Екологічний фактор в розміщенні виробництва (стр. 3 )

У зв’язку з тим, що в реальних умовах людина відчуває на собі комбіновану, комплексну і сумісну дію хімічних, фізичних та біологічних факторів навколишнього середовища і це реальне навантаження визначає можливі зміни у стані здоров’я, введено поняття максимально допустимого навантаження (МДН). Під МДН слід розуміти таку максимальну інтенсивність дії всієї сукупності факторів навколишнього середовища, яка не справляє прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на організм людини та її нащадків і не погіршує стандартних умов життя. В Україні стан довкілля нині контролюється кількома відомствами і міністерствами. Держкомгідромет України здійснює спостереження за станом атмосферного повітря на стаціонарних пунктах державної системи спостережень, він же організує спостереження за станом атмосферних опадів, за метеорологічними умовами, за станом поверхневих, підземних вод суші та морських вод на пунктах спостереження, за станом озонового шару у верхній частині атмосфери.

Мінекобезпеки України контролює джерела промислових викидів у атмосферу, дотримання норм ГДВ, норм скидів стічних вод, тимчасового погоджених скидів (ТПС) і гранично допустимих скидів (ГДС), контролює якість поверхневих вод суші, стан ґрунтів.

Важлива роль в питаннях контролю за станом довкілля належить Міністерству охорони здоров’я, лісового господарства, сільського господарства України, Держкомгеології, Держводгоспу, Держкомзему України та їхнім відділам в областях та районах.

3. Соціоекологічні проблеми літосфери, атмосфери, гідросфери,

біосфери.

Визначально елементами оточуючої нас природи є літосфера, атмосфера, гідросфера, біосфера. Саме поміж ними відбувається збалансований обіг речовин.

Антропогенний вплив на геологічне середовище невпинно зростає з розвитком науки та техніки. Найбільш негативно впливають на геологічне середовище гірничодобувна і будівельна галузі промисловості. Наприклад, при збагаченні мідних руд майже третина міді викидається у звалища, недостатньо використовуються супутні матеріали – срібло, цинк та інші компоненти руд.

Нераціональне використання геологічного середовища руйнує не лише це середовище, а й пов´язані з ним інші компоненти біосфери – ґрунтовий та рослинний покриви, поверхневі та підземні води. Під час будівництва тимчасових доріг вздовж трас вирубується ліс, знищується трав’яний покрив, чагарники, порушується гумусовий шар, змінюється режим ґрунтових вод внаслідок споруджених заглиблень, дамб тощо.

Транспортування вантажів, пересування дуже важких самохідних агрегатів, тракторів завжди призводить до важких соціоекологічних наслідків.

Негативний вплив на геологічне середовище має будівництво і експлуатація різноманітних будівель та інженерних споруд. Нині дедалі частіше техніко-будівельній діяльності на родючих землях передує знімання, переміщування та зберігання ґрунтів, які потім використовуються для покриття інших територій з гіршими ґрунтами чи за їх допомогою здійснюють рекультивацію земель на місті відпрацьованих відкритим способом родовищ корисних копалин.

Національним багатством суспільства, основним засобом виробництва в сільському господарстві і просторовим базисом, де розміщуються всі галузі господарства, є земля.

Ґрунти – поверхневі шари земної кори змінені під впливом живих організмів, котрі відрізняються від гірських порід складом мінеральної маси, значним вмістом специфічних органічних речовин (гумусу) і мають важливу відмінність – родючість, тобто здатність постачати рослинам необхідні для їх росту поживні речовини, воду і повітря. В Україні налічується багато різновидів ґрунтів, які відрізняються між собою мінеральним складом, вмістом гумусу та поживних елементів, фізичними та хімічними властивостями. Серед усіх типів ґрунтів України найбільш поширеними є чорноземи, які є найбільш родючими, з високим вмістом гумусу. В українських чорноземах вміст гумусу становить 4-6%, а ще в кінці ХIХ ст. Він складав 8-12% і навіть 16%.

Зменшення гумусу на 1% зменшує врожайність зернових на кілька центнерів.

Непоправної шкоди ґрунтам завдають водна і вітрова ерозія, погіршення ґрунтової структури, механічне руйнування та ущільнення ґрунту, постійне збіднення на гумус та поживні речовини, забруднення ґрунту мінеральними добривами, отрутохімікатами, мастилами та пальним, перезволоження та засоленість земель, забруднення промисловими відходами і викидами.

