Робоча програма з клінічної біохімії (стр. 4 )

7.  Альбуміни плазми крові. Зсуви концентрації плазмового альбуміну: можливі причини та наслідки

8.  Загальна характеристика глобулінової фракції. Характеристика та клінічне значення окремих білків глобулінової фракції: імуноглобулінів, α1- антитрипсину, трансферину, церулоплазміну, α2-макроглобуліну

9.  Протеїнурія: можливі причини та наслідки. Типи протеїнурій та механізми їх виникнення.

10.  Мікроальбумінурія: можливі причини та наслідки. Клініко-діагностичне значення.

11.  Спадкові порушення обміну окремих амінокислот та їх біохімічна діагностика

12.  Визначення окремих специфічних антигенів у діагностиці фізіологічних та патологічних станів

13.  Основні компоненти залишкового азоту крові, їх нормальна концентрація.

14.  Клініко-діагностичне значення визначення залишкового азоту крові. Азотемія та азотурія: причини та наслідки.

15.  Сечовина як основної компонент залишкового азоту. Методи ії визначення та клніко-біохімічна інтерпретація результатів.

16.  Креатин та креатинін: шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення.

17.  Сечова кислота:шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення.

18.  Індикан: шляхи утворення, біологічна роль та діагностичне значення

19.  Аміак, методи його визначення та їх інтерпретація.

20.  Середньомолекулярні пептиди, їх діагностичне значення

21.  Оксид азоту: утворення, біороль та клініко-діагностичне значення

22.  Ліпідні фракції крові: основні представники, концентрація та засоби їх вимірювання

23.  Порушення метаболізму ліпідів. Ожиріння: патохімія, діагностика. Порушення обміну ліпідів при жовчекам’яній хворобі. Перекисне окислення ліпідів у патогенезі різних захворювань та антиоксидантна система захисту. Вроджені порушення обміну ліпідів – ліпідози

24.  Метаболізм ліпопротеїнів. Класифікація та роль апопротеїнів.

25.  Дисліпопротеїнемії та їх класифікація

26.  Принципи лабораторної діагностики дисліпопротеїнемій

27.  Порушення обміну холестерину та його наслідки

28.  Атеросклероз та порушення обміну ліпідів

29.  Глюкоза крові. Концентрація за норми. Роль печінки та нирок у підтримці рівня глюкози крові. Гормональна регуляція рівня глюкози крові. Гіперглікемія: можливі причини та наслідки. Гіпоглікемія: можливі причини та наслідки. Гіпоглікемічні синдроми.

30.  Цукровий діабет: етіологія, види ЦД, метаболічні порушення та ускладнення. Біохімічні тести для діагностики та моніторингу цукрового діабету. Принципи лікування.

31.  Спадкові порушення обміну вуглеводів. Їх клінініко біохімічна характеристика та лабораторна діагностика. Глікогенози та аглікогенози. Галактоземія. Фруктоземія. Мукополісахаридози.

32.  Основні напрями клінічної ензимології. Клітинні, секреторні, індикаторні та екскреторні ферменти та и. Походження ферментів сироватки крові. Вплив ксенобіотиків на ензими. Ензиматичні показники, що найчастіше використовуються для діагностики в гематології, кардіології, нефрології, урології, пульмонології та онкології

33.  Спадкові порушення ферментів вуглеводного, ліпідного та амінокислотного обміну.

34.  Принципи організації скринінгу на виявлення спадкових ферментопатій. Імунофер-ментний аналіз та метод полімеразної ланцюгової реакції: принцип, шляхи використання, вимоги до проведення аналізу, чутливість та достовірність результатів. .

35.  Роль кальцію і фосфору в організмі людини. Метаболізм кальцію і фосфору та його порушення

36.  Роль заліза в організмі людини та методи визначення його різних фракцій. Діагностичне значення.

37.  Роль магнію організмі людини. Зміни його рівня в крові та тканинах: можливі причини та наслідки

38.  Роль натрію та калію в організмі людини. Регуляція водно-сольового обміну. Порушення обміну речовин при змінах концентрації натрію та калію. Лабораторна діагностика.

39.  Вітаміни, що приймають участь в енергетичному обміні, у кровотворних процесах. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати.

40.  Вітамін С та біофлавоноїди, їх біологічна роль. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати.

41.  Жиророзчинні вітаміни. Патологічні стани при їх нестачі. Лікарські препарати.

42.  Вітамінотерапія ЇЇ види, роль та значення у лікуванні різних патологічних станів. Біологічно активні добавки до їжі

Змістовий модуль 2. Біохімічні дослідження при захворюваннях основних систем організму

1.  Ураження та дослідження функції шлунка. Дослідження функції підшлункової залози та оцінка ії уражень. Біохімічна оцінка уражень тонкого та товстого кишечнику. Корекція фармпрепаратами патохімічних процесів травлення.

