Латинська Америка (стр. 4 )

Література країн Латинської Америки

У Латинській Америці більше 25 незалежних держав, і в кожній з них є своя література, свої письменники і поети, які відобразили образ рідної землі, життя народу, його боротьбу за свободу.

Література Латинської Америки нині є складним комплексом національних літератур більш ніж двох десятків країн, що говорять на романських мовах. 

Своєрідність національної літератури кожної з латиноамериканських країн надзвичайно велика, в той же час є немало загальних закономірностей в становленні і розвитку усієї латиноамериканської літератури, пов'язаних із спільністю історичних доль континенту. 

Глибока духовна криза європейської культури на рубежі століть змусила багатьох письменників звернутися до країн "третього світу" в пошуках нових цінностей. Латиноамериканські письменники, які жили в Європі, ввібрали і широко розповсюдили ці тенденції, які багато в чому визначили характер їхньої творчості після повернення на батьківщину і розвиток нових літературних напрямків в Латинській Америці. В 1945 році чилійська поетеса Габріела Містраль - перша з латиноамериканських літераторів отримала Нобелівську премію. Найвідомішим чилійським поетом став П. Неруда. У середині 1930-х років заявив про себе видатний мексиканський поет 20 ст. О. Пас. Одним із зачинателів і найбільшим представником течії ультраїстів, що бачили в поезії набір помітних метафор, був . На Антильських островах пуерторіканець Л. Палес Матос і кубинець Н. Гільен стали на чолі негризма - загальноконтинентальної літературної течії, покликаної виявити і затвердити афроамериканский пласт латиноамериканської культури. На авангардистській основі формувалася творчість одного з найбільш самобутніх латиноамериканських поетів ХХ ст. - перуанця С. Вальєхо.

У другій половині 20 століття латиноамериканська література пред'явила неймовірне багатство і різноманітність художньої прози. У своїх оповіданнях та романах аргентинець Х. Кортасара досліджував межі реальності й фантазії. Рульфо, один з найбільших письменників цього покоління, у збірці оповідань «Рівнина у вогні» і повісті «Педро Парамо» розкрив глибокий міфологічний субстрат, що визначає сучасну дійсність. Дослідженню національного характеру присвятив свої твори всесвітньо відомий мексиканський романіст К. Фуентес. На Кубі Х. Лесама Ліма відтворив процес художньої творчості в романі «Рай». Але самим "магічним" з латиноамериканських письменників по праву вважається автор знаменитого роману «Сто років самотності» колумбієць Г. Гарсія Маркес, лауреат Нобелівської премії 1982 року. Сучасну художню прозу Бразилії представляють Ж. Амаду, творець безлічі регіональних романів, відзначених глибоким почуттям причетності соціальним проблемам; Е. Верісіму та найбільший бразильський письменник ХХ ст. Ж. Роза. З інших бразильських романістів слід згадати Ракел ді Кейрош, Кларіс Ліспектор, М. Соуза і Нелідов Піньон.

Горизонты реализма : Чилийская литература ХХ века / Ф. Алегриа ; пер. с исп. – М.: Прогресс, 1974. – 304 с.

Анненков жизни : роман : [о П. Неруде] / Ю. Анненков. – М.: Дет. лит., 1978. – 271 с.

Борхес // Усі зарубіжні письменники. – Х., 2005. – С. 333-341.

Гильен – публицист / Л. Бурмистрова // Перелистывая страницы : мемуары / Н. Гильен. – М., 1985. – С. 5-11.

Габріель Гарсія Маркес // Всесвітня література. – 2012. - № 3. – С. 46-53.

Давыдова во имя надежды : [Жоржи Амаду] / // Библиография. – 2002. - № 5. – С. 113-118.

След забытого царства : [об аргентинском писателе Хулио Кортасаре] / Б. Дубин // Иностранная литература. – 2001. - № 6. – С. 173-176.

Жоржи Амаду «Источник вдохновения – жизнь народа» // «С моей точки зрения : Советские и зарубежные писатели : Диалоги. – М., 1987. – С. 266-271.

Жоржи Амаду : Национальное, но не традиционное // Человек мифотворящий / И. Тертерян. – М., 1988. – С. 357-377.

Габріель Гарсіа Маркес та його «Сто років самотності» / Д. Затонський // Гарсіа Сто років самотності : роман, повісті, оповідання / Г. Гарсіа Маркес ; пер. з ісп. – К., 2004. – С. 5-19.

Земсков Гарсиа Маркес : очерк творчества / . – М.: Худож. лит., 1986. – 224 с.

Ільницька Г. Християнська традиція в контексті філософсько-релігійних шукань Хорхе Луїса Борхеса / Г. Ільницька // Слово і час. – 2005. - № 5. – С. 40-48.

Новый горизонт «алхимика» : [Пауло Коэльо] / Н. Кочеткова // День. – 2007. – 29 авг. – С. 7.

Кутейщикова латиноамериканский роман. 50-70-е годы : лит.-крит. статьи / . – 2-е изд., доп. – М.: Сов. писатель, 1983. – 424 с.

Литература стран Латинской Америки // История зарубежной литературы (1945-1980). – М., 1989. – С. 291-334.

Маркес // Усі зарубіжні письменники. – Х., 2005. – С. 328-333.

Между мифом и реальностью : [об уроках латиноамериканской литературы] // Парадоксы новизны : О лит. развитии ХIX-XX веков / М. Эпштейн. – М., 1988. – С. 251-276.

Мы слышим тебя, Пабло Неруда // Поле притяжения : проза о поэзии. – М., 1984. – С. 353-357.

