Паливно-енергетичний комплекс України (стр. 5 )

У межах України зараз виділяється дев’ять нафтогазоносних областей, розміщення яких дозволяє об’єднати їх в три нафтогазоносні регіони: Східний — Дніпровсько-Донецька газонафтонос­на область; Західний — Передкарпатська, Складчаті Карпати, Закар­патська і Волино-Подільська та Південний — Переддобруджинська, Причорноморсько-Кримська, Індоло-Кубанська, Азово-Березансь­ка область.

При цьому Східний регіон охоплює Сумську, Полтавську, Харківську, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську і Чернігівську області; Західний — Волинську, Львівську, Івано-Франків­ську, Чернівецьку і Закарпатську області; Південний—Запорізьку
і Херсонську області, а також Автономну Республіку Крим.

Запаси природного газу категорій А + В + С1 станом на 01.01.1998 р. становлять 1098,4 млрд. м3, категорії С2 — 331,3 млрд. м3 (табл. 13).

Запаси газу категорій А +В + С1 + С2 зосереджені переважно у Східному нафтогазоносному регіоні і сягають майже 82% від загальних запасів цих категорій в цілому по Україні. Відповідно на цей регіон припадає і найбільша питома вага видобутку газу в державі (88%).

Крім цього, Україна станом на 01.01.1998 р. має перспективні ресурси (С3) — 711,89 млрд. м3, прогнозні ресурси (Д1 + Д2) — 2651,79 млрд. м3.

Таблиця 13

РОЗМІЩЕННЯ ЗАПАСІВ ПРИРОДНОГО ГАЗУ
ПО НАФТОГАЗОНОСНИХ РЕГІОНАХ УКРАЇНИ
на 01.01.1998 р., млрд. м3 *

Регіон	Кількість родовищ	Запаси газу по категоріях	Забалансовані запаси
А+В+С1	С2	усього	%
усього	%	усього	%
Східний	155	921,9	84,0	245,1	74,0	2,8	96,6
Західний	60	118,2	11,0	27,2	8,0	—	—
Південний	26	58,3	5,0	59,0	18,0	0,1	3,4
Україна — разом	241	1098,4	100,0	331,3	100,0	2,9	100,0

* За даними Державного геологічного підприємства ГЕО. ІНФОРМ.

Забезпеченість споживання газу за рахунок власного видобутку в останні роки становить 21—22% (табл. 14). До того ж спостерігається тенденція до зростання цього показника. Це пов’я­зано в першу чергу з тим, що темпи скорочення потреб у при­родному газі дещо випереджають темпи спаду його виробництва. Частка газу, якого не вистачає Україні (а це становить майже 80%), імпортується з Росії та Туркменистану.

Найбільша частка газоспоживання в Україні припадає на промислово розвинутий Східний регіон — майже 62%, на Західний і Південний регіони — відповідно 32 та 6% загальної потреби в газі. При цьому у промисловості використовується майже половина спожитого в державі газу, близько 30% газу витрачається на потреби енергетики, 18% — в комунально-побутовому секторі.

Таблиця 14

ЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЬ СПОЖИВАННЯ ГАЗУ В УКРАЇНІ

ЗА РАХУНОК ВЛАСНОГО ВИРОБНИЦТВА у 1990—1997 рр.*

	1990	1991	1992	1993	1994	1995	1996	1997
Видобуток газу (вклю­чаючи супутний), млрд. м3	26,1	24,4	20,9	19,2	18,3	18,2	18,4	18,1
Споживання газу, млрд. м3	112,0	111,3	114,1	102,8	92,4	85,4	86,0	81,3
Забезпеченість споживан­ня газу за рахунок влас­ного виробництва, %	25,0	21,9	18,3	18,8	19,8	21,3	21,4	22,3

* За даними Держкомстату України.

Для вирішення сезонної нерівномірності газоспоживання особ­ливе значення мають підземні газосховища (ПГС). В Україні зараз експлуатуються 13 газосховищ з проектним обсягом 62,4 млрд. м3. Використовуються ці сховища для підвищення надійності забез­печення газом споживачів в екстремальних ситуаціях. При цьому питома вага ПГС, розміщених на сході України, становить 17,3%, на заході — 76,3%, на півдні — 6,4%.

