– зірка Полтавщини (стр. 2 )

, 1820 года декабря 7 дня».

Незабаром і цей екзамен було успішно складено. Цікавою є така добавка правління університету на оригіналі цього документа: «Остроградский 30-го сентября 1818 г. был уволен с аттестаттом для поступления в военную службу».

Справа дійшла до міністра, князя Голіцина:

«Поелику Остроградский не выслушал в университете полного курса, ни по времени, которого требуется по меньшей мере три года, ни по учебным предметам, то полученный им 1818 году аттестат и не мог дать ему того действительного студентского звания, с которым сопряжены извесные преимущества к получению чинов, и по сим самым причинам принужден он был дополнить недостаточный прежний курс учения в 1820 году. Но как и бывшие тогда испытание его вообще признанно неправильным, то вследствие того предоставляю Остроградскому предстать вновь на испытание, буде пожелает, к получению студентской степени, на точном основании высочайше утвержденного положения о производстве в ученые степени, а за сим, по предписанному в том же положении, достигать и прочих ученых степеней. Удержанный же у него выданный ему в 1818 году студентский аттестат возвратить ему не следует. 26 января 1822».

Учень 2. «Брат, нетерпеливый от природы, не мог перенести таких выходок: он пошел в правление университета, спросил о причинах делаемых стеснений и когда ему дали безосновательный ответ, вынул свой аттестат и отдал его заседающим профессорам, прося их вытереть и имя его в списках студентов» (Спогади брата Андрія в «С.-Петербургских відомостях»(1862,№22)).

Так після чотирьох років університету Остроградський залишився без документів про освіту, хоч тричі вдало складав усі необхідні екзамени.

Це був страшний удар, та внутрішній поклик до науки звучав усе сильніше, і його вже не міг заглушити біль несправедливості. Остроградський розумів: математика та фізика-це не просто дивовижний світ логічних умовиводів, вражаючих образів і неймовірного переплетіння залежностей між ними. Вони, насамперед, - засіб пізнання і підкорення людиною сил природи. Він упевнений, що продовжувати зростати науково він може тільки в Парижі, де на той час працювали найвизначніші наукові світила.

Сторінка третя

«Навчання у Франції»

Учень 1. Нью-Йоркський академік і туринський,

Паризький, римський – між усіх широт

Відомий математик український,

Славетний український патріот.

Ген-ген аж де від батьківської хати

Полтавець за морями побував,

Чужому научався плідно і багато,

Та мови земляків не забував.

Учень 2.У травні 1822 року для удосконалення математичних знань

Михайлу Васильовичу Остроградському довелось поїхати до

Парижу, де в той час працювали такі відомі математики, як Лаплас.

Учень 1.Щоб оволодіти новими теоріями природознавства, виробити навички

самостійної творчості, Остороградський не прив’язував себе до

якогось одного навчального закладу. Його можна було бачити в

аудиторіях факультету наук Всефранцузького університету,

Паризького коледжу, в залі щотижневих відкритих засідань

Паризької Академії наук. Тут він знаходив те, що шукав, тут він

удосталь тамував свою спрагу до знань. Лаплас, Коші, Пуассок,

Лежанр, Ампер, Пуанссон…Вони ніби з чарівного джерела черпали

алмазні розсипи наукової думки в галузі аналізу, вищої алгебри,

теоретичні механіки, гідродинаміки, магнетизму, електрики,

астрономії. Учень 2.На Остроградського звернув увагу сам Лаплас. Читаючи лекції, він

мав звичку давати студентам каверзні задачі. В такий спосіб учений

залучав до наукової творчості найпідготовленіших слухачів. Але не

встигне він продиктувати задачі, як підводиться здоровенний юнак і

відразу відповідає. Такого раніше в практиці викладача не було Лаплас зацікавився велетнем і запросив його додому. Так Остроградський познайомився і подружився зі славетним математиком, фізиком і астрономом, став близькою людиною його сім’ї. Математична обдарованість юнака з України не проходить повз увагу Коші та Пуассона, з якими він невдовзі також налагоджує тісні наукові стосунки.

Учень 1. Щоправда, життя в Парижі було нелегким. Грошей, що присилав батько, ледь вистачало. Якось, коли черговий переказ затримався, він кілька тижнів не мав чим заплатити за помешкання і харчування. Нетерплячий господар вдався до суду і спровадив бідного студента в боргову паризьку в’язницю Кліше.

Учень 2.Але й тут він не розлучається з математичними задачами. Згадалися спостереження за хвилями на Сені. Роздуми про їх рух спонукали до написання однієї з перших найоригінальніших праць - « Мемуару про поширення хвиль у циліндричному басейні» , де досліджувалося поширення хвиль на поверхні рідини в резервуарі скінченої глибини. Цей мемуар Остроградський прямо з Кліше надсилає до Паризької Академії наук. Тут він потрапляє до Коші, і уславлений математик представляє його академії з найвищою оцінкою. Мемуари молодого автора удостоюються особливої відзнаки - друкування у « Записках учених сторонніх академій». І, незважаючи на свої скромні достатки, Коші викупляє Остроградського із в’язниці, сплативши його борг.

