Екологічний фактор в розміщенні виробництва (стр. 5 )

Другий тип - культурна, або галопуюча евтрофікація, яка відбувається внаслідок інтенсивного напливу антропогенних відходів: не перероблених промислових скидів, дренажних вод із сільськогосподарських угідь. Останнім часом спостерігається евтрофікація рекреаційних водойм.

Зниження рівня кисню, а інколи його повна відсутність, веде до відмирання у водоймах всього живого; річки на великих відстанях перетворюються у мертві і смердючі потоки. Культурна евтрофікація - значною мірою результат забруднення водойм нітратами та фосфатами. Нітрати, як відомо, виявляють сильний біологічний вплив як біостимулятори, які посилюють процес евтрофікації, особливо в прибережних водах.

В Україні склалася напружена водогосподарська і водоекологічна ситуація, обумовлена надмірним антропогенним навантаженням у басейнах річок. Потреба в якісних водних ресурсах з боку населення, промисловості, сільського і рибного господарства постійно зростає. Водне господарство України тісно пов’язане майже з усіма галузями економіки і впливає на розвиток та розміщення продуктивних сил. Розміщення особливо водомістких споживачів, зокрема: електроенергетичних об’єктів, водозаборів магістральних каналів, великих масивів зрошувальних земель, міських агломерацій має найбільш суттєвий вплив на територіальне формування водокористування.

Основними джерелами забруднення водних ресурсів в Україні є промислові (55 % сумарного об’єму скиду забруднених вод) і комунальні (41 %) підприємства. Найбільшу кількість забруднених вод скидають промислові підприємства таких областей: Дніпропетровська - 57% сумарного об’єму в області (в тому числі 50% підприємства чорної металургії), Донецька - 88% (з них 49% - підприємства паливної промисловості і 35% - чорної металургії), Луганська - 73% (54% - підприємства паливної і майже 14% - хімічної промисловості), Львівська – 75% (55% - підприємства хімічної і нафтохімічної промисловості), Полтавська - 75 % (59 % - чорної металургії).

На сільське господарство припадає близько 3% скиду забруднених вод в Україні. У внутрішньорегіональній структурі найбільшу його частину становить Київська (21%), Одеська (28%) і Херсонська (54%) області, в інших вона не перевищує 8%.

У 17 областях України основним джерелом забруднення водних ресурсів є комунальні підприємства, частка яких у сумарному об’ємі скиду забруднених стоків становить від 52 до 99%.

Серед основних басейнів найбільший забір річкових вод здійснюється в басейні р. Дніпро - 62% від загального об’єму забору прісної води в Україні. 9% припадає на басейн річки Сіверський Донець, 12% - Дунай, 6% - Південний Буг, 4% - Дністер. Основний вплив водокористування на водні ресурси зумовлюється безповоротним водозабором і скидом забруднених вод у водні об’єкти.

Розвиваючи промисловість і зрошуване землеробство, не врахували, що ресурси річок складають невелику частину водних запасів країни. Спорудження гребель і водосховищ, пов’язане з будівництвом ГЕС, змінило режим р. Дніпро. У результаті екстенсивної господарської діяльності у водоресурсній системі р. Дніпро сформувалася кризова водогосподарська та гідроекологічна ситуація, при якій самовідновлювальна здатність головної річки і її багатьох притоків виявилася вичерпаною.

Зміна якості води внаслідок скиду забруднених вод і змиву різних токсичних для водних організмів речовин із водозабору, хімічне, теплове, атомне забруднення неодноразово призводять до загибелі риб у водосховищах Дніпровського каскаду.

Інші річки України знаходяться не в кращому стані. На всіх річках проявляється вплив важких металів, нафтопродуктів, радіонуклідів. Існуючі очисні споруди вилучають лише 10-40 % неорганічних речовин і практично не виводять солі важких металів. Методи, що застосовуються під час очищення стічних вод, дозволяють знизити рівень забруднення лише на 80%, а у більш сучасних умовах - до 95 %.

У соціально-економічному і екологічному розвитку країни важливу роль відіграють ліси. Раціональне використання і відтворення лісових ресурсів тісно взаємопов’язане з вирішенням багатьох екологічних проблем народногосподарської діяльності галузевого і міжгалузевого характеру, а також збереженням і поліпшенням якості навколишнього природного середовища.

Україна належить до країн з невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду становить 10,8 млн. га, в тому числі вкрита лісом - 9,4 млн. га. Лісистість території становить 15,6%, причому її рівень територіально досить диференційований: від 43,2% в Івано-Франківській до 1,8% в Запорізькій областях. Наближеним до оптимального вважається показник на рівні 21-22%, який дає змогу досягти збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами.

На душу населення в Україні припадає 0,17 га покритих лісом земель. Цей показник значно нижчий від норми (0,22-0,42). Для порівняння: у Болгарії - 0,42, Румунії - 0,29, Франції - 0,28, Швеції - 3,3 га. Запас лісу в розрахунку на душу населення складає 24 м3, що в 16 разів менше, ніж у Російській Федерації.

