Инструкция по медицинскому применению лекарственного средства магния сульфат (magnesium sulfate) (стр. 3 )

Рисунок 2

З даних анамнезу виявили, що частота перенесених захворювань (ГРВІ, дитячі інфекції, хронічний тонзиліт та ін.) спостерігалось одинакова кількість в обох досліджуваних групах. Це дає можливість зробити висновок, що перенесені інфекційні та вірусні захворювання вже в період встановлення менструальної і репродуктивної функції жінок впливали певним чином на функціональний стан гіпоталамо-гіпофізарно-оваріальної системи, наслідком якого з'явилися порушення останньої, які спостерігаються у хворих на генітальний ендометріоз.

При аналізі репродуктивної функції відзначено: пологи в анамнезі були у 12 пацієнток (33,33%) I групи, в 4-х з яких пологи завершились операцією кесарів розтин; в II-й групі пологи були у 4 (25%) жінок з них кесарів розтин був в 3 жінок. У 12 (23,07%) від загального числа пацієнток в анамнезі були штучні аборти. Мимовільний викидень спостерігався тільки в однієї пацієнтки.

Вивчення сімейного анамнезу показало, що ендометріоз яєчників спостерігався у матері, сестри чи близьких родичів і складає 16% в 1-й групі та 37% - 2-й групі, тобто спадковість у обох групах обтяжена.

Із супутньої генітальної патології, яка найбільш частіше виявилась під час дослідження була: хронічний аднексит виявлявся в обох групах і склав 38,89% 1-а група, 43,75% - 2-а группа ; міома матки - 22.22% та 31,25 % , мастопатія – 13,89% та 12,5%, порушення менструальної функції -13,89% та 18,75% , ерозія шийки матки-27,78% та 18,75% (рис.3). Рисунок 3

Оперативні втручання на шийці матки, а саме діатермокоагуляція було визначено у 9 жінок (17,3%). Серед 52 хворих лапароскопічні та трансабдомінальні оперативні втручання з приводу гінекологічної патології мали в анамнезі 7 осіб (13,46%). Показаннями до операції служили: апоплексія яєчника (1), кіста яєчника (2), позаматкова вагітність (4).

Інші екстрагенітальні захворювання: патологія ендокринної системи -12%, гепатобіліарного тракту -15%, дихальних шляхів - 19% , сечовидільної системи та інших -11%.

Аналіз встановлення МЦ виявив, що вік менархе був від 13 до 15 років, в середньому складаючи (12,8+1 років). Тривалість менструального циклу варіювала від 22 до 33 днів (складаючи в середньому 22 ± 2 днів, 23 ± 3 дня відповідно в I та II групах). Тривалість менструацій склала від 3 - 8 днів, в середньому 5,1+1,1 дня, 5,6 +0,7 днів - в I, II группах, при регулярному МЦ. Проте у 5 жінок 1-ї групи та 2-х - 2-ї групи спостерігався не регулярний МЦ. Тривалість циклу обох груп пацієнток достовірно короткий, що є чинником ризику розвитку зовнішньго ендометріозу.

За характером болей було виявлено, що: альгодисменорея спостерігалася, частіше у 2-ій групі - 10 (62,5%), ніж 1-й групі -12 (33,33%). Сильні за характером болі, що вимагали постійного прийому анальгетиків, відзначали 13 (36,11%) та 9 (56,25%) хворих у 1-ій і 2-ий групах відповідно. Болі найбільшої інтенсивності були в перші дні циклу у 29 (80,5%) з 1-ої групи і у 12 (81,25%) жінок з 2-ої групи. В інших випадках больовий синдром зберігався на протязі усієї менструації. У своїх дослідженнях ми не знайшли прямої залежності між стадією ендометріозу, локалізацією гетеротопій і тяжкістю больового синдрому, що відповідає даним літератури.
Ниючі болі внизу живота, не пов'язані з менструацією найчастіше відзначали хворі 2-ої групи - 11 (68,75%), а на болі в області попереку і крижів частіше скаржилися жінки з 1-ої групи - 19 (52,77%) . Разом з тим, на думку ряду авторів [16], ця патологія призводить не тільки до втрати працездатності, але і до зміни психосоматичного статусу внаслідок залучення відповідних структур мозку в патологічний процес. Скарги на гіперменорею були відзначені у 10 (62,5%) хворих 2-ої групи, у 1/3 випадків ускладнювалася анемією, яким заздалегідь призначались препарати заліза, до моменту поступлення. Скарги на мізерні кров'янисті виділення зі статевих шляхів у вигляді «мазні» до і / або після менструації спостерігались у хворих обох груп з майже однаковою частотою: у 28 (77,77%) та у 13 (81,25%) пацієнток відповідно. Нейропсихічні і вегетосудинні порушення, особливо виражені в передменструальні періоди, в різних поєднаннях зустрічалися майже у всіх жінок досліджуваних групи. Найбільш часто хворі відзначали погано контрольовану дратівливість, емоційну лабільність, швидку стомлюваність, безсоння.

Таким чином, ми відзначили, що ендометріоз яєчників (ендометріоїдні кісти), як самостійне захворювання чи в поєднанні з аденоміозом характеризується вираженою клінічною картиною з безліччю скарг і клінічних проявів, що узгоджується з роботами більшості авторів [16].
Однак, незважаючи на схожість клінічної картини захворювання у 1-ій і 2-ий групах, у них є істотні відмінності за частотою виявлення симптомів, характером локалізації та іррадіації болю. Це, мабуть, обумовлено участю різних нейромедіаторних систем у проведенні больових відчуттів і аналізі больових сприймань у центральній нервовій системі на рівні нейромедіаторних систем.

