Концентрація СА-125 залежала не тільки від морфологічного варіанту кісти, але і від локалізації утворень (односторонньої або двосторонньої). Нами було встановлено, що при двосторонньому розташуванні, рівні СА-125, як при залозисто-кістозному, так і при кістозному варіанті ендометріозу яєчників в плазмі крові були більш високими. Відмінною особливістю ендометріоїдних кіст залізисто-кістозного варіанту, крім невеликих розмірів, була наявність тонкої стінки і відсутність чіткої межі між утворенням і здоровою тканиною яєчника. При цьому товщина стінки коливалася від 0,01 до 0,14 см. Важливо відзначити, що ендометріоїдні утворення кістозного варіанту переважно локалізувалися ззаду від матки і характеризувалися наявністю подвійного контуру.
Таким чином, на підставі даних клінічного, лабораторного, гістологічного та інструментального методів лапароскопічно чи лапаротомно всім обстеженим було встановлено діагноз ендометріоз яєчників.
Сучасна терапія ендометріоїдної хвороби є комбінованою і передбачає хірургічне втручання, з метою максимального видалення ендометріоїдних вогнищ і послідуючу гормономодулюючу терапію [4, 5,7,9,58].
Метою лапароскопічного лікування поширених форм ендометріозу було видалення усіх видимих вогнищ і відновлення нормальних анатомічних взаємозв'язків у порожнині тазу [28]. Виконання операції з оптичним збільшенням за допомогою спеціального набору інструментів і енергій дозволяє з мінімальною травмою здійснити практично радикальну операцію.
Результатами лапароскопічного хірургічного лікування було: значне зменшення больового синдрому, диспареунії, відновлення генеративної функції, уникнення великої порожнинної операції з відносно тривалим періодом відновлення. При поширених і поєднаних формах ендометріозу з тривалим, персистуючим перебігом захворювання з порушеннями функції, при великих розмірах ендометріоїдних кіст і поєднання ендометріозу з іншими гінекологічними захворюваннями, які вимагають хірургічного лікування; при відсутності умов для виконання адекватної операції при лапароскопії, доступом вибору була лапаротомія.
Пацієнткам молодого віку з безсимптомним перебігом захворювання, які не планують вагітність, в сімейному анамнезі яких є ендометріоз - це в основному жінки 1-ї групи після оперативного втручання, призначалися комбіновані оральні контрацептиви (КОК) - естроген-гестагенні препарати в безперервному режимі. Механізм їхньої дії полягає в пригніченні виділення гонадотропних гормонів гіпофізом, сповільненні синтезу естрогенів в яєчниках і як наслідок припинення проліферативних процесів в ендометрії. Тривале (протягом 9-12 місяців) застосування КОК призводить до інволюції та атрофії залозистого епітелію ендометрію, в той час як стромальний компонент підлягає децидуальній трансформації (стан "псевдо вагітності"). Перевагу віддавалися мікродозованим КОК, які містять менше 30 мкг етінілестрадіолу. Проте у пацієнток спостерігалися деякі побічні ефекти КОК, такі як: нудота, блювання, мастодінія, емоційна лабільність, депресія, запаморочення, головні болі, мігрень, слабкість, втома, зміниа піхвової секреції, зміна лібідо та ін. Тому паралельно з гормонотерапією з метою зниження побічних ефектів КОК та збільшення періоду ремісії захворювання призначалась в комплексному лікуванні антигомотоксична терапія: мулімен 15 кр. 3 рази в день сублінгвально (курс лікування 6 міс), оваріум-композитум - 2,2 мл внутрішньом'язово 1 раз в тиждень (курс -10 ін'єкцій), убіхінон-композитум – 2,2 мл внутрішньом'язево в тиждень (курс - 10 ін'єкцій), коензим – 2,2 мл внутрішньом'язево 1-2 рази в тиждень (курс -10 ін'єкцій). Як показали результати дослідження період ремісії збільшився, а дія побічних ефектів зменшилась на фоні антигомотоксичних препаратів. У жінок, які захотіли завагітніти, вагітність наступила у 76%, після відміни КОК, так званий "рібаунд-ефект" [21].
При поширених формах захворювання (поєднані форми), тобто в основному пацієнтки 2-ї групи, при наявності високого ризику рецидиву призначалась комбінація хірургічного методу і гормономодулюючої терапії. Гормональне лікування шляхом використання агоністів гонадотропін-рилізинг гормонів (а-ГРГ), що пригнічували активність гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи і індукція атрофічних змін в тканині ендометріоїдних гетеротопій, так званої медикаментозної гіпофізектомії. Ін´єкція з першого менструального циклу після операції. Тривалість лікування складає 3-9 місяців в залежності від ступеня поширення і тяжкості процессу. Механізм дії а-ГРГ зумовлений зниженням чутливості рецепторів клітин передньої частини гіпофізу до гонадотропін-рилізинг гормонів (ГРГ). Це призводить до зменшення виділення гонадотропінів, зниження вмісту естрогенів, призводить до регресії ендометріоїдних гетеротопій [8,22]. Для підтримання постійної концентрації препарату в крові необхідна всього одна ін'єкція на місяць. Одним із моментів, які обмежували застосування агоністів слід вважати їх високу вартість. У 87% жінок, які отримували а-ГРГ наступила вагітність, після відміни препарату, які бажали завагітніти [21].