Нерівномірність розміщення ПГС, а також відсутність гарантій стабільного постачання газу в Україну викликає необхідність збільшення обсягів резервування газу на сході та півдні України.

Завдяки відкриттю великих газових родовищ на сході України, в Оренбурзькій та Тюменській областях, на Північному Кавказі і в Середній Азії широкого розвитку набув магістральний трубопровідний транспорт. Газопровідний транспорт України розвивався як складова частина єдиної газопостачальної системи колишнього СРСР. Функціонуюча сьогодні система газопроводів України забезпечує поставку газу усім споживачам та на експорт. Загальна протяжність газопроводів у межах України досягла майже 35 тис. км. До основних магістральних газопроводів слід віднести такі, як: Уренгой—Помари — Ужгород; Острогожськ — Шебелинка; Шебелинка — Дніпропетровськ; Кривий Ріг — Ізмаїл; Шебелинка — Полтава — Київ; Дашава — Київ; «Союз» та ряд ін. Пропускна здатність усіх газопроводів, що входять на територію України з Росії, становить понад 2000 млрд. м3 газу. Через територію України здійснюється транзит газу на експорт з Росії у Європу (в середньому понад 100 млрд. м3 за рік). Характеристики основних магістральних газопроводів України наведено в табл. 15.

Перспективи розвитку газової промисловості України пов’я­зані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обся­гів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх техно­логій і техніки.

Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.

Таблиця 15

ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ
МАГІСТРАЛЬНИХ ГАЗОПРОВОДІВ УКРАЇНИ

Газопровід	Діаметр, мм	Пропускна здатність, млрд. м3/рік	Протяжність, км
Шебелинка—Дніпропетровськ		33,9
І нитка	700		200
ІІ нитка	800		193
ІІІ нитка	1000		200
ІV нитка	1200		200
Дніпропетровськ—Кривий Ріг		22,7
І нитка	700		129
ІІ нитка	1000		129
ІІІ нитка	1200		129
Кривий Ріг—Ізмаїл		7,3
І нитка	700/1000		583
ІІ нитка	1000/800		583
Таганрог-Маріуполь		5,3
І нитка	500		56
ІІ нитка	700		59
ІІІ нитка	1000		61
Херсон—Крим	700	3,0	114
Шебелинка—Диканька—Київ		26,5
І нитка	1200		478
ІІ нитка	1000		478
ІІІ нитка	700		550
«Союз» (Оренбург—Західний кордон)	1400	26,0	1532
Уренгой—Ужгород	1400	28,0	1146
Уренгой—Помари—Ужгород	1400	28,0	1136
Торжок—Долина	1400	27,0	673

6. РОЛЬ ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИКИ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇ РОЗМІЩЕННЯ

Важлива роль енергетики у розвитку народного господарства визначається тим, що будь-який виробничий процес чи будь-який вид обслуговування населення пов’язаний з використанням енергії.

В процесі розвитку продуктивних сил безперервно змінюються і вдосконалюються джерела та види споживаної енергії. У далекому минулому енергетичною базою виробництва була мускульна сила людей, яку доповнювали силою тварин, води та вітру.
З відкриттям енергії пари пов’язана промислова революція XVIII ст., наступний технічний прогрес виробництва і зростання продуктивності праці. Енергетичною основою розвитку продуктивних сил на сучасному етапі технічного прогресу є електрична енергія. Застосування електроенергії дало змогу просторово роз’єд­нати робочі машини і первинні генератори, відокремити місце виробництва енергії від її споживачів. В результаті виробництво енергії, її передача і розподіл відокремились у самостійну галузь — електроенергетику, а споживачі енергії розосередились по різних галузях промисловості і народного господарства. Це відкрило простір для концентрації виробництва в різних галузях і роз­міщення виробництва на відстані від енергетичних джерел.