Реферат на тему: «Дендрологічний парк «Софіївка» (стр. 4 )

"Царицин сад" ("Софіївка") досяг найбільшого розквіту. Управління п'яти округів поселення у 1855 р. розробило план подальшого роз­витку парку на наступні десять років. Але військові поселення по всій Російській імперії доживали свій вік.

Згідно з царським указом від ЗО березня 1859 р., парк передати Го­ловному училищу садівництва (ГУС), для якого в Одесі не було учбової бази. Цим самим указом наказува­лося переданий сад іменувати "Уманський сад Головного училиша садівництва". На той час головним садівником парку був Штейгер.

У 1859 р. управління Південними поселеннями в саду Головного учи­лиша садівництва зробило ремонт трьох теплиць, павільйонів Флори і на острові Анти-Цирцеї, башт на в'їзді до парку з міста, Стікса, парома, 71 лавки і виконало ряд інших робіт. Головне училише садівництва підтримувало парк як свою учбову базу в належному вигляді до 1869 р. В училищі за положенням від ЗО бе­резня 1859 р. було введено викла­дання лісознавства. Але 1868 р. по­чалося перетворення ГУСа в Уман­ське училище землеробства і садів­ництва. Його програма стала такою самою, як і інших землеробських училищ, але збереглася спеціаль­ність садівника. Після реформи 1861 р. спеціалісти декоративного садів­ництва стали непотрібні і для помі­щиків. ЗО травня 1878 р. до училища було застосовано нове положення міністерства державного майна.

Уманський повітовий начальник підполковник Демочані у брошурі "Умань" (1882 р.), змальовуючи кра­су саду, зізнався, що "при обме­жених засобах училища немає мож­ливості належним чином його під­тримувати". Автор вважає "Цари­цин сад", або "Софіївку", "чудовим витвором природи і мистецтва". Він звертає увагу читачів на те, що парк "відкритий для публіки без плати за вхід". Зазначивши, що у "Софіївці" все застаріло.

Із зміною програми "Софіївка" стала тягарем для училища, "для саду і теплиць, — пише у згадува­ному рукописі Л. Казаринов, — на­стати чорні дні. На сад почали звер­тати зовсім мало уваги". З теплиць на Єлисейські поля винесли апель­син, араукарії, камелії та інші теп­лолюбні рослини і залишали їх на зиму на відкритому повітрі. Всі вони замерзли. Навесні 1870 р. сталася повінь, яка завдата значних збитків.

З 1882 до 1886 р. рослинність Уманщини вивчав видатний ботанік І. Пачоський. Він зібрав великий гербарій, одна частина якого налічувала 700 видів рослин і зберігалася в Уманському училищі землеробства і садівництва, а друга — у обсязі 1100 екз. — передана Київському товариству природознавців. Резуль­тати своїх досліджень І. Пачоський опублікував 1886 р. в "Записках Київського товариства природознав­ців".

З квітня 1885 по січень 1892 р. в училищі викладав спеціальні пред­мети по садівництву і завідував пар­ком В. Пашкевич, який багато ро­бив для покращення стану парку і його насаджень. Під його керів­ництвом у 1890 — 1891 рр. на те­риторії "Софіївки" закладено арбо­ретум. відомий надалі як Англійський парк, а також помологічний сад з великою колек­цією сортів, фермовий сад і виноградник — перший на півдні Київ­ського повіту.

У 1885 р. в училищі відкрили ме­теостанцію, керував нею викладач фізики В. Поггенполь, і уже 1886 р. почалися роботи з вивчення фено­логії 126 видів дерев і кущів і 450 дикоростучих і культурних рослин.

У 1891 р. головним садівником парку призначено Ю. Ланцького, який до цього працював під ке­рівництвом В. Пашкевича нагляда­чем парку. У 1894 р. наглядачем парку працював К. Карабетов, а його помічниками були Н. Гродзінський, Л. Казаринов і Ф. Фейгель. Відомо, що Ю. Ланшкий, Н. Гродзінський і Ф. Фейгель були випускниками Уманського учи­лища. У 1903 - 1907 рр. Ю. Ланцький став завідуючим парку.

