1. Підвищення рівня безпеки АЕС, які вимагають докорінної реконструкції автоматизованої системи управління технологічними процесами, системи діагностики, введення додаткових систем безпеки, проведення комплексу робіт щодо надійності і безпеки експлуатації, модернізації протипожежних систем та ін.
2. Створення ядерно-паливного циклу в Україні на базі передових технологій, який забезпечить гарантовану незалежність АЕС від імпорту ядерного палива і знизить потреби України в його закупівлі.
До складу ядерно-паливного циклу повинні входити підприємства по видобутку і переробці уранової руди, виробництву цирконієвого сплаву та його прокату, тепловиділяючих елементів та підприємства по переробці відпрацьованого ядерного палива і по його похованню.
Нетрадиційні та поновлювані джерела енергії. Одним з перспективних шляхів вирішення проблеми виходу з енергетичної кризи є залучення до паливно-енергетичного балансу України нетрадиційних поновлюваних джерел енергії (енергія сонця, вітру та ін.).
Оцінка потенційних можливостей використання цих видів енергії на території України свідчить, що їх запаси досить значні. Широке впровадження і використання енергії нетрадиційних джерел може дати до 1800 млрд. кВт · год електроенергії на рік. Використання нетрадиційних джерел енергії дає змогу покращити екологічну обстановку в регіонах, замінити і зекономити дефіцитне паливо, вирішити певні соціально-економічні проблеми сільської місцевості, які не мають централізованого енергопостачання, тощо. Географічне положення України дозволяє розвивати усі напрями нетрадиційної енергетики, і особливо використання енергії вітру, сонця, геотермальної, біомаси.
Екологічні проблеми. Електроенергетика України являє собою складну організаційно-технічну систему, численні об’єкти якої (ГРЕС, ТЕЦ, ГЕС, АЕС, лінії електропередач, водойми — охолоджувачі, шлакоохолоджувачі, шлакозоловідвали, сховища радіоактивних відходів та ін.) розосереджені по території, функціонують у безперервно змінних умовах природного середовища.
Серед забруднювачів природного середовища найбільш масштабними і шкідливими є газопилові викиди теплової енергетики. Небезпека об’єктів теплової енергетики для населення і природного середовища України обумовлена їх розміщенням (особливо потужних ТЕС) у великих містах та густонаселених районах, а також наявністю в їх викидах, крім основних токсичних домішок (сірчистий ангідрид та окисли азоту), дрібнодисперсного попелу окису вуглецю і таких канцерогенів, як бензопірен, окис ванадію, високомолекулярних органічних сполук тощо.
Крім забруднення атмосфери, викиди енергетики інтенсивно забруднюють атмосферну вологу і опади за рахунок розчину в них окислів сірки і азоту; поверхню, грунти, рослинність — за рахунок випадання на них пилу, забрудненого дощу та снігу; поверхню вод — за рахунок осідання на водні об’єкти шкідливих речовин та змиву їх у річки і водойми дощовими струмками. Наслідком такого забруднення земної поверхні є закислення сільськогосподарських земель та накопичення у грунтах важких металів з вугільного попелу, що пригнічує розвиток лісових біоценозів, знижує урожайність сільськогосподарських культур і забруднює небезпечними для людини сполуками продукти харчування. Найбільш небезпечними в цьому відношенні є вугільні ТЕС, які використовують високозольне і сірчане вугілля.
З інших (крім пилогазових викидів) небезпечних для навколишнього середовища видів впливу ТЕС слід відзначити скиди хімічно забруднених стоків в річки і водойми, теплове їх забруднення, що різко змінює і погіршує термічний і гідрохімічний режим поверхневих вод, пригнічує водні біоценози.
Небезпечний локальний вплив на навколишнє середовище ТЕС здійснюють і шлакозоловідвали. Вони є причиною інтенсивного забруднення грунтів та місцевих поверхневих і грунтових вод. Зараз під шлакозоловідвалами ТЕС зайнято майже 3 тис. га, на яких заскладовано понад 300 млн. т. золошлаків. Щорічне зростання цих золошлаків становить 12 млн. т.
Крім хімічного забруднення, електроенергетика здійснює ряд фізичних впливів, до яких належать: теплове забруднення атмосфери паровими викидами великих градирень охолоджуючих водоймищ ТЕС і АЕС, що викликає негативні зміни місцевого клімату; значний шумовий вплив на навколишні території; утворення постійно діючих потужних електромагнітних полів вздовж трас високовольтних ЛЕП, а також формування під факелами аерозольних викидів потужних ТЕС небезпечного для здоров’я людини електричного поля. Серед фізичного впливу слід також відзначити і радіаційний вплив на населення і біосферу радіоактивних викидів атомних, деяких вугільних теплових електростанцій, попіл яких може мати радіоактивні речовини.
Шкідливий вплив на природне середовище здійснюють і хімічно чисті гідравлічні та гідроакумулюючі електростанції, водойми яких призводять до затоплення і виведення з господарського використання значних площ високопродуктивних земель та ріллі, формування екологічно шкідливих мілин, а також суттєвих змін гідрологічного і погіршення гідрохімічного режимів регульованих цими водоймами рік.
З точки зору хімічного забруднення природного середовища найбільш чистими вважаються атомні електростанції. Разом з тим вони є потенційно небезпечними з точки зору радіоактивного забруднення, про що свідчить аварія на Чорнобильській АЕС, яка призвела до глобальної радіоекологічної катастрофи, негативні наслідки якої будуть відчуватися на території України, Росії, Білорусі ще багато десятиліть.