Деяким жінкам призначалась внутрішньоматкова система з левоноргестрелом (ЛНГ), яка забезпечує контрацептивний захист протягом п'яти років, в основному це були жінки з поєднанням аденоміозу та які не бажали завагітніти. Прогестагенний компонент ЛНГ знаходиться в циліндричному резервуарі, покритому мембраною із полідіметілсилоксану, яка регулює виділення гормону та рівномірно виділяється в порожнину матки в дозі 20 мкг на добу протягом 5 років. ЛНГ - один з найбільш вивчених гестагенів, який має практично 100% біодоступність, метаболізується в ендометрії не так швидко, як прогестерон, має виражений вплив на ендометрій (менструації стають менш рясними, менш тривалими і менш болючими). Це нормальне явище, викликане місцевою дією гормону на ендометрій, яке забезпечує лікувальний ефект даної спіралі при ендометріозі матки [21].
Відзначився позитивний вплив гормональних препаратів близько на 55% на перебіг гіперпластичних процесів молочних залоз, а саме мастопатії ( яка виявлялася у 1-ї групи-13,89%, 2-ї-12,5% хворих на ендометріоз) [41]. Позитивно впливають на перебіг захворювання всі описані препарати, однак найбільш стійким стабілізуючим ефектом наділені лише а-ГРГ, що свідчить про доцільність комбінованої гормономодулюючої терапії як з точки зору основного гінекологічного захворювання, так і з точки зору впливу на органи-мішені - молочні залози.
Таким чином, результати лікування залежать від тяжкості і ступеня поширеності процесу, об'єму і радикальності оперативного втручання, повноцінності гормональної і реабілітаційної терапії, ступеня порушень в репродуктивній системі до операції. На фоні лікування, а також після його закінчення необхідно проводити динамічний контроль за станом хворих, включаючи гінекологічне бімануальне дослідження, УЗД (1 раз на 3 місяці), визначення динаміки рівня онкомаркерів з метою ранньої діагностики рецидивів ендометріозу і контролю за ефективністю терапії.
ВИСНОВКИ
1.Ендометріоз яєчників (ендометріоїдні кісти), як самостійне захворювання чи в поєднанні аденоміозом характеризується вираженою клінічною картиною з безліччю скарг та клінічних проявів: безпліддя, болі в нижніх відділах живота і поперекової області різної інтенсивності, дисменорея, диспанеурія, менорагія.
2.Факторами ризику розвитку ендометріозу є висока питома вага перенесених гінекологічних захворювань, наявність в анамнезі трансвагінального і трансабдомінального оперативних втручань та спадкова схильність.
3.Ендометріоз – хвороба цивілізації.
4.Ендометріоїдні кісти яєчників за морфологічною будовою поділяються на два основних варіанти: залозисто-кістозну та кістозну.
4.1. Для залозисто-кістозного варіанту ендометріозу яєчників характерним є: виражений больовий синдром, невеликі розміри утворень (до 4 см), злуковий процес у малому тазі і інфільтративний характер інших локалізацій зовнішнього ендометріозу, схильність до рецидиву, висока частота порушень репродуктивної функції.
4.2. Для кістозного варіанту будови ендометріоїдних утворень типові мінімальні клінічні прояви або безсимптомний перебіг, розміри утворень більше 4,5 см, низька частота злукового процесу та інших форм зовнішнього ендометріозу поверхневого характеру, незначне число рецидивів.
5. Концентрація СА-125 залежала не тільки від морфологічного варіанту кісти, але й від локалізації утворень (односторонньої або двосторонньої). Встановлено, що при двосторонньому розташуванні, рівні СА-125, як при залозисто-кістозному, так і при кістозному варіанті ендометріозу яєчників в плазмі крові були більш високими.
6. Проведене дослідження та порівняльне вивчення результатів лікування антигомотоксичної терапії вказують на необхідність впровадження цієї терапії в практичну діяльність при веденні пацієнтів з генітальним ендометріозом.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Запропоновано анкетування жінок з метою оптимізації діагностики геніального ендометріозу.
2. Для зменшення ступеню побічних проявів гормонотерапії рекомендовано застосуванню препаратів з антигомотоксичною дією в програмі ведення хворих на геніальний ендометріоз.
№1. 1.Ім'я ДОДАТОК 1
2.Контактний телефон
3.Вік
4.Скарги на: - тазова біль ТАК НІ
- біль під час статевого акту ТАК НІ
- порушення менструації ТАК НІ
- безпліддя ТАК НІ
5.Наявність ПМС ТАК НІ (прояви
6.Характер болю: ниючий біль ТАК НІ
інтенсивний біль ТАК НІ
болі немає ТАК НІ
7.Біль з'являється або підсилюється під час:
- статевого акту ТАК НІ
- під час бімануального дослідження ТАК НІ
- під час менструації ТАК НІ
- в 1-й день постійно
-прийом аналгетиків ТАК НІ
8.Дані симптоми спостерігаються у матері ТАК НІ
сестри ТАК НІ
бабусі ТАК НІ
9. Було переривання вагітності ТАК НІ
якщо так, яким способом :
А)штучний аборт ТАК НІ
Б)самовільне переривання ТАК НІ
10.Проводилось вишкрібання порожнини матки ТАК НІ
11.Чи проводились оперативне втручання на шийці матки ТАК НІ
Якщо так то, що саме:
-діатермокоагуляція ТАК НІ
-діатермоконізація ТАК НІ
|
Из за большого объема этот материал размещен на нескольких страницах:
1 2 3 4 5 |
