Латинська Америка (стр. 1 )

ДЕПАРТАМЕНТ КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Латинська Америка

Рекомендаційний список літератури

із циклу «Країни і народи»

Вип. ХІ

Харків -2012

ББК 91.9:66.3(7 Америка)

Л-27

Латинська Америка : рек. список літератури із циклу «Країни і народи». – Вип. ХІ / [укладачі : , Є. А. Шевченко ; відпов. за випуск ] ; ОКЗ «Харківська обл. б-ка для юнацтва». – Харків : [б. в.], 2012. – 27 с.

Країни Латинської Америки, мабуть, тільки в політичному сенсі можна об'єднати, адже кожна країна тут не схожа на іншу. Кожна з них сповнена контрастів, дивовижна своєю історією, приваблює незайманою природою.
Якою б ви не уявляли собі Латинську Америку, найімовірніше, ви зверните увагу на разюче змішання культур і людей. Расове злиття (амерінди, африканці, європейці та ін.) проявляється в музиці, живописі, архітектурі, рукодільному мистецтві, їжі, релігії та мові. Латинська Америка багата найбільш таємничими та маловивченими місцями на Землі, велична своєю архітектурою.

Перегорнувши сторінки книг та періодичних видань, які представлені у ХІ випуску рекомендаційного списку «Країни і народи» читач відкриє для себе природні чудеса, людей, історію Латинської Америки, відчує смак Карнавалу в пульсуючому Ріо-де-Жанейро.

Укладачі : , Є. А. Шевченко

Відповідальний за випуск :

ОКЗ «Харківська обласна бібліотека для юнацтва», 2012

Загальна частина

Латинська Америка - регіон, розташований на території двох континентів - Південної Америки та Північної Америки. На території регіону розташовано 33 держави і 13 колоній та залежних територій загальною площею 21 млн. кв. км, що складає більше 15 % суходолу земної кулі. Населення становить більш ніж півмільярда чоловік (173-мільйонна Бразилія посідає 5 місце в світі за його чисельністю). Завдяки багатству різноманітних ресурсів Латинську Америку називають «коморою світу». Корінні жителі створили тут самобутні держави, які в XVI ст. були знищені європейськими завойовниками. Нова і новітня історія створювалися за участю переселенців з Іспанії, Португалії та інших європейських країн. Протягом історії регіон називався по-різному - Ібероамерика, Індоамерика, Іспанська Америка. Сучасна назва - Латинська Америка - закріпилася у 30-ті роки XX ст. Це пояснюється тим, що населення континенту говорить переважно іспанською або португальською мовами, що належать до групи латинських мов.

Регіон поділяється на Середню Америку, що складається з Мексики, Центральної Америки та Вест-Індії, і Південну Америку, яка займає територію однойменного материка. Цей регіон являє собою суміш романських культур з індіанськими та африканськими, що значно відрізняє його від європейських культур романського походження.

Америка // Сто великих чудес природы. – М., 2000. – С. 315-396.

Америка // Универсальная энциклопедия для юношества. Страны и народы / сост. . – М., 2000. – С. 518-606.

Латинская Америка // Лучшие рефераты по географии. – Ростов-на-Дону, 2001. – С. 157-162.

Країни Латинської Америки // Економічна і соціальна географія світу : підручник для 10 кл. – К., 1999. – С. 260-268.

По великих містах Південної Америки // Географія : світи, регіони, концепти. – К., 2004. – С. 365-386.

Северная и Центральная Америка. Южная Америка // Все столицы мира : энциклопедический справочник. – М., 2005. – С. 465-561.

Многоликая Мексика / Р. Тучнин. – М.: Дет. литература, 1988. – 160 с.

Бразилия и бразильцы / И. Фесуненко. – М., Мысль, 1976. – 176 с.

Центральна Америка. Південна Америка // Географія : світи, регіони, концепти. – К., 2004. – С. 331-389.

Історія країн Латинської Америки

Те, що сьогодні називається Латинською Америкою, явище історично порівняно молоде. Дата її зародження — 1492 рік, коли в ході великих географічних відкриттів на землю Америки вперше ступили європейці, поява яких поклала початок формуванню нових етнічних груп, що виникли в результаті змішування культур. Це було не відкриття й навіть не зустріч, а зіткнення трьох не схожих один з одним світів.

Корінними предками сучасних латиноамериканців передусім слід вважати індіанців. Крім того, попередниками тих, хто живе там сьогодні, стали європейці й африканці. Європейці прибули як завойовники й колонізатори, африканців же завезли туди, де, як правило, не лишилось індіанців, котрі були знищені загарбниками або втекли від гноблення.

З початком завоювання Америки панівне становище в суспільстві займала меншість, яка склалася виключно з європейців та їхніх нащадків, народжених в Америці. Їх називали креолами. Численні метисні варіанти європейців і креолів з індіанками та негритянками опинялись у нерівноправному, пригнобленому становищі. Нові расово-етнічні утворення — метис, самбо, мулат — здобули назву "схрещених" і безліч зневажливих прізвиськ, що відображали складну етносоціальну ситуацію в Латинській Америці в колоніальний період.

Перші кроки освоєння виявилися не зовсім вдалими. Завойовники (іспанці) страждали від незвичного клімату та їжі, вмирали від місцевих хвороб. Тому першим враженням від зіткнення з Новим Світом стало загальне розчарування.

