Зміст (стр. 6 )

·  орфографічну (як правильно пишеться слово);

·  орфоепічну (як слово вимовляється, на який склад падає наголос);

·  семантичну (що означає слово, які має антоніми, синоніми, в яких фразеологічних сполученнях уживається);

·  морфемно-словотворчу (до групи яких спільнокореневих слів входить дане слово);

·  синтаксичну (як це слово "живе" в словосполученні, в реченні).

Я пропонувала учням відшукати програмове слово в тлумачному словнику, визначити, що воно означає, а потім вводили це слово у словосполучення або в речення.

Під час уроку важливо використовувати пряме спілкування між дітьми, дозволяти перемовлятися по темі, підходити один до одного, обмінюватися думками, що сприяє розвиткові самоповаги, формує почуття особистої гідності. Значення деяких слів добре пояснювати, застосовуючи технологію ейдетики. Учні завдяки своїй яскравій дитячій уяві можуть швидко і надовго запам'ятовувати потрібну інформацію.

А головне навчання, яке ґрунтується на грі та фантазії, зовсім не обтяжує учня, навпаки - переключає його на діяльність іншої півкулі головного мозку, а отже дитина відпочиває. До того ж, застосовуючи методи ейдетики, підключаються інші відчуття: слухові, рухові, нюхові і навіть смакові! Таким чином, відбувається розвиток усіх видів пам'яті і, як наслідок, ефективність навчання покращується. [4, ст. 67-70]

II.2. Застосування системи навчальних вправ під час навчання орфографії учнів 2 класу

У роботі мною були впроваджені основні завдання, що визначені в «Концепції освіти ХХІ століття», комісії ЮНЕСКО:

-  навчити пізнавати,

-  навчити робити,

-  навчити жити разом.

Також були використані методики, які формують творчу, мислячу особистість дитини, її самобутність і самоцінність, організовую радісне життя дітей без примусу, розвиваю в них стійкий інтерес до знань, потребу їх самостійного пошуку.

Мета експериментального дослідження - показати, як ефективно організувати роботу з молодшими школярами над засвоєнням правопису слів, написання яких ґрунтується на історичному (традиційному) принципі правопису, і водночас розвинути інтерес до вивчення української мови. Зробити процес засвоєння словникових слів більш ефективним - завдання складне, яке потребує натхнення та сил учителя. Засвоєння написання словникових слів потребує численних систематичних вправ, що пов'язані з усіма видами письмових робіт учнів. Організовуючи дослідницький процес, я старалася все менше приділяти увагу фронтальним методам роботи.

Саме дослідження включало в себе:

·  розповідь дітям про правильність написання слів, про основні помилки, які вони можуть зробити в своїй роботі та дати кілька порад, щодо правильного написання важких слів та словосполучень;

·  прочитати помірним темпом увесь текст диктанту для того, щоб діти ознайомились з ним;

·  коротенька розповідь про тему диктанту, в даному випадку про місто Полтаву;

·  прочитати помірним темпом увесь текст диктанту для того, щоб діти ознайомились з самим текстом ще раз;

·  продиктувати текст диктанту, повільно, чекаючи, доки всі не закінчать записувати диктоване словосполучення. Диктувати потрібно повільно, зупиняючись після кожного словосполучення та повторювати його ще раз після написання, з метою зниження похибки, що може виникнути в наслідок того, що хтось із дітей, особливо на задній парту не почув якесь слово. Слова потрібно промовляти чітко та розбірливо. На вимогу дитини потрібно повторювати слово чи словосполучення;

·  по закінченню диктування потрібно ще раз прочитати диктант, для остаточної перевірки дітьми слів та речень;

·  зібрати зошити та перевірити в позаурочний час учнівські роботи;

·  оголосити дітям про результати написання диктанту;

·  обов’язково провести роботу над помилками в урочний час;

·  для себе записати результати написання диктанту та зробити висновки по експерименту;

Наведена схема роботи в ході експерименту, на мою думку, максимально виключає сторонні похибки в підрахунку результатів (коли хтось із дітей не почув певне слово, або не правильно його зрозумів; не подумав, бо я швидко диктувала, та ін. ) і виводить остаточну картину результатів про стан пізнання дітьми закріпленого матеріалу.

