Без байки світ цей був би гіршим… (стр. 1 )

Загальноосвітня школа І-ІІІ ст. смт Люблинець

Ковельського району Волинської області

БЕЗ

БАЙКИ

СВІТ ЦЕЙ

БУВ БИ ГІРШИМ…

(ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД ІЗ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 6 КЛАСІ)

Підготувала: Прадійчук Олена Лук’янівна, вчитель світової літератури, російської мови та основ християнської етики

Грудень 2010 року

Тема. Без байки світ цей був би гіршим...

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість найвидатніших байкарів світу: Езопа, Федра, Жана де Лафонтена, , Ігнатія Красицького, І. А.Крилова, -Артемовського, Є. П.Гребінки, Л. І.Глібова, ; розвивати навички виразного читання прозових і віршованих творів; сприяти вихованню в школярів загальнолюдських цінностей, любові до художнього слова.

Епіграф: «Здається, байка просто бреше,

А справді – правду ясну чеше…».

Л. І. Глібов.

Обладнання: великий плакат з назвою заходу (у вигляді древнього манускрипту), з епіграфом (у вигляді гусячого пера); портрети найвідоміших байкарів світу, про творчість котрих розповідається на заході ; виставка творів цих байкарів; ілюстрації до їхніх байок (відомих художників і дитячі); вислови відомих людей про байку.

Зміст роботи.

Ведуча.

Наш світ – мінливий, нелегкий.

Властиво людям помилятись.

У всі часи, у всі віки

Потрібно мудрості навчатись.

Ведучий.

В життєвих труднощах земних,

У мить спокуси і вагання,

Не обійтися без байок,

Без їх порад та їх повчання.

Ведуча. Сьогодні ми продовжимо знайомство з найвідомішими представниками світової літератури, творчість яких тісно пов’язана з жанром байки.

Засновником жанру байки вважають легендарного давньогрецького поета Езопа, який, за переказами, жив у VI ст. до нашої ери. Вперше згадує поета історик Геродот. Він повідомляє, що Езоп був рабом Ксанфа на острові Самос, писав і виголошував байки і промови, загинув у місті Дельфи. Згодом про Езопа склали багато легенд.

Ведучий. У них розповідається, що легендарний Езоп був не лише рабом – доля наділила його й потворною зовнішністю: мав непривабливе обличчя, непропорційні частини тіла, короткі руки і горб на спині. До того ж, кульгав та був німим, але богиня Ісіда, за його добре серце, подарувала рабові чудовий голос і наділила мистецьким даром.

Ведуча. Волею долі Езоп стає рабом філософа й учителя Ксанфа, який значно поступався мудрістю Езопові. Дотепний і розумний раб почав дратувати свого господаря. Одного разу розлючений Ксанф наказав зв'язати раба і тримати під вартою, але так і не зміг обійтися без його мудрих порад. І коли Езоп вкотре допоміг господареві, Ксанф із вдячністю відпустив розумного раба на волю.

Ведучий. Багато років жив Езоп на Самосі вільною й шанованою людиною, а потім вирішив побачити світ і вирушив у мандри грецькими містами. Усюди він проводив бесіди в училищах і, нарешті, потрапив у Дельфи. У своїх промовах Езоп звинувачував дельфійських жерців у тому, що вони не сіють і не жнуть, а живуть із пожертв. Невдоволені священнослужителі вирішили жорстоко помститися Езопові: вони заховали в його речах золоту чашу з храму, а потім звинуватили в крадіжці й засудили до страти, поставивши на скелі над прірвою.

Ведуча. Езоп звернувся до дельфійців із проханням дозволити прочитати хоча б одну байку. І коли завершив оповідь, сам кинувся зі скелі в море.

Так обірвалося життя всесвітньо відомого байкаря Езопа. Він залишив нащадкам безцінний скарб – свої чудові байки – і надихнув численних шанувальників його таланту на створення легенд про життя уславленого грека.

Ведучий. Перші збірки Езопових байок було видано для потреб освіти. Саме на його байках, перекладених латиною, вчилися учні в школах середньовічної Європи. До наших часів збереглося близько трьохсот байок Езопа.

Ведуча. На безсмертні сюжети езопівських прозових байок у свій час писали і римлянин Федр, і грек Бабрій, і француз Лафонтен, і поляк Красицький. Не залишилися осторонь і українські байкарі, про яких ви дізнаєтесь згодом.

Учень.

Езоп

ХЛІБОРОБОВІ ДІТИ

Хліборобові діти між собою не мирилися. Він їх часто вмовляв, але слова не допомагали. Тоді Хлібороб вирішив вплинути на них ділом і сказав їм принести в’язку різок. Коли вони виконали те, що він їм загадав, батько дав їм в’язку і наказав зламати її. Але діти хоч як силкувалися, не змогли цього зробити. Тоді батько розв’язав в’язку і дав кожному по різці. Коли вони легко переламали їх, батько промовив: «Отак і ви, діти, якщо будете дружні, вас не подолають вороги, коли ж житимете в незгоді, вас легко переможуть».

Байка доводить, що коли згода між людьми – їх важко перемогти, коли незгода – легко.

Переклад Юрія Мушака.

Учениця. 

