Край Деснянський - джерело натхнення (стр. 1 )

Куликівський районний Центр позашкільної освіти

Д А Н І П Р О А В Т О Р А:

- село – Дроздівка, район – Куликівський, області – Чернігівської;

- навчальний заклад – Дроздівська ЗОШ І-ІІІ ст., клас - 8, назва гуртка – історично-краєзнавчий гурток Куликівського районного Центру позашкільної освіти;

- прізвище, ім’я учасника вікторини – Глушак Тетяна, домашня адреса – Чернігівська область, Куликівський район, село Дроздівка, вулиця Горького, 11, контактний телефон – 0674940320.

- прізвище, ім’я, по батькові керівника – Герасименко Світлана Петрівна, посада – учитель історії та правознавства, керівник історично-краєзнавчого гуртка ЦПО, домашня адреса – Чернігівська область, Куликівський район, село Дроздівка, вулиця Довгого, 40, контактний телефон – 0678842478.

Список використаної літератури та архівних джерел

1. Абрамов, Я. В.  Наши воскресные школы : их прошлое и настоящее. - СПб., 1900. - С. 179.

2. Алчевская, Х. Д. Передуманное и пережитое : дневники, письма и воспоминания. - М. : Тип. И. Д. Сытина, 1912. - 466 с.

3. Козацька сотня при Спасо-Преображенському соборі в м. Чернігові // Віра і воля. - 2003. - 6 лютого.

4. Антоний игумен. Краткая история черниговского Спасо-Преображенского Собора // Віра і воля. - 2003. - 13 лютого.

5. Асєєв Ю. Спаський Собор у Чернігові - К., 1959. - 19 с.

6.Бондар, Л. С.  Алчевська Христина Данилівна / Л. С. Бондар // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посіб : у 2 кн. / за ред. О. В. Сухомлинської. - К. : Либідь, 2005. - Кн. 1. - С. 531-538.

7. Освячення сонцем - ключ до розгадки // Чернігівські відомості. - 2000. - 4 лютого. - С. 6. - 11 лютого. - С. 6.

8. Віроцький Чернігова-К.: Техніка, 1998. -204 с.

9.Івченко А. С., . Україна. Фортеці, замки, палаци..., Київ, 2010, с.79-80

10. Ради благолепия // Черниговский полдень - 1997. - 18 сентября.- С. 5.

11. Спасский собор и подземелье. Бьіть беде. //Черниговский полдень. - 1997. - 20 февраля. - С.5.

12. Під сигнатурою Спаса: Чернігів древній, сучасний, майбутній // Дивосад. - 2001. - №2. - С.3-4.

13. Логвин собор в Чернигове // История СССР. - 1969. -№6.-С. 193-198.

14.Логвин - Новгород-Северский - Глухов М: Искусство. 1980. - 279 с.

15. З української художньої спадщини - К.: Українські пропілеї. 2004. - 705 с.

16.Любар, О. О.  Педагогічні ідеї М. П. Драгоманова і Б. Д. Грінченка / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко // Історія української педагогіки : навч. посіб. для пед. навч. закл. / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко. - К., 1999. - С. 174- 185.

17. Солнечные часы в Спасском соборе // Вал - 1997. - 13 июня.-С 6.

18.Моргилевський І. Спасо-Преображенський Собор у Чернігові і північне Лівобережжя: огляди, розвідки, матеріали / за ред. М. Грушевського. 1928.-С. 169-196. 19. Наш і на Катеринославщині // Вісті Борзнянщини. - 1996.- 13 січня. - С2.

20. Главний храм // Вал. - 2001. - 9 серпня. - С.7. Іб. Толочко и его округа в ІХ-ХШ в. в. - К.: Наукова думка. 1988.-182с. 17. І. Біля Святого Спаса// Чернігівські відомості - 1991 - № 32. - С.6.

Відповідь на перше запитання

06-07 жовтня 2011 року в Чернігові відбулися святкові урочистості з нагоди 975-ої річниці першої літописної згадки про унікальну пам'ятку монументальної архітектури Київської Русі, яка добре збереглася до наших днів. Цей собор не просто окраса міста, а й головний осередок православ'я Чернігове-Сїверської землі, оплот віри, символ духовності, величний свідок історії, що претендує на включення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Мова йде про архітектурну споруду –

Спасо-Преображенський собор у Чернігові.

Спасо-Преображенський собор – перлина давньоруської архітектури, унікальна архітектурна пам'ятка початку XI ст., справжнє архітектурне диво, найдавніший із кам'яних храмів XI ст., точно датована і добре збережена автентична кам'яна споруда Київської Русі та східних слов'ян загалом, що збереглася в Україні до наших днів.

Спасо-Преображенський собор - справжнє архітектурне диво, найдавніший із кам'яних храмів XI ст.

Протягом дев’яти століть Спаський собор був головним осередком богослужіння, духовності, суспільного, художньо-історичного і інтелектуального життя міста Чернігова.

