Інноваційний процес як об’єкт інноваційного менеджменту (стр. 9 )

Передбачення змін у сприйняттях, настроях споживача роблять інноваційні заходи дуже вдалими і своєчасними.

Нові знання (як наукові, так і ненаукові). Нововведення, які ґрунтуються на нових знаннях, мають певні особливості. Як правило вони вирізняються довготривалістю визрівання, великим розривом у часі між появою нового знання і його доведенням до рівня технологічного використання.

Приклад. Рудольф Дізель спроектував свій знаменитий двигун ще в 1867 р. Це був революційний винахід, але тільки у 1935 р. американець Ч. Каттеринг зробив можливим його використання. Потрібно було зібрати воєдино цілий комплекс наукових знань, починаючи із XVII ст., щоб зробити можливим появу ЕОМ. Часовий розрив між появою відкриття і його практичним опануванням характерний не тільки для науково-технічного нововведення, а й для інновацій, в основі яких лежать нові знання, що не стосуються науки і техніки. Наприклад, теорію підприємницького банку розробив Клод Анрі Сен-Сімон зразу після закінчення наполеонівських війн. За ідеєю Сен-Сімона банкір повинен «інвесту­вати», тобто створювати нову можливість для зростання багатства. Ця ідея була реалізована тільки в 1852 р. Послідовниками Сен-Сімона був створений перший підприємницький банк «Кредит Мобільє» і тим самим вони започаткували народження фінансового капіталу.

Часовий розрив між новими знаннями і нововведеннями, що базуються на цих знаннях, на думку П. Друкера, внутрішньо властивий природі знань. Водночас зовнішні кризові явища здатні скоротити період реалізації нових знань у створенні нововведень. На-
приклад, Друга світова війна прискорила створення атомної зброї.

Наступною характерною рисою інновацій, базованих на нових знаннях, є те, що вони, як правило, будуються на конвергенції декількох видів знань. Наприклад, в основі розробки літака братами Райт лежать два відкриття: винахід двигуна, який працює на бензині, і відкриття у сфері аеродинаміки. Комп’ютер є дитям конвергенції п’яти різних відкриттів: у галузі математики — двоїста система обчислення, математична логіка, впровадження перфокарти, розроблення програмного забезпечення і принципів зворотного зв’язку.

Отже, поки не з’єднаються воєдино всі необхідні знання, тобто науково-технічні досягнення, потреби часу, можливість використання знань — інновації неможливі.

Розглянуті джерела та причини інноваційних ідей мають різне значення, але всі вони мають систематично аналізуватись і братись до уваги під час розроблення нововведень. Проведення досліджень у багатьох галузях слід націлювати на знаходження і використання нових оригінальних ідей. Для цього необхідне накопичення інформації про використання вже існуючих нововведень, їх поширення та успіх чи занепад на ринку.

3.5. Чинники успішності та невдач нововведень

Визначенню чинників успішності й невдач нововведень присвячено чимало досліджень у Європі, США, Японії, висновки яких дають схожі результати. Перш за все відзначається висока «смертність» нових ідей. Із 100 ідей до розроблення береться 26,6 %, до стадії випробувань доходить 12,4 %, уведеними і комерційно успішними виявилось 9,4 %.

Французький дослідник Купер вивчав причини успіху і провалу 195 промислових товарів. З них 102 випадки фірми вважали успішними, а 93 — провалом.

Дослідження Т. Коно свідчить, що на японських підприємствах 33,1 % започаткованих ідей дійшло до стадії технічного розроблення і 47,1 % з них до стадії комерційного розроблення. Із цієї частини повністю були прийняті, матеріалізовані у зразках, дійшли до масового виробництва і споживання 55,9 % ідей. Загаль­на питома вага повністю реалізованих ідей дорівнює, таким чином, 8,7 %, (0,331 × 0,471 × 0,559) = 0,087. За розрахунками автора, для успіху одного нововведення потрібно спродукувати 18 нових ідей.

На рис. 3.11 показана «смертність ідей» [67].

Рис. 3.11. Криві «смертності» ідей нових товарів

На успішність нововведень впливають такі чинники:

·  наявність в організації джерела творчих ідей;

·  ефективна система відбору та оцінки ідей нових виробів;

·  орієнтація на ринок;

·  перевага товару над товарами конкурентів;

·  маркетингове ноу-хау;

·  відповідність інноваційної стратегії меті організації;

·  доступ організації до ресурсів;

·  глобальна концентрація товару.

У конкретному середовищі організації (фірми, підприємства) намагаються першими вийти на ринок з новим продуктом (технологією), щоб отримати додаткові прибутки у вигляді інтелектуальної ренти, оскільки з дифузією інновації попит на неї зменшується. Крім того, керівництво підприємства зацікавлене у створенні продукції, яка б істотно перевершувала за своїми споживчими властивостями вже існуючі аналоги і яка б могла стати базовою для подальших модифікацій.

