Реферат з дисципліни Країнознавство Сполучені Штати Америки (стр. 4 )

Слово «бакс» або «бакси» походить від англійського слова «бакскін» — шкіра самця оленя. Ці шкури були одним з головних предметів торгівлі з індіанцями. Індіанець приїжджав до поселень білих, щоб обміняти шкури на необхідні йому речі (рушниці, патрони, сіль, інструменти, «вогняну воду» тощо), і білий торговець казав: «Це тобі коштуватиме три бакси», тобто три шкіри оленя. Пізніше слово стали використовувати як сленгову назву долара.

Інша версія пов'язує слово «бакс» з англійським «sawbuck» — козла для пиляння дров, на яку була схожа велика римська цифра X, зображена на зворотній стороні першої 10-доларової купюри випуску 1861 року.

Ще одна версія пояснює, що жаргонна назва «бакси» пов'язана з кольором зворотньої сторони банківських білетів США.

До 1861 року США практично не мали єдиної банкнотної системи. Більшість грошових операцій здійснювалися через приватні банки або через «дзвінку монету» (у цьому випадку під цей термін підпадають також золоті та срібні зливки). Тимчасові облігації «Treasury Notes», що випускалися Скарбницею США (US Treasury) в 1793—1861 рр. та швидко погашалися, повноцінними банкнотами вважати не можна. Після початку Громадянської війни обом ворогуючим сторонам знадобилися гігантські суми коштів готівкою. 17 липня 1861 року Конгрес США прийняв акт, яким зобов'язував Скарбницю випустити нові грошові знаки на астрономічну на ті часи суму — 60 мільйонів доларів. Замовлення було направлено до нью-йоркської друкарської компанії «American Bank Note Co.» Беручи до уваги, що акт 17 липня санкціонував випуск лише номіналів 5, 10 і 20 доларів, можна уявити, яку велику кількість банкнот треба було виготовити. Друкарі підійшли до справи з чисто практичного боку: вони перевірили, перш за все, запаси фарби у сховищах і виявили, що більше всього зеленої.

Таким чином і були емітовані мільйони банкнот із зеленою зворотною стороною. У народі вони одразу отримали назву «грінбеки» (від англ. «greenbacks» — «зелені спини»). Ця назва закріпилася за всіма видами американської валюти, незалежно від її кольору. Пізніше й сама Скарбниця перейняла цю традицію й тривалий час випускало банкноти лише із зеленим зворотом. Лише в 2004 році стали випускатися купюри інших кольорів. Зміни торкнулися купюр вартістю 10, 20 і 50 доларів США.

4  . Коротка історична довідка про країну

Сполучені Штати Америки були утворені в 1776 році при об'єднанні тринадцяти британських колоній, що оголосили про свою незалежність. Війна за незалежність продовжувалася до 1783 року і закінчилася перемогою колоністів. У 1787 році була прийнята Конституція США, а в 1791 — Білль про права, який істотно обмежив повноваження уряду відносно громадян.

У 1860-х роках суперечності між рабовласницькими південними і промисловими північними штатами привели до початку чотирилітньої громадянської війни. Перемога північних штатів врятувала країну від розколу і привела до повсюдної заборони рабства в США.

На початку XX століття США стали місцем перебування світової фінансової еліти, яка перебралася сюди з лондонського сіті. Сполучені Штати стали провідною світовою державою.

Після Першої світової війни Сполучені Штати остаточно відмовилися від політики ізоляціонізму і стали грати активну роль в світовій політиці. У 1945 році США вийшли з Другої світової війни першою ядерною державою і вступили в глобальне протистояння з Радянським Союзом, що тривало до краху СРСР в кінці 1980-х років.

США є засновниками ООН і мають постійне місце в Раді Безпеки ООН, засновниками Північноатлантичного альянсу. США володіють найбільшою в світі економікою ($14,2 трлн), могутніми збройними силами, зокрема найбільшим військово-морським флотом, США мають в своєму розпорядженні перший по сукупній потужності ядерний потенціал на Землі.

5  . Соціальна характеристика країни

5.1 Демографічна та якісна характеристика населення країни

За кількістю жителів США поступаються лише Китаю та Індії, але значно відстають від них. Середня густота населення становить 28 чоловік на 1 км кв. Дуже слабо заселені Аляска (0,6 чоловіка на 1 км кв), а також Гірські штати і Великі рівнини. Високою є густота населення в місцях концентрації великих міст, де міські агломерації, зливаючись одна з одною, утворили гігантські мегалополіси.

Найбільша міська зона (Північно-східний мегалополіс, або Бос-Ваш) склалася на Атлантичному узбережжі між Бостоном і Вашингтоном, її протяжність — 960 км, площа — 130 тис. км кв, середня густота населення — 325 чоловік на 1 км кв. Тут зрослися чотири десятки агломерацій (метрополітенів) з населенням понад 42 млн чоловік. Серед метрополітенів такі гіганти, як Бостон, Нью-Йорк, Філадельфія, Балтімор і Вашингтон. Поступово складаються ще три мегалополіси: 
1) в Каліфорнії — від Сан-Франциско через Лос-Анджелес до Сан-Дієґо; 
2) в Приозер'ї — від Мілуокі через Чикаго і Клівленд до Піттсбурґа; 
3) в штаті Техас — від Далласа-Форт-Уерта до Х'юстона. 

