Зміст (стр. 5 )

Випиши в стовпчик слова з пропущеними буквами. Добери до них перевірні і запиши за зразком.

ЛИСИЦЯ ТА ЇЖАК

Поверталася л..сиця з невдалого полювання. У ж..воті бурчить від голоду. Іде, бл..скучими оченятами позирає. Аж назустріч їй їжак.

— Здоров був, друже,— сказала л..сиця і пішла бл..зенько.

— Здоровенькі й Ви будьте,— відповів їжак.

— Як здоров'ячко?

— Та спасибі, добре,— т..хенько промимрив їжачок і згорнувся в клубочок.

— Давно ми не бачилися, голубчику. Давай і радощах поцілуємося.

Згорнувся їжак ще тугіше, засопів:

— Не можу,— відповідає.— Я ще не вм..вався [36;86].

Вправа 235 (ч1). Прочитай пари слів. Сумнівну букву допоможе перевірити друге слово.

ні? ті – ніготь	боро? ьба – боротися
кі? ті – кіготь	моло? ьба – молотити
ле? кий – легенький	про? ьба – просити

- на повне застосування правила

Наприклад, вправа 265 (ч1).

Який префікс – з чи – с – треба дописати у словах? Запиши слова.

..класти	..творили	..хвалять
..в’яжіть	..пекли	..фотографуй
..робити	..горнули	..ший

Порахувати і приклади.

Отже, сучасні підручники з рідної мови для початкової школи орієнтують школяра на оволодіння правописними знаннями шляхом спостережень над мовними явищами, використанням алгоритмічних дій, скерованих на поетапне виконання розумових операцій застосування теоретичних знань у процесі виконання вправ.

Вважаємо, що сучасні підручники з рідної мови для початкової школи повинні сприяти активізації розумової і пізнавальної діяльності учнів, а для цього слід широко практикувати алгоритми, тестові і кодові завдання, лінгвістичні ігри тощо. У підручниках має бути достатня кількість вправ для знаходження у словах розпізнавальних ознак орфограм, виділення їх у певних частинах слова, вправ для редагування, конструювання і перекладу з однієї мови на іншу, щоб процес формування міцних правописних навичок сприяв якомога ефективнішому використанню навчальних можливостей дітей молодшого шкільного віку.

Анкета для вчителів 2 класів.

·  Яким видам правописних вправ надають перевагу?

·  Як організовують роботу над проведенням списування?

·  Як проводять орфографічний розбір?

Для тебе прочитай

Одним з найважливіших видів роботи майже на кожному уроці рідної мови в початковій школі є орфографічний розбір. Як і інші види мовного аналізу, він застосовується на різних етапах уроку переважно з навчальною метою, хоч може виконувати і контрольну функцію, оскільки, пояснюючи орфограму, учень приводить у дію весь необхідний запас теоретичних знань, умінь і навичок з фонетики й графіки, лексики, словотвору, морфології та синтаксису.

Цілком зрозуміло, що включення орфографічного розбору в уроки вивчення більшості програмових тем зумовлено як зв'язками орфографії з іншими розділами науки про мову, так і важливістю, складністю й тривалістю формування в учнів міцної орфографічної грамотності.

Систематична робота, пов'язана з поясненням орфограм, привчає школяра до певної послідовності операцій, певного ходу міркувань. Конкретизація загальної схеми орфографічного розбору залежить від характеру умов вибору орфограми і формулювання орфографічного правила.

Пропонується такий порядок орфографічного розбору:

1.Знайти орфограму або орфограми в слові (якщо проводиться не частковий, а повний аналіз виділеного слова).

2.Співвіднести виділену орфограму з відповідним правилом і дати визначення цьому орфографічному правилу.

3.Графічно позначити орфограму в слові.

Орфографічний розбір може бути повним і частковим.

Частковий розбір дозволяє закріпити тільки що вивчену орфограму. Повний орфографічний розбір передбачає аналіз усіх орфограм, що зустрілися в слові або тексті. Найчастіше він має місце під час систематизації й узагальнення вивченого орфографічного матеріалу, при виконанні тренувальних вправ на етапі вдосконалення правописних навичок школярів. Слід зауважити, що орфографічний розбір не є чимось ізольованим, він входить до системи орфографічних вправ, може бути елементом списування або диктанту.

Для правильного вибору орфограми в слові необхідно зіставити написання, які визначаються вимовою, і написання, що регулюються орфографічними правилами. Для цього в слові слід поставити наголос, поділити слово на склади, знайти наголошений склад і наголошений голосний.

Знайти орфограму - означає вказати її місце в морфемі. Слово розбирається за будовою, виділяються його значущі частини.

Для правильного вибору орфограми необхідним є також урахування морфологічних умов (приналежності до певної частини мови), семантики морфем.

Пояснення орфограми в слові завершується формулюванням правила, яке регулює її написання. Формулювання правила є узагальненням конкретного випадку пояснення орфограми в слові і водночас створює передумови для виконання низки орфографічних вправ на закріплення правопису орфограми.

Молодший школяр виконує орфографічний розбір в усній формі. Пояснення ним орфограми є зв'язним міркуванням. При цьому вчитель стежить за логічною структурою викладу думок, умінням учня встановлювати причиново-наслідкові зв'язки.