Разом з тим у зв’язку з нестачею в Україні традиційних енергоносіїв (вугілля, нафти і особливо газу) і незначних запасів відновлюваних джерел енергії (гідро-, вітро-, біо-, геотермальної та ін.) єдиним надійним джерелом енергозабезпечення народного господарства може бути лише атомна енергія. Однак для її використання необхідно разом з будівництвом нових високонадійних реакторів і блоків АЕС створити на території України на базі наявних багатих покладів уранової руди власного ядерного енергетичного циклу, а також вирішити проблему консервації і демонтажу АЕС, що відпрацювали свій термін і безпечного довготермінового зберігання радіоактивних відходів. Зараз щорічний приріст цих відходів становить майже 11 тис. м3. Для забезпечення енергетичної безпеки функціонування ядерно-енергетичного комплексу необхідно дотримуватися при його створенні і експлуатації правил ядерної безпеки, а також організації високоефективної системи радіаційного моніторингу природного середовища і всіх установок цього комплексу.
Основними шляхами забезпечення екологічної безпеки традиційної теплової енергетики є економія споживання електричної і теплової енергії, збагачення палива і вдосконалення процесів його спалювання з метою зменшення викидів вуглецю та окислів азоту, впровадження високоефективного пило - та газоочисного обладнання, утилізація уловлених відходів та розробка економічних важелів екологізації енергетики.
|
Вугільна промисловість — сукупність взаємопов’язаних між собою підприємств з видобування, збагачення й брикетування кам’яного та бурого вугілля.
Газова промисловість — сукупність підприємств, що здійснюють видобування, транспортування, зберігання та перероблення природного газу.
Електроенергетика — галузь промисловості, що охоплює виробництво електроенергії, її транспортування, електромережі, котельні та інші об’єкти.
Нафтова промисловість — сукупність підприємств з розвідування і видобутку нафти й попутного нафтового газу, зберігання й транспортування нафти, її переробки; включає нафтодобувну й нафтопереробну промисловість.
Паливно-енергетичний комплекс — сукупність галузей промислового виробництва, які здійснюють видобуток палива, виробництво електроенергії, їх транспортування та використання.
Паливно-енергетичний баланс — система взаємопов’язаних показників, які характеризують обсяги і структуру видобутку природного палива та виробництва енергетичних ресурсів, а також показники їх споживання.
|
1. Які галузі входять до складу паливно-енергетичного комплексу?
2. Визначте місце паливно-енергетичного комплексу в єдиному господарському комплексі України.
3. Що являє собою паливно-енергетичний баланс?
4. Визначте структуру паливно-енергетичного балансу України та основні стратегічні напрями його вдосконалення.
5. Охарактеризуйте сучасний стан та особливості розміщення вугільної промисловості України.
6. Дайте характеристику вугільних басейнів України.
7. Назвіть існуючі проблеми та обгрунтуйте перспективи розвитку вугільної промисловості України.
8. Охарактеризуйте сучасний стан та особливості розміщення нафтової і нафтопереробної промисловості України.
9. Назвіть основні райони видобутку нафти і оцініть рівень забезпеченості потреб України нафтою.
10. Проведіть аналіз і зіставлення між собою таких показників, як обсяги видобутку і споживання нафти в Україні, реальна потреба в ній, можливості переробки, особливості використання тощо. Які висновки випливають з цього?
11. Обгрунтуйте проблеми і перспективи розвитку нафтової і нафтопереробної промисловості України.
12. Охарактеризуйте сучасний стан та особливості розміщення газової промисловості України.
13. Назвіть основні райони видобутку газу і оцініть рівень забезпеченості потреб України природним газом.
14. Визначте найбільш актуальні проблеми і реальні перспективи розвитку газової промисловості України.
15. Визначте структуру виробництва і споживання електроенергії в Україні.
16. В чому полягає роль електроенергетики в господарському комплексі України?
17. Охарактеризуйте особливості розміщення теплових електростанцій України.
18. Охарактеризуйте сучасне розміщення гідроелектростанцій України.
19. Охарактеризуйте сучасне розміщення атомних електростанцій України.
20. В чому полягають основні проблеми і перспективи розвитку електроенергетики України?
21. Визначте екологічні проблеми, пов’язані з розвитком електроенергетики.
|
1. Герасимович В. Н., Голуб А. А. Методология экономической оценки природных ресурсов. — М: Наука, 1988. — 140 с.
2. Глобальная энергетическая проблема /Под ред. . — М: Мысль, 1985. — 240 с.
3. Г., А. Энергетика: пути развития и перспективы. — М: Наука, 1981. — 120 с.
4. И., З. Основные направления формирования энергетической политики Украины. — К: Экономика Украины. — 1992. — № 8. — С. 3—8.
5. М. Энергетическая политика США. — М: Наука, 1987. — 140 с.
6. А. Экология и будущее. — М: МГУ, 1988. — 158 с.
7. Народне господарство України у 1990 р.: Статистичний щорічник. — К: Техніка, 1991. — 496 с.
8. З. Развитие и совершенствование топливно-энергетического комплекса Украинской ССР. — К: Знание, 1986. — 53 с.
9. Піріашвілі Б. З. Якою буде енергетична політика, таким стане наше життя. — К: Віче, 1994. — С. 47-54.
10. Решетняк А. А. Эффективность развития топливно-энергетического комплекса Украины. — К: Наукова думка, 1991. — 124 с.
11. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998. — С. 112-126.
12. Формирование и реализация энергетической политики Украины. Cб. науч. тр. / Под ред. Б. З. Пириашвили — К.: СОПС Украины НАН Украины, 1992. — 140 с.
|
1. Місце енергетики в житті суспільства.
2. Електроенергетика і науково-технічний прогрес.
3. Значення нетрадиційних джерел енергії.
4. Сучасний рівень і комплексність використання паливно-енергетичних ресурсів.
5. Екологічні проблеми розвитку паливно-енергетичного комплексу.
6.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 |
