Зміст (стр. 4 )

У шкільній практиці повторення організовуються на початку і в кінці навчального року, а також протягом року – поточне і тематичне. При цьому воно може бути систематичним (послідовно повторюється вивчений матеріал) і попутним (провадиться у зв’язку з виконанням тих чи інших орфографічних, лексико-граматичних чи граматичних вправ).

Перед повторенням на початку року необхідно виявити, які знання й уміння потребують повторення і закріплення, щоб планомірно і цілеспрямовано організувати цю роботу.

У кінці чверті, після вивчення окремих тем, у кінці навчального року повторення проводиться з метою узагальнення й систематизації одержаних знань та удосконалення орфографічних навичок.

Організовуючи тематичне й поточне повторення, слід брати до уваги такі фактори:

а) особливо часто слід повторювати недавно засвоєний матеріал, щоб забезпечити міцність правописної навички;

б) вправи для повторення мають бути систематичними і різноманітними: різні види диктантів, списування, творчі завдання, щоб досягти гнучкості у застосуванні знань, а отже, й міцності орфографічної навички.

9. Контроль і перевірка рівня сформованості орфографічної навички. Важливою умовою, що забезпечує формування правописних умінь і навичок, є здійснення контролю за їх становленням. Існують різні способи перевірки залежно від етапу засвоєння знань і формування умінь і навичок. Це може бути невелика перевірна робота, розрахована на 15 хв (словниковий диктант, вибірковий диктант з логічним завданням, списування), яка проводиться після вивчення якоїсь однієї чи кількох взаємопов’язаних тем. На підсумковому етапі після вивчення ряду тем провадяться контрольні роботи: контрольне списування з орфографічними завданнями, контрольні диктанти з граматичним, лексичним чи фонетичним завданням, переказ.

Поточні й підсумкові перевірки дають можливість учителю виявити рівень сформованості знань, умінь і навичок, зробити висновок про ефективність методів і прийомів, які він застосовував у навчальному процесі, вчасно внести корективи в методику навчання, організувати повторення чи закріплення.

Перевірки привчають учнів до самоконтролю. Вміло проведений аналіз робіт контрольних робіт, усне оцінювання успішності учнів в оволодінні орфографічними навичками, похвала – ті стимули, які заохочують дітей до досягнення ще кращих результатів, і вчитель має взяти ці прийоми на озброєння.

Підсумкові контрольні роботи проводяться 1 – 2 рази на чверть, зокрема у 2 класі – 3 контрольні диктанти. Крім того, в кожному класі протягом року проводяться поточні перевірні роботи (6 – 10).

10. Робота над помилками. Успішність у формуванні правописних умінь і навичок залежить від того, як організовується і провадиться робота над попередженням і виправленням орфографічних помилок.

Поточна перевірка зошитів дає можливість виявити рівні становлення орфографічних умінь і навичок, а аналіз помилок – з’ясувати їх причини. Вирішення цих завдань дає змогу здійснити диференційований підхід в роботі над помилками, а визначення типових помилок – організувати цілеспрямоване повторення тих орфограм, які виявилися недостатньо засвоєними.

Типовими для учнів початкових класів є помилки на пропуск, заміну, перестановку букв. Причини їх можуть бути різними: невміння співвідносити звуковий склад слова буквеним позначенням, відставання в умінні правильно читати в просто неуважність. У кожному випадку вчитель має точно визначити причину, з якої той чи інший учень допускає ці помилки, щоб організувати індивідуальну та фронтальну роботу над їх подоланням, використовуючи для цього відповідні прийоми навчання (звуковий аналіз, списування з проговорюванням, напівголосне читання текстів тощо).

До виправлення помилок в учнівських зошитах і в контрольних роботах слід підходити диференційовано. Так, у зошитах сильних учнів проти рядка, в якому допущена помилка, на полі ставиться відповідне позначення. У зошитах середніх учнів слово, в якому допущено помилку, слід підкреслити і також винести на поле відповідне позначення. У зошитах слабких учнів учитель виправляє помилки.

Організовуючи роботу над помилками, учитель пояснює, що означають зроблені позначення, і пропонує виправити помилки самостійно, подумати, на які правила вони допущені, дібрати і записати по кілька слів на ці правила.

Робота над помилками повинна проводитись протягом 5– 6 уроків, оскільки орфографічна навичка за 1– 2 уроки не формується, і включати як індивідуальні заняття, так і фронтальні, спрямовані на усвідомлення дій за правилом. Після цього проводиться перевірна робота, результати якої дають можливість судити про успіхи у формуванні орфографічної навички, а при потребі й продовжити повторення з усіма учнями чи індивідуально.

Успішність у навчанні орфографії залежить також від вимогливості вчителя щодо робочих зошитів. Акуратність записів, дотримання каліграфічних норм і взагалі вимог єдиного мовного режиму – важливий фактор формування правописної грамотності.

