6) обмеження його дієздатності – із дати набрання чинності рішенням суду про обмеження його дієздатності;
7) його смерті – із дати його смерті.
3. Підставами для звільнення опікунів та піклувальників від
повноважень є:
1) відповідне прохання опікуна або піклування;
2) невиконання належним чином своїх обов’язків;
3) неможливість виконання повноважень опікуна або піклувальника внаслідок тяжкої хвороби;
4) порушення прав і законних інтересів підопічного, у тому числі умисне залишення його без нагляду та допомоги, якщо опікун або піклувальник мав змогу забезпечити наглядом або надати допомогу підопічному, поставлення підопічного в небезпечний для життя та здоров’я стан;
5) встановлення режиму окремого проживання подружжя, якщо один із подружжя є опікуном або піклувальником іншого;
6) відбування опікуном або піклувальником покарання у місцях позбавлення або обмеження волі;
7) перебування опікуна або піклувальника під вартою під час здійснення кримінального провадження щодо нього;
8) виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для призначення опікуном або піклувальником;
9) наявність суперечностей між інтересами опікуна та підопічного, що зумовлює негативні наслідки для останнього.
4. Суд, якщо він призначив опікуна чи піклувальника, або орган опіки та піклування за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна або піклувальника. Особа виконує повноваження опікуна або піклувальника до винесення рішення про звільнення її від повноважень опікуна або піклувальника чи до закінчення місячного строку від дня подання заяви, якщо вона не була розглянута протягом цього строку.
5. Під час перебування підопічного в місцях відбування покарання за піклувальником зберігається відповідний статус.
6. На час розгляду в судовому порядку справ про звільнення від повноважень опікунів та піклувальників з підстав, визначених пунктами 2, 4–8 частини третьої цієї статті, вони відстороняються від виконання повноважень відносно підопічних органом опіки та піклування у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
7. На час відсторонення опікуна або піклувальника опіка або піклування над підопічним здійснюється органом опіки та піклування, на обліку в якому перебуває така особа, або спеціальним закладом, до якого поміщено таку особу.
8. Повноваження органу опіки та піклування щодо здійснення опіки або піклування над повнолітньою недієздатною особою або особою, дієздатність якої обмежена, припиняються у разі:
1) поновлення дієздатності підопічного – із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення його дієздатності;
2) призначення такій особі опікуна або піклувальника – із дати набрання чинності рішенням суду про призначення опікуна або піклувальника;
3) набуття спеціальним закладом повноважень щодо здійснення опіки або піклування над такою особою – із дати поміщення до спеціального закладу;
4) смерті підопічного – із дати його смерті.
9. Повноваження спеціального закладу щодо здійснення опіки або піклування над повнолітньою недієздатною особою або особою, дієздатність якої обмежена, припиняються у разі:
1) поновлення дієздатності підопічного – із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення його дієздатності;
2) призначення такій особі опікуна або піклувальника – із дати набрання чинності рішенням суду про призначення опікуна або піклувальника;
3) звільнення підопічного від відбуття покарання – із дати закінчення строку відбування покарання, установленого вироком суду;
4) набуття повноважень опікуна або піклування щодо підопічного іншим спеціальним закладом – із дати поміщення такої особи до іншого спеціального закладу;
5) смерті підопічного – із дати його смерті.
Стаття 34. Припинення опіки та піклування
1. Опіка над повнолітньою недієздатною особою припиняється у разі:
1) поновлення дієздатності цієї особи – із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення її дієздатності;
2) обмеження дієздатності цієї особи – із дати набрання чинності рішенням суду про обмеження її дієздатності;
3) смерті цієї особи – із дати її смерті.
2. Піклування над особою, дієздатність якої обмежена, припиняється у разі:
1) поновлення дієздатності цієї особи – із дати набрання чинності рішенням суду про поновлення її дієздатності;
2) визнання цієї особи недієздатною – із дати набрання чинності рішенням суду про визнання її недієздатною;
3) смерті цієї особи – із дати її смерті.
Р о з д і л ІV
СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ ПОВНОЛІТНІХ НЕДІЄЗДАТНИХ ОСІБ
ТА ОСІБ, ДІЄЗДАТНІСТЬ ЯКИХ ОБМЕЖЕНА
Стаття 35. Соціальний захист
1. Повнолітні недієздатні особи та особи, дієздатність яких обмежена, мають право на соціальний захист, що гарантується, забезпечується та охороняється державою.
