксувавши язик. Вентилюють легені з частотою 12-20 вдихів за хвилину. Для стимуляції дихання періодично плавним рухом максимально витягують язик тварини.

Паралельно проводиться непрямий масаж серця. Для дрібних тварин (менше 7 кг) оптимальним положенням вважається положення на правому боці, для великих тварин – положення на спині. Утримувати тварину в положенні на спині можна, затиснувши її між ногами, або підклавши що-небудь з боків. Проводять сильні ритмічні стискування грудної клітини з частотою від 80 до 120 разів на хвилину. Якщо допомогу надає одна людина, то робиться 15 стиснень грудної клітки, потім 2 глибокі вдихи. Якщо є дві людини, то по можливості вдувають повітря після кожного стиснення грудної клітини. За відсутності ефекту від застосованих дій – змінюють положення тіла тварини, силу та частоту стискування грудної клітини. Поява пульсу, дихальних рухів, поява реакції зіниці свідчить про ефективність проведених заходів [12-27].

2.4. Вибір найбільш ефективних елементів надання ветеринарної допомоги тваринам

Первинне обстеження травмованої тварини має бути методичним і при цьому необхідно слідувати усталеної практики для того, щоб нічого не було пропущено. Інформація цього обстеження надзвичайно важлива, з її допомогою уточнюється стан тварини і визначається необхідне лікування. Цілком може статися, що не буде можливості виправити те, що було зроблено на ранніх етапах лікування пацієнта, тому є дуже важливим, щоб не були пропущені або неправильно інтерпретовані життєво важливі симптоми. Повинна бути забезпечена відповідна діяльність органів дихання і серцево-судинної системи, а температура тіла і біохімічний статус організму повинні знаходитися в межах нормальних фізіологічних меж [12].

Потрібно з'ясувати анамнез, однак при цьому, у разі необхідності, він може бути отриманий в процесі первинного обстеження. Питання повинні бути короткими, але одночасно не повинні бути виражені таким чином, щоб на них була отримана неточна і упереджена відповідь. Необхідно записати час останнього прийому кору або рідини, будь-якого недавнього лікувального препарату, а також наявність іншого захворювання або розладу.

У разі сильного поранення тварини, первинне обстеження слід виконати при одночасному проведенні заходів по збереженню його життя, проте всякий раз, наскільки це можливо, стан тварини повинен бути ретельно обстежений до того, як буде здійснено будь-яке лікування.

Киснева недостатність і кровотеча є основними причинами настання ранньої смерті при отриманні травм, саме тому вони вимагають негайного здійснення лікування. Киснева недостатність може бути результатом одного і більше з наведених нижче синдромів:

– обструкція дихальних шляхів;

– порушення дихання (центрального походження, або внаслідок травми грудної клітки);

– недостатність або відсутність кровообігу.

Інші синдроми, що мають місце після травмування, які вимагають негайного надання допомоги, включають в себе:

– глибокий шок (який може статися в результаті кровотечі);

– коматозний стан (внаслідок ураження ЦНС).

Порядок виконання первинного обстеження – це особиста справа кожного лікаря, однак при цьому основний пріоритет повинен бути відданий обстеженню серцево-судинної системи та органів дихання, а також виявлення та усунення кровотеч [26].

Загальне обстеження: вимірювання ректальної температури, дослідження кольору слизової оболонки, визначення часу зникнення білої плями (після натискання на шкіру), оцінювання частоти, обсягу і якості пульсу, перевірка на наявність зовнішньої кровотечі, блювоти та інших виділень, оцінювання тонусу і цілісністі шкірного покриву, визначення стану свідомості.