Біографічні літературні довідки : Амаду Жоржі, Астуріас Мігель Анхел, Кортасар Хуліо / // Всесвітня література та культура. – 2005. - № 9. – С. 36-38.

Оржицький І. «Возвеличу малих отих рабів німих!» : [перуанський письменник Хосе Марія Аргедас] / І. Оржицький // Всесвіт. – 2011. - № 11-12. – С. 192-199.

Оржицький І. Сесар Вальєхо : національна тотожність перуанського поетичного авангарду / І. Оржицький // Слово і час. – 2011. - № 7. – С. 63-70.

Пабло Неруда // Все – даже свою жизнь. – М., 1987. – С. 170-190.

Пабло Неруда – корреспондент АПН. – М. ; Изд-во АПН, 1989. – 104 с.

Поет Хосе Марті // Літературознавство. Критика у 2 – х томах / Д. Павличко. – К., 2007 . – Т. 2. - С. 217-237.

Магічний світ Хуліо Кортасара / Ю. Покальчук // Гра в класи : роман / Х. Кортасар. – Х., 2008 . – С. 3-22.

Світська латиномовна література // Література середньовіччя : посібник для вчителя / . – Х., 2003 . – С. 41-45.

Симонов Неруде / // Сегодня и давно. – М., 1978 . – С. 213-218.

Скобельская в зеркальном лабиринте Борхеса / // Всесвітня література та культура. – 2005 . - № 9 . – С. 7-12.

Неруда / В. Тейтельбойм ; пер. с исп. . – М. : Прогресс, 1988 . – 676 с. : ил. – ( Мемуары и биографии).

Великий поэт и борец за свободу и мир / Н. Тихонов // Венок Неруде. – М., 1974 . – С. 7-18.

Форсюк імія життя Пауло Коельо : [постмодернізм в 11 класі. П. Коельо «Алхімік»] / // Зарубіжна література в школі. – 2007 . - № 19 , жовт. – С. 10-16.

Хроникер эпохи Карлос Фуэнтес // Зверев на острие иглы: Из художественно опыта ХХ века. – М., 1989. – С. 354-369.

Секрет популярності Пауло Коельо / А. Шестак // Всесвіт. – 2004 . - № 5-6 . – С. 165-169.

Слово Неруды / О. Ющенко // Слово к друзьям. – М., 1981 . – С. 46-47.

Янковський Неруда. Життя і творчість. – К. : Дніпро, 1975 . – 157 с.

Культура і традиції країн Латинської Америки

Майя

Стародавні народи Америки розвивалися майже в повній ізоляції від решти світу. Однак вони створили цивілізації з величезними містами й добилися видатних успіхів у мистецтві і науці.

Культура майя з'являється на сцені давньої Америки, задовго до початку нашої ери. Пізніше вона еволюціонувала цілком самостійно. Майя, живучи практично в кам'яному столітті, створили точний сонячний календар, складну ієрогліфічну писемність, використовували поняття нуля раніше арабів і індусів, досягли вражаючої досконалості в архітектурі, скульптурі, живописі та виробництві кераміки. Майя створили міста, побудовані тільки за допомогою мускульної сили. Головним феноменом майя є те, що релігія досягла у них більшого розвитку, ніж економіка. Релігія поступово проникала в усі сфери життя суспільства, а її хранителі, жерці, зосередили у своїх руках всю повноту влади.

Однією з найважливіших наукових проблем є письмо майя. Розшифровувати його намагалися сотні європейських і американських дослідників. І довгий час безрезультатно. Початок інтенсивного вивчення письма майя тісно пов'язаний з ім'ям Юрія Кнорозова, який приходить до висновку, що ієрогліфічне письмо майя істотно не відрізняється від ієрогліфічної писемності Старого Світу У ньому вживалися фонетичні знаки (алфавітні і складові), ідеографічні (цілі слова) і ключові. Всього виявлено близько 300 знаків. До наших днів дійшли чотири рукописи майя й велика кількість рукописів на каменях-стінах, алтарях, сходинках тощо.

Літературна творчість майя в художній формі відображала найважливіші риси їхнього життя. До літературних пам’яток майя належать пророча книга «Чілам-Балам», сакральний епос «Пополь-Вух», драма «Равіналь-ачі» тощо.

Найрозвинутішими галузями культури майя були архітектура та образотворче мистецтво. Споруди будували через певні проміжки часу й кожна з них набувала не лише функції житла або храму, але й календаря. Скульптура майї також відрізнялася багатоманітністю. Слід згадати кам’яні зооморфи в Кирігуа та Копані. Це величезні валуни, яким надано форми міфологічних істот. Цей народ володів геніальними творчими здібностями, елементи яких досі використовують сучасні архітектори. Сучасні майя – це малочисельні індіанці-землероби, які зберігають свою традиційну культуру. У сучасних майя збереглося ремесло, однак дохристиянські культи і вірування тісно переплелися з католицизмом: культ гір, печер, колодязів, хреста, аграрна і поминальна обрядовості, шаманство, чаклунство, знахарство. У ритуалах використовується древній календар майя. Збереглися міфологія, пісні, легенди, казки, танці. Мова майя існувала до заборони її церквою в XVI ст.

До наших днів збереглися піраміди майя. Ця стародавня цивілізація до сьогодні зберігає свої секрети, а також привертає туристів своїми прекрасними і незабутніми спорудами та скарбами.

Гибель цивилизации майя / А. Бондарев // Корреспондент. – 2012. - № 48, декабрь. – С. 54-56.