Тема № 6. Політичні партії і громадсько-політичні рухи. Політичні еліти (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ внутрішніх справ

Кафедра філософії права та юридичної логіки

ЛЕКЦІЯ

з політології

ТЕМА № 6. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ І ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНІ РУХИ. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ

Для здобувачів вищої освіти навчально-наукових інститутів та факультетів НАВС

Київ 2015

Вид лекції: інформаційна (тематична)

Дидактичні цілі:

1. Навчальні: ознайомити навчанців з типологією політичних партій і громадських рухів.

2. Розвиваючі: підвищити рівень політичної культури.

3. Виховні: сприяти формуванню свідомої громадянської позиції.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: логіка, етика та естетика, філософія, історія держави і права зарубіжних країн, теорія держави та права, соціологія, адміністративне право, конституційне право, міжнародне право.

Забезпечувані дисципліни: актуальні проблеми теорії держави та права, філософія права, філософські проблеми управління.

Навчально-методичне забезпечення лекції: навчальні та навчально-методичні видання з дисципліни «Політологія».

Наочність: малюнки та схеми, мультимедійні презентації.

Технічні засоби навчання: мультимедійний проектор, ПК, мультимедійний підручник з політології.

План ЛЕКЦІЇ:

1.  Поняття політичної партії, їх функції та типологізація.

2.  Типи партійних систем сучасності та особливості їх функціонування.

3.  Сутність і види громадських організацій та рухів, їх функції.

4.  Поняття та види лідерства. Основні концепції політичного лідерства.

5.  Види еліт. Політичні еліти і системи їх формування.

Рекомендована література:

1.  Бойко ітичне маніпулювання: навч. посіб. / Олександр Дмитрович Бойко. ‑ К.: Академвидав, 2010. – 432 с. ‑ (Серія "Альма-матер").

2.  Моніторинг виборчого процесу як сприяння розвитку демократії // Політ. менеджмент. – 2009. – № 1. – С. 79-86.

3.  Висоцький ітична влада в Україні: проблеми легітимації та модернізації [Текст] : [монографія] / . - Д. : Інновація, 2012. - 130 с.

4.  Горбач ітологія [Текст] : навч. посіб. / Олександр Горбач, Руслан Демчишак ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - 2-ге вид., допов. та переробл. - Л. : Вид-во Львів. політехніки, 2013. - 257 с.

5.  Коротков ітична еліта України: становлення та розвиток у виборчому процесі [Текст] : монографія / - Х. : Вид. ХНЕУ, 2012. - 207 с.

6.  Кравчук ітологія [Текст] : семінар / , . - Вид. 2-ге, допов. - Т. : Навчальна книга - Богдан, 2012. - 207 с.

7.  Пиріг їна та європейська політика. Самостійна робота студентів [Текст]: навч. посіб. / іг. - Київ: ПрАТ "Вищий навчальний заклад "Київська гуманітарна академія", 2014. - 60 с.

8.  Політична наука. Методи досліджень [Текст] : підручник / [ієлян та ін.] ; за ред. д-ра філос. наук, проф. ієляна. - К. : Академія, 2012. - 317с.

9.  Політологія [Текст] : підручник / [ін та ін.] ; за ред. проф. іна ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Х. : Право, 2013. - 414 с.

10.  Політологія [Текст] : навч. посіб. для вищ. навч. закл. : у 2 ч. / за заг. ред. ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС, 2009 - 2013.Ч. 2 / [ та ін.]. - 2013. - 187 с.

11.  Політологія: Тематичний словник основних категорій та понять / Гвоздік О. І., Андреєв О. О., , І., , – К. : НАВС, 2012. – 47 с. – Бібліогр. : с. 44-47.

12.  Правова політика України: концептуальні засади та механізми формування [Текст] : зб. мат-лів наук.-практ. конф. - К. : [б. в.], 2013. - 160 с.

13.  І. Політологія. Термінологічний словник [Текст] : [навч. посіб.] / Ткач Олег Іванович, Костів Петро Річард ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Ун-т "Україна", 2012. - 196 с.

14.  Философия политики и права [Текст]: [сборник научных работ] / Московский гос. ун-т им. , Философский фак., Каф. философии политики и права ; [под общ. ред. ]. - Москва: Изд. , 2010-. - 21 см. Вып. 4: Государство и гражданское общество [Текст] / [под общ. ред. ]. - 2014. - 248 с.

Вступ

У вступній частині відзначимо, що партії, партійні системи, політичні еліти та лідери, які розглядаються в цій темі, перебувають у взаємному зв’язку. Партії та партійні системи виникли не одразу, партії сучасного типу пройшли певну еволюцію становлення та розвитку. Слід звернути увагу на те, що залежно від політичного режиму в кожній країні формується відповідна партійна система, яка характеризується певним типом. Найбільш поширена типологія партійних систем ґрунтується на кількісному критерії – числі партій, які реально борються за владу або здійснюють на неї вплив. Розкриваючи питання теми, ми з'ясуємо, які критерії є для класифікації громадських організацій.

