Без байки світ цей був би гіршим… (стр. 4 )

Ведуча. Вагомий внесок у скарбницю світової байки вніс і український письменник Євген Павлович Гребінка (1812 – 1848). Він народився в сім'ї дрібного поміщика на хуторі Глибокий Яр поблизу Пирятина на Полтавщині.

Ведучий. Початкову освіту Гребінка здобув удома від приватних учителів, згодом учився в Ніжинській гімназії вищих наук. Тут почалася його літературна діяльність. Значний вплив на формування Гребінки як майбутнього письменника мала його активна участь у літературному житті гімназичної молоді.

Ведуча. Після закінчення гімназії та короткочасної служби в резервах 8-го Малоросійського козачого полку Гребінка повертається до рідного хутора на Полтавщині і періодично займається літературною працею. У цей час з'являються друком і його окремі байки.

Ведучий. У 1834році Гребінка переїжджає до Петербурга, де зав'язує широкі знайомства з літераторами й діячами російської культури. Саме на цей період припадає розквіт його творчості.

Ведуча. Найвизначніше місце в художньому доробку Гребінки українською мовою посідають байки. Славу йому як байкареві принесли «Малоросійські  приказки», що з'явились окремими виданнями у Петербурзі в 1834 і 1836 роках.

Ведучий. Байки Гребінки органічно пов'язані з народними приказками і прислів'ями, не випадково він називає свої твори «приказками», побудованими за принципом розгортання й конкретизації фольклорних прислів'їв. В окремих з байок поет творчо використав традиційні мотиви, опрацьовані ще античними авторами та їх багатьма послідовниками.

Ведуча. Мотиви творів І. Крилова своєрідно, на іншому життєвому матеріалі, іншими художніми засобами оброблені в таких байках Гребінки, як «Рибалка»(«Селяни і Ріка»), «Ведмежий суд» («Селянин і Вівця») та ін.

Ведучий. Крім традиційних персонажів, що уособлюють людські якості, у байці, як правило, є ще одна дійова особа – оповідач, тлумач смислу байки, її морального висновку.

Учень.

Євген Гребінка
ЛЕБІДЬ І ГУСИ

На ставі пишно Лебедь плив,
А Гуси сірії край його поринали.

«Хіба оцей біляк вас з глузду звів? –
Один Гусак загомонів, –
Чого ви, братці, так баньки повитріщали?
Ми попелясті всі, а він один між нас
Своє пиндючить пір'я біле!

Коли б ви тільки захотіли,
Щоб разом, стало бить, вся бесіда взялась,

Ми б панича сього якраз перемастили».
І завелась на ставі ґеркотня,
Гусине діло закипіло:
Таскають грязь і глей зо дна
Да мажуть Лебедя, щоб пір'я посіріло.
Обмазали кругом – і трохи галас стих;
А Лебедь плись на дно – і випурнув, як сніг.

Учениця.

Євген Гребінка
ВЕДМЕЖИЙ СУД

Лисичка подала у суд таку бумагу:

Що бачила вона, як попеластий Віл

На панській винниці пив, як мошенник, брагу,

Їв сіно, і овес, і сіль.

Суддею був Ведмідь, Вовки були підсудки.

Давай вони його по-своєму судить

Трохи не цілі сутки.

«Як можна гріх такий зробить!

Воно було б зовсім не диво,

Коли б він їв собі м'ясиво»,—

Ведмідь сердито став ревіть.

«А то він сіно їв!» — Вовки завили.

Віл щось почав був говорить,

Та судді річ його спочинку перебили,

Бо він ситенький був. І так опреділили

І приказали записать:

«Понеже Віл признався попеластий,

Що він їв сіно, сіль, овес і всякі сласті,

Так за такі гріхи його четвертувать

І м'ясо розідрать суддям на рівні часті,

Лисичці ж ратиці оддать».

Ведуча. В Україні найвищого розвитку байка здобула у творчості видатного поета, байкаря Леоніда Івановича Глібова (1827 – 1893), з ім’ям якого пов’язане остаточне ствердження реалістичної байки в українській літературі.

Ведучий. Глібов народився у селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині управителя поміщицьким маєтком. Початкову освіту він здобув удома. Під час навчання в Полтавській гімназії написав свій перший вірш.