Учень 1. Саме в Парижі Остроградський остаточно формується як учений, одержує свої перші наукові результати, близько сходиться і на все життя здружується з багатьма видатними вченими. Його авторитет набуває такої ваги, що він не тільки викладає математику, а й очолює математичну кафедру в популярному тоді коледжу Генріха ІV .

А коли до Харкова дійшла стаття Огюстена Коші за 1825 рік, де той називає Остроградського « обдарованим великою проникливістю і вельми тямущим в обчисленні нескінченно малих», «Павловський не выдержал: « Смотри, Андрей, смотри,- сказал он, вынимая из кармана свёрток, - смотри, что делает Мишель» , - и слёзы текли у него по щекам» .

Хоч за рекомендацією Коші Остроградському в 1826 – 1827 рр. довіряють в коледжі Генріха IV кафедру математики, він на кінець 1827 року зібрався на батьківщину. І знову без диплома…

СТОРІНКА четверта «Наукова та викладацька робота в Петербурзі»

Учень 1. Чудовий дав інтегрування метод

-  На всі часи, для всіх земель і рас

явився, наче ясно сяюча комета

Що за віки являється лиш раз.

Учень 2. З 1828р повернувшись до Росії Остроградський назавжди оселяється в столиці.

До кінця днів своїх користувався він незаперечним авторитетом першокласного математика і педагога-новатора. У Петербурзькій АН підготував понад 80 доповідей та 60 рецензій. Його учнями були, зокрема, в Морському кадетському корпусі-майбутній винахідник«Воздухоплавательного снаряда» Олександр Можайський; в Головному інженерному училищі – Іван Сеченов, що присвятив себе фізіології, та Цезар Кюї, який згодом стане відомим і як композитор; а в Головному педагогічному інституті – Дмитро Менделєєв, що уславився в хімії… Викладав Остроградський також в Інституті інженерів

шляхів сполучень та в Михайлівському артилерійському училищі, а ще був

наглядачем за викладанням математичних наук у військово – навчальних

закладах; був він також наставником, майбутнього государя імператора Олександра II і його братів…

Учень 1.Разом з тим Михайло Остроградський працював у комітеті що розглядав

«проекты снабжения столицы невскою водою посредством проводных труб»

(1835); у комісії з дослідження можливості «применения електромагнитной

силы для движения судов» (1837); у комісії по страхуванню життя, що вивча-

ла питання «установления и выплаты пенсий эмеритальными кассами» (1858)…

Учень 2.Із середини 1830р до травня 1831р він знову в Парижі, щоб «посоветоваться с французскими учеными». Проте його там зустріла революція. А додому повернувся вже без правого ока, «потеряв его от неосторожного обращения с фосфорными спичками»…

Учень 1.Коли на початку 1828р Михайло Остроградський «обратил на себя внимание правительства тем, что возвратился из-за границы пешком»,

«государь императору благоугодно было приказать за сим Остроградским

иметь в столице секретный надзор», який, проте, не виявив нічого «из поведения и поступков сего дворянина, что бы подлежало какому-либо подозрению или предосудительности».

Учень 2.За відсутності диплома про освіту право на проживання в Петербурзі дав тоді «папірець» про присвоєння йому чину колезького регістратора. Після обрання 17 грудня 1828 року до Академії з Остроградського беруть підписку, що він « ни в какой масонской ложе и никакому тайному обществу ни внутри империи, ни вне ее не принадлежить и обязуется впредь оным не принадлежать и никаких сношений с ними не иметь».Учень 1.Далі отримує казенну квартиру, поселяється в ній і потерпає від нестачі коштів…

Із листа академіка Остроградського батькові:

« Я просил у вас весьма небольшую сумму 200 рублей, которые мне крайне нужны… Я имею казенную квартиру в шесть комнат, казна никогда не дает квартиры с мебелью. Я здесь принят в лучших домах и божусь Вам, что у мене нет порядочного платья» ( . « Михаил Васильевич Остроградский» , Полтава 1902)

Учень 2.« Остроградский любил чтобы к нему собирались в дом способнейшие его ученики, и в беседах с ними о вопросах науки они черпали многое для своего развития» ( А. Платов и Л. Кирпичев. « Исторический очерк образования и развития артиллерийского училища» СПб., 1890)…

Після одруження умови життя Остроградського змінилися. Марія Люцау співала, грала на роялі, писала вірші та була далека від наукових інтересів чоловіка. Хоча обоє любили компанії. Сам Остроградський був дотепним співрозмовником. Коли ж полонила його якась нова ідея, тоді трудився «запоєм»дні і ночі, не з’являвся навіть на лекції, а замикався у своєму кабінеті та був недоступним для сім’ї. Подружжя Остроградських любило дітей. Своїх мали троє: сина та двох дочок.

Учень 1. Без перебільшення можна сказати: не одне покоління вчених-флотоводців, артилеристів, інженерів, педагогів і, ясна річ, математиків, які уславляли вітчизняну науку, було виховано або безперечно самим Остроградським, або його учнями. Виряджаючи дітей у науку, батьки научували їх: « Іди – і ставай Остроградським!»

Сторінка п’ята

“М. В Остроградський і О. С Пушкін” Покамест, друг бесценный,