Спаський собор було засновано за князювання в Чернігові Мстислава Володимировича – першого літописного чернігівського князя. І хоча письмові джерела не називають точної дати заснування собору, все ж можна припустити, що закладка собору відбулася у 1033-1034 рр., бо у 1036 році, в рік смерті Мстислава, стіни споруди було виведено вище землі до рівня, якого міг досягти рукою вершник, що стоїть на коні (до 4 метрів). У «Повести временных лет» під 1036 р. записано: «В лето 6544 Мстислав изыде на лови и разболеся, и умре, и положиша в церкви у святого Спаса, юже бе сам заложиша, бе бо вздано ея при нем взвыше яко на кони стоящи рукою досящи».

Деякі історики вважають, що Спаський собор був закладений на честь важливої події того часу – війни двох князів – братів Мстислава і Ярослава Володимировичів з ляхами у 1031 році, яка закінчилася блискучою перемогою князівської дружини і поверненням Русі червенських міст (давньоруські міста над Західним Бугом, які були захоплені ще в 1018 році польським королем Болеславом Хоробрим).

Скоріше за все, зведення цього храму було пов’язане з утвердженням самостійності Чернігівського князівства і міста Чернігова. Зведення такої величної будови свідчило про могутність, славу і незалежність князя, що його заснував, а також про могутність і багатство міста і всього Чернігівського князівства. У цьому процесі вже на той час церква фала помітну роль. Хто ж і коли храм закінчив, відомостей теж не маємо. Але здогадатися не важко — наступник Мстислава на чернігівському столі Святослав Ярославич, син Ярослава Мудрого, родоначальник князівської династії Святославичів, засновник двох монастирів Чернігова: Єлецького і Троїцько-Іллінського і меценат науки – його заходами складено два «Ізборники Святослава» (1073 і 1076 р.), що мали великий вплив на подальший розвиток повчальної літератури на Русі.

Спаський собор поч. XI ст. багато в чому визначив характер всієї давньоруської архітектури.

Протягом своєї багатовікової історії наш народ створив архітектуру світового значення. Неперевершені пам’ятки зодчества для нас зараз є невичерпним джерелом архітектурного досвіду, наукових досягнень, художньої майстерності і практичної мудрості.

Давньоруські храми, як і собори Заходу, були місцем не тільки церковних служб, але і урочистих зборів городян. Тут обговорювалися і вирішувалися найбільш важливі питання життя князівства, тут приймали іноземних послів. Таким чином, вигляд храму, його розміри, його інтер’єр відповідали не тільки культовому, але і світському призначенню. Архітектурний образ споруди собору втілював ідею сили і величі Чернігівського князівства. Велична простота і монументальність композиції, нерозривний зв'язок силуету і фасадів з конструктивною схемою, тектонічність архітектури, яка проявилась у співвідношенні частин будівлі, пропорціях і відповідності екстер'єру та інтер'єра собору – ось це характерні риси давньоруської архітектури, що втілені в Спаському соборі.

Спаський собор Чернігова являє собою приклад рідкісного і блискуче вирішеного поєднання обох конструктивних принципів, тобто базилікального плану з купольним перекриттям і в цьому його своєрідність. Візантійська система хрестово-купольної церкви, з ясністю її основних членувань і логічністю композиції внутрішнього простору, покладена в основу собору.

Архітектурно-планувальне рішення і техніка будівництва Спаського собору характерні для візантійського культового будівництва. Однак, своєрідне і сміливе рішення архітектурної композиції собору, де творчо злито в єдине ціле так звану базилікальну схему романського походження з центричною хрестово-купольною візантійською системою, говорить про самобутній творчий почерк будівничих Спаського собору. Видовжений із заходу на схід прямокутник плану собору (всередині довжина сторін 29,5 × 19,2 мет­ра) поділено чотирма парами могутніх стовпів, хреща­тих у плані, та двома аркадами-трифоріями на біломармурових витончених колонах з капітелями стилізовано­го іонійського ордера на три нерівні частини – нефи. З них середній удвічі ширший за бокові. Зі сходу нефи завершуються вівтарними виступами-абсидами, а із заходу перетинаються своєрідним вестибюлем - нартексом.

План собору побудовано на популярному у давньо­руських будівничих модулі – квадраті підкупольного простору і його похідних (півквадрата, діагональ його та ін.).

Інтер’єри собору вражають величчю: криволінійні поверхні численних арок ритмічно повторюються, підкреслюючи висоту середньої частини храму. Усі внутрішні поверхні стін, склепінь і стовпів мали фресковий розпис. Дуже багатою була кольорова палітра інтер’єру, розписи якого доповнювалися яскравою підлогою з кольорового каміння та полив’яних керамічних плиток – смальти. Хори було обгороджено різьбленими плитами червоного кольору, колони було зроблено з білого мармуру і мали різьблені капітелі.