Кам’янець-Подільський надрайон та його діяльність у 50-х рр. XX ст (стр. 1 )

Ярич Володимир,

Кам’янець-Подільський

національний університет

імені Івана Огієнка,

історичний факультет, 2 курс

КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ НАДРАЙОН ТА ЙОГО ДІЯЛЬНІСТЬ У 50-Х РР. XX СТ.

У розвідці на основі виявленого в науковій літературі і документальних виданнях фактичного матеріалу розкрито маловідомі епізоди українських національно-визвольних змагань у 40–50-х рр. минулого століття на території центрального і східного Поділля, організаційними структурами яких були Кам’янець-Подільський, надрайони. Висвітлено його становлення, функції та сфери діяльності, зазначено ідентифіковані особистості і їхню долю, а головне методи боротьби і протидії тоталітарному режиму.

Ключові слова: Кам’янець-Подільський надрайон, «Скоб», «Улас».

VolodymyrYarych

Kamenetz-Podolsk nadrayonanditsactivitiesinthe 50s of XX-thcentury.

It was solved little-known episodes of Ukrainian nitional liberation struggle in 40-50s last century on central and eastern Podill's territories, wich consists of Kamenetz-Podolsk and its districts based on the identified in the scientific literature and documentary editions of factual material.
It deals with the formation, function and scope of activities are identified described the individual and their fate, and the main methods to combat and counter the totalitarian regime.

Key words:Kamenetz-Podolsk nadrayon, «Scob»,«Ulas».

Постановка проблеми. Останнім часом діяльність ОУН–УПА стала однією з найактуальніших у вітчизняній історіографії. І це закономірно, оскільки в часи Радянського Союзу вона була заборонена і зовсім не вивчалася. Ті відомості, що потрапляли в наукову та навчальну літературу, носили виключно упереджений та заідеологізований характер. Тільки з 90-х рр. дану проблему об’єктивно розпочали вивчати науковці та краєзнавці.

Разом з тим, дії ОУН–УПА на території центрального і східного Поділля продовжували залишатись поза увагою дослідників. Внаслідок чого і нині в науковій літературі не сформована цілісна картина боротьби подолян за незалежність України. І це при тому, що націоналістичне підпілля в краї діяло щонайменше з липня – серпня 1941 до середини 50-х рр. й справляло істотний вплив на його суспільно-політичне життя.

Наукове завдання даної статті полягає у опосередкованому вивченні боротьби боївок ОУНКам’янець-Подільської надокруги, яка складалася з Віньковецького, Дунаєвецького та Кам’янець-Подільського надрайонів.

Історіографія. Системне вивчення та відтвореннянаціонально-визвольних змагань розпочалось лише в 90-х рр. З того часу стали друкувати літописи та інші документи про ОУН–УПА і тим самим формувати необхідну джерельну базу, а також видавати невеликі краєзнавчі розвідки і серйозні наукові статті та фундаментальні праці, автори яких на основі широкого кола джерел роблять доволі успішні спроби об’єктивно відтворити цю героїчну й водночас надзвичайно драматичну сторінку вітчизняної історії, з’ясувати роль і місце національно-визвольних змагань ОУН–УПА.

Зокрема, у 8-му томі нової серії «Літопису УПА», упорядкованої О. Вовком, опубліковано комплекс автентичних повстанських документів, які відображають рейдову, організаційну та агітаційно-пропагандистську роботу не лише організованих підрозділів УПА–«Північ» та УПА–«Південь», а й боївок ОУН, котрі вели героїчну боротьбу проти окупантів у 1944–1946 рр. на теренах Правобережної України, зокрема тодішньої Кам’янець-Подільська області. Чимало змістовних документів про повстанський рух на нинішній Хмельниччині в роки гітлерівської окупації опублікували авторські колективи дослідників Кам’янці-Подільського та Хмельницького в збірниках документів[1].

Вагомий внесок у розробку проблеми націоналістичного підпілля і повстанського руху від його зародження і до ліквідації зробили Д. Вєдєнєєв, В. В’ятрович, В. Горбатюк, В. Гурин, В. Даниленко, В. Жилюк, В. Косик, Ю. Киричук, М. Лебедь, І. Марчук, Н. Мизак, І. Патриляк, Ю. Польова, Н. Ярова і багато інших. Так, Д. Вєдєнєєв у двох великих монографіях на суворій документальній основі розкрив безкомпромісну боротьбу ОУН і радянських сил спецоперацій і роль у цій боротьбі повстанської розвідки[2]. В. В’ятрович виступив упорядником змістовної праці про нескореність повстанського руху[3]. Ю. Киричук зумів показати, що український національний рух продовжувався упродовж 40–50-х рр. ХХ ст.[4] В. Гурин суворою мовою документів висвітлив національно-визвольний рух на Вінниччині[5]. В. Даниленко показав у великій статті реальні події на Київщині, пов’язані з діяльністю ОУН[6]. В. Жилюк присвятив спеціальну монографію діяльності ОУН та УПА на Житомирщині[7]. В. Косик і М. Лебедь охарактеризували націоналістичний рух через призму взаємин України та Німеччини у Другій світовій війні[8]. Енциклопедичне узагальнення про організацію українських націоналістів, діяльність якої поширювалася і на Поділля, на новій методологічній основі зробив І. Патриляк[9].

