Екологічний фактор в розміщенні виробництва (стр. 1 )

Екологічний фактор в розміщенні виробництва

План:

1.  Роль екологічного фактора у розміщенні продуктивних сил на різних етапах взаємодії суспільства і природи.

2.  Основні антропогенні забруднювачі довкілля.

3.  Соціоекологічні проблеми літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери.

4.  Оцінка екологічного стану України.

5.  Вплив окремих галузей виробництва на стан навколишнього середовища.

1. Роль екологічного фактору в розміщенні продуктивних сил на різних стадіях взаємодії суспільства і природи.

Реформування народногосподарського комплексу під час входження України до ринкової економіки, змінює значення факторів які впливають на розвиток і розміщення продуктивних сил. Серед факторів значна роль належить екологічному фактору. Екологічний фактор відноситься до факторів, які потребують всебічного врахування в господарській діяльності. В наш час неможливо ігнорувати такі об’єктивні чинники, як вичерпність природних ресурсів, вразливість навколишнього середовища, екологічна стійкість та ресурсно-екологічна місткість довкілля, межі його екологічної опірності щодо негативних антропогенних дій тощо.

Сталий розвиток економічних процесів передбачає взаємозалежний економічний і соціальний розвиток, захист навколишнього природного середовища та підтримання його якості.

Сучасна екологічна ситуація, яка є результатом впливу людської діяльності, зумовила необхідність певних модифікацій самого суспільства, його продуктивних сил, відносин природокористування і світогляду.

Літосфера сформувалася близько 5 млрд. років тому. Розвиток органічного світу на Землі, освоєння рослинами і тваринами літосфери відбулося лише 0,5-0,4 млрд. років тому. Географічна оболонка Землі тривалий час була абіотичною (неживою) геосистемою, в якій відбувався геологічний кругообіг речовин у вигляді взаємопов’язаних фізичних та хімічних процесів.

Збільшення вмісту кисню в атмосфері та поживних речовин в ґрунтах, а також поява великих тварин зумовили розвиток земної рослинності. Активно змінювався склад поверхні Землі, атмосфери, гідросфери, виникла біосфера. З розвитком органічного світу абіотична геосистема поступово перетворилася на глобальну екосистему – біосферу, що складається з двох взаємодіючих підсистем – неживої (абіотичної) і живої (біотичної).

Процес еволюції живих організмів призвів до появи людини – найвищого біологічного виду, який розвиваючись, дедалі більше впливав на природу. З появою людей на Землі почався вплив їхньої діяльності на кругообіг речовин та енергетичний обмін у біосфері. На відміну від інших організмів, людина - це особливий біологічний вид, який впливає на природу не лише процесами обміну речовин у живій природі, а й трудовою діяльністю. Вплив її пов’язаний не тільки з ростом народонаселення, а і з технічною оснащеністю та вмінням організовувати працю.

Під впливом людської діяльності глобальна екосистема почала поступово перетворюватися у трикомпонентну глобальну екосистему, у функціонуванні якої все більшу роль відігравало людське суспільство. В історії взаємодії людського суспільства і природи можливо виділити різні етапи розвитку на нашій планеті глобальної соціоекосистеми – незамкнений, частково замкнений, замкнений.

Близько 2-3 млн. років від появи на Землі перших людей примітивного виду до виникнення близько 40 тис. років тому сучасного людського виду тривав перший етап взаємодії суспільства і природи, в цей час існувала незалежна соціоекосистема. Цей етап відзначався органічним входженням людей у природу. Відбувалося накопичення знань про природу, пристосування людини до природи. Природне довкілля для людського суспільства було практично необмеженим, тому глобальна соціоекосистема виступала як функціонально незамкнена.

Другий етап взаємодії суспільства і природи (частково замкнений) тривав близько 40 тис. років від початку палеоліту і до кінця Другої світової війни, тобто до середини ХХ сторіччя. На цьому етапі інтенсивно розвивалося землеробство, скотарство, виникали ремесла, розширювалося будівництво сіл, міст. Людство своєю діяльністю почало завдавати природі відчутної шкоди, особливо після розвитку хімії. Цей період можна назвати періодом активного використання людиною ресурсів, активної взаємодії з природою.

Глобальний тиск на довкілля був загалом ще незначним і локальним. До втручання людини на кожній ділянці ландшафту існувала динамічна рівновага і повний баланс речовин та, як правило, виключалася можливість ерозії та зберігалася родючість ґрунтів.

Третій етап взаємодії суспільства та природи почався в середині ХХ ст. після закінчення Другої світової війни, яка стимулювала різкий стрибок у розвитку науки і техніки. Це період активного розвитку локальних і регіональних екологічних криз, протистояння природи та людського суспільства.