Загальні запаси деревини в Україні становлять 1,74 млрд. м3. Близько 51% лісів віднесено до захисних, водоохоронних та інших цінних в екологічному відношенні лісів, решту становлять експлуатаційні.

Вікова структура лісів України характеризується такими співвідношеннями: молодняки займають 45,4 % площі, середньовікові - 37,7%, достигаючі та стиглі - відповідно 10,1% та 6,8%, що в 1,5-2 рази нижче оптимальних розмірів. За останнє десятиріччя в Україні значна частина лісових насаджень загинула від промислових викидів та постраждала від аварії на ЧАЕС. Крім того, загальний стан лісів України не відповідає еколого-економічним вимогам, а функціонування лісового господарства здійснюється в складних економічних умовах.

Втручання людини в біосферні системи порушує їх збалансованість і внутрішні зв'язки, призводить до несподіваних наслідків. Застосування інсектицидів у лісі для винищування комах призводить до загибелі комах і дрібних тварин. Хімічне запилення для протидії росту так званого бур'янистого лісу з тією метою, щоб малоцінні дерева, які дуже швидко ростуть, не заважали росту хвойних порід, створює небезпеку загибелі живих істот у лісі. Застосування гербицидів може викликати масову загибель худоби, що вживала отруєну траву.

Основними, найбільш актуальними проблемами щодо формування і раціонального використання лісових ресурсів України є: порушення збалансованості між лісосировинними запасами, обсягами лісоспоживання і екологічними вимогами; значне виснаження лісосировинної бази, погіршення природних комплексів, деградація рослинного покриву; обмеженість інвестицій для лісогосподарського виробництва; скорочення обсягів лісокористування та низький рівень задоволення потреб у деревині за рахунок місцевих ресурсів.

Вирішення цих проблем тісно пов'язано з розширеним відтворенням лісових ресурсів, підвищенням ефективності їх охорони і використання. Необхідно проводити активні заходи щодо захисту і відновлення лісових насаджень з тим, щоб поступово переходити на забезпечення потреб країни переважно за рахунок власних ресурсів із збереженням основних екологічних функцій лісу. Поряд з цим принципово важливо підвищити експортні можливості лісового господарства України.

4.Оцінка екологічного стану України.

Екологічна обстановка є важливим фактором, який впливає на територіальну організацію соціально-економічного життя і ефективність виробництва. На екологічну обстановку в Україні вплинули аварія на Чорнобильській АЕС, меліорація земель, розвиток видобувної і переробної промисловості при застарілих технологіях і пов’язана з цим надмірна урбанізація, особливо східних регіонів (Донбас, Наддніпрянщина).

У різних країнах щорічно економічні збитки від забруднення і деградації навколишнього природного середовища оцінюються в межах 0,4-18% їх ВНП. В Україні ця цифра досягає 10-15%. 85% території України забруднено, 18% - уражено ерозією, на 17% земель почалися процеси підтоплення, близько 20% земель забруднено важкими металами. Великої шкоди завдають відходи виробництва і побуту. Нині в Україні всього їх нагромаджено близько 25 млрд. т., площі для їх зберігання займають 160 тис. га і щороку збільшуються на 3-6 тис. га. Якщо в 1990 р. на 1 жителя України припадало близько 300 т. відходів, то сьогодні це вже 400 т. (з них 87 т. - токсичні). В результаті такої організації господарювання понад 35% населення країни дихають повітрям, насиченим токсичними речовинами, які в 2 і більше разів перевищують гранично допустиму норму. Зростає забруднення водоймищ, ґрунтових вод. Тільки у результаті Чорнобильської аварії було забруднено 12 областей. Загальна площа земель, забруднених радіонуклідами, становить більше як 10%. У цілому лише 1 з кожних 10 га сільськогосподарських угідь має нормальний екологічний стан.

Сучасний стан екологічної безпеки в Україні можна охарактеризувати як вкрай незадовільний. Згідно з індексом екологічної усталеності, який був прийнятий на Всесвітньому економічному форумі в Дав осі, Україна у 2001 р. опинилася на 110 місці з 122 країн, включених до рейтингу.

До переліку внутрішніх проблем забезпечення екологічної безпеки в державі можна віднести:

1.  Загальний високий рівень антропогенного навантаження на територію та забруднення навколишнього природного середовища.

2.  Нераціональну галузеву структуру виробництва, в якій надмірно високу частку займають екологічно небезпечні природовитратні галузі.

3.  Високий рівень енергоємності економіки.

4.  Нерівномірність територіальної концентрації виробництва, в тому числі поєднання в одних і тих же високоурбанізованих районах значних масштабів концентрації промислового та сільськогосподарського виробництва.

5.  Високий рівень зношеності основних виробничих фондів, що зумовлює посилення ймовірності техногенних аварій зі значними негативними екологічними наслідками.

6.  Загальний низький технологічний рівень української економіки.

7.  Нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу країни, в т. ч. - земельних, водних, рекреаційних ресурсів.

8.  Дефіцит якісних водних ресурсів.

9.  Проблеми із достатнім забезпеченням населення країни доступом до якісних рекреаційних ресурсів.