З 1885 до 1905 р. в училищі про­ведено значні роботи з розширення колекцій плодових і декоративних рослин і вирощування садивного матеріалу для посадок у парку, а також для продажу.

З 1907 до 1913 р. парком завіду­вав викладач декоративного са­дівництва В. Едельштейн, а з 1913 р. і, можливо, до 1920 р. — О. Мальта.

З початком Першої світової вій­ни в роботі училища спостерігається спад. Після жовтня 1917 р. було прийнято низку законодавчих актів щодо перевлаштування вищих учбових закладів і професійно-технічної освіти.

Під час громадянської війни фі­нансовий стан училища погіршив­ся, різні банди розграбувати учбове господарство, було повністю розк­радено плодовий розсадник — одне з основних джерел прибутку учи­лища, занепати оранжереї і теплині. Особливу турботу до зберіган­ня тропічних і субтропічних рослин виявив старший садівник Л. Казаринов, робітники Д. Страйгородський, К. Корчак та ін. Завдяки самоохороні, створеній з учнів, викладачів, робітників і службовців, був збережений від самовільної вирубки парк "Софіївка", були вря­товані учбові кабінети і лабораторії з обладнанням, учбова і фундамен­тальна бібліотеки.

У 1921 р. училище було перетво­рено в Уманську вищу сільськогосподарську школу-технікум для під­готовки садівників і агрономів, се­ред інших кафедр було організовано і кафедру декоративного садівниц­тва. Почались роботи по відбудові учбово-дослідного господарства, благоустрою учбових корпусів і гур­пожитків.

У зв'язку з важким фінансовим становищем технікуму спеціальні кошти на утримування парку не виділялись. Із "Записок Уманського сільськогосподарського технікуму" (1926) дізнаємося, що "названі кошти над­ходили до училища спеціально для утримання парку і оранжерей до 1918 р. З цього року по 1924 р. на парк і оранжереї витрачалися не­великі кошти технікуму, і тільки з 1924 до 1926 р. держава на ремонт асигнувала 3000 крб.

У 1925 р. за наказом з центру складено кошторис на відбудову паркового господарства протягом трьох років на суму 150 000 крб.

У 1927 р. було опубліковано по­відомлення "Деревні та чагарникові породи парку III Інтернаціоналу (кол. "Софіївка") б. Умані", з ко­ротким описом парку і списком його рослин.

Згідно з Постановою Раднаркому УРСР за № 26/630 від 18 травня 1929 р. "Софіївку" (сад III Інтерна­ціоналу) проголошено заповідни­ком, але її утримання і розвиток на жаль, не змінилися.

Парк після проголошення його державним заповідником спочатку знаходився у підпорядкуванні Наркомосвіти УРСР, а потім почав переходити з відомства до відомст­ва: знаходився у відомстві будів­ництва Будинків відпочинку, потім був переданий Наркомосвіті, Наркомзему, Київському обласному ко­мітету у справах мистецтв, знову Наркомосвіті, знову Наркомзему, де знаходився до 1941 р., коли його прийняло тільки-но створене Уп­равління заповідників при РНК УРСР,. Це дуже негативно відбилося на стані заповідника, бо кожна ор­ганізація не тільки нічого не роби­ла в парку, але і старалася довести, що він потрапив до неї не за приз­наченням.

Архівних документів і публікацій про діяльність парку в довоєнний період збереглося мало. Мабуть, більша частина їх безповоротно втрачена в роки окупації.

Німецько-фашистські загарбники завдали парку в 1941 — 1944 рр. ве­личезних збитків. Були зруйновані архітектурні та гідротехнічні спо­руди і скульптури, знищені через відсутність догляду колекції рослин.

Після звільнення Умані за рі­шенням Уманського міськвиконко­му 10 березня 1944 р. дендрозаповідник "Софіївка" поновив свою ді­яльність. Почалася велика напруже­на робота з відбудови зруйнованого парку, великий вклад в яку внес­ли директори парку М. Макогон, М. Осієвський, П. Петров, І. Колосов, Д. Кривулько, науко­ві співробітники К. Романенко. Д. Троян, М. Птіцин, Г. Тулупій. дендрологи, садізники і робітники М. Нагульняк, І. Котенко, О. Івано­ва, М. Марат, М. Дідура, Л. Казаринов, В. Машковська, О. Пили-пенко, Л. Чопенко, Т. Савченко ; багато інших.