Езоп

КРУК І ЛИСИЦЯ

Крук украв кусок м’яса і сів на якесь дерево. Побачила це Лисиця й захотіла відібрати м'ясо. Вона стала перед Круком і почала вихваляти його велич і красу, кажучи, що йому найбільше з усіх годилося б царювати над птахами, і це сталося б напевно, коли б він мав голос. Крук хотів похвалитися, що в нього є голос, закрякав і випустив м'ясо. Лисиця підбігла, вхопила м'ясо і сказала: «О Круче, коли б ти мав також розум, тоді більше не бракувало б нічого, щоб стати царем».

Ця байка стосується нерозумної людини.

Переклад Юрія Мушака.

Ведуча. Справу великого Езопа через кілька століть продовжив давньоримський байкар Федр ( бл. 15 р. до н. е. - бл. 70 р. н. е.), котрий за походженням був греком з Македонії. Ще змалку він потрапляє в рабство. В Римі майбутній байкар виростає і здобуває освіту. Згодом його за певні заслуги імператор Август відпускає на волю.

Ведучий. Починаючи з 20-х років І ст. н.е. Федр випускає п'ять збірників «Езопових байок», всі вони написані віршем. Як самостійний жанр байка до того часу не була представлена в римській літературі, хоча письменники (особливо сатирики) іноді вводили традиційні сюжети байок у свої твори. Грецькі байки на той час були відомі як «езопові». Федр «одягає» їх у латинські вірші, спершу обмежуючись запозиченими сюжетами, а згодом перейшовши і до оригінальної творчості. Байка, вважає Федр, створена рабами, які не насмілювались вільно висловлювати свої почуття і знайшли для них інакомовну форму жартівливої видумки. Елемент соціальної сатири особливо помітний у перших двох збірниках, у яких переважає традиційний тип байки про тварин.

Ведуча. Федр хвалить себе за «стислість», розповідь його позбавлена другорядних деталей і супроводжується тільки небагатослівними поясненнями морально-психологічного плану. Мова байок Федра проста і чиста.

Ведучий. Слава, на яку Федр чекав, прийшла пізно. Його творчість стала широко відомою лише з кінця XVI ст. Багато байок були використані Лафонтеном, Лессінгом, Красицьким, Криловим. В Україні до сюжетів і тем Федрових байок зверталися Сковорода, Боровиковський, Гулак-Артемовський, Гребінка, Глібов. Перше повне видання українською мовою спадщини класика античної та світової байки Федра, здійснене Володимиром Литвиновим, побачило світ у 1986 році.

Учень.

Федр

ВОВК І ЯГНЯ

Ягня і Вовк до річки підійшли колись

Напитися води. Вовк, звісно, вище став,

Ягня за течією нижче. А проте

Знайшов до сварки душогубець зачіпку.

«Ти що, – озвався,– каламутиш воду тут,

Де я звик пити?». Злякане Ягня на те:

«Цього не може бути, бо вода тече

Від тебе, Вовче, у моєму напрямку!».

Слова правдиві Сірого розсердили:

«А хто ж півроку тому ображав мене?».

Ягня: «Тоді я ще й не народилося!».

«Не ти – твій батько, отже, досолив мені!» –

Нарешті мовив Вовк і розідрав Ягня.

Написано цю байку про людей, які

Облудою невинних прагнуть знищити.

Переклад Володимира Литвинова.

Учениця. 

Федр

ВІВЦЯ, ПЕС ТА ВОВК

Брехливому покари не уникнути.

Пес у вівці хлібину вимагав, яку

Вона у нього позичала буцімто.

А волоцюга Вовк як свідок присягавсь,

Що брали не одну, а цілих десять штук.

Вівця, брехливим свідком звинувачена,

Вини не визнала. А через кілька днів

Вона, побачивши у пастці Сірого,

Сказала: «За брехню його покарано!».

Переклад Володимира Литвинова.

Ведуча. Одним з найславетніших байкарів світу є французький письменник Жан де Лафонтен (1621 – 1685). Використавши вже відомі в літературі сюжети різних авторів, він вдихнув у них нове життя. Всесвітню славу йому принесли перші шість збірок байок під назвою «Байки Езопа, переказані віршами паном де Лафонтеном» (згодом вийшло у світ ще шість).

Ведучий. У передмові до цього видання поет висловлює захоплення спадщиною легендарного елліна: «Читання його байок непомітно сіє в душу насіння доброчинності...». Вже було сказано, що вперше у віршовану форму байку зодягнув давньоримський байкар Федр. Продовжуючи цю традицію, Лафонтен створив нові байки, які яскраво відображають правдиву картину тогочасного французького життя.

Ведуча. У персонажах його байок читачі легко впізнавали найрізноманітніших представників суспільства – селян і придворних, суддів і лікарів, і навіть самого правителя країни Людовика XIV. Останній завжди постає у вигляді лева, який очолює тваринне царство. Леву, як і реальному королю, властиві пихатість, жорстокість до своїх підлеглих, брехливість і лицемірство. Його оточують Вовки, Ведмеді, Лиси, які багато чим нагадують придворних. Вони всіляко догоджають правителю, зазвичай виявляючи при цьому хитрість і користолюбство.

Ведучий. Висміюючи вади панівної верхівки, Лафонтен оспівує чесноти простого люду: розум, кмітливість, безкорисливу дружбу. Байкар так яскраво і досконало описує різноманітні життєві сценки, що мораль байки більшою мірою витікає з самих ситуацій, аніж із прямого повчання. Лафонтенові байки продовжують жити і до сьогодні. І давно вже стали відомими далеко за межами батьківщини автора.

Учень.

Жан де Лафонтен

ЗАЧУМЛЕНІ ЗВІРІ

Небесна кара, що її за гріх