Дисертацією є рукопис (стр. 1 )

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Одеській національній юридичній

академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор

Оборотов Юрій Миколайович,

Одеська національна юридична академія,

проректор з наукової роботи,

завідувач кафедри теорії держави і права

Офіційні опоненти : доктор юридичних наук, професор

Ярмиш Олександр Назарович,

Апарат Ради національної безпеки і оборони

України, керівник департаменту з питань

діяльності правоохоронних органів;

кандидат юридичних наук, доцент

Кравчук Микола Володимирович,

Тернопільський національний

економічний університет, завідувач

кафедри теорії та історії держави і права.

Захист відбудеться “__6___” червня 2009 р. о 10 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.086.01 Одеської національної юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, в.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Одеської національної

юридичної академії за адресою: 65009, м. Одеса, вул. Піонерська, 2.

Автореферат розісланий “_____” _________________2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л. Р. Біла

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Епістемологія військового права у загальнотеоретичному аспекті ґрунтується на доктринальному вирішенні низки найактуальніших для юриспруденції проблем. Наукові пошуки
у дослідженні військового права мають наскрізний характер і стосуються національної системи права, конституційних основ державного устрою, а також розбудови та правового регулювання системи національної безпеки України. Актуальність означених питань суттєво зростає у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, інших військових формувань, які входять до складу Воєнної організації держави. Відтак, можна засвідчити необхідність теоретичного опрацювання військового права як складової у цих важливих соціально обумовлених процесах розвитку української держави.

Військова правова тематика є малодослідженою у вітчизняній юридичній літературі. Причина цього, насамперед, вбачається у надмірній специфіці предмета дослідження. Правове регулювання військової та військово-цивільної діяльності розглядається як один з елементів у реалізації важливої зовнішньої функції держави – захист суверенітету, недоторканності та територіальної цілісності. Водночас, правовстановлення у військовій сфері публічних відносин напряму залежить від концепції національної безпеки та через призму цієї проблеми стосується не лише усього суспільства, але й кожного громадянина.

Доктринальність військового права випливає з теоретичного обґрунтування факту існування у правовій матерії цього явища, його публічно-правової природи та місця у системі українського права.

Система українського права у сучасному вигляді є не лише відкритою, але й такою, що зазнає активного розвитку. Відкритість системи вітчизняного права передбачає, у першу чергу, сприйняття усього сучасного
та прогресивного з інших правових систем, адаптування прийнятих системою правовстановлень з урахуванням національних особливостей та соціальної необхідності у здійсненні ефективного механізму дії права. Розвиток системи українського права залежить від багатьох факторів об’єктивного
та суб’єктивного характеру, однак головним чинником, який прогнозує ті чи інші зміни у системі права, є наукове опрацювання його інституціональної нормативно-ціннісної складової у поєднанні
з функціональними ознаками.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на працях науковців у сфері філософії права, загальнотеоретичної юриспруденції, історії політичних
і правових учень, публічного права С. С. Алєксєєва, В. В. Бібіхіна,
, , Р. Давида, ірлі, ільяна, , Є. П. Євграфової, , В. Б. Ісакова, Р. Єринга,
Р. Кабріяка, С. В. Ківалова, Г. Кельзена, М. І. Козюбри, , ї, івського, , В. І. Німченка, ,
Н. М. Оніщенко, М. Оріу, іха, , ілка, іновича, , ілова, , Л. Фуллера, Є. О. Харитонова, О. І. Харитонової, Г. , В. Є. Чиркіна, М. В. Цвіка, О. І. Ющика, та ін.

