– зірка Полтавщини (стр. 1 )

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Гадяцька спеціалізована школа I-III ступенів № 3

Гадяцької районної ради Полтавської області

– зірка Полтавщини

(усний журнал)

ГАДЯЧ 2011

СЦЕНАРІЙ ПОЗАКЛАСНОГО ЗАХОДУ

– зірка Полтавщини

(усний журнал)

Мета заходу: поглибити знання учнів про видатного математика і механіка Михайла Васильовича Остроградського, виховувати почуття гордості за талановитого земляка, вчити співчувати і співпереживати людським стражданням, уважніше ставитися до своїх близьких та оточуючих, знайти в собі бажання допомагати іншим, поважати знання і прагнути здобувати їх.

Наочність: мультимедійна презентація „Михайло Васильович Остроградський”. Книги , фільм творчої групи «Автор» «Михайло Остроградський»

Сценарій заходу розробили вчителі: Палінкаш Н. І

Музичний супровід жива музика - гра на сопілці та фортепіано у виконанні учня 11 класу Кирченкова Миколи

…учням ми будемо говорити:

знайте небагато, якщо ви не маєте сили знати більше, але добре знайте те, що вивчили.

Звучить лірична мелодія (на фортепіано)

Вчитель:

Є в історії математичних наук ім’я, яке займає одне з найпочесніших місць. Це – Михайло Васильович Остроградський – математик, механік, педагог, своєрідна, непересічна особистість. Нещодавно увесь світ відзначив 210 річницю дня його народження. І саме сьогодні про цю славетну людину ми поведемо з вами спокійну родинну розмову так, як говорять в сім’ї про найдорожчу людину, брата, земляка, родича. Бо народила його українська жінка, бо виріс він на землі полтавській, бо глибоко пустило коріння в цю славетну землю його прадавнє родинне дерево.

Сторінка перша «Дитинство»

Виходить один учень, відкриває 1 сторінку журналу словами:

Де ріки і ставки прозорі,

Де зими багаті снігом,

Де плеса гойдають зорі,

Де пахнуть дороги хлібом,

Там славній край український,

Біленька там кожна хатка.

Та є земля полтавська -

Земля, на таланти багата.

В краю кобеляцькім ріднім

Маленьке село є Пашенне,

Михайло там зріс Остроградський –

Майбутній великий вчений.

Талантами багата Україна.

Хай навіть – відбиваючись від орд

Долаючи неволю і руїни,

Все ж геніїв народжує народ.

Один із них – Михайло Остроградський

Великий тілом, духом і умом

Найперший вчений у Краю Козацькім,

Властитель теорем і аксіом.

Виходять двоє ведучих.

Учень 1.

У глушині, куди новини із тодішньої столиці Петербурга доходили не швидше, ніж за два тижні, - на хуторі Пашенна Кобеляцького повіту на Полтавщині, в типовому маєтку старосвітського поміщика 19ст. , власника хутора, нащадка відомого українського козацько - старшинського роду Василя Івановича Остроградського та його дружини Ярини Андріївни 24 вересня 1801 р. народився хлопчик, 4 дитина у сім’ї, якого назвали Михайлом.

Учень 2.

Культурна родина, працьовитий народ, широкі лани і зелені гаї – ось у таких умовах минули дитячі роки майбутнього вченого. Зовні він нічим не відрізнявся від своїх хутірських однолітків: разом з ними грався, набирався від них кріпацьких слів та звичок і навіть пригощав їх узятими потайки від матері в коморі чи в погребі салом, квашеними яблуками.

Учень 1.

Але відрізняла його від селянських дітей надзвичайна допитливість. Малого Михайла цікавило все: як запрягають коней і орють землю, як працюють вітряк і водяний млин. Особливо цікавило те, що можна було вимірювати. Він завжди носив із собою мотузку і вимірював усе, що можна було виміряти: глибину колодязя, розміри будівель, величину земельних ділянок. Постійно щось обмірковував. Отримані дані переводив в аршини, лікті, п’яді. Він міг навіть уночі схопитися і щось рахувати.

Сторінка друга «Навчання в Полтаві й Харкові»

Учень 1.

У 1809 році почалася Михайлова наука. Кілька днів Михайло жив як уві сні, прощався з пашеннівськими хатами, деревами, пасікою, з усім, що стало таким дорогим і милим.

Батько Остроградського був поміщиком, який походив з українського козацького старшинного роду. Прапрадід пройшов шлях від рядового козака до миргородського полкового судді. Більшість з роду Остроградських обирали військову кар’єру і мали родинні зв’язки з представниками козацької старшини, які були носіями українських культурних традицій: Лисинками, Апостолами, Ланиковськими. У Михайлика теж була мрія стати військовим.

Учень 2.

Батько везе Михайлика в Полтаву, влаштовує в Будинок бідних дворян, де вихователем був відомий український письменник І. П.Котляревський. Той, очевидно, теж був прихильником військової справи. Тому і підтримав бажання хлопця стати військовим.