2. Право повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, на соціальний захист включає забезпечення таким особам доступу до:
1) програм соціального захисту;
2) допомоги з боку держави з метою покриття витрат, пов’язаних із психічними розладами;
3) охорони здоров’я, освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту;
4) соціальних та реабілітаційних послуг;
5) опіки та піклування.
3. Держава створює для повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, правові, економічні, соціальні та інші умови для забезпечення їхніх прав та інтересів нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті.
4. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав та інтересів повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
Стаття 36. Майно повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена
1. Повнолітні недієздатні особи та особи, дієздатність яких обмежена, мають право власності на майно, у тому числі на житло, на підставах, передбачених законодавством України.
2. Суб’єкти здійснення опіки та піклування над повнолітніми недієздатними особами та особами, дієздатність яких обмежена, у разі набуття повноважень щодо здійснення опіки та піклування над такими особами не набувають права власності на майно підопічних та не мають права користуватися їх майном та розпоряджатися ним у своїх інтересах, крім випадків, передбачених законодавством.
3. Повнолітні недієздатні особи та особи, дієздатність яких обмежена,
не мають права власності на майно своїх опікунів та піклувальників, крім випадків, передбачених законодавством.
4. Органи опіки та піклування зобов’язані вживати в межах
компетенції заходи щодо забезпечення, охорони та захисту майнових прав повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, а опікуни і піклувальники – щодо відповідних прав своїх підопічних, в інтересах останніх та з урахуванням бажання підопічних.
5. Органи опіки та піклування й опікуни та піклувальники повинні вживати всі необхідні заходи для забезпечення схоронності майна підопічних,
не допускати зменшення його вартості та сприяти отриманню доходів із цього майна, а також запобігати можливому його пошкодженню, знищенню чи розкраданню. Доходи від майна підопічних є власністю підопічних та можуть перераховуватися на їх особові рахунки в установах банку або бути використані в інтересах цих осіб суб’єктами здійснення над ними опіки та піклування з дозволу органу опіки та піклування.
6. У разі поміщення повнолітньої недієздатної особи або особи, дієздатність якої обмежена, до спеціального закладу та здійснення над нею опіки або піклування цим закладом, за нею зберігається право на житло, що належить їй на праві власності або користування.
7. Орган опіки та піклування за місцезнаходженням майна повнолітньої недієздатної особи або особи, дієздатність якої обмежена, опіку або піклування над якою здійснює спеціальний заклад, несе відповідальність за збереження цього майна і повернення його цій особі після завершення перебування її у спеціальному закладі.
8. Нерухоме майно та майно, яке потребує постійного управління, що належить підопічному, не підлягає відчуженню, за винятком:
1) примусового звернення стягнення на предмет застави на підставах і в порядку, встановлених законодавством України;
2) відчуження за договором ренти або міни, якщо такий договір здійснюється для вигоди підопічного;
3) виняткових випадків (необхідність оплати дорогого лікування, зміни місця проживання тощо), якщо цього вимагають інтереси підопічного. Орган опіки та піклування надає дозвіл на вчинення опікунами та піклувальниками таких правочинів щодо житлового будинку, квартири, частини житлового будинку або квартири, що належать підопічному, у разі гарантування збереження його права на житло.
9. У разі виявлення факту укладення договору від імені підопічного без попереднього дозволу органу опіки і піклування останній зобов’язаний негайно звернутися від імені підопічного до суду з вимогою про розірвання такого договору відповідно до законодавства, за винятком випадку, якщо такий договір укладений для вигоди підопічного. Після розірвання такого договору майно, що належало підопічному, підлягає поверненню, а збитки, заподіяні сторонам договору, підлягають відшкодуванню опікуном або піклувальником у розмірі та в порядку, установлених законодавством України.
Стаття 37. Опіка над майном повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена
1. Орган опіки та піклування за місцезнаходженням нерухомого майна та майна, яке потребує постійного управління, повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, може прийняти рішення про встановлення опіки над таким майном та призначення особи, яка її здійснюватиме, у разі, якщо опіку або піклування над власником такого майна здійснює спеціальний заклад або орган опіки та піклування, а таке майно знаходиться в іншій місцевості.
2. Облік нерухомого майна та майна, яке потребує постійного управління, повнолітніх недієздатних осіб та осіб, дієздатність яких обмежена, над яким встановлено опіку, здійснює орган опіки та піклування за місцезнаходженням такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 |
