Паливно-енергетичний комплекс України (стр. 4 )

Таблиця 9

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ НАФТОПЕРЕРОБНИХ
ЗАВОДІВ УКРАЇНИ у 1996—1997 рр.

НПЗ	Рік вводу в експлуатацію	Потужність за 1997 р., млн. т/рік	Чисельність ПВП за 1996 р., тис. чол.
Кременчуцький	1966	18,6	4,1
Лисичанський	1976	16,0	4,2
Херсонський	1938	7,1	1,5
Одеський	1949	3,9	1,0
Дрогобицький	1964	4,2	1,6
Надвірнянський	1907	2,7	1,5
Разом	—	52,5	13,9

· Примітка. Чисельність промислово-виробничого персоналу на НПЗ за 1997 р. прак­тично не змінилась. За даними об’єднання «Укрнафтохімпереробка».

Низький технічний рівень виробництва нафтопереробної промисловості України, недосконалість технологічних схем НПЗ, випуск неякісних нафтопродуктів викликають інтенсивне забруд­нення навколишнього середовища. Основними забрудниками від нафтопереробних заводів є сірчані сполуки, окисли вуглецю, сірки азоту, сажа тощо.

У зв’язку з незначним видобутком нафти в Україні обсяги її переробки значною мірою залежать від масштабів поставок її з-за меж країни. Фактична забезпеченість споживання нафтопродуктів на території України власною нафтою за останні роки показана в табл. 10. Зовнішні поставки нафти здійснюються головним чином з Російської Федерації. В Україні склалася вкрай несприят­лива ситуація, коли наші нафтозаводи, маючи достатні потужності для виробництва в необхідних обсягах нафтопродуктів (з усіх основних найменувань), простоюють. З 1991 р. подача нафти в Україну з Росії різко знижувалась. Відповідно скорочувалися і обся­ги нафтопереробки. Якщо в 1990 р. було перероблено 58,1 млн. т, то у 1997 р. — лише 12,3 млн. т (табл. 11). До того ж якість багатьох нафтопродуктів не відповідає вимогам споживачів. Разом з тим готова продукція імпортується з Росії, Білорусі та інших країн. Але орієнтація на масовий імпорт готових нафтопродуктів є марнотратною для будь-якої країни, тим більше для України в період кризи її економіки.

Таблиця 10

РІВЕНЬ СПОЖИВАННЯ НАФТОПРОДУКТІВ В УКРАЇНІ
ЗА РАХУНОК НАФТИ ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА з 1990—1997 рр.*

Показники	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Обсяги видобутої наф­ти (включаючи газовий конденсат), млн. т	5,2	4,9	4,5	4,2	4,2	4,1	4,1	4,1
Орієнтовний обсяг наф­ти, еквівалентний обся­гу виробництва спожи­тих нафтопродуктів, млн. т	57	51	42	27	26	23	23	24
Орієнтовний рівень за­безпеченості споживання нафтопродуктів нафтою власного вироб­ництва, %	9,1	9,6	10,7	15,6	16,2	17,8	17,8	17,1

* За даними АТ «Укрнафта».

Таким чином, Україна стоїть перед необхідністю вирішення складних проблем, пов’язаних з подальшим розвитком нафтопереробки як однієї з найважливіших галузей промисловості і всього народногосподарського комплексу, а також з раціональним та ста­більним забезпеченням НПЗ сирою нафтою (власною і привізною).

Таблиця 11

ОБСЯГИ ПЕРЕРОБКИ НАФТИ НА ПЕРЕРОБНИХ ЗАВОДАХ УКРАЇНИ
у 1990—1997 рр., млн. т*

НПЗ	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Кременчуцький	18,3	16,7	13,1	10,0	9,1	7,7	5,9	4,7
Лисичанський	21,8	19,6	10,6	4,3	4,8	2,1	2,2	3,2
Херсонський	8,2	7,6	5,6	2,3	1,6	2,2	1,5	1,7
Одеський	3,8	3,5	3,4	0,9	1,3	2,0	1,5	1,0
Дрогобицький	3,1	3,3	2,9	1,4	1,3	1,2	1,0	1,0
Надвірнянський	2,9	3,0	2,0	1,2	1,0	1,1	0,9	0,7
Разом	58,1	53,7	37,6	20,2	19,1	16,3	13,0	12,3

* За даними об’єднання «Укрнафтохімпереробка».