2.  Роль печінки у метаболізмі білків, ліпідів та углеводів. Знешкоджуюча функція печінки.

3.  Біохімічні синдроми та функціональні проби при дослідженні процесів обміну у печінці.

4.  Захворювання печінки, їх лабораторна діагностика. Дослідження жовчі та жовчних пігментів при хворобах печінки. Біохімічні основи корекції порушень метаболізму у печінці фармпрепаратами

5.  Біохімічна діагностика атеросклерозу та його ускладнень. Патохімічні зміни у серцевому м’язі при інфаркті міокарда. Лабораторна діагностика інфаркту міокарда

6.  Зміни біохімічних процесів при гіпертензіях. Біохімічні основи корекції фармпрепарата-ми порушень серцево-м’язової системи

7.  Система згортання крові, характеристика основних її компонентів. Роль ендотелію судин і клітин крові в гемокоагуляції. Функціональна характеристика фібронектину, тромбоксану, простацикліну, їх роль у забезпеченні судинно-тромбоцитарний гемостазу

8.  Коагуляційний гемостаз. Значення вітаміну К, іонів кальцію, фібриногену, тромбіну, трансглутамілази.

9.  Протизгортальна та фібринолітична системи крові, функціональна характеристика їх компонентів.

10.  Методи дослідження системи згортання крові та фібринолізу при схильності до тромбозів та ДВС. Згортання крові, тромбоутворення і фібриноліз при атеросклерозі та гіпертонічній хворобі.

11.  Препарати крові, кровозамінники, механізм їх дії.

8. ПЕРЕЛІК ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК, якими повинен оволодіти студент:

1.Відкриття білка в біологічних рідинах шляхом: осадження, нагріванням, солями важких металів, концентрованими мінеральними кислотами, органічними кислотами, органічними розчинниками.

2.Відкриття білка та амінокислот в біологічних рідинах кольоровими реакціями –біуретовою та нінгідриновою. Механізм та практичне використання біуретової реакції.

3.Якісне та кількісне визначення білка в сечі.

4.Кількісне визначення креатиніну в сечі.

5.Кількісне визначення білірубіну в крові.

6.Визначення уробіліну та уробіліногену в сечі.

7.Якісне визначення глюкози в сечі: проба Фелінга та проба Ніландера.

8.Експрес-метод визначення глюкози в сечі за допомогою глюкотеста.

9.Кількісне визначення глюкози в крові глюкозооксидазним методом.

10.Кількісне визначення фракцій холестерину в сироватці крові по Станкевичене.

11.Кількісне та якісне визначення ацетонових тіл в сечі.

12.Фізико-хімічні властивості сечі: питома вага, прозорість, колір. Реакція сечі,

титраційна кислотність, їх визначення.

13.Дослідження кислотності шлункового соку.

14.Якісне визначення ацетилхоліну.

9. Форми контролю

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття. Рекомендується застосувати види об’єктивного (стандартизованого) контролю теоретичної та практичної підготовки студентів.

Максимальна кількість балів, що присвоюється студентам при засвоєнні кожного модуля (залікового кредиту) – 200, в тому числі за поточну навчальну діяльність – 120 балів, за результатами модульного підсумкового контролю – 80 балів.

Оцінювання поточної навчальної діяльності:

При засвоєнні кожної теми модуля за поточну діяльність студента виставляють оцінки за 4-ри бальною традиційною шкалою, які потім конвертуються у бали в залежності від кількості тем у модулі таким чином:

Традиційна оцінка	Перерахунок у бали
“5”	6	7	8	9	10	11	12	14
“4”	4	4	6	6	7	8	8	10
“3”	2	2	3	3	3	4	4	5
“2”	0	0	0	0	0	0	0	0

Максимальна кількість, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “5” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу і дорівнює 120 балам.

Мінімальна кількість балів, яку студент повинен набрати для зарахування модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “3” на кількість тем у модулі з додаванням балів за індивідуальну самостійну роботу.

Оцінювання індивідуальної самостійної роботи:

Кількість балів за індивідуальну самостійну роботу студента (ІСРС) вираховується як різниця між максимальною кількістю балів за поточну навчальну діяльність (120 балів) і максимальною кількістю балів за поточну успішність студента при засвоєнні тем модуля. Бали за ІСРС нараховуються при успішному її захисті.

Модульний підсумковий контроль:

Модульний підсумковий контроль здійснюється по завершенню вивчення модуля. До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені навчальною програмою, та при вивченні модуля набрали кількість балів не меншу за мінімальну.