У 1945 р. "Софіївка" передається з системи управління заповідників до управління у справах архітектури РНК УРСР. Заповіднику встановлено повну назву "Уманський дер­жавний заповідник "Софіївка". У січні 1946 р. Рада Міністрів УРСР приймає спеціальну постанову "Про відбудову і благоустрій Уманського державного заповідника "Софіївка" і доручає управлінню у справах архі­тектури розробити план його відбу­дови. На ці роботи було виділено 1 млн крб. Рада розглядала плани відбудови і розвитку заповідника і плани науково-дослідницьких робіт. Було складено програму роботи за­повідника на 1946 — 1950 рр., яка визначила основні напрямки його діяльності, передусім як ботанічного закладу і пам'ятника садово-парко­вої архітектури.

Уже 1946 р. було виготовлено план заповідника, проведено такса­ційні дослідження та інвентаризацію деревних насаджень парку, поча­лися закладання декоративних роз­садників і роботи зі складання про­екту відбудови і реконструкції запо­відника.

Велике значення для популяри­зації парку і привернення до нього громадськості мати дослідження О. Липи (.1948) та І. Косаревського (1951). їх роботи досі є найдокладнішим і найгунтовнішим описом історії рослинності та архітектури парку.

У 1948 р. затверджено генераль­ний план відбудови і розвитку запо­відника "Софіївка", а з 1 березня 1949 р. почалася робота по створен­ню нового декоративного розсад­ника на відведеній території площею 20 га. Створення розсадника мало велике значення для подаль­шого розвитку парку, проведення наукових досліджень з інтродукції і акліматизації рослин, поповнення насаджень парку новими видами, розширення матеріально-технічної бази парку і покращення його фі­нансового становища.

За архівними даними, після вій­ни в парку збереглося лише 180 ви­дів і форм деревних рослин, хоча, за відомостями О. Липи (1948), тут росло в 1932 — 1945 рр. 377 видів, форм і сортів дерев і кущів.

26 вересня 1955 р. дендрозаповідник "Софіївка" за Постановою Ради Міністрів УРСР за № 000 перехо­дить у підпорядкування АН УРСР і підлягає в своїй науковій діяльності Ботанічному саду АН УРСР. Розро­бляється положення про дендро­парк, визначаються основні завдан­ня його роботи як науково-дослід­ного закладу.

Під керівництвом великого спе­ціаліста ландшафтного паркобудування, відомого дендролога Л. Рубцова, співробітники дендропарку приступили до роботи над науково-дослідною темою "Відновлення і покращення паркових композицій дендропарку "Софіївка" (1955 — 1960). Результатом проведених робіт було створення нових і розширення існуючих раніше колекційних на­саджень на Дубинці та Грибку, освоєно нові землі площею 12 га, закладено велику колекційно-ма­точну ділянку на території роз­садника (1958 — 1960). Великі за обсягом посадки рослин було проведено в Трековій балці, на Звіринці, в цент­ральній частині парку, на берегах Верхнього става та інших місцях.

З 1960 до 1973 р. відбувається по­дальший розвиток наукових дослід­жень з покращення насаджень пар­ку, реконструкції його ландшафтів, благоустрою доріжок, алей і віднов­ленню архітектурних і гідротех­нічних споруд.

В ніч з 3 на 4 квітня 1980 р. ста­лася повінь, яка зруйнувала майже всі гідротехнічні споруди парку, було пошкоджено архітектурні па­м'ятники, постраждала рослинність в долині Кам'янки. Уманський міськвиконком, АН УРСР вжили термінових заходів для ліквідації на­слідків стихійного лиха. На віднов­лення парку Академія наук виділила 1 млн крб. Завдяки практичній до­помозі всіх закладів Умані, постій­ній увазі уманського міськвиконко­му, консультаціям з боку спеціаліс­тів ЦРБС АН УРСР, сприянню ке­рівництва Президії АН УРСР, само­відданій праці колективу дендропар­ку і залучених для відновлення парку уманчан, протягом двох міся­ців наслідки біди було ліквідовано.

