Педагогічна діяльність X. Д. Алчевської здобула всесвітнє визнання на Міжнародному конгресі приватної ініціативи у справі народної освіти (Франція, 1889). її було обрано віце-президентом Міжнародної ліги освіти. Багато освітніх товариств обрали видатного педагога своїм почесним членом. Петербурзьке і Московське економічні товариства нагородили її золотими медалями. Професійна громадськість Росії широко відзначала її ювілеї. Так, на 50-річчя своєї педагогічної діяльності Христина Данилівна одержала понад 500 привітань, у тому числі від 64 недільних шкіл, а також від педагогів, випускників, громадських діячів, працівників редакцій педагогічних журналів і газет. Проте до глибокої старості вона була в немилості в царської влади. Лише після Жовтневої революції відчула піклування про себе: як «відома діячка народної освіти» отримала одну з перших персональних пенсій.
Після 1917 року, незважаючи на похилий вік, Алчевська продовжувала працювати і публікувати свої педагогічні щоденники. Її діяльність привертала увагу багатьох діячів народної освіти. Харківський міськвиконком за клопотанням Ганни Хоперської призначив Алчевській персональну премію.
Померла Христина Данилівна 15 серпня 1920 року. Поховали її в сімейному склепі на міському кладовищі у м. Харкові.
Життя і діяльність Х. Д. Алчевської – приклад самовідданої праці, вірного служіння справі народної освіти, її ім’я займає гідне місце в історії нашої країни і рідного Харкова.
Відповідь на четверте запитання
І частина питання
Кожний населений пункт, як і людина, має власну біографію. Так і це давньоруське місто, яке у 2012 році буде святкувати 1130-у річницю першої літописної згадки про нього. Відоме також тим, що у 1097 році сюди на з'їзд зібралися князі Київської Русі, щоб припинити князівські міжусобиці і об'єднати зусилля проти зовнішніх ворогів держави.
Нам відомо, що це – древнє місто Любеч.
В'їзд до Любеча
Селище міського типу Ріпкинського району. Від Ріпок – 30 кілометрів. Від Чернігова – 35 кілометрів. Від Києва по Дніпру – 250 кілометрів.
На заході Чернігівщини, на лівому березі Дніпра, розкинувся старовинний Любеч.
Любеч на карті Чернігівщини
Існує кілька легенд походження назви міста — Любеч.
Згідно з першою: великі князі Аскольд і Дір, проходячи по Дніпру, довго насолоджувались місцевим краєвидом, зупинилися тут і назвали місце – «Любезное».
Згідно з іншою: був князь Люб і Любеч – місто від нього.
Згідно з третьою: назвали місто на честь нареченої чернігівського князя – Любави.
Інша легенда говорить про те, що древні греки називали Любеч по-своєму – Амадокою, тобто, місцем виготовлення човнів (човнів-однодерок).
Існує ще декілька версій, легенд та переказів про назву міста, але, безумовно, назва слов'янського походження від слів «любий», «любовний», «милий» і т. д.
Слов'янські поселення на місці Любеча існували вже в перші століття нашої ери. Любеч уперше згадано в «Повісті временних літ» під 882 роком, коли київський князь Олег захопив його й настановив там свого посадника. У договорі Олега з греками під 907 роком Любеч значиться серед інших міст України-Русі. А 949 року називає це велике торгове місто візантійський імператор Константин Багрянородний у трактаті «Про управління державою».
Любеч виник у місцевості з дуже складним рельєфом, подібним до київського, на краю високого лівобережного плато Дніпра. Топографічне розміщення давало можливість контролювати великий водний шлях «з варяг у греки». Любеч ніби замикав Верхній Дніпро, річки Сож і Березину, захищаючи північні підступи до Києва. Тож тут не раз відбувалися військові сутички, що вирішували долю великокнязівського столу і всієї Київської держави. Так, перемігши в Любецькій битві у грудні 1016 Святополка Окаянного, Ярослав Мудрий в 1017 опанував Київ; битва 1024 року під Лиственом, недалеко від Любеча, започаткувала формування незалежного від Києва Чернігівського князівства. У ХІ-ХІІ століттях Любеч став одним з найзначніших міст Чернігово-Сіверської землі.
Наступні два століття він був центром удільного князівства. 1097 року відбувся відомий Любецький з'їзд 1097 князів Київської Русі, який остаточно закріпив феодальний принцип «каждо да держить отчину свою». Згодом, після з’їзду суперечки відновились. В 1147 році Любеч був спалений і розкрадений смоленським князем Ростиславом.
У XIV столітті Любеч увійшов до складу Великого князівства Литовського, з 1471 р. – став центром волості Київського воєводства. У 1500 -1508 рр. входив до складу Московської держави. З входженням Київського воєводства до складу Речі Посполитої (1569 р.) місто стало центром окремого староства. У 1648 р. як сотенний центр увійшло до Гетьманщини (з 1649 по 1652 був зайнятий литовськими військами). У середині XVII століття місто було вочевидь знищено. Хмельницький зробив Любеч ранговою маєтністю чернігівських полковників. За гетьманування І. Мазепи містом заволодів сам гетьман. Після розправи над мазепинцями Любеч відійшов до Полуботків, а пізніше — до Милорадовичів. У 900 - річницю, в 1997 р., вшановуючи історичні події Любецького з'їзду скульптором Геннадієм Єршовим створено образ ченця - літописця та рельєфні портрети князів. Бронзовий пам'ятник встановлений на Замковій горі.