Ведуча. Навчання в Ніжинському ліцеї Леонід Глібов закінчив уже знаним байкарем. Вихований на кращих зразках російської та української літератур, Глібов виступив не тільки талановитим продовжувачем байкарських традицій своїх попередників. Він був художником-новатором, який відкрив нову сторінку історії розвитку байки.

Ведучий. Незаперечні заслуги Глібова в розвитку поетики байки. Він сміливо розсунув її жанрові межі, урізноманітнив форми, вперше в українській літературі збагатив байку рисами пісні й балади, демонструючи широкі, невичерпні можливості цього найтрадиційнішого літературного жанру.

Учень.

Леонід Глібов

ЧИЖ ТА ГОЛУБ

Весною Чижик молоденький,

Такий співучий, проворненький,

В садочку все собі скакав

Та якось в западню попав;

Сердега в клітці рветься, б’ється…

А Голуб бачить і сміється:

– А що? Попавсь? От тобі й на!

Вже, певно, голова дурна…

Не бійсь, мене б не піддурили,

Хоч як би не хитрили,

Бо я не Чижик! Ні… оце! –

Аж гульк – і сам піймавсь в сільце.

Ото на себе не надійся,

Чужому лихові не смійся!

Учениця. 

Леонід Глібов

КОНИК-СТРИБУНЕЦЬ

У степу, в траві пахучій,

Коник, вдатний молодець,

І веселий, і співучий,

І проворний стрибунець,

Чи в пшениченьку, чи в жито,

Досхочу розкошував

І цілісінькеє літо,

Не вгаваючи, співав;

Розгулявся на всі боки,

Все байдуже, все дарма…

Коли гульк – аж в степ широкий

Суне злючая зима.

Коник плаче, коник мліє;

Кинувсь він до Мурав’я:

– Дядьку, он зима біліє!

От тепер же згину я!

Чуєш, ворон в лісі кряче,

Вітри буйнії гудуть?

Порятуй, порадь, земляче,

Як се лихо перебуть!

– Опізнився, небораче,–

Одказав земляк йому,–

Хто кохав життя ледаче –

Непереливки тому.

– Як на світі не радіти?

Все кругом тебе цвіте,–

Каже Коник, – пташки, квіти,

Любе літечко на те;

Скочиш на траву шовкову –

Все співав би і співав.

На таку веселу мову

Муравей йому сказав:

– Проспівав ти літо Боже, –

Вдача вже твоя така, –

А тепер танцюй, небоже,

На морозі гопака!

Ведуча. Наше знайомство з відомими байкарями світу було б неповним, якби ми не згадали про ще одного українського байкаря, котрий жив і творив у ХХ столітті. Годованець Микита Павлович (1893 – 1974) народився в с. Вікнина Тернівської волості Кам'янець-Подільської губернії (нині – Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській сім'ї. Закінчивши Степашанську вчительську школу, вчителював у церковнопарафіяльних школах на Поділлі. Після військової служби, повернувшись до рідних місць, спочатку вчителював по селах, а затим став працювати в редакціях газет.

Ведучий. Перша книжка оригінальних байок «Незаможник Клим» вийшла друком у 1927 році. Загалом на межі 20-х-30-х років він видав близько десятка невеличких обсягом книжечок.

Ведуча. 31 січня 1937 року Микиту Годованця було безпідставно заарештовано і вислано на Середню Колиму, де він пробув до 1947 року. Після реабілітації у 1957 році, оселившись у Кам'янці-Подільському, Микита Годованець віддається активній літературній роботі: пише оригінальні байки, здійснює переклади і переспіви, вивчає досвід української класичної, російської, і загалом європейської байки, подає практичну допомогу молодим байкарям, проводячи з ними в Кам'янці-Подільському творчі семінари.

Ведучий. Помітним внеском досвідченого митця в розвиток української байки стали його книги: «Байки» (1957), «Заяча математика» (1961), «Конвалія і Лопухи» (1966), «Талановита Тріска» (1967). Тривалий час Годованець трудився над художнім освоєнням байки античних часів, епохи Відродження, творчої спадщини видатних західноєвропейських майстрів цього жанру. Його праця увінчалася виданням книг «Ріка мудрості. Байки за Езопом» (1964), «Веселий педант»(1965), «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця» (1973).

Учень.

