Латинська Америка (стр. 5 )

Говорящие кресты майя // Кандыба древних цивилизаций. – СПб., 2001 . – С. 46-48.

Водопровод, сработанный инженерами майя / А. Голяндин // Знание – сила. – 2011 . - № 4. – С. 92-111.

Сказка о русском лингвисте Кнорозове, расшифровавшему письменность индейцев майя / Н. Горькавый // Наука и жизнь. – 2010 . - № 12 . – С. 81-87.

Гуляев майя : новые открытия и старые мифы / // Наука и жизнь - 2010 . - № 10 . – С. 61-67.

Гуляев города майя : проблемы искусства и архитектуры / . – М. : Искусство, 1984. – 184 с.

Падение империи майя :[хроника преждевременной смерти великой цивилизации] / Д. Дайамонд // Студенческий меридиан. – 2008. - № 3 ; № 4 . – С. 58-63.

Подводные пещеры Юкатана : [крупнейшая в мире система пещер – демоническая страна Шибальба, созданная майя] / А. Зайцев // Знание – сила. – 2011. - № 3. – С. 64-71.

Календарь индейцев майя // Великие тайны и загадки истории / Б. Хотон – Х., 2008. – С. 229-235.

Майя, ацтеки, інки / пер. з італ. ; за ред. Дж. Казелло. – Х., Ранок, 2004. – 88 с. – (Дзеркало цивілізації).

Майя // Народы мира : историко – этнографический справочник / гл. ред. . – М., 1988. – С. 269-271.

Народ майя / пер. с исп. ; науч. ред., автор предисл. . – М.: Мысль, 1986. – 256 с.

Своєрідною чарівністю наділена культура доколумбової Америки.

Культура ацтеків була останньою ланкою в довгому ланцюгу розвинутих цивілізацій, що процвітали і приходили в занепад в доколумбовій Месоамериці. У ацтеків були розвинені медицина й астрономія, були зачатки писемності. Мистецтво їх переживало розквіт в 14 - початку 16 ст. Основними монументальними спорудами були чотиригранні кам'яні піраміди з храмом або палацом на усіченій вершині (піраміда в Тенаюке на північ від Мехіко). Стіни культових будівель прикрашалися рельєфами, розписами. Монументальна культова скульптура - статуї божеств, орнаментовані вівтарі - вражають грандіозністю. Особливо виразні невеликі кам'яні або керамічні фігурки рабів, дітей, тварин або комах. На ряді архітектурних пам'яток збереглися залишки стінних розписів з зображеннями божеств або простих воїнів. Ацтеки майстерно виконували прикраси з пір'я, поліхромну кераміку, мозаїку з каменю і раковин, найтонші ювелірні вироби.

Імперія інків знаходилася у Південній Америці, на території нинішніх Перу, Чилі, Болівії та Еквадора. У своєму культурному розвитку інки випередили всі інші народи Америки. Інки будували чудові міста з каменю та зручні дороги. Вони досягли значних успіхів у астрономії та медицині. Цікавим зразком примітивної "писемності" було "вузликове письмо" - кіпу, яке являло собою шворку або палицю з прив'язаними до них відвідними різнокольоровими шнурками, на яких на різній відстані один від одного зав'язувалися вузлики. Іноді у вузлику закріплювався який-небудь предмет (шматочок дерева, камінь, зерно тощо). На думку одних вчених, кіпу являло собою чисто мнемонічне пристосування, на думку інших - своєрідну форму письма. За найбільш спірною концепцією, кіпу містить тексти хронік, законів і політичних творів. Існує припущення, що кіпу служило атрибутом похоронного ритуалу. Є відомості, що люди, які розуміли, створювали та дешифрували кіпу були окремою етнічною групою, тобто одним з племен, яке підкорили інки. Крім цього кіпу обов'язково вивчали представники верхівки інків.

Відомо, що інки були чудовими ткачами. Одяг інків різнився в залежності від соціального положення людини. Однак, найчастіше це була туніка, що сягала колін. Туніка підкреслювала офіційний статус людини. На ній вільно носилось щось на зразок покрову, чи плаща. На ногах вони носили плетене взуття, шкіряні сандалі. Інки використовували головні убори. У високогір'ї одяг робився з вовни. У інків була добре розвинена кераміка та обробка металів. Інки володіли мистецтвом муміфікації.

Сучасна культура Латинської Америки складалася в процесі взаємопроникнення трьох різнорідних цивілізацій, представлених трьома основними расовими групами, що заселяли цей великий регіон : європейською, індіанською і негритянською. 

Кардинальною віхою в мистецькому житті Латинської Америки стає поява перших театральних приміщень. У середині XVII століття в Лімі завершується будівництво театру "Принсипаль". У Мексиці сторіччям пізніше урочисто відкривається театр "Новий Колізей", а в Аргентині приблизно в той же час відчиняє двері перед глядачами "Будинок комедії", або "Ранчерія". І, хоча, протягом всього 16 століття театральне дійство служило одним із засобів в місіонерській діяльності, існували також п'єси, що розповідали на мовах корінного населення про часи, передуючих конкісти. Авторами цих творів були креоли, і у віддалених куточках такого роду театральні твори проіснували до середини 19 ст. Проте, найбільшого поширення набув репертуар, пов'язаний з іспанськими або португальськими театральними традиціями.

Музика країн Латинської Америки цілком не схожа на музику інших країн. Латиноамериканська музика відрізняється своїм різноманіттям стилів, багатогранністю, приголомшливим колоритом, надзвичайно романтичним змістом пісень.