Важливий доробок у вивчення національно-визвольного руху на Поділлі зробили В. Горбатюк і Н. Мизак[10], вперше ґрунтовно відтворивши на основі вивчення багатого джерельного матеріалу найважливіші аспекти місця і ролі Кам’янець-Подільської області у визвольній боротьбі ОУН–УПА. При цьому зуміли переконливо показати також героїчно-трагічну долю її активних учасників, подати цікаві біографічні дані. На сторінках їх праці вперше в розкрито масовий характер репресій більшовицького режиму проти мешканців краю. На трагічній долі повстанського руху на Дунаєвеччині та Кам’янеччині зосередили увагу І. Марчук[11] і Ю. Польова[12].

Чимало епізодів збройної боротьби відділів УПА проти радянського режиму на Поділлі знайшло відображення в колективній монографії «Історія українського війська». Окремі аспекти визвольної боротьби у Кам’янець-Подільській області знаходимо у працях Л. Боднарчука, М. Воросіла, І. Мазила, А. Малигіна та О. Космача.

Серед останніх розвідок привертає особливу увагу стаття Н. Ярової[13], в якій охарактеризовано документи і матеріали Кам’янець-Подільського окружного проводу ОУН кінця 40 – початку 50-х рр., нещодавно знайдених у лісі на околиці с. Кадиївці, розташованого в десяти кілометрах від міста над Смотричем.

Серед праць істориків української діаспори помітно виділяється робота П. Мірчука «Українська Повстанська Армія 1942–1952», що стала першим дослідженням процесу становлення УПА, її організаційної структури, бойових дій проти німців і радянського режиму, однак стала доступною для читачів України лише в добу незалежності. В ній висвітлено також окремі події визвольної боротьби на Поділлі.

Виділення невирішених раніше частин. Цілком відомими є ганебні методи боротьби чекістів проти оунівців, а саме розстріли під їхнім виглядом мирного населення. Тому важливим є з’ясування методів протидії більшовикам, пропагандистська діяльність ОУН–УПА і збирання письмових доказів причетності органів НКВС до масових вбивств подолян.

Формулювання цілей статті (завдань):

- дослідити процес створення осередків ОУН на території Кам’янець-Подільської області;

- охарактеризувати боротьбу підрозділів УПА проти органів НКВС;

- проявити сутність політики радянської влади щодо національно-патріотичних сил;

- проаналізувати боротьбу ОУН–УПА проти відновлення радянського тоталітарного режиму в 1944–1952 рр.

Джерельна база

Найбільшу цінність з даної теми мають матеріали, вміщені у багатотомному видані «Літопис Української Повстанської Армії» (28 томів). Це насамперед розпорядча документація, повідомлення і спогади, що проливають світло на діяльність Третьої Подільської воєнної округи УПА «Лисоня», опубліковані у 12 томі цього видання. Значний науковий інтерес представляють архівні джерела, оприлюднені в іншому томі цього видання, підготовленому В. Сергійчуком. Вони дозволяють скласти уявлення як про організацію української влади у Кам’янець-Подільській області та діяльність похідних груп ОУН у Кам’янці-Подільському, так і про події на півдні Поділля в 1945 р. Іншим важливим джерелом є фактичний матеріал, опублікований у документальних збірниках. Чи не найбільший інтерес викликають документи і матеріали, знайдені в бідоні поблизу с. Кадиївці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Їх оригінали передані в Інститут національної пам’яті, а копії зберігаються в Кам’янець-Подільському історичному музеї. Частину фактичного матеріалу почерпнуто з наукових публікацій останнього часу.

Передусім, підкреслимо, що становлення українського націоналістичного підпілля на території центрального та південного Поділля відбулось у перші місяці німецько-фашистської окупації краю. Початок йому поклало прибуття до Кам’янця-Подільського членів Похідної групи ОУН Миколи Козака, Дениса Притуляка, Володимира Зброжика, ОлягаЛисяка, Миколи Фриза, Теодозія Охримовича, які майже відразу створили обласну екзекутиву на чолі з Миколою Козаком на прізвисько «Смок»[14].

Німецька влада відреагувала категорично і рішуче у вигляді цілеспрямованих заборон. Тому засіб пропаганди, тобто видання націоналістичної газети, поширювати листівки та лозунги бути не могло. Німецькі окупанти як констатували оунівці, стверджували, що не повинно бути ніякої політики, а тільки «праця для хлібного збору». У зв’язку з цим провідник Микола Козак визначив 29 липня 1941 р. перед активом ОУН завдання розбудови організаційної мережі в області, яка б могла очолити маси у боротьбі за найвищу мету – Самостійну Соборну Українську Державу.

З членів ОУН було обрано обласну Управу Кам’янця-Подільського, до складу якої, крім згаданих учасників руху опору, увійшли додатково Зенон Голуб’як, Богдан Лотицький, Богдан Цигута, Михайло Побережник, Володимир Біланюк, Лев Сваричевський. Майже водночас було організовано українську обласну міліцію на чолі з Володимиром Зброжиком та його заступником Карасевичем з місцевих мешканців[15].Секретарем призначено Клима Роснецького, вишкільним та організаційним регентом – Якова Щегрина. Першими міліціонерами у Кам’янці-Подільському з числа Похідної групи Оун стали: Степан Сікора, Михайло Іваниць, Ігор Гірняк, Антін Олексюк, Євген Білас, Степан Устяник, Юрій Опара, Володимир Мулик, Петро Гречаний. Решта української міліції підбиралась із середовища місцевого національно-свідомого елементу[16].