Опрацьовуючи цей матеріал, важливо розуміти, що необхідним елементом функціонування суспільства є активна меншість, яка здійснює в державі владу на основі гегемонії, приймає в рамках політичної системи головні рішення, віддає накази і контролює їх виконання. Важливо не просто розглянути критерії належності до еліти, але і сформувати уявлення про механізм формування, основні фактори і передумови виникнення еліт, систему відбору до політичної еліти, яка ґрунтується на таких її характеристиках, як широта соціальної бази, коло особистостей тощо. Очевидно, що політичне лідерство є різновидом соціального лідерства. У лекції ми окреслимо взаємозв’язок між лідерами та політичними елітами, окремо виділивши значення політичного лідера для розвитку політичної еліти в нашій державі. Після ознайомлення з темою слід вміти визначати основні риси політичної еліти України та характеризувати специфіку її впливу на політичне та економічне життя держави. При цьому особливу увагу зверніть на протиріччя, які існують між правлячими елітами України, та не сприяють консолідації українського суспільства, стримують його демократизацію та соціально-політичний розвиток. Важливо зрозуміти, яким чином впливають особистості політичних лідерів на взаємодію політичних еліт в Україні.

1. Поняття політичної партії, їх функції та типологізація.

У перекладі з латинської слово "партія" означає "осередок", "частина". У визначенні суті цього слова досі точаться дискусії між різними політологічними школами, й існує багато визначень цього поняття. Це пояснюється складністю самого явища – політична партія, а також різним розумінням призначення та функцій політичної партії. У цілому ж вони зводяться до такого визначення партії:

·  група, об'єднана єдиними ідеологічними цінностями, що створюються для проведення виборчих кампаній;

·  передовий загін класу, що представляє їхні інтереси;

·  вираз політичного конфлікту в суспільстві та засіб розв'язання зумовлених ним конкретних проблем;

·  специфічний вид політичної організації.

Політологічні енциклопедичні видання визначають політичну партію як "добровільне об'єднання людей, котрі прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів; організована певним чином частина якоїсь соціальної верстви, класу, покликана висловлювати і захищати інтереси цієї спільності, домагатися їх дотримання і виконання, бути її політичним "голосом", "уособленням" окремих групових інтересів". Перші політичні партії, відомі в історії, виникли в Стародавній Греції. Це були нечисленні та обмежені за складом групи. Політичні партії існували і в середні віки. Справжня історія політичних партій починається з часів Великої французької революції наприкінці XVIII ст.

У дослідженні історії політичних партій багато дослідників погоджується з М. Вебером і виділяють такі три етапи: партії як аристократичні групи політичної еліти; партії як політичні клуби, що намагаються заохочувати до активної політичної діяльності впливових людей; сучасні масові партії. Першою масовою партією було Ліберальне товариство реєстрації виборців в Англії, засноване 1861 р. У науковій літературі відзначається, що в дійсності всі три етапи пройшли тільки дві англійські партії: лібералів (віги) і консерваторів (торі). Більшість сучасних партій оформилася у вигляді масових партій.

У США партії починають формуватись у 30-х роках XIX ст. при президенті Джонсоні, у Франції та інших європейських країнах – у період революції 1848 р. В Росії та Україні – у 90-х роках XIX ст.

У наш час стає все більш очевидною суперечлива сутність політичної партії як явища політичного життя суспільства. У природі всякої партії існує вада, яку виявив і описав німецький соціолог Р. Міхельс (1876–1939 рр.). Будучи створеними як засіб досягнення соціально-групової мети, партії самі невдовзі стають метою самих себе, починають дбати переважно про власний добробут і успіх.

У структурному плані у партії можна виділити три рівні:

перший – прихильники партії, які систематично голосують за неї на виборах;

другий – сама офіційна партійна організація. Майже всі сучасні політичні партії мають партійний апарат, що складається з групи людей, які професійно вирішують організаційні питання політичної діяльності партії;

третій – це партія в системі володарювання, яка складається з посадових осіб у державному апараті, що обіймають свої посади через належність до певної партії. До них належать: президенти, губернатори, члени парламенту, законодавчих органів тощо. Безумовно, така ієрархія має свою національну специфіку. Наприклад, у консервативній партії Великої Британії парламентська фракція в організаційному плані складає самостійний структурний елемент – парламентську консервативну партію. Лідер парламентської фракції є водночас лідером партії у загальнонаціональному масштабі. По суті, центральні органи партії – виконавчий комітет, центральне бюро являють собою дорадчий орган при лідері.