Робоча програма навчальної дисципліни історія зарубіжних політичних вчень (ІІІ частина) (стр. 7 )

Тема 9. Особливості соціально-політичної думки Західної Європи кінця ХІХ ст.

План заняття:

1. Теорія політики Макса Вебера.

2. Теорія демократії Жареля-Алексіса-Кререля де Токвіля.

3. Теорія еліт і політичного (правлячого) класу Вільфредо Парето та Моска Гаетано.

4. Політичний раціовіталізм Хосе Ортеги і Гасето.

Питання до дискусії

1. На яких засадах М. Вебер вибудовував свою методологію політичної науки?

2. Як Г. Моска тлумачив сутність політичного класу?

3. Як А. Токвіль трактував проблему рівності?

4. Чи можна вважати Г. Моска і В. Парето представниками «макіавелівської школи»?

5. У чому суть поняття «раціовіталізм» за Хосе Ортега-і-Гасетом?

Теми для рефератів, контрольних, курсових та кваліфікаційних робіт

1. М. Вебер як засновник сучасної політичної науки.

2. Веберівська парадигма політології.

3. М. Вебер про сутність і характерні ознаки раціональної бюрократії.

4. Веберівська концепція держави.

5. М. Вебер про «легітимну владу» та її типологію.

6. Вплив Токвіля на розвиток теорії демократії.

7. Концепція «політичного класу» Г. Моска.

8. Г. Моска про народне представництво.

9. Теорія циркуляції еліт В. Парето.

10. Загальні особливості розвитку соціально-політичної думки в Західній

Європі в другій половині ХІХ і на початку ХХ ст.

11. Спільне, особливе і одиничне в поглядах М. Вебера та К. Маркса.

Завдання для самостійної роботи

1. Розробіть і поясніть письмово структурно-логічну таблицю обґрунтування політичного ідеалу за М. Вебером.

2. Дайте порівняльну характеристику політичних концепцій Г. Моска і В. Парето.

3. Опишіть політичну філософію Х. Ортеги-і-Гасета.

4. Охарактеризуйте методологічні засади теорії демократії Токвіля.

Питання до модуля

1. Загальна характеристика розвитку політичної думки Західної Європи в другій половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст.

2. Політична теорія М. Вебера.

3. Теорія «правлячого класу» Г. Моска.

4. Теорія еліт В. Парето.

5. Теорія демократії А. Токвіля.

6. Політична філософія Х. Ортеги-і-Гасета.

Питання до іспиту

1. Особливості розвитку політичної думки Західної Європи в другій половині ХІХ ст. — на початку ХХ ст.

2. Концептуальні засади політичної теорії М. Вебера.

3. Г. Моска про основи політичної науки.

4. В. Парето про суспільство як динамічну систему.

5. А. Токвіль про світову «демократичну революцію та її сутність».

6. Проблеми людини в політичній філософії Х. Ортеги-і-Гасета.

Першоджерела

1. Арон Р. Поколение на стыке веков: Дюркгейм. Парето. Вебер // Полис. — 1993. — № 2.

2. Моска Г. Правящий класс // Социс. — 1994. — № 10, 12.

3. Моска Г. Элементы политической науки // Социс. — 1995. — № 4, 5, 8.

4. Хосе Ортеге-и-Гасет. Восстание масс. В кн. Антология мировой политической мысли. В 5 т. зарубежная политическая мысль. ХХ в. Ред. Науч.

совет: пред. Совета и др. Т. 2. — М.: Мысль, 1997. — С. 253—270.

5. Парето В. Коллегиум по общей социологии. — Антология мировой политической мысли. В 5 т. зарубежная политическая мысль. ХХ в. Ред. Науч. совет: пред. Совета и др. Т. 2. — М.: Мысль, 1997. — С. 58—80.

Рекомендована література

1. Гайденко П. П., Давыдов Ю. Н. История и рациональность. Социология Макса Вебера и Веберовский ренессанс. — М., 1991.

2. Гудков Л., Левада Ю., Левинсон А., Салов А. Рационально-легальная бюрократия в трактовке Макса Вебера // Мировая экономика и международные отношения. — 1989. — № 7.

3. Давыдов Ю. Н. «Картины мира» и типы рациональности (Новые подходы к изучению социалистического наследия Макса Вебера // Вопросы философии. — 1990. — № 8.

4. Дай Т., Зиглер Л. Демократия для элиты. — М., 1984.

5. История политических и правовых учений ХІХ в. — М., 1993.

6. Ожиганов З. Н. Политическая теория Макса Вебера. — М., 1992.

7. Осипова Е. В. Социологическая система Вильфредо Парето // История буржуазной социологии ХІХ — начала ХХ в. — М., 1979.

8. Лупацкий В. С. Теория элит Вильфредо Парето // Философская и социологическая мысль. — 1992. — № 11.

9. Мигранян А. М. Плебисцитарная теория демократия Макса Вебера и современный политический процесс // Вопросы философии. — 1989. — № 6.

10. Патрушев А. И. Расколдованный мир Макса Вебера. — М., 1992.

11. Ручка А. А., Танчер В. В. Очерки истории социологической мысли. — К., 1992.

12. Ручка А. А., Танчер В. В. Система социологии Вильфредо Парето // Философская и социологическая мысль. — 1992.

13. Самсонова Т. Н. Концепция «правящего класса» Г. Моски // Социс. — 1994. — № 10.

14. Шпакова Р. П. Типы лидерства в социологии Макса Вебера // Социологические исследования. — 1988. — № 5.

СИСТЕМА ОЦІНЮВАННЯ УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ:

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ І ВМІНЬ СТУДЕНТІВ

З метою перевірки рівня розуміння студентами визначеного програмою курсу теоретичного матеріалу, визначення міри його засвоєння, успішності оволодіння навчально-дослідницькими та прикладними навичками, уміння самостійного вивчення та розв’язання проблем курсу, а також вироблення навичок письмової та усної самопрезентації використовуємо поточний, проміжну та підсумкову форми контролю.

Поточний контроль успішності студентів

здійснюється за двома напрямами:

-  контроль за систематичністю та активністю роботи студента на семінарських та інших практичних заняттях;

-  контроль за виконанням завдань самостійного опрацювання та засвоєння матеріалу;

оцінювання відбувається протягом семестру з метою контролю за рівнем засвоювання і творчого застосування знань у вигляді усного опитування, контрольних тематичних завдань та термінологічних диктантів, написання творчої роботи (есе) з проблем курсу. Передбачено проведення одного модуля у вигляді письмових тестових завдань.

Всі заплановані форми поточного контролю (крім модульного тесту) оцінюються від 0 до 5 балів, де 5 - найвища, а 0 – найнижча оцінка. З усіх отриманих оцінок (включно із найнижчою – 0 балів) вираховуються середнє арифметичне, отриманий результат множиться на коефіцієнт – 10. До отриманого цілого числа додається результат модуля який оцінюється від 0 до 10 балів. Так формується підсумкова оцінка за семестр, яка не перевищує 50 балів.

Підсумковий контроль рівня знань студентів

Здійснюється раз на рік у формі іспиту. Студент допускається до підсумкового контролю за наступних умов:

–  відвідання більше половини семінарських занять;

–  виконання модульних завдань із позитивною оцінкою;

–  здобуття у підсумку роботи за семестр не менше 25 балів за результатами поточної та проміжної форм контролю разом.

Модульний (проміжний) контроль

Модульний контроль (МК) проводиться раз на семестр, відповідно до графіка навчального процесу.

Оцінка модульного контролю виставляється з урахуванням результатів проведеного контрольного заходу даного МК. Використовується п’ятибальна шкала оцінювання. Середнє арифметичне оцінок за МК істотно впливає на поточну успішність – кількість балів, набраних за семестр. У кінці семестру виводиться бал поточної успішності студента – кількість балів (до 50), що є сумою середніх арифметичних оцінок на семінарських заняттях і оцінок на модулях, помноженою на коефіцієнт 5.

Контрольні заходи модульного контролю з «Історія зарубіжних політичних вчень (ІІІ частина)» проводяться під час семінарських занять в академічній групі відповідно до розкладу занять.

Контрольні заходи модульного контролю проводяться у комбінованій формі: у вигляді тестування та письмових контрольних робіт. В окремих випадках можна застосовувати й інші форми модульного контролю: письмові завдання, усні колоквіуми та ін. Вид контрольного заходу та методика урахування складових модульного контролю при визначенні оцінки за МК розробляється викладачам і затверджується кафедрою.

До контрольного заходу відповідного модульного контролю студент допускається незалежно від результатів поточного контролю. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити індивідуальні завдання, реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.

У разі відсутності студента на контрольному заході модульного контролю або при одержаній незадовільній оцінці за результатами модульного контролю йому надається право на повторне складання в індивідуальному порядку. При цьому одержана позитивна оцінка модульного контролю виставляється в журнал обліку роботи академічної групи через дріб.

Підсумковий (семестровий) контроль

Позитивна оцінка поточної успішності (сумарного результату проміжної і модульної оцінки за семестр) за умови відсутності пропущених або невідпрацьованих семінарських занять є підставою допуску до підсумкової форми контролю.

З дисципліни «Історія зарубіжних політичних вчень (ІІІ частина)» передбачена така форма звітності, як іспит, який проводиться у кінці семестру. Протягом семестру студент може набрати до 50 балів. На іспиті – максимально 50 балів. Для допуску до екзамену студент повинен набрати за результатами поточного і модульного контролю не менше 25 балів.

Іспит є обов’язковою підсумковою формою контролю, яка дає змогу оцінити системне, а не фрагментарне засвоєння навчального матеріалу з «Історії зарубіжних політичних вчень (ІІІ частина)» і не може бути зведена до рівня поточних форм контролю. Оцінка за екзамен «автоматично» не виставляється.

Іспит з «Історії зарубіжних політичних вчень (ІІІ частина)» проводиться у письмово-усній формі. Студенти отримують письмові тестові завдання, за які максимально можна отримати 25 балів. Друга частина іспиту передбачає усну відповідь на питання з дисципліни, за яку також можна набрати максимально 25 балів. 25 балів за усну відповідь виставляється таким чином:

22-25 балів – «відмінна» відповідь;

18-22 бали – «добра» відповідь;

17-10 балів – «задовільна» відповідь;