У дисертаційному дослідженні використані роботи з військового права російських учених іна, М. І. Кузнецова, В. І. Марченкова, Ю. І. Мигачева, , сучасні напрацювання військово-правової тематики українських науковців єва, С. І. Дячука, М. І. Карпенка, , та ін.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідницької теми Одеської національної юридичної академії “Традиції та новації в сучасній українській державності й правовому житті” (державний реєстраційний номер 0106U004970), яка пов’язана з науковою програмою Міністерства освіти і науки України “Актуальні проблеми будівництва демократичної соціальної правової держави відповідно до Конституції України”, а також включене до плану науково-дослідницької роботи кафедри теорії держави і права Одеської національної юридичної академії на 2006 – 2010 рр. за темою: “Традиції та оновлення у правовому житті України (теоретичний аспект)”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження
є доктринальне визначення поняття військового права, розкриття змісту, структури та місця військового права у системі українського права.

Для досягнення мети дослідження передбачалося виконати такі основні завдання:

визначити інституціонально-функціональні характеристики національної системи права;

виявити сутнісні ознаки галузей українського права та через застосування концепту “правовий режим” виділити їх різновиди
у національній системі права;

надати визначення комплексної галузі права і встановити особливості її формування;

узагальнити вплив галузей публічного права на формування військового права як комплексної галузі у системі українського права;

визначити поняття та структуру військового права, продемонструвати специфіку його підгалузей, інститутів;

розкрити зміст та визначити склад, ієрархію юридичних джерел військового права, надати їхню характеристику із визначенням особливих ознак;

визначити особливості систематизації юридичних джерел військового права, зосередивши увагу на необхідності їх кодифікації;

показати перспективи розвитку військового права як комплексної галузі права, навчальної дисципліни та галузі юриспруденції.

Об’єктом дослідження є військове право у системі українського права.

Предмет дослідження становить військове право як комплексна галузь системи українського права, його структура, склад юридичних джерел, розвиток у сучасній юриспруденції України.

Методи дослідження. Дослідження сучасної системи українського права, галузей права в цілому та безпосередньо військового права здійснено
з використанням сучасної методології, низки підходів та методів дослідження. Так, системний методологічний підхід застосовано для дослідження системи права, зв’язків між її компонентами. Аксіологічний підхід застосовано при характеристиці військового права та його компонентів, для визначення співвідношення між ціннісними установками особистості і суспільства у вирішенні питань національної та військової безпеки. Використання формально-логічного метода дозволило здійснити характеристику компонентів системи українського права та військового права, юридичних джерел військового права. Компаративістський метод використано для дослідження військового права України, його джерел у порівнянні з доктринальними категоріями цього порядку в інших правових системах. В основі дослідження військового права як комплексної галузі українського права покладено використання інституціонального та функціонального методів у їх органічному поєднанні для відокремлення військового права, його норм, інститутів, юридичних джерел у системі українського права.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим загальнотеоретичним дослідженням військового права та його місця
у системі українського права. Наукова новизна дослідження полягає
у такому:

уперше:

впроваджено інституціональну та функціональну характеристики системи українського права для визначення концепту “правовий режим”
як основи формування системи українського права;

запропоновано визначення правового режиму через єдність його компонентів – предмета, метода та мети правового регулювання;

мету правового регулювання розглянуто як складову правового режиму;

доктринально обґрунтовано з використанням концепту “правовий режим” існування у системі українського права комплексних галузей права;

наведено визначення військового права України із демонстрацією його сутнісних ознак та досліджено особливості складу юридичних джерел військового права;

запропоновано конструкцію галузі військового права та здійснено характеристику особливостей його підгалузей, інститутів;

удосконалено доктринальні ознаки та компоненти системи права, характеристику видів галузей українського права, визначення складу юридичних джерел українського права та їх системних зв’язків;

набули подальшого розвитку :

концептуальна позиція щодо особливостей української правової системи та системи українського права;

характеристика українського права як системи ціннісно-нормативного регулювання;

концепт дихотомії системи українського права та взаємного “проникнення” публічного і приватного права через функціональну взаємодію їх галузей;

застосування категорії правового режиму як основи відокремлення галузей у системі українського права, визначення ролі галузевого, загального та спеціального правових режимів.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у можливості використання теоретичних розробок військового права в удосконаленні механізму дії українського права в умовах реформування Збройних Сил України та інших військових формувань
з метою забезпечення військової безпеки суспільства.