Різновидами орфографічного розбору є фонетико-орфографічний і граматико-орфографічний розбори.

Фонетико-орфографічний розбір слова передбачає аналіз фонетичних написань. За своєю суттю й методикою він нагадує частковий звуко-буквений розбір. Наприклад: у слові взуття є подовжений м'який приголосний звук [т']. На письмі позначаємо його двома однаковими буквами тт.

Граматико-орфографічний розбір має на меті пояснити правопис відмінкових закінчень іменників, прикметників, особових закінчень дієслів тощо. Отже, під час його проведення учні називають граматичні ознаки слова. Наприклад: читаємо - дієслово теперішнього часу, множина, 1 особа, належить до 1 дієвідміни, тому що в 3 особі множини має закінчення -ють (читають). А ми знаємо, що дієслова 1 дієвідміни в 1 особі множини мають закінчення -емо, - ємо. Отже: читаємо.

Найскладнішим видом орфографічного розбору є аналіз морфологічних написань. Тут має місце поєднання фонетико-орфографічного і морфемного розбору. Наприклад: у слові глибокий наголошений склад бо. Корінь слова глиб- (глибина, заглибитися, глибочінь). Ненаголошений голосний у корені. Ми знаємо правило правопису слів з ненаголошеними голосними [е], [и] в корені. Добираємо перевірне споріднене. Таким словом є глибоко. Тепер у корені чітко вимовляємо звук [и]. Значить, у слові глибокий слід писати букву и.

РОЗДІЛ ІІ Експериментально-дослідне навчання орфографії учнів молодшого шкільного віку

II.1. Організація і планування експериментального дослідження

Програма з української мови приділяє велику увагу словниковій роботі, результатом якої є розвиток мовлення дітей, підвищення їхньої грамотності. Адже курс української мови - це не тільки окремий навчальний предмет, а й основний засіб опанування всіх інших шкільних дисциплін.

Тому, як вчитель початкових класів, я чітко усвідомлюю відповідальність за уміння школярів грамотно використовувати слова в усному та писемному мовленні. Це стосується і розуміння значення слів, якими їм доводиться оперувати, і правильної вимови їх, зокрема наголошування, і орфографічної зіркості, і доречної словосполучуваності та слововживання.

У Державному стандарті загальної початкової освіти одним із основних завдань вивчення української мови передбачено вироблення в учнів мотивації навчання рідної мови, що підпорядковується вихованню мовної особистості, як свідомо володіє усною й писемною формами мовлення. Підкреслюється також, що на уроках не повинно мати місце зайве теоретизування, вербальне заучування граматичних положень і правил.

Процес навчання має здійснюватися в певній системі на основі комунікативно-діяльнісного підходу". [3, ст. 12-60]

Для засвоєння орфографії використовуються різноманітні види вправ, які можна об'єднати в такі групи: 1) списування, 2) диктанти, 3) орфографічний розбір, 4) робота з орфографічним словником, 5) довільне письмо — добирання слів з орфограмами, 6) вправи з розвитку мовлення (переклади, перекази, твори), які включають і орфографічні завдання.

Найбільш поширеними вправами є списування з різними завданнями і диктанти. Згодом школярі виділяють відповідно орфограми й без аналітико-синтетичної діяльності, пізнають їх і пишуть автоматично.

З орфографією пов'язані і заняття з розвитку мовлення. Адже в процесі довільного, творчого письма, яким є вправи з розвитку мовлення, активізується і збагачується словник учнів, удосконалюється їх мовлення в цілому, в тому числі з боку орфографічної грамотності. Учні повинні навчитися розпізнавати орфограми й правильно писати їх не тільки у виконуваних вправах, а й у довільному письмі.

За орфографічним словником можна виконувати і різні завдання з лексики, будови слова і словотвору, з морфології, а також вправи, що сприяють виробленню навичок користування алфавітом, тощо.

У шкільній практиці можливі й настінні орфографічні словники, як іноді називають таблиці з переліком слів або словосполучень, правопис яких необхідно запам'ятати. Наприклад:

Вживання великої літери:

Рада Економічної Взаємодопомоги їни; Організація Об’єднаних Націй та інші.

На таких таблицях повинно бути приблизно 10-20 слів чи словосполучень. Виходячи з потреб вивчення орфографічного матеріалу, їх треба міняти через 10-12 днів.

Настінні орфографічні словники сприяють попередженню помилок і успішній роботі над їх усуненням. [4, ст. 67]

Важливою умовою успішного засвоєння школярами правопису словникових слів є прищеплення їм навички користуватися персональним орфографічним словником. Багаторічні спостереження за навчальним процесом і практика контролю навчальних досягнень молодших школярів з рідної мови свідчать, що цілеспрямований вибір, виписування зі словника і наступний, передусім смисловий, потім орфоепічний і орфографічний аналіз таких слів сприяє виробленню в учнів орфографічної пильності, привчає їх розв'язувати без сторонньої допомоги проблеми, які найчастіше виникають у них саме в процесі самостійної роботи. Із навчального орфографічного словника учень, за відповідного спрямування з боку вчителя, має змогу отримати кілька видів важливої лінгвістичної інформації: