Зміст (стр. 2 )

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з Цільовою комплексною програмою НАН України “Актуальні проблеми історії Українського національного державотворення”, п.1 – “Історія держави, права і правоохоронних органів України” “Головних напрямків наукових досліджень Університету внутрішніх справ МВС України на 1996–2000 рр.”, п.1.1 “Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 роки”

Об’єктом дослідження є діалектичне співвідношення державної влади та самоврядування в суспільстві, яке склалося в Російській імперії в другій половині ХІХ ст., в його складності, багатовимірності, протиріччях і взаємозв’язках.

Предметом дослідження виступають теоретичні й практичні аспекти взаємовідносин місцевих органів державного управління та органів місцевого самоврядування в Російській імперії в другій половині ХІХ ст. та їх правового регулювання.

Метою роботи є комплексне дослідження та оцінка теоретичної бази взаємовідносин держави і місцевого самоврядування, її відповідності реальним потребам дійсності, вивчення правових характеристик вказаної взаємодії на практиці, узагальнення як позитивного, так і негативного досвіду визначення правового становища органів місцевого самоврядування, їх компетенції, впливу на них місцевої державної адміністрації. Вказана мета визначила наступні основні завдання дослідження:

-  подати загальну характеристику розвитку російської та української політичної і правової думки щодо питань співвідношення державної влади та місцевого самоврядування, взаємовідносин місцевих органів державного управління та самоврядних муніципальних інституцій;

-  висвітлити урядову політику щодо органів місцевого самоврядування в контексті їх взаємовідносин з місцевою коронною адміністрацією;

-  проаналізувати зміну компетенції губернатора, інших урядовців загальної адміністрації щодо органів місцевого самоврядування у другій половині ХІХ ст. за законодавчими актами, а також її уточнення підзаконними нормативними актами та роз’ясненнями Сенату;

-  висвітлити правові основи взаємовідносин галузевих місцевих органів державного управління та місцевого самоврядування;

-  з’ясувати механізм забезпечення законних прав органів місцевого самоврядування від посягань з боку місцевої адміністрації;

-  простежити особливості правового статусу різних систем місцевого самоврядування по відношенню до місцевих органів державного управління.

Методи дослідження. Методологічна основа дослідження побудована у відповідності з принципами об’єктивності та історизму. Складні соціально-правові процеси другої половини ХІХ ст. аналізувались з позицій матеріалістичної діалектики, з’ясування діалектичного зв’язку державного управління та місцевого самоврядування в різних його проявах. Об’єктивні потреби в організації публічної влади та відповідність їм встановлених державою правових основ взаємовідносин місцевої адміністрації та органів місцевого самоврядування з’ясовувались завдяки сходженню від простого до складного, від абстрактного до конкретного, на ґрунті єдності логічного та історичного. У першу чергу це стосується дослідження теоретичних питань взаємодії органів державного управління та місцевого самоврядування.

При аналізі систем місцевої адміністрації та місцевого самоврядування використовувався системно-структурний метод. Розглядалися ієрархічні особливості вказаних систем, специфіка їх взаємодії. Аналіз масиву нормативного матеріалу, який визначав правові основи взаємодії місцевих органів державного управління та місцевого самоврядування, вимагав широкого застосування таких спеціально-наукових методів, як формально-юридичний та порівняльно-правовий. Висвітлення співвідношення форми та змісту вказаної взаємодії, впливу на неї організаційної будови як коронної адміністрації, так і місцевих самоврядних органів здійснювалось з використанням інституційного методу. Суспільні наслідки дій законодавця щодо регулювання відносин місцевих органів державного управління та самоврядування аналізувались з допомогою соціологічного методу.

Джерельна база дослідження. Її, в першу чергу, склав нормативно-правовий матеріал, який було видано з метою регулювання діяльності місцевих органів державного управління Російської імперії, земського, міського та селянського самоврядування. Це законодавчі акти, вміщені в “Повному зібранні законів Російської імперії” та “Зводі законів Російської імперії”. Важливе значення для висвітлення проблеми мають видані в дореволюційний період збірники законодавчих актів, спрямованих на розвиток правової бази діяльності органів місцевого самоврядування, місцевої загальної та галузевої адміністрації, опубліковані циркуляри та інші підзаконні нормативні акти Міністерства внутрішніх справ, інших міністерств Російської імперії, спрямовані на регламентацію правовідносин між місцевими органами державного управління та місцевого самоврядування. Особливим стало значення для дослідження проблеми судових рішень та роз’яснень норм права, оголошених Правительствуючим Сенатом щодо суперечностей губернської адміністрації та органів земського і міського самоврядування. Історія міського і особливо земського самоврядування у значній мірі відображена у виданих друком матеріалах земських зборів, управ, міських дум та управ лівобережних губерній. Вони дали можливість дослідити правозастосовчу практику органів місцевого самоврядування, їх реальні стосунки з губернаторами та іншими посадовими особами коронної адміністрації на місцях (у Полтавській, Харківській та Чернігівській губерніях).