Наводжу текст використаного мною диктанту:

Полтава.

Полтава відрізняється від багатьох міст України своїм зеленим вбранням. Лише Києву вона поступається за кількістю дерев, клумб. Наш край славний історичним минулим, Полтава дала світові багато відомих учених, художників, письменників. Недарма Полтаву вважають духовною столицею України. (44 слова)

[6, ст. 124], [5], [7].

II.3. Результати експериментального дослідження

Отже, по закінченні експерименту в якості написання диктанту, мною були підраховані наступні результати:

із 29 учнів у класі написали на „високий рівень"- 6 учнів (20,8%), „достатній рівень" - 18 учнів (62,0%), „середній рівень" - 5 учнів (17,2%).

Для більш наглядного представлення результатів побудую колову діаграму:

Висновок

Оскільки головним об'єктом у вчительській роботі є учень, тому і діяльність має бути спрямована на нього. Сьогодні саме учень є центральною фігурою на уроці. Від його творчої активності, уміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з однокласниками, з учителем залежить результативність уроку. Вплинути на традиційний процес засвоєння словникових слів, підвищити його ефективність може використання навчальних вправ. Крім цього, в своїй роботі я намагалася використати позитивний досвід роботи інших учителів над засвоєнням учнями програмових слів. Зокрема, цінним у роботі з молодшими школярами є досвіди описані у фахових журналах.

Отже, у роботі над словниковими словами доцільно застосовувати словниково-орфографічну роботу, яка інтегрує ефективні прийоми традиційного навчання з елементами педагогічних інновацій.

Неодмінною умовою ефективного засвоєння цих слів є постійна, гнучка робота над словом, яка планується у системі уроків. Міцність засвоєння правопису таких слів досягається шляхом частотного вживання їх у різних завданнях і вправах. Поєднання різноманітних форм і методів роботи на уроках української мови під час опрацювання словникових слів є важливим засобом стимулювання активної пізнавальної діяльності молодших школярів, формування і закріплення у них інтелектуальних умінь, підвищення їхньої комунікативної компетенції.

Таким чином, використання різних засобів навчання під час роботи над словниковими словами сприяє розвитку фонематичного слуху та орфографічної зіркості молодших школярів.

На моє переконання, позитивних результатів можна досягти лише за наступних умов:

·  застосування інновацій у навчально-виховному процесі;

·  індивідуальний вибір оптимального об'єму розумового і фізичного навантаження;

·  комплексне використання індивідуальних і групових форм впливу на особистість учня.

Головним результатом своєї роботи я вважаю той факт, що після закінчення дослідження рівень знань, умінь і навичок, загальної освіченості і культури учнів, був оцінений як достатній.

Дотримання всіх умов, що забезпечують успішність формування орфографічних навичок, є важливим фактором попередження помилок. Однак в силу індивідуальних особливостей дітей та ряду інших причин (хвороба, пропуски уроків) помилки все-таки допускаються. Їх усуненню сприяє систематична і цілеспрямована індивідуальна робота.

Сучасні підручники з рідної мови для початкової школи повинні сприяти активізації розумової і пізнавальної діяльності учнів, а для цього слід широко практикувати алгоритми, тестові і кодові завдання, лінгвістичні ігри тощо. У підручниках має бути достатня кількість вправ для знаходження у словах розпізнавальних ознак орфограм, виділення їх у певних частинах слова, вправ для редагування, конструювання і перекладу з однієї мови на іншу, щоб процес формування міцних правописних навичок сприяв якомога ефективнішому використанню навчальних можливостей дітей молодшого шкільного віку.

Список використаної літератури

1. Державний стандарт початкової загальної освіти // Початкова школа. – 2001. – №1. 

2. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1 – 4 класи. - К.: Початкова школа. – 2006.

3. Богоявленский усвоения орфографии.— М., 1966.

4. Горбачук ікація диктантів // Укр. мова і літ. в школі.— 1968.—№ 8.

5. Методика викладання української мови в середній школі /За ред. С. X. Чавдарова і В. І. Масальського — К., 1962.

6. Шкуратяна вивчення орфографії.— К., 1985.

7. http://www. osvita. poltava. org/2009-03-18-11-56-02.html - Острів Знань. Матеріали для учнів та вчителів.