А з осені 1810 потяглися його гімназійні роки. Тільки обов’язкових уроків у кожному з класі було тоді не менше ніж 32 на тиждень (З 8 до 12 дня та з 2 до 5 вечора). У відомостях за перший місяць навчання відмічено : за здібностями – «средственный»; за старанністю – «прилежный», за поведінкою – «исправный»; на кінець року: здібності – «острые», поводження – «добронравное»…

Оцінювання здійснювалося за 9-бальною системою і за 1813 рік з психології – 6, з моральної філософії – 7, з історії та географії – 2, з латинської, французької та німецької мови – 0; на екзаменах 1814 року: математика 5, історія та географія – 6, метафізика та моральна філософія – 6, французька та німецька мова – 1. А на сторінках латинської мови в журналі навпроти Остроградського виставлено: «Не учится. Не бывает в классе. Не имеет охоты к латинскому языку. Ученик Остроградский, переводимый из класса в класс без знания латинского языка, в сей год не бывал в классе и никогда не знал уроков латинских.» Мало того, так ще в кінці року записано: «Препятствует к продолжению успехов всего класса».

І батько вирішив, що краще буде, коли забрати хлопця з гімназії та прилаштувати до одного з гвардійських полків. «Михайло вже бачив себе у двобортному мундирі з крученими еполетами, трикутному капелюсі з чорним плюмажем».

Але по дорозі до Петербурга зустрівся їм дядько(з боку матері) Устимович і наполіг освіту продовжувати, незважаючи на 190см зросту, міцну статуру й гучний голос. Курс взяли на університет. Починався 1816 рік…

Учень 1. «Харків відкрився одразу. Згори, де Полтавський шлях збігав до річки Нетечі, як на долоні виднілися порослі очеретом береги, руді глиняні пагорби, по яких розсипалися білим намистом хати. Їх було так багато, наче хтось стягнув сюди кілька Полтав…

Теплий весняний легіт розносив хмари яблуневого та вишневого цвіту. Вистеляв ними вулиці, дахи, городи. Аромат того цвіту, розіпрілої землі нагадав Михайлові Пашенну»…

Харківський університет започаткувався 1805 року і в 1816 там було 122 студенти. «Молодежь смотрела на занятия как на ступень с высшим чинам по службе»

До вступу туди підготувати Остроградського взявся університетський викладач військових наук Михайло Робуш, у якого найняли й квартиру «Я упражнял Михайла Васильевича французским языком, математикою и фортификациею, с первого сентября определил вольнослушателем в университет.

Михайло Васильевич посещает прилежно словесные и математические науки, в доме же занимается повторением о них и ведет себя скромно и благородно. 06.10.1816.»

«Он держал в университет экзамен: в математике, в военных науках, в российской словесности, в истории и географии и еще в некоторых предметах, на всех ответах получил весьма хорошее одобрение»ю

«Михайло Васильевич у нас примерный студент в университете, ведет себя скромно и беспрестанно занимается науками и с большим успехом. 07.11.1817» ( З листів Робуша).

Учень 2. Збереглися, правда, й інші спогади. За ними, Остроградського тоді ще не покинули прагнення військової кар'єри. Чому всіляко противилися рідні.

Перелом намітився тільки на початок 1818 року, коли Михайло перебрався до Андрія Павловського, який вів в університеті математику. «Профессор Павловский был большой знаток своего дела, всецело преданный своей науке. С ловкостью артиста он владел математическими фигурами и вычислениями, и с неуловимую быстротою исписывал ими то ту, то другую доску в своей аудитории»(« Литературное наследие ». СПб., 1890).

У тому ж таки 1818 році Остроградський склав екзамени за трирічний курс університету й отримав атестат:

Учень 1. За чинним тоді статутом 1804 року студент, що мав такий документ, міг вимагати ступінь кандидата. Тож Остроградський після річного перебування в батьків повертається до Харкова. Але часи вже змінилися :Міністерство народної освіти стало Міністерством духовних справ і народної освіти;проти прихильного до Михайла ректора Тимофія Осиповського, «в высшей степени мягкого и доброго», що «всегда и со всеми в обращении был ровен, никогда не выходил из себя, любил говорить положительно», выступили профессор філософії Дудрович, лекції якого Остроградський не відвідував, і новий попечитель Харківського навчального округа Карнєєв…

2)»Честь имею правлению донести: я просил правление университета принять меня под свое ведомство и позволить слушать лекции для усовершенствования себя по части наук, относяхщихся к прикладной математики; но дабы показать успехи свои перед начальством, я, с позволения гг. преподающих, давал из оных наук экзамен, при бывших общих испытаниях сего 1820 года, ни мало ни думая, чтобы то, что позволено законом, могло быть препятствием к получению степени кандидата. В бывшем торжественном собрании сего 1820 года августа 30 я был провозглашен в числе отличившихся…Но гг. члены Физико-математического отделения в заседании своем объявили, что я как студент, кончивший курс 1818 года, не иначе могу получить степень кандидата, как подвергнув себя положенному законами испытанию. Я согласился на сие беспрекословно. Отделение приступило немедленно к испытанию, проэкзаменовало меня из всех наук, исключая одной философии, из которой я также готов был подвергнуться испытанию так, как из прочих наук, но не знаю, по которой причине не был до сих пор к сему допущен.