Такі ж процеси можна спостерігати в районі Аппалачського Підмонта, у південно-східній Флориді і на узбережжі Ґалфу.

Демографічна ситуація в США є типовою для високорозвинених країн: низький природний приріст, переважання частки жінок у статевій структурі, «постаріння» населення, велика частка працюючих економічно самостійних жінок, знедрібнення сімей.

Специфічними для США є проблеми імміграції, формування американського етносу, характеру міських і позаміських територій.

США — найбагатша країна світу з дуже високим рівнем розвитку людини і рівнем її життя. Але соціальні протиріччя в цій країні більші й гостріші, ніж у високорозвинених країнах Західної Європи.

Нерідко вони забарвлені расовими та етнічними відмінностями. Згідно з офіційними даними, в 1995 р. 39 млн, або 15% американців жили поза «межею злиденності». Переважають серед них «бідні білі», але відносно гіршими є умови життя негрів та іспаномовних.

Як культурний регіон, США є молодим. У ньому синтезувались англійська мова і культура з культурною спадщиною переселенців з інших країн. За своїм характером це міська, стандартизована і технізована масова культура. Вирішальну роль в її становленні відіграли преса, радіо, кіно і телебачення, а також автомашина і нині комп'ютерна техніка. Сучасний вплив американської культури в світі дуже значний, але в інших країнах її сприймають не елітні, а середні верстви населення.

5.2 Туристична характеристика розміщення та розселення людей. Головні міста країни

Співвідношення міського й сільського населення, а також його розміщення значною мірою змінилися з часу заснування держави. У 1790 р. США були країною фермерів, а в містах проживало тільки 5% населення. Навіть у 1900 р. близько 40% американців припадало на частку міст, що нараховували біль­ше 2,5 тис. жителів. До 1990 р. у містах проживало 75,2% насе­лення (включаючи території, що прилягають до міст із населен­ням понад 50 тис. жителів і характеризуються густотою пасе лення більше 2,5 тис. чоловік на 1 кв. км). Лише близько 3% населення складали фермери. Особливо швидко росли міста на Півдні й Заході. Після Другої світової війни ріст міст здійсню­вався за рахунок передмість, тоді як у центральних кварталах населення зменшувалося. За демографічними прогнозами на початку XXI ст. частка міського населення перевищить 90%. Швидко ростуть три гігантські мегаполіси — уздовж східного узбережжя країни між Бостоном і Вашингтоном, біля півден­них берегів Великих озер між Чикаго і Піттсбургом і на тихо­океанському узбережжі між СанФранциско й СанДієго. Урбанізація в 1980 і 1998 рр.

	1980	1995	1998
Міське населення	74%		77%
Частка населення
в найбільших містах	9%		8%
Частка населення в містах
більше 1 млн чол.	36%	39%

У 1790 р. центр населеної території знаходився за 37 км на схід від Балтімора (штат Меріленд), і 3,9 млн жителів кра­їни були майже рівномірно розподілені між північчю й пів­днем. З того часу цей центр постійно зміщувався на захід і до 1990 р. досяг штату Міссурі. Іншою найважливішою тенден­цією внутрішньої міграції населення стало переселення афро­американців із півдня на індустріальну північ і тихоокеанське узбережжя, що почалося відразу після Першої світової війни. У 1910р. близько 89% афроамериканців проживали на пів­дні, а в 1990 р. — лише 52%. У середині XX ст. почалася зу­стрічна міграція білого населення на південь, так що після 1960 р. частка півдня в населенні США зросла. Спостерігався відтік населення також із району Великих рівнин. Динаміку регіонального, перерозподілу населення можна простежити з таких даних: у 1900 р. близько 28% американців проживали на північному сході, 35% — на середньому Заході, 32% — на пів­дні й 5% — на заході, а до 1997 р. ці показники змінилися відповідно на 19, 23, 35 і 22%.

5.3 Туристична характеристика народів країни

Етнічний склад населення США: білі американці 83,5%, афроамериканці 12,4%, вихідці з Азії 3,3%, американські індіан­ці 0,8%.

Білі англосаксонські протестанти. У XIX ст. почав фор­муватися американський етнос. Основною і найбільш значу­щою групою цього етносу є так звані «янкі» — нащадки пересєленцівпуритан. З району Нової Англії вони розсели­лися в західному напрямку через НьюЙорк, північні райони Огайо, Індіану, Іллінойс до Айови і Канзасу. Сильні общинні зв'язки, стійкі релігійні переконання й прагнення до одер­жання освіти висунули представників цієї громади на перші місця в бізнесі, культурі, політиці. Протягом тривалого часу представником цієї громади була Республіканська партія. Нащадки білих переселенців, сконцентровані на Півдні, так звані «діксі», за своїм способом життя залишалися переваж­но сільськими жителями. Вони розселилися на Захід від'Тен­нессі й Кентуккі до Арканзасу, Міссурі, Оклахоми і Техасу. їхній традиційний уклад зберігався до 20х років XIX сто­ліття. Представником їхніх інтересів виступала протягом певного часу Демократична партія.