Микита Годованець

ДОБРИЙ ВОВК
Вовк розпустив по лісі славу,
Що душу має він і добру, і ласкаву;
Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,–
Велике, і мале, і біле, й чорне, –
Він жирного м'ясця поставить їм,
Усіх він ласкою обгорне... 
Слова прекрасних обіцянок – мед!
Ймучи Вовчазі віри,
Зійшлися звірі, 
Всяк ближче рветься стати наперед. 
Такий був хор завзятий та здоровий, 
Що спів його лунав на всі діброви; 
Підносили господаря на цілий світ 
За розум, обіцянки, за привіт... 
Та є всьому кінець: і доброму, і злому,–
Солодким славословленням кінець настав.
А що ж потому? 
Та про м'ясце ніхто у Вовка не спитав.
Боялись!
Тугіш стиснувши животи,
Заціпивши роти, 
Прийшлось додому йти... 
А добре наспівались!
* * *

Хористів я б хотів кийком оздоровить, 
Щоб їм довіку біль не вщух: 
Почують обіцянок жирний дух, –  
Готові й Вовка славословить, 
Роти роззявивши до вух.

Учениця. 

Езоп

ВОВК ТА ЯГНЯ

Голодний Вовк долиною гасав,

Виттям нестерпним вив, казивсь од злості:

Поїсти щось шукав –

Здохлятини чи хоч старої кості,

Аж глядь: не сподіваючись біди,

Ягня простує до води.

– Дивись! Так он хто чинить шкоду!

Ягня!

Без сорому, отак-от серед дня

Мізерія нікчемна каламутить воду?

– Ой, батечку! Скажи, яке в тім зло?

Води не нюхало я й не пило…

– А хто, згадав, в минулім літі

Мене ганьбив, як гіршого у світі?

Як здумаю – гнів горло перейма…

– Але мені й півроку ще нема,

Я ще мале…

– «Мале»? Мале, та язикате,

Нешанобливе, зле…

(Вовк підступає ближче до Ягняти.)

Ви всі святі, як прийде до біди,

А пальця в рот вам на клади!

Коли б могли, усіх би нас пожерли.

Недавно три вівці

Сімох вовків роздерли.

За вчинок їхній у яру

Тебе, як жабу, роздеру! –

Налякане, стає Ягнятко на колінця:

– Таж м'ясо не смачне!

Не їли зроду м'яса вівці.

Помилуйте мене!

– Мовчи уже, дурне!

Чи винне ти, чи ні,

Одначе мушу з’їсти, –

Не треба в очі лізти

Голодному мені…

Ніхто не знав, не відав,

Як смачно Вовк Ягнятком пообідав.

Переказ Микити Годованця.

Ведуча. Ось і завершилась наша коротка, але цікава та захоплююча подорож по численних шляхах розвитку світової байки.

Ведучий. Маємо надію, що кожен з присутніх не тільки дізнався щось нове про життя найвідоміших байкарів світу, а й почерпнув для себе мудрості зі скарбниці їхньої творчості.

Ведуча. Пам’ятайте про байку, яка вчить нас добру, справедливості, чемності, застерігає від злого.

Ведучий. Нехай ця мудрість допомагає вам долати перешкоди на життєвому шляху, спонукує ставати кращими.

Література.

1. Глібов Л. І. Байки. – Київ: Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1979.

2. Міляновська Н., Данилків І. Зарубіжна література. 6 клас. Посібник-хрестоматія. – Тернопіль: «Підручники @ посібники»,1999.

3. Клименко іжна література. Підручник для 6 класу. – Київ: «Навчальна книга», 2006.

4. Антична література: Хрестоматія. 5-9 кл. / Укл. М. Борецький. – Львів: «Світ», 1995.

5. Півнюк Надія. Зарубіжна література: Підручник для 6 класу загальноосвітніх навчальних закладів/Надія Півнюк, Олена Чепурко, Наталя Гребницька, – Київ: «Освіта», 2006.

5. Крылов . – Киев: «Веселка», 1984.

6. , Дмитренко їнська література. Підручник для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. – Київ: «Грамота», 2009.

7. Матеріали з Інтернету.

8. Хізова Ю. І., Усі українські письменники. – Харків: «ТОРСІНГ ПЛЮС», 2006.

9. Гулак-Артемовський . – Київ: «Дніпро», 1978.

10. Міляновська Н., Зарубіжна література. 6 клас. Посібник-хрестоматія. – Тернопіль: «Підручники @ посібники», 2001.

11. Прадійчук О. Л., «У світі байок дідуся Крилова». Урок зарубіжної літератури в 6 класі, 2008.