При проведенні дослідження гінекологічного статусу встановлено, що у всіх жінок 2 - ї групи розміри матки були збільшені, матка мала кулясту форму, була болюча, малорухлива, а у 1-й групі тільки у 9 пацієнток (25%) . В області придатків матки в усіх пацієнток обох груп визначалося болюче(і), малорухоме(і), спаяне(і) з маткою утворення, тугоеластичної консистенції. Ретроцервікальній ендометріоз виявлено у 9 хворих (25%) 1- ї групи та 2 (12,5%)- 2-ї групи, який визначався позаду верхнього відділу шийки матки та перешийка щільними, дрібнобугристими, нерухомими вузлами, невеликого розміру, різко болючими при пальпації. При огляді шийки матки в дзеркалах, а далі і при кольпоскопії у пацієнток 1-ї групи в 1 пацієнтки (2,7%) на шийці виявлені вогнища ендометріозу, а ​​ерозія шийки матки була виявлена у 10 хворих (27,77%); у 2-й групі ендометріоїдні вогнища виявлено 1 (6,25%) та ерозію шийки матки у 3 (18,75%) хворих. У інших жінок візуально і кольпоскопічно патології з боку шийки матки не виявлено.

Оперативному лікуванню піддалися всі 52 особи: 38 жінок без попереднього консервативного лікування і 14 пацієнток з відсутністю ефекту від пробної гормонотерапії протягом 6 місяців.

Лапароскопічний метод застосований у 45 пацієнток (з резекцією яєчника 39 хворим та у 6 з видаленням яєчника); лапаротомія - у 7, з них: у 1 пацієнтки проведена екстирпація матки з придатками (вік жінки 44 роки ), у 1 - екстерпація матки з резекцією правого яєчника. Тобто резекція яєчника була у 4 жінок та видалення яєчника у 3), яким застосовувався лапаротомний доступ.

При лікувально-діагностичної лапароскопії, а також під час лапаротомних операцій, з односторонніми ендометріоїдними кістами, які спостерігались у 38 жінок - у 9 (23,68%) жінок були виявлені ендометріоїдні вогнища на поверхні іншого яєчника, яким була проведена діатермокоагуляція виявлених вогнищ та деяким хворим проводилась деструкція ретроцервікальних гетеротопій. Двобічні ендометріоми виявлені у 14 пацієнток. Гетеротопії на маткових трубах - одностороннє ураження у 3 прооперованих та двостороннє - у 2 жінок, а також локалізація вогнищ виявлена на очеревині малого тазу, крижово-маткових зв'язках у 9 жінок. Ретроцервікальний ендометріоз підтвердився в 11 досліджуваних, який виставлявся клінічно.

При розсіченні кіст вміст був забарвлений темною кров´ю, що нагадував «розтоплений шоколад».

Під час оперативного втручання в деяких пацієнток був виявлений злуковий процес (таб.1).

Таблиця 1

	1 група (кількість)	2 група (кількість)
1 стадія	2	1
2 стадія	5	9
3 стадія	2	3
4 стадія	0	1

Отже, найчастіше в обох досліджуваних групах спостерігались злуки 2-ї стадії (рис.4).

Рисунок 4

Після оперативного лікування всі макропрепарати були відпралені на патогістологічне дослідження для вивчення морфологічної будови ендометріоїдних кіст, а саме ендометріоїдні капсули.

Після дослідження було встановлено, що частина макропрепаратів була у вигляді залозисто-кістозного варіанту, а інша частина - кістозного варіанту.

Залозисто-кістозний варіант спостерігався у 14 (26,92%) хворих (в основному жінки 2 групи), кістозний - у 38 (73,08%) хворих (в основному жінки 1 групи) від загального числа дослідження (рис.5).

Рисунок 5

Як стверджують літературні дані [32,51], СА-125 є найбільш надійним біологічним маркером ендометріозу яєчників. Проведене нами дослідження концентрації пухлино-асоційованого антигену СА-125 показало, що найбільш високі значення відзначалися у хворих з залізисто-кістозним варіантом утворенням, які коливалися від 38,5 до 98,7 ОД/мл, складаючи в середньому 58,29 ОД/мл. Мабуть, це обумовлено переважанням епітеліального компонента в їх стінках. При кістозній будові ендометріоїдних кіст концентрація СА-125 в крові була менше, ніж при залозисто-кістозному і коливалася від 10,2 до 93,2 ОД/мл, складаючи в середньому 29,75 ОД/мл. Морфологічна різноманітність ендометріоїдних утворень корелювала з отриманими даними додаткових методів дослідження і клінічною картиною захворювання.

Середній рівень пухлино-асоційованого антигену в залежності від варіанту ендометріоїдних утворень (таб. 2).

Таблиця 2

	Рівень СА-125
Кістозно-залозистий варіант	58,29 ОД/мл
Кістозний варіант	29,75 ОД/мл

Будова ендометріоїдних кіст визначало її величину. У пацієнток з залізисто-кістозним варіантом за даними ультразвукового дослідження величина утворення не перевищувала 4 см в діаметрі, складаючи в середньому 2,6 ± 0,4 см, у кістозному варіанті - коливалася від 4,4 до 12 см, складаючи в середньому 7,8 ± 0,6 см. Найбільша кількість пацієнток 1 групи мали кісти від 2,1 до 3,0 см, при кістозному ендометріозі від 8,1 до 9,0 см.