Отже, дотримання всіх умов, що забезпечують успішність формування орфографічних навичок, є важливим фактором попередження помилок. Однак в силу індивідуальних особливостей дітей та ряду інших причин (хвороба, пропуски уроків) помилки все-таки допускаються. Їх усуненню сприяє систематична і цілеспрямована індивідуальна робота.

I.3. Стан проблеми навчання орфографії у сучасній початковій школі

Орфографія української мови ґрунтується на особливостях її графіки, фонетичної системи, граматичної будови. З огляду на це у шкільному курсі початкової школи вона не виділяється в окремий розділ, а вивчається паралельно з опрацюванням відомостей з фонетики, графіки, словотвору, морфеміки, морфології. Учні молодшого шкільного віку «мають засвоїти і самостійно користуватися у процесі письма тими правилами правопису, алгоритм застосування яких є простим (1–2 кроки у міркуванні, наприклад, вживання знака м’якшення в кінці слова, прописної літери у власних назвах; написання не з дієсловами тощо)» [програма, ст. 19]. Решта правил, які передбачають складний алгоритм застосування, засвоюються на пропедевтичному рівні.

Зміст чинної програми з української мови, обсяг і глибина виучуваного матеріалу в основному відображено в сучасних підручниках для початкової школи, де вивчення правил, застосування системно-структурних зв’язків підпорядковується комунікативно-практичним завданням, зокрема сприяє виробленню в учнів умінь дотримуватись норм літературного мовлення, в тому числі і орфографічних, що забезпечують потребу в писемному спілкуванні і свідчать про рівень мовленнєвої ерудиції школярів. Як бачимо, сучасні підручники і посібники з української мови відображають складні та важливі процеси у розвитку орфографічної науки, передба­чають комунікативний аспект її вивчення, що є порівняно новим у контексті тра­диційних.

Сама природа опанування грамоти пов’язана насамперед з такими розділами науки промову, як фонетика і графіка. Усвідомлене засвоєння учнями фонетичної і графічної мовної системи у їх взаємозв’язку є науковою, лінгвістичною основою цього процесу.

Учні 1 класу здійснюють навчання за Букварем, авторами якого є та . В основу структурування цього підручника покладено провідний принцип звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти, який полягає в тому, що під час формування в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звука до букви. Це означає, що ознайомленню дитини з певною буквою передують аналітичні і синтетичні дії з тим звуком (звуками), що позначаються на письмі даною буквою: правильно вимовляти, впізнавати в різних позиціях слів (на початку, в середині і в кінці), виділяти із слів, складів, сполучати з іншими звуками в склади. Порахувати аналітичні і синтетичніі вправи у букварі

Продовжується робота над звуковою системою української мови, яка сприятиме формуванню орфографічної навички, у 2 класі. Учні працюють за підручником «Рідна мова» (автори М. А. Білецька і ). Підручник відповідає програмі, засвоєння теоретичного матеріалу відбувається укрупненими логічно завершеними частинами, зокрема з орфографії у темі «Звуки і букви», який опрацьовується наприкінці навчального року. Таке положення обґрунтовується тим, що переважна більшість правил, якими повинні оволодіти учні у ході вивчення цього розділу ґрунтуються на фонетичному принципі правопису, тобто стосується тих випадків, де позначення звуків на письмі відбувається на основі правильної вимови. Водночас учитель повинен прагнути закріпити в пам’яті дітей графічний образ ряду слів на певне правило до його вивчення.

У підручнику широко представлені завдання щодо спостережень учнів над вимовою, а це дозволяє аналізувати мовні факти, порівнювати їх, виділяти головне з виучуваного матеріалу, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між мовними явищами. На основі спостережень за лінгвістичними явищами другокласники можуть самостійно сформулювати правило, яке, до того ж подається у підручнику у вигляді висновку.

Система пропонованих в підручнику вправ з орфографії в основному різноманітна, побудована на цікавому дидактичному матеріалі, дібраному, як правило, із кращих зразків сучасної української літературної мови. Найпоширенішим видом вправ, який спрямований на формування умінь запам’ятовувати графічні образи слів є списування.

Порахувати вправи на різне списування. Визначають два види списування: просте і складне. Перше має на меті відтворити без помилок готовий текст. Почитати у статті Грони 2009, жовтень, Поч. школа.. Ми визначили вправи:

- на розпізнавання орфограми; має на меті тренувати учнів у знаходженні орфограми, розвивати їхню орфографічну пильність наприклад, вправа 274 (ч. 1).

Випишіть слова з апострофом після префіксів.

Від’їзд, п’ятірка, в’юн, з’юрмилися, об’єднання, п'ятнадцять, роз’яснення, подвір’я, п’ятниця, з’явилися, напам’ять, рум’яний, в’ється, від’їхали. Порахувати і приклади.

- на часткове застосування правила (35%).

Вправи на часткове застосування правила мають місце в основному на уроках вивчення орфографічних правил зі складною алгоритмічною структурою, коли відпрацьовується кожний крок розв'язання правописної задачі. Наприклад, вправа 201 (ч.1).