Латиноамериканська музика формувалася шляхом поєднування кількох культур - індіанської, іспанської, а пізніше і африканської. Саме тому в багатьох мелодіях помітні індіанські мотиви і ритми Африки. Більшість пісень написані іспанською і португальською мовами. Але трапляються пісні на індіанських діалектах, наприклад, кечуа.

Із суміші культур і стала поступово народжуватися музика, не схожа ні на індіанську, ні на європейську музичні школи. Цей синтез і став музикою Латинської Америки, модної нині в усьому світі...

Зараз латиноамериканська музика налічує величезну кількість жанрів і сучасних напрямів, унікальних і єдиних як, наприклад, танго, сальса, перуанські вальси, вальянато, кумбия, ламбада, техано (чи текс-мекс).

Латинська музика наповнена не тільки пристрастю, чуттєвістю, веселощами та душевним болем, але й історією і ностальгією.

Наприкінці XVII — на початку XVIII століття в Мехіко, Каракасі, Кіто вже працювали художники, що створили свої школи. В Мексиці це, передусім, Мітель Кабрера та його учні Хуан де Альсивар і Іґнасіо Маріа Барреда - автори релігійних композицій, портретів, жанрових сцен. У Боготі, Кіто, Каракасі релігійний живопис у XVII - на початку XVIII століття в основному перебував під впливом робіт Мурільйо. Певну роль у цьому відіграв той факт, що в 70-ті роки XVII століття в Боготі служив його син, теж художник. Однак найбільшу славу Боготі й усій Колумбії приніс блискучий живописець і малювальник Грегоріо Васкес Себальйос, чиє малярство є окрасою багатьох церков колумбійської столиці.

Найвидатнішою постаттю живопису Кіто став Мітель де Сантьяго. У своїй творчості він надихався роботами майстрів іспанської живописної школи Ель Ґреко, Веласкеса, Мурільйо. Значним досягненням Мігеля де Сантьяго було введення в композицію полотен пейзажу. Учнем Мігеля де Сантьяго в Ґуапуло, куди в 1682 році перемістився центр діяльності августинців, був Ніколас Хае'єр Ґорібар, який розвинув основні принципи мистецтва свого вчителя. Найвідоміші твори цього художника — серія "Пророки", що складалася з 16 картин, написаних для церкви Ла-Компанія в Кіто, і серія "Царі Юдеї" — зберігаються в музеї Санто-Домінґо.

А они уже отметили : [Рождество в странах Европы и Америки]// Слобода. – 2005 . – 27 дек. – С. 15.

// Сто памятных дат : худож. календарь на 1992 г. – М., 1991 . – С. 38-41.

Америка накануне конкистадоров :[Теночтитлан, Куско, Саксауаман, Мачу-Пикчу] // Низовский века / .- М., 2002. – С. 413-424. – (Все чудеса света).

Бразильский карнавал // Художня культура світу / за ред. Н. Є. Миропольського . – К., 2003 . – С. 144-145.

Бразильский революционный театр : поиски и достижения // Человек мифотворящий / И. Тертерян. – М., 1988 .- С. 332-357.

В театрах Америки : (На перекрестке традиции и авангарда ) / // Западное искусство ХХ век. – М., 1991 . – С. 113-145.

В Мексике у Сикейроса // Осенние просеки /А. Софронов. – М., 1984 . – С. 309-315.

Страсти по-антигуански / Л. Велехов : [праздник День мертвых в гватемальском городе Антигуа] // Вокруг света. – 2009 . - № 4 . – С. 118-124.

Виктор Хара // Все – даже свою жизнь. – М., 1987 . – С. 191-203.

«Новая песня» Чили / Т. Владимирская , С. Владимирский. – М., Музыка, 1986 . – (Песни борьбы и протеста).

Год семи чудес : [в итоговый список конкурса «Семи новых чудес света» вошла статуя Христа Спасителя в Рио-де-Жанейро] / А. Волков // Знание-сила. – 2007. - № 12. – С. 4-11.

Григулевич / . – М.: Искусство, 1980 . – 248 с. ; 32 л. ил. – ( Жизнь в искусстве ).

Диего Ривера и Фрида Кало // Знаменитые истории любви / В. Скляренко, Е. Васильева, А. Ильченко [и др.] – Х., 2010. – С. 360-371.

Оскар Нимейер. Архитектура должна управлять / И. Дмитрячев // Эхо планеты. – 2007. - № 20, май. – С. 22-27.

Доріченко О. Лише раз на тисячу років : [про мексиканського художника Давида Альфаро Сікейроса] / О. Доріченко // Літературна Україна. – 2012. - № 5. – 2 лютого. – С. 15.

Дороги инков // Низовский века / . – М., 2002. – С. 420-422. – (Все чудеса света).

Viva ia Vida : [Фріда Кало] / С. Друзенко //АРТ-Ukrаine. – 2011. - № 1-2. – С. 102-107.

Каменные стражи острова Пасхи // Великие тайны и загадки истории / Б. Хотон. – Х., 2008. – С. 79-86.

Кафедральный собор в Мехико // Губарева великих храмов мира / , . – М., 2005. – С. 372-375.

Пропуск на одно лицо : [Эктор Бабенко – бразильский кинорежиссер, сценарист] / Л. Кузьмина // Искусство кино. – 2012. - № 7. – С. 85-91.

Латиноамериканські танці переможно крокують світом // Художня культура світу / за ред. Н. Є. Миропольської. – К., 2003. – С. 140-143.

Мачу-Пикчу // Низовский века / . – М., 2002. – С. 422-424. – (Все чудеса света).