Таблиця 2

Наслідки антропогенних впливів на ґрунти

Вид впливу	Основні зміни ґрунтів
1	2
Щорічне розорювання	Посилена взаємодія з атмосферою, вітрова та водна ерозія
Сінокоси, збирання врожаю	Вилучення деяких хімічних елементів, підвищення випаровування
Випас худоби	Ущільнення ґрунту, знищення рослинності, ерозія, збіднення ґрунтів деякими хімічними елементами, висушування, біологічне забруднення
Випалювання старої трави	Знищення ґрунтових організмів в поверхневих шарах
Зрошення	При неправильному поливі: заболочування та засолення ґрунтів
Осушення	Зниження вологості, виникнення вітрової ерозії
Застосування отрутохімікатів та гербицидів	Загибель ряду ґрунтових організмів, зміни ґрунтових процесів, накопичення небезпечних для живих організмів отрут
Створення промислових та побутових звалищ	Зниження площі земель, придатних для сільського господарства, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих ділянках.
Робота наземного транспорту	Ущільнення ґрунту під час руху поза дорогами, отруєння ґрунтів відпрацьованими газами та сипкими матеріалами.
Стічні води	Зволоження ґрунтів, отруєння ґрунтових організмів. Забруднення органічними та хімічними речовинами, зміна складу ґрунтів
Викиди в атмосферу	Забруднення ґрунтів хімічними речовинами, зміна їхньої кислотності
Знищення лісів	Посилення вітрової та водної ерозії, посилення випаровування
Вивезення органічних відходів	Забруднення ґрунтів небезпечними організмами, зміна їхнього складу
Шум та вібрація	Сповільнення росту рослин, загибель живих організмів
Енергетичні випромінювання	Сповільнення росту рослин, забруднення ґрунтів

Загальна площа України – 60,4 млн. га, розорано 56,9 % території, більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи. Природним багатство України є чорноземи, які складають майже 50% світового запасу цих ґрунтів. Розорано близько 85% від площі степів і лісостепів.

Майже 50% врожаю сільськогосподарських культур вирощується на ґрунтах оброблених хімічними добривами та отрутохімікатами. Вже зіпсовано 60% чорноземів, щорічно втрачається 100 тис. гектарів родючих ґрунтів. 50 тис. га орних земель підтоплені, 3,7 млн. га землі знаходиться в Чорнобильській зоні.

Екстенсивний розвиток сільського і лісового господарств, не ефективні природоохоронні дії порушили співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових та водних ресурсів, і як наслідок – почався інтенсивний розвиток ерозійних процесів, ущільнення орного шару ґрунту, зниження його родючості. Таким чином, 22% території України можна характеризувати як сильно і дуже сильно уражену та непридатну для всебічного використання.

Протягом багатьох десятиріч екстенсивне використання земельних угідь не компенсувалося рівнозначними заходами щодо відтворення ґрунтів. У цьому головна причина низької ефективності засобів, які застосовуються з метою інтенсифікації землеробства, а комплекс деградаційних процесів виснажує ґрунтові виробничі ресурси, знижує врожаї сільськогосподарських культур. На значній частині площі сільськогосподарських угідь досягнуто межі екологічної збалансованості ґрунтових екосистем і агрофітоценозів.

Підвищення продуктивності земель та їх охорона потребують різноманітних заходів, які повинні здійснюватися комплексно, взаємодоповнюючи один одного і посилюючи дію всіх інших. Особливого значення набуває рекультивація земель, тобто повне або часткове відновлення ландшафту та родючості ґрунту, порушених попередньою господарською діяльністю, добуванням корисних копалин, будівництвом. Для збереження фізичних властивостей ґрунтів потрібно скоротити повторність обробки ґрунтів, перейти на прогресивні та ефективні його форми, легкі машини та механізми.

Меліоративні заходи (агротехнічні, лісотехнічні, хімічні, гідротехнічні) необхідно здійснювати для постійного невпинного підвищення врожайності ґрунтів.

Стан повітряного середовища в Україні незадовільний. Тривалий час в Україні перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних, металургійних, гірничорудних, хімічних, досить брудних і надзвичайно екологічно небезпечних галузей промисловості. Економіці України властива висока питома вага ресурсних та енергоємних технологій, впровадження і нарощування яких у промисловості та сільському господарстві здійснювалося без будівництва відповідних очисних споруд.

Головним джерелом забруднення атмосферного повітря є підприємства паливно-енергетичного комплексу - 36% від загального обсягу викидів, підприємства обробної - 35% та видобувної промисловості - 25%. Основними речовинами - забруднювачами є оксиди вуглецю, азоту, диоксиди сірки, аміак, феноли, формальдегід.

Одне з провідних місць у забрудненні атмосферного повітря належить автотранспорту - на нього припадає понад третини усього обсягу викидів забруднюючих речовин в України, а в деяких містах більше, ніж половина. Завдяки роботі автотранспорту в атмосферу потрапляють 65% свинцю, 54% оксиду вуглецю, 32% вуглеводнів, 24% - оксидів азоту від загальної для країни кількості цих речовин.

Найнебезпечнішим компонентом викидів є бензин. У бензин в якості антидетонатора додають тетраетиловий свинець. Свинець, потрапляючи в повітря з відпрацьованими газами автомобілів, потрапляє в грунт, у поверхневі і ґрунтові води, його поглинають рослини. Якщо середня концентрація свинцю в міському повітрі 26 мкг/м³, рослини вміщують його приблизно в 100 разів більше, ніж аналогічні у відносно незабруднених районах. Розрахункова тривалість перебування свинцю в кислих ґрунтах сягає 200 років.