Зважаючи на підцензурний характер вказаних видань, повноцінну картину правовідносин місцевих органів державного управління та самоврядування неможливо створити без залучення архівних матеріалів. У роботі використано матеріали справ, що зберігаються у фондах Державного архіву Російської Федерації (ф.102, ф.557), Російського державного історичного архіву (ф.1284), найбагатшого за зібранням (серед колишніх губернських центрів Лівобережжя) Державного архіву Харківської області (ф.3, ф. 16, ф.19, ф.45) – загалом 7 фондів. За необхідності в роботі використовувались матеріали періодичного друку, а також щоденники і спогади державних діячів (зокрема Д. О. Мілютіна та ). Джерельна база є достатньою для висвітлення всіх основних аспектів проблеми.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що автором уперше у вітчизняній історико-правовій науці здійснено комплексне дослідження проблеми правових основ взаємовідносин місцевих органів державного управління Російської імперії та органів місцевого самоврядування у другій половині ХІХ ст. на матеріалах Лівобережної України.

З метою цілісного висвітлення основних аспектів проблеми, автор надав роботі суттєвого історико-теоретичного забарвлення, проаналізував основні вітчизняні юридичні наукові парадигми другої половини ХІХ ст. щодо питань теорії співвідношення державної влади, державного управління (з одного боку) та місцевого самоврядування (з іншого), а також інституційного виміру цього співвідношення.

Доведено, що в ряді праць найбільш визначних мислителів у галузі політичних та правових знань вже у досліджуваний період значною мірою було подолано протиріччя між різними напрямами в теорії місцевого самоврядування, досягнуто сучасного рівня розуміння проблеми. Уперше спеціально досліджено зміни компетенції органів місцевого державного управління та місцевого самоврядування під кутом зору їх взаємовідносин. Наводяться нові докази того, що органи місцевого самоврядування (земського і міського) розвивались більш динамічно, ніж місцевий адміністративний апарат; ця нерівномірність негативно відбивалась і на правових засадах їх взаємовідносин, і на реальних правовідносинах.

Нормативно-правове забезпечення відносин місцевих органів державного управління, з одного боку, та земського і міського самоврядування, - з іншого, здійснювалось в умовах недемократичного самодержавного режиму; відтак, воно надто залежало від внутрішньополітичного курсу царату; звідси – надмірний вплив реформ 60-х-70-х рр. та контрреформ кінця 80-х–початку 90-х рр. ХІХ ст.

В умовах становлення ринкової економіки особливого значення у правовідносинах місцевої державної адміністрації та органів самоврядування набували фінансово-правові питання – регулювання формування місцевих бюджетів, можливість місцевих урядовців впливати на ці процеси та ін.; вперше набули повноцінного звучання проблеми формування та використання комунальної (муніципальної) власності та правових основ цієї діяльності тощо.

Розвиток правовідносин місцевої адміністрації та органів місцевого самоврядування здійснювався на тлі об’єктивного наростання визвольного руху в Україні – як соціального, так і національного, в умовах потужної тенденції до лібералізації суспільного життя і демократизації державного устрою, що не могло не відбиватись на вказаних відносинах і слугувало додатковою перевіркою того, наскільки відповідали соціальним потребам юридичні норми, які їх регулювали.

Принципове значення в захисті прав органів місцевого самоврядування від тиску з боку місцевого апарату поліцейської держави, якою була Російська імперія у другій половині ХІХ ст., відіграла адміністративна юстиція, уособлена Правительствуючим Сенатом. Як правило, Сенат об’єктивно підходив до розгляду спірних питань, проводив лінію законності й здійснював реальний судовий захист прав земського і міського самоврядування, що виявилось вельми позитивним чинником в умовах дореволюційної Росії.

У той же час держава свідомо перетворювала органи селянського самоврядування (сільського та волосного) на квазісамоврядування, будуючи відносини з ним на засадах безпосереднього підпорядкування усій місцевій вертикалі державної адміністрації. Бажаючи зберегти цей вплив на органи селянського самоврядування, законодавець намагався ізолювати їх від земств. Зі свого боку, останні в прагненні подолати вказане протиріччя розгорнули і теоретично обґрунтували рух за створення “дрібної земської одиниці” – волосного земства.

Наукова новизна дослідження полягає також у введенні в сучасний науковий обіг значної кількості джерел: як нормативного матеріалу, так і архівних документів.