Господарська діяльність людини зумовила пошкодження і вичерпування природних ресурсів, що призводить до деформації сформованих протягом багатьох мільйонів років природного кругообігу речовин та енергетичних потоків на планеті. Внаслідок цього почалося прогресуюче руйнування біосфери Землі, що може набути характеру незворотних процесів і навколишнє середовище може стати непридатним для існування.

Якщо на попередніх етапах суспільство прагнуло до якомога більшого перетворення і пристосування природи до своїх потреб, то нині воно стало перед необхідністю пристосовувати себе, свою життєдіяльність і, передусім, суспільне виробництво до вимоги збереження і підтримування екологічної рівноваги.

Важливою умовою поступального розвитку суспільства є спрямованість господарського механізму на ефективне вирішення комплексних соціально-економічних проблем, створення передумов для подальшого і взаємообумовленого зростання соціальної та економічної ефективності виробництва. При цьому зростання економічної ефективності виробництва створює сприятливі матеріальні можливості для подальшого підвищення його соціальної та одночасно екологічної спрямованості. І навпаки, більш вагомі соціальні результати при екологічній стабільності створюють базу для нового економічного зростання.

Ефективність виробництва необхідно оцінювати з урахуванням не тільки економічних, але і соціальних та екологічних критеріїв, їхнього сполучення, беручи до уваги кінцеву мету виробництва, а саме - створення умов для забезпечення відтворення та всебічного розвитку людського і трудового потенціалу держави, безпечних екологічних умов життєдіяльності на виробництві і за його межами.

так характеризує екологічну проблематику в залежності від типу суспільної організації [19, с. 81, 82].

Таблиця 1

Основні характеристики концепцій суспільного розвитку на різних етапах функціонування суспільства

Тип суспільної організації	Концепції, моделі, теорії	Визначальні риси концепції	Екологічна проблематика у концепціях даного типу
1	2	3	4
Доіндустріальне суспільство		- основний виробничій ресурс – первинні умови виробництва, сировина; - тип виробничої діяльності - добування; - характер базових технологій – трудоємні;	Екологічні проблеми ще не набули гострого характеру.
Індустріальне суспільство	Індустріальні теорії	основний виробничій ресурс-енергія; тип виробничої діяльності - виготовлення; характер базових технологій - капіталоємні	Техногенний тип розвитку; екологічна складова не включена у проблематику концепцій суспільного розвитку; екологічні обмеження не враховуються у практиці господарювання
Теорії модернізації	Техніка є основною рушійною силою суспільного розвитку; Модернізація поширюється не лише на економіку, а і на саму людину.
Модель фронтальної економіки	Факторами, що лімітують розвиток є праця і капітал; природні ресурси і екологічні системи – невичерпні. Можливості відновлення природних ресурсів не розглядаються
Постіндустріальне суспільство	Постіндустріальні теорії	Основний виробничій ресурс - інформація; тип виробничої діяльності послідовна обробка; характер базових технологій – наукоємні	Включення екологічного фактору у планування суспільного прогресу; екологічні проблеми розглядаються лише з антропоцентричної точки зору.
Концепція екотопії	Розвиток нових технологій спричинить нові, складніші проблеми. Відмова від розвитку цілих галузей промисловості, великих підприємств; Часте використання кардинальних методів.
Концепції охорони навколишньо го природного середовища	Плата за забруднення, встановлення цін на ресурси; виробництво на основі чистих технологій; нарощення виробництва та використання досягнень НТП
Сталий розвиток	Збереження біосфери безумовний фактор виживання людства; рост розглядається не як зростання кількості пропонованих товарів, а як підвищення якості життя; рівність поколінь у доступі до ресурсів та безпечного середовища проживання; справедливий розподіл благ та відповідальність за забруднення навколишнього середовища між розвинутими країнами, та тими, що розвиваються.	Екологічна безпека ґрунтується на антропоцентричному, біосферно-екологічному та ресурсному підході; екологічні проблеми розглядаються в комплексі з економічними та соціальними; збереження безпечного середовища існування є необхідним не лише для сучасних, а й для прийдешніх поколінь

\Олесюк\

У час, коли природа вичерпала свій асиміляційний потенціал, для деяких виробництв є надзвичайно привабливими місцевості з невисоким рівнем антропогенного забруднення довкілля. Забруднене довкілля перешкоджає розвитку багатьох галузей промисловості, зокрема, приладобудуванню, оптиці, авіаційній промисловості, фармацевтичній тощо. Підприємства таких галузей змушені витрачати значні кошти для створення в цехах штучного середовища підвищеної якості, але ефект цих заходів доволі обмежений. Наприклад, у старих районах розвитку металургії в Німеччині було невигідно, а інколи і неможливо, розвивати виробництво електронних компонентів через сильне забруднення атмосфери.