Видатні особи Любеча: Антоній Печерський (близько 982 р. - 10 липня 1073 р.) –святий Православної Церкви, церковний діяч Русі. Родоначальник вітчизняного організованого чернецтва, засновник Києво-Печерського монастиря і будівничий Свято-Успенського собору. За «Патериком Печерським, або Отечником», преподобний Антоній (в миру Антипа) народився в Любечі. В Любечі збереглись залишки Антонієвого монастиря с печерою під ним.
Вхід до Антонієвої печери
Розкопки виявили цікавий археологічний комплекс VIII—XII століть. Він складається із курганного могильника, замка, стародавнього городища, посадів, урочища Гончари, пристані тощо. Експедиція провела детальне обслідування.
Матеріали розкопок дали змогу академіку вперше в історії давньоруської археології реконструювати загальний вигляд багатого феодального замка XI століття з його військовими, побутовими та господарськими спорудами.
Крім того, в центрі селища можемо бачити цікаві своєрідні пам'ятники архітектури — одноповерхову з підвалом каменицю наказного гетьмана та Воскресенську церкву XVIII ст. у вигляді ротонди з добудованим пізніше невеликим притвором и чотирьохколонним портиком.
Пам’ятник архітектури ХVІІ-ХІХ ст.
Колишня Воскресенська церква
В роки Великої Вітчизняної війни в районі Любеча діяв партизанський загін імені Дзержинського. 17 березня 1943 року дві невеликі групи партизан, на чолі з і в шестиденному бою розгромили великий гарнізон окупантів і комендатуру. У серпні 1943 року партизани повністю оволоділи Любечем і протягом двох тижнів утримували його.
З 24 по 26 вересня 1943 року точились бої за визволення Любеча. Особливо відзначився командир роти 37-го гвардійського стрілецького полку лейтенант Григор'єв (уродженець м. Добрянки). Рота Григор'єва прорвала оборону противника і ввірвалась в його розташування. Фашисти кинули проти неї багато піхоти і 30 танків. Але мужні бійці відбили ворожу контратаку, знищили групу фашистських автоматників, які рухались за танками, і першими ввійшли в Любеч.
На братській могилі воїнів Радянської Армії, що загинули при форсуванні Дніпра в 1943 році, встановлено пам'ятник. Багато воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Іменем одного із них — С. Нестеренко названа вулиця в Любечі.
Після визволення від фашистів Любеч швидкими темпами був відбудований. Тепер тут є судноремонтна майстерня, маслозавод, овочесушильний та цегельний заводи, будинок культури, працюють дві бібліотеки, лікарня, магазини.
Сучасний герб Любеча
ІІ частина питання
Значення міста Любеча в історії Давньоруської держави полягало в тому, що:
- по-перше: саме тут у 1097 році відбувся з’їзд князів (дивись додаток 1). Наприкінці XI ст. в стародавній Русі розгорілися міжусобні війни між князями за владу і, саме цей з’їзд князів був скликаний для того, щоб припинити ці війни. Проте його рішення не спинили процесу роздроблення Русі. Чернігівська земля дробиться на уділи і назавжди виходить з-під влади київського князя;
- по-друге: місто стояло на важливому водному торговому шляху, який проходив з Балтійського у Чорне море («из варяг в греки») і відігравав значну роль в політичному житті давньоруської держави;
- по-третє: в XI - ХІІ століттях Любеч зберігав за собою значення політичного і економічного центру;
- по-четверте: він був важливою фортецею на західному кордоні Чернігово-Сіверської землі.
Відповідь на п’яте запитання
Етнографія – наука, що вивчає побутові і культурні особливості різних народів світу. Звичаї народу – це ті прикмети, по яких розпізнається етнічна група.
Нині, як і багато століть тому, традиції українців є одним з головних чинників відродження нації, адже в цих життєдайних джерелах – душа народу. Вони охоплюють усі ділянки суспільного, громадського, родинного життя.
Пропоную Вам творчу роботу – вишивку з етнографічного циклу «Родинна обрядовість» (робота додається), до якого входить розділ, обраний мною, «Сімейні обряди і традиції».
Вишивка «Ангел-оберіг»
Тетяна Глушак працює над реалізацією п’ятого творчого завдання
обласної краєзнавчої телевікторини
Творча робота Глушак Тетяни
Додаток 1
З ЛІТОПИСУ ПРО З'ЇЗД КНЯЗІВ У ЛЮБЕЧІ 1097 р.
(Уривок)
У 1097 році прийшли Святополк, Володимир, Давид Ігоревич, Василько Ростиславич, Давид Святославич і брат його Олег і з'їхалися в Любечі для встановлення миру, говорячи поміж себе: «Навіщо ми губимо руську землю, вчиняючи розбрат між собою? А половці нашу землю розоряють і раді, що між нами міжусобиці. Від цієї пори будемо всі однодушні і бережімо землю руську, хай кожний держить отчину свою: Святополк — Київ, Ізяслав (отчину), Володимир — Всеволоду, Давид, Олег і Ярослав — Святославу, а також кому роздав Всеволод міста: Давиду — Володимир, Ростиславичам — Перемишль Володарю, Теребовлю—Васильку». І на тому цілували хрест: «Якщо віднині хто буде проти кого, на того будемо всі і хрест чесний». Сказали всі: «Хай буде на нього хрест чесний і вся земля Руська». І, давши клятву, пішли кожний до себе...
З М І С Т
Дані про автора ……………………………………………………………… 2
Список використаної літератури та архівних джерел ……………………. 2-3
Відповідь на перше запитання ……………………………………………… 4-11
Відповідь на друге запитання……………………………………………….. 12-17
Відповідь на третє запитання……………………………………………….. 18-24
Відповідь на четверте запитання……………………………………………. 25-29
Відповідь на п’яте запитання………………………………………………… 30-31
Додаток………………………………………………………………………… 32
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
