Инструкция по медицинскому применению лекарственного средства магния сульфат (magnesium sulfate) (стр. 2 )

antigen) ;

- імунологічна теорія - порушення імунного гомеостазу при ендометріозі запропонувано М. Jonesco и С. Popesco в 1975г. Автори вважали, що клітини ендометрія, попадаючи в кров та інші органи, проявляються, як аутоантигени. Проліферація ендометріоїдних клітин в тканинах можлива в результаті підвищення рівня естрогених гормонів, які стимулюють секрецію кортикостероїдів, а останні в свою чергу є депресантами, знижуючи місцевий клітинний та гуморальний імунітет, а це сприятливі умови для інвазії та розвитку клітин ендометрія.

Кістозні форми ендометріоза яєчників проявляються у вигляд ендометріоми, яку називають «шоколадною кістою», наповнена старою коричневого кольору кров'ю [37].

Ендометріоз яєчників виникає у вигляді вогнищ ендометріоїдної тканини в кірковому шарі чи на поверхні яєчника і ендометріоїдних кіст [48].

При ендометріозі яєчників гістологічне дослідження виявляє ендометріальний епітелій, ендометріальні залози, ендометріальну строму, гемосидеринмістячі макрофаги ідентичні ендометрію [25,26,59]. Слід пам'ятати, що в 25% випадків у вогнищах не знаходять ендометріальних залоз і стоми, і навпаки, в 25% випадків морфологічні ознаки ендометріозу виявляють у зразках візуально незміненої очеревини [50].

Характерними особливостями ендометріозу є схильність до розповсюдження на навколишні органи і тканини, проростання та з'єднання в єдиний конгломерат, що спричинює злуковий процес [19].

Протягом останніх 50 років розроблено понад 10 класифікацій ендометріозу, жодна з яких не визнана універсальною. Однією з найбільш широко застосовуваних у світовій практиці стала запропонована в 1979 р. Американським товариством фертильності (з 1995 р. - Американське товариство з репродуктивної медицини) і переглянута в 1996 р. класифікація, заснована на підрахунку загальної площі і глибини ендометріоїдних гетеротопій, виражених у балах:

I стадія - мінімальний ендометріоз (1-5 балів),

II стадія - легкий ендометріоз (6-15 балів),

III стадія - помірний ендометріоз (16-40 балів),

IV стадія - важкий ендометріоз (більше 40 балів).

Класифікація не позбавлена недоліків, головні з яких - часте невідповідність стадії розповсюдження, визначеної шляхом підрахунку балів, істинної тяжкості захворювання [36]. Безсумнівно, що справжня тяжкість захворювання визначається тією клінічною картиною, яка характеризує протягом конкретного варіанту захворювання.

Класифікація ендометріозу (Американське товариство фертильності) [3,24,56]

Ендометріоз	< 1 см	1-3 см	> 3 см
Очеревина	Поверхневий	1	2	4
Глибокий	2	4	6
Яєчники	Правий	Поверхневий	1	2	4
	Глибокий	4	16	20
Лівий	Поверхневий	1	2	4
	Глибокий	4	16	20
Облітерація позаматкового простору   часткова - 4  повна – 40
Спайки	покривають <1/3	Покривають < 1/3 - 2/3	Покривають >2/3
Яєчники	Правий	Ніжні	1	2	4
Щільні	4	8	16
Лівий	Ніжні	1	2	4
Щільні	4	8	16
Труби	Права	Ніжні	1	2	4
Щільні	4	8	16
Ліва	Ніжні	1	2	4
Щільні	4	8	16

Примітка. Повністю запаяний фімбріальний відділ труби слід оцінювати в 16 балів

Сучасним "золотим стандартом" в діагностиці ендометріозу є лапароскопія [12]. При діагностиці ендометріозу яєчників цей метод забезпечує точність 96% [4,34]. При локалізації гетеротопій на поверхні очеревини точність лапароскопічної діагностики досягає 100% . Метод забезпечує можливість визначення розмірів імплантатів, їх кількості, зрілості (за кольором та формою), активності. Недоліком методу є складність діагностики глибини інфільтративних форм гетеротопій. Незважаючи на широке впровадження в практику ультразвукового дослідження (УЗД), провідне місце займає бімануальне гінекологічне дослідження, що дозволяє виявити, в залежності від форми захворювання, пухлиноподібне утворення в області придатків матки, збільшення матки і обмеження її рухливості, ущільнення в ретроцервікальній області, болючість при пальпації стінок малого тазу і крижово-маткових зв'язок [12,27].

Все більше значення в діагностиці ендометріозу і диференціальної діагностики його і злоякісної пухлини набуває виявлення в крові різних пухлинних маркерів. Найбільш доступно в даний час виявлення онкоантигенів СА-125 [12,32,51].