Найважливішим завданням розвитку нафтопереробної промис­ловості є забезпечення істотного зростання технічного рівня виробництва. Насамперед слід підвищити глибину переробки нафти до рівня країн, що мають розвинуту нафтопереробку, тобто до 80%. Це може бути досягнуто до 2010 р. Поглиблення переробки нафти для України має зараз першорядне значення, бо дозволяє значно економити нафту (до 30%), не зменшуючи виробництва світлих нафтопродуктів, в першу чергу найбільш споживаних — автомобільного бензину, дизельного палива, авіаційного гасу. Правда, при цьому знизяться обсяги виробництва паливного мазуту. Однак він може і повинен заміщатися іншими видами палива, насамперед вугіллям. З поглибленням переробки нафти в Україні поліпшиться загальна структура випуску нафтопродуктів та більш ефективним стане використання нафтової сировини.

5. ГАЗОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ УКРАЇНИ:
СУЧАСНИЙ СТАН, ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ
ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Розвиток газової промисловості в Україні розпочався наприкін­ці XIX ст. На той час будувалися заводи з виробництва штучного газу, який використовувався переважно для освітлення вулиць, особняків, вокзалів тощо. У промисловості такий газ майже не використовувався.

Для газової промисловості України в першій половині XX ст. характерними були незначні обсяги виробничого та видобувного газу, його висока собівартість та низька продуктивність праці.

Незначний розвиток газової промисловості у довоєнний період пояснюється певною мірою відсутністю спеціального оснащення для газових промислів і надто обмеженою кількістю розвіданих газових родовищ. Разом з тим у 40-х роках XX ст. були створені відповідні передумови для відокремлення газової промисловості у самостійну галузь паливної індустрії.

Якісно новий період у розвитку газової промисловості настав після другої світової війни, коли розпочалася інтенсивна експлуатація вже відкритих родовищ природного газу у західних областях і активізувались пошуки по всій території республіки.

Завдяки зростанню обсягів геологічної розвідки та буріння свердловин у 1946—1950 рр. було відкрито Шебелинське, Радченківське, Більче-Волицьке газові родовища, а також нові горизонти на Опарському та Дашавському родовищах. Було введено в експлуатацію Угерське та Хідновицьке родовища.

Відкриття і введення в експлуатацію в останні роки нових газових родовищ створили передумови для перебудови системи газотранспортних магістралей значної протяжності: Дашава — Київ, Дашава — Калуш — Галич — Добівці, Бендери — Івано-Франківськ.

Важливе значення для газової промисловості та її розвитку мало введення в експлуатацію у 1956 р. Шебелинського газового родовища в Харківській області. В подальшому були відкриті такі великі газові родовища, як Кегичівське, Єфремівське, Глинсько-Розбишівське, Машівське, Пролетарське та Рибальське (на схо­ді України), а також Хідновицьке, Пинянське, Бітків-Бабчинське (на заході).

Це привело до того, що в розміщенні газової промисловості республіки за 1950—1970 рр. відбулися суттєві зміни. Так, якщо раніше провідну роль відігравала західноукраїнська нафтогазоносна область, то вже в 60-х роках акцент в розміщенні сировинних ресурсів був перенесений на схід України (Дніпровсько-Донецька западина). За двадцятиріччя (1950—1970 рр.) питома вага Східного регіону у видобутку газу зросла від нуля до 76%, тоді як доля Західного регіону зменшилась від 100% до 22,6%. Разом з тим розпочався видобуток газу і на півдні республіки.

За цей же період значно зросла кількість газифікованих міст республіки, розширилась сфера застосування природного газу. Видобуток газу збільшився з 1,5 млрд. м3 у 1950 р. до 60,9 млрд. м3 у 1970 р., або більше ніж в 40 разів.

Найбільший обсяг видобутку газу був досягнутий у 1975 р. — 68,7 млрд. м3. У наступний період після 1975 р. мала місце тенденція зниження видобутку газу в Україні, який зараз становить близько 17 млрд. м3 за рік (табл. 12). Разом зі зниженням видобут­ку газу в Україні, починаючи з 1991 р., спостерігається зменшен­ня споживання газу, що пов’язано із загальним спадом в промисловому і сільськогосподарському виробництві.

Таблиця 12

ВИДОБУТОК ПРИРОДНОГО ГАЗУ ПО НАФТОГАЗОНОСНИХ
РЕГІОНАХ УКРАЇНИ у 1990—1997 рр.*

Регіон	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Східний	25,1	21,7	18,8	17,1	16,1	15,7	15,7	15,4
Західний	1,2	1,0	0,8	0,8	0,9	1,1	1,3	1,3
Південний	0,6	0,5	0,5	0,5	0,6	0,7	0,7	0,7
Україна — разом	26,9	23,2	19,8	18,4	17,6	17,5	17,7	17,4

* За даними Державного геологічного підприємства ГЕО. ІНФОРМ.