З 1980 до 1996 р. внаслідок цілес­прямованої наукової і природоохо­ронної роботи співробітників денд­ропарку "Софіївка" стала великим центром інтродукції та акліматизації рослин на півдні Правобережного Лісостепу України. Серед колекцій­них, експозиційних і маточних на­саджень нині налічується понад 2000 видів, форм і сортів інтродукованих і місцевих дерев'янистих і трав'янистих рослин.

В 1989 — 1993 рр. реконструйовано насадження на ділянках Головний вхід, Грибок, Мала Швейцарія, Фа-занник, Меморіальна зона, Адмініс­тративна зона, Дубинка, Верхній став, Звіринець, Трекова балка. У парку було посаджено понад 110 тис. рослин, серед них 50 тис. дерев і кущів 259 найменувань, з яких 145 нових для парку і 60 тис. ґрунто­покривних і скельних.

За темою досліджень у 1989 — 1993 рр. вийшли з друку 125 на­укових праць співробітників відділу, зокрема 8 монографій.

З 1994 до 1998 р. в дендропарку виконується тема науково-дослідних робіт "Вивчити біоекологічний стан інтродукованих рослин та провести реконструкцію насаджень дендро­парку "Софіївка".

Проведені роботи по частковій поетапній реконструк­ції ділянок парку (Грекова балка. Партерний амфітеатр, Центральна частина парку тощо). В парку посаджено 11505 дерев та ча­гарників, 12 тис. ґрунтопокривних рослин та 57 тис. шт. розсади квіт­кових культур.

Розробляються ефективні методи розмноження нових цінних деко­ративних рослин та впровадження їх у виробництво.

За матеріалами досліджень було складено звіти, опубліковано 45 на­укових робіт та список насіння рос­лин, інтродукованих в парку, здійс­нюється обмін насінням з ЗО бота­нічними закладами СНД, а також Німеччини, Польщі, Чехії, Словач­чини, Румунії, Англії, Бельгії, Італії, Канади, Португалії, Франції, США.

Внаслідок застосування наукових розробок на дослідно-виробничому розсаднику дендропарку збільшено вдвічі обсяги вирощуваного посад­кового матеріалу. Розширюється ма­теріально-технічна база для прове­дення науково-дослідних робіт. Повністю освоєна і працює з ви­соким економічним ефектом уста­новка штучного туману для вегета­тивного розмноження рослин, вве­дені в дію теплиця площею 0,4 га і приміщення лабораторного корпусу, закуплено сучасне лабораторне та комп'ютерне обладнання, закін­чується благоустрій адміністратив­но-господарської зони, триває ре­конструкція західної частини парку на площі 50 га, де створюються нові дослідні, колекційні і експозиційні дітянки з цінних інтродукованих рослин. В ці роки великі зусилля колективу парку були спрямовані на збереження і реставрацію об'єктів парку і його експозиційної частини, а також на ремонт будівель і споруд на території адміністративної зони і на формування ландшафтних ком­позицій і дорожно-алейної системи в західній частіші парку.

За останні 5— 6 років невпізнан­но змінилася західна частина парку. З безсистемних суцільних чагарів сформовано прекрасний пейзажний ландшафт — великі галявини, окре­мо зростаючі дерева і чагарники, вдало підібрано їх групи, мережу нових доріг і алей.

Охопивши рівнину на південь від Трекової балки, "Софіївка" своїми кордонами приєдналася до вулиці Київської. Тут під час війни зна­ходився фашистський госпіталь для радянських військовополонених, яких привозили сюди із сумно відо­мої "Уманської ями" практично для поховання, а не для. лікування. По­руч знаходяться могили, в яких, як пише Є. Долматовський в "Зеленій брамі", поховано більше 2500 радян­ських воїнів, закатованих в цьому "ревірі".

Починаючи з 60-х років разом з територіальним ростом парку зміц­нюється його фінансова і матеріаль­на база. "Софіївка" поступово перет­ворюється в самостійне невелике науково-виробниче об'єднання, яке отримує значні прибутки від дослід­но-виробничої дільниці та сфери обслуговування туристів.