Найбільш важливими клінічними симптомами ендометріом, що визначають показання до лікування є тазовий біль (27-70%), порушення нормальних менструальних виділень (30-40%), безпліддя (46-50%), порушення функції тазових органів (15-30%) [13,54].

Вибір тактики лікування  хворих на генітальний ендометріоз залежить від віку пацієнтки, локалізації, ступеня поширеності, вираження симптомів і тривалості захворювання, наявності фертильності і необхідності відновлення репродуктивної функції при безплідді, від супутніх гінекологічних захворювань, ефективності лікування, за умов його проведення, характеру і ступеня порушень функції гіпоталамо-гіпофізарно-яєчниково-маткової системи, стану інших органів та систем, що забезпечують гомеостаз [5,7,9,58]. Недосконалість методів лікування підтверджується частими рецидивами захворювання. Не існує уніфікованої тактики лікування ендометріозу окремих локалізацій. Для кожної конкретної хворої слід розробити індивідуальну схему обстеження і лікування з урахуванням локалізації і поширеності процесу, клінічних проявів, преморбідного фону, переносимості гормональних препаратів [20,22].
Консервативне лікування проводять пацієнткам молодого віку, у разі аденоміозу, безсимптомного перебігу захворювання, неплідді [7,45].
Сучасна терапія ендометріоїдної хвороби є комбінованою і передбачає хірургічне втручання, з метою максимального видалення ендометріоїдних вогнищ, і наступну гормономодулюючу терапію [12,18]. Під час вибору об'єму оперативного втручання при ендометріозі в останні роки більшість авторів солідарні в тому, що навіть при поширених формах, слід по можливості притримуватися принципів реконструктивно-пластичної консервативної хірургії і застосовувати радикальні операції тільки в тих випадках, коли вичерпані всі інші можливості як оперативного, так і медикаментозного лікування [38,49]. Це особливо важливо для пацієнток репродуктивного віку, зацікавлених у збереженні або відновленні генеративної функції.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Було обстежено 52 пацієнтки у віці 22-44 років(в середньому 32,4±5р.), з попереднім діагнозом едометріоїдна кіста яєчника чи ендометріоїдні кісти яєчників, які поступили для планового оперативного лікування в гінекологічне відділенні КЗ «Сумської Обласної Ради Обласного клінічного перинатального центру» (КЗ СОР ОКПЦ) 2010 -2013 роки.

Пацієнтів включали в дослідження при наявності верифікованих скарг, даних анамнезу захворювання, клінічної картини, лабораторних та інструментальних методів дослідження. Та зі згодою пацієнта на участь у дослідженні.

Наявність ендометріозу яєчників, а саме кіст, підтверджувалися даними УЗД, на користь чого свідчило наявність неоднорідної дрібнодисперсної сумішші та бімануальним обстеженням - об´ємне утворення в порожнині малого тазу одно - чи двобічне.

Пацієнти були розділені на дві групи:

І група складалась з 36 пацієнтів з діагнозом ендометріоїдна кіста (або ендометріоїдні кісти);

ІІ група – це 16 пацієнтів з поєднанням ендометріоїдна кіста (або ендометріоїдні кісти) та аденоміоз;

контрольну групу склали 20 здорових жінок репродуктивного віку, які мають спонтанну овуляцію і не отримували гормональну терапію протягом 1,5 років до початку дослідження.

Усі хворі обох груп були обстежені за єдиним планом, котрий передбачав:

-Гінекологічне обстеження;

- Опитування (анамнез захворювання, скарги);

-Лабораторні дослідження( визначення в крові пухлинних маркерів онкоантигенів СА -125;

-Ультразвукове обстеження органів малого тазу;

-Та інші обстеження, які передбачені для планового оперативного втручання.

Підходи до лікування едометріозу яєчників та подальша тактика підбиралася індивідуально.

Першим етапом при ендометріоїдних кістах для всіх пацієнток було хірургічне втручання (резекція чи видалення яєчника з подальшим відправленням на патогістологічне дослідження).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під час дослідження виявлено, що масова частка жінок, яка проживала в місті склала 71,15%(37), в селі відповідно – 28,85% від числа усіх досліджуваних жінок (рис.1). Це дає можливість підтвердити, що ендометріоз - "хвороба цивілізації".

Рисунок 1

Основною причиною, що спонукала 52-х пацієнток звернутися до лікаря, був ниючий біль внизу живота, випадкове виявлення утворення в області яєчників під час УЗД органів малого тазу чи під час відвідування гінеколога та/або непліддя (первинне чи вторинне). З них 41 обстежена нами пацієнтка з зовнішнім генітальним ендометріозом, турбувало відсутність вагітності, тобто безпліддя (первинне - 79%, вторинне - 21%). Крім того, спостерігалися скарги на болі в нижніх відділах живота і поперекової області різної інтенсивності - 86%; дисменорею - 28,35% ; диспанеурію - 10%; менорагію - 25,8%, непліддя - 78,85% - від загальної кількості досліджуваних (рис. 2).