Нова хвиля інтересу іспанців до Америки була пов´язана з відкриттям і завоюванням міст-держав майя та держави ацтеків у 1519—1521 роках.

Колоніальний період, який охоплює для іспаномовних країн Південної Америки й Бразилії три століття, а для Ґайяни, Французької Гвіани й Сурінаму — навіть п´ять століть, посідає особливе місце в етнічній історії латиноамериканських країн. У цей час у Новому Світі склалися три основні расові й культурні групи, з яких утворилися пізніше нації цього регіону. Саме тоді була закладена основа расових і етнічних компонентів майбутніх націй і визначився тип їхніх взаємовідносин.

Нестабільний стан латиноамериканського суспільства, своєрідна політична культура, помножена на значну кількість заплутаних соціально-економічних проблем, породили високу нестійкість політичних систем країн Латинської Америки, часті державні перевороти, повстання, революції зумовлювали велику роль насильства та нелегітимних засобів ведення політичної боротьби.

Країни Латинської Америки у повоєнний період розвивалися нерівномірно.

Після Другої світової війни позиції європейських країн у цьому регіоні послабшали, а США – посилилися. У сфері економіки ці країни перетворилися з переважно аграрних на індустріально-аграрні, їх внутрішній національний продукт за 25 років (1950-1975 рр.) зріс учетверо. Найвищі темпи зростання економіки спостерігалися в Бразилії, Аргентині, Мексиці.

У 1959 році на Кубі було встановлено прорадянський соціалістичний режим на чолі з Фіделем Кастро. Куба досягла певних успіхів. Валовий суспільний продукт виріс в 2,5 рази. Покращилось медичне обслуговування, ліквідована неграмотність.

У 80-90-х рр. в країнах Латинської Америки відбулися процеси певної демократизації суспільства. У багатьох державах військові диктатури були замінені цивільною владою, проте темпи економічного розвитку уповільнились. Рівень життя багатьох людей продовжує залишатись низьким.

Актуальность опыта чилийской революции // Королёв Америка : революции ХХ века / , . – М., 1986. – С. 11-268.

Скромный кондотьєр : Феномен Че Гевары / В. Алексеев. – М.: Политиздат, 1991. – 304 с.

Белят : портрет в черно-красных тонах / . – М.: Изд-во Агенства печати Новости, 1987. – 392 с.

Березкин Перу : Новые факты – нове гипотезы / . – М.: Знание, 1982. – 64 с.

Біденко М. Останній романтик революції / М. Біденко // Слобідський край. – 2007. – 13 жовт. – С. 19.

Куба : 20 лет новой внешней политики (1959-1979) г. г.) В. Владимиров, В. Костин. – М.: Международные отношения, 1980. – 240 с.

Гевара Че Эрнесто (1928-1967). – К.: «Юнивест Маркетинг», 2008. – 32 с. – (100 человек, которые изменили ход истории).

Глинкин Симона Боливара / А. Глинкин. – М.: Международные отношения, 1994. – 352 с.

Гусев свободы : повесть о Симоне Боливаре / . – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1980. – 358 с.

Ернесто Че Гевара // Усі видатні постаті всесвітньої історії. – К., 2007. – С. 344-348.

Идейное наследие Сандино : сб. документов и материалов / под. ред. , . – М.: Прогресс, 1985. – 360 с.

Кубинская авантюра : [Карибский кризис] / Д. Корнейчук // Зеркало недели. – 2006. – 14 окт. – С. 21.

Королёв Америка : революции ХХ века / ёв, . – М.: Политиздат, 1986. – 350 с.

Эра Кастро : [кубинский лидер и секреты медицины ] / А. Костиков // Харьковские известия. – 2009. – 7 нояб. – С. 20.

Немецкая заря Венесуэлы : [XVI век – период правления немцев в испанской колонии] / А. Кофман // Вокруг света. – 2011. - № 10. – С. 140-150.

Країни Латинської Америки // Історія України. – 2007. - № 21-24. – С. 55-58.

Країни Латинської Америки в 1918-1945 р. р. // Газін ітня історія країн Європи та Америки 1918-1945 р. р. : підручник / ін. – К., 2003. – С. 334-357.

Країни Латинської Америки у повоєнний період // Всесвітня історія ХХ ст. / С. Пивовар. – К., 1995. – С.176-178.

Куба – його любов : [Фідель Кастро] // Демокр. Україна. – 2006. – 15 серпня. – С. 9.

Куба : тираны и тираноборцы // Энциклопедия для детей. Всемирная история. – М., 1999. – Т. 1. – С. 649-653.

Кубинская революция // Королёв Америка : революции ХХ века / ёв, . – М., 1986. – С. 185-210.

Кубинская революция // Новейшая история стран Европы и Америки ХХ век : в 3 ч. : учеб. / ред. , . – М., 2000. – Ч. 3. – С. 200-212.

Лаврецкий / . – 3-е изд., испр. и доп. – М., Мол. гвардия, 1981. – 221 с. – (Жизнь замечательных людей).

Латинская Америка в 1945-2000 г. г. // Новейшая история стран Европы и Америки ХХ век : в 3 ч. : учеб. / ред. , . – М., 2000. – Ч. 3. – С. 191-253.