Нині в парку працює вісім ок­ремих структурних підрозділів, які виконують різні завдання, але всі вони зводяться до того, щоб збе­регти і примножити красу перлини України і передати її нащадкам. Всього в парку постійно працює 139 чоловік, а з початком екскурсійного сезону — до 200.

Колектив дендропарку проводить велику роботу з популяризації на­укових і природоохоронних знань. У 1985 р. відкрито музей історії і фло­ри парку. Починаючи з 1984 р. пос­тійно проводиться фотомоніторинг стану паркових насад­жень і об'єктів.

Щорічно "Софіївку" відвідує близько 10000 тис. чоловік і в організованому порядку проводиться біль­ше 5 тис. лекцій-екскурсій, прий­мається багато іноземних туристів.

Безсумнівно, що хороша матері­альна база, а також постійна турбота з боку Національної академії наук України. ЦБС НАН України дозво­ляють сьогодні при такому масово­му відвідуванні парку успішно виконувати завдання, які стоять перед парком, і утримувати "Софіївку" в чистоті і порядку.

Офіційні урочистості, присвячені святкуванню 200-річчя заснування "Софіївки". відбулося 18 — 21 ве­ресня 1996 р. Саме в ці дні було проведено II міжнародний симпозі­ум за темокд "Старовинні парки та проблеми їх збереження". В його роботі брали участь предс­тавники Асоціації Євро-Азіатських ботанічних садів СНД, Асоціації бо­танічних садів і дендрологічних пар­ків України та Міжнародної Ради ботанічних садів по охороні при­роди.

Оскільки починаючи з 1990 р. щорічно почалося зменшення фінансування Національної академії наук і вона вже не могла знайти кошти на обсяг робіт в "Софіївці", що передбачався Генеральним пла­ном, то Президія НАН України ра­зом з дирекцією парку звернулась до Президента України Л. Кравчука про необхідність цільового фінансу­вання парку при його підготовці до 200-річчя заснування. 10 березня 1993 р. в пресі було опубліковано розпорядження Президента України "Про відзначення 200-річчя дендрологічного парку "Софіївка", а вже 16 червня 1993 р. прийнято постанову Кабінету Мі­ністрів України «Про захо­ди щодо підготовки та відзначення 200-річчя заснування дендрологічного парку "Софіївка" Академії на­ук» (цією постановою затверджено заходи щодо підготовки та відзна­чення 200-річчя заснування дендро­логічного парку "Софіївка" за раху­нок коштів державного бюджету).

Власне з прийняттям цих важ­ливих документів в "Софіївці" роз­горнулись роботи по її розширенню та реставрації окремих об'єктів.

Перш за все роботи розпочатися перед Головним входом з вулиці К. Маркса. У 1995 р. закінчено бу­дівництво нової водонасосної стан­ції, шо дало змогу розібрати примі­щення насосної станції, яку було побудовано в районі Головного вхо­ду.

Відповідно з історичними плана­ми за 1855 та 1896 р. здійснено пла­нування нижньої частини Трекової балки. Тут відновлено три невеликі водоймища, розкрито магматичні виходи граніту, створено дорожноатейну систему, посаджено нові для "Софіївки" декоративні форми дерев і кущів. Тут було сконцентровано все, що є на сьогодні в асортименті деревних, кущових, ґрунтопокрив­них та квіткових рослин. За Генпла­ном "Софіївки" в 1995 — 1996 рр. з боку вул. Київської побудовано зону обслуговування туристів, де для них створено всі умови. Тут можна поставити автобус, чи автомашину на стоянку, скористатися послугами кафетерію, квіткового та книжково­го магазинів та екскурсоводів. Влас­не звідти тепер буде розпочинатися ботанічна екскурсія, і відвідувачі парку, пройшовши по новій його частині, отримають інформацію про багатий світ рослин, а дійшовши до Головних воріт і даті за маршрутом, ознайомляться з історичним мину­лим "Софіївки", з її романтичними таємницями.

Список використаної літератури

1.  І. С. Косенко, , В. В. Мі твін, «Дендрологічний парк «Софіївка», Київ, 1996.

2.  «Історія Уманщини», Київ, 1997.

3.  , «Умань», Дніпропетровськ, 1985.