Тому ключовим чинником успіху нововведення є: 1) перевага товару над своїми конкурентами, тобто наявність у нього унікаль­них властивостей, що допомагає кращому сприйманню споживачем. Цей чинник відзначають усі дослідники як головний; 2) маркетингове ноу-хау фірми, тобто краще розуміння поведінки споживачів, психології сприйняття новинок, тривалості ЖЦТ і розмірів потенційного ринку; 3) висока синергія НДР і виробництва, або взаємодія всіх підрозділів підприємства як одного цілого — технологічне ноу-хау.

Усі три чинники перебувають під контролем підприємства, що виключає всякий фаталізм в інноваційній діяльності. Успіх тут визначається якістю інноваційного менеджменту.

Купер запропонував п’ятнадцять правил успіху нововведень, які наведені в табл. 3.5 [67].

Дослідження Буза, Аллена і Хемілтона у США виявили такі основні чинники успіху нововведень:

·  адаптивність товару до вимог ринку;

·  технологічна перевага товару;

·  підтримка інновації керівництвом фірми;

·  використання оцінних процедур;

·  сприятливе конкурентне середовище;

·  відповідність організаційної структури.

Головними чинниками є: з одного боку, товар, який відповідає вимогам ринку, а з іншого — можливості фірми.

Дослідження англійського ринку наведені в табл. 3.6 [67].

Таблиця 3.5

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КУПЕРА

П’ятнадцять правил успіху

1. Унікальний (переважаючий) товар, який приносить споживачу додаткові переваги

2. Потужна маркетингова орієнтація на ринок і клієнта

3. Глобальна концепція товару, який первісно орієнтований на міжнародний ринок

4. Інтенсивний первісний аналіз: ще до початку розроблення виділяються відповідні ресурси на всебічне техніко-економічне обґрунтування

5. Точне формулювання концепції: перелік конкретних завдань, вибір цільо­вого ринку, набору властивостей і позиціювання товару

6. Структурований план освоєння: перехід від наміченого позиціювання до плану операційного маркетингу в термінах ціни, збуту і комунікації

7. Міжфункціональна координація: НДДКР — виробництво — маркетинг

8. Підтримка керівництва: спеціальна структура підтримки інновації, ресурси і правильне сприйняття процесу

9. Використання синергії: реалізувати сильні сторони, використовуючи технологічний і комерційний синергізм

10. Привабливість ринків

11. Попередній відбір: успіх і провал можна передбачити

12. Контроль за перебігом розроблення: дуже важливо для успіху

13. Доступ до ресурсів: необхідно мати певні кадрові, фінансові і технічні ресурси

14. Чинник часу: швидкий вихід на ринок

15. Багатоступінчаста процедура: корисно розробляти поетапно

Таблиця 3.6

ПОРІВНЯННЯ ВАЖЛИВОСТІ ВИЯВЛЕНИХ ЧИННИКІВ

Чинники успіху	Відсоток фірм
японських n = 116	британських n = 86
· Високий рівень адаптованості до споживача	69,8	75,6
· Переваги над конкурентами:
— за якістю	79,3	59,3
— за здійсненням	69,8	45,3
— за відношенням якість/ціна	58,6	61,6
— за конструкцією	55,2	48,8
· Достатньо конкурентна ціна	41,4	27,9
· Адаптованість до фірми	39,7	34,9
· Унікальність	36,2	29,1
· Ефективний маркетинг	27,6	25,6
· Глибокий аналіз ринку	27,6	18,6
· Великий обсяг ринку	20,7	16,3
· Синергія виробництво/маркетинг	16,4	18,6
· Ухилення від динамічних ринків з частою зміною товарів	2,6	4,7

З наведених порівнянь видно, що найважливішими чинниками успіху нововведень є рівень їхньої новизни та адаптованості до споживачів, швидкість виходу на ринок та його знання.

Нововведення бувають не лише успішними, а й невдалими. Особливо висока частка невдач у сфері споживчих товарів. У дослідженнях наводяться такі дані: приблизно 80 % нових споживчих товарів, 30 % нових промислових продуктів і 20 % нових послуг приречені на невдачу [23]. Більшість аналітиків гадають, що відсоток невдалих нововведень зростатиме, бо цьому сприяють такі чинники:

·  скорочення життєвого циклу товарів;

·  зростання витрат на дослідження новацій;

·  глобалізація конкуренції;

·  збільшення сегментованості ринків;

·  зростання пропозицій нових товарів;

·  жорсткість законодавчих актів про охорону природного середовища і захист прав споживачів;

·  зменшення рентабельності торгових марок підприємств (компаній) послідовників;

·  зволікання з розробленням інновацій.

Таким чином, невдачі — це невід’ємна частина інноваційного процесу, менеджерам необхідно постійно аналізувати причини, які ведуть до фіаско нововведень, що дасть змогу уникнути багатьох проблем або значно знизити ризики.

Питання та завдання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність інноваційного процесу? Чим він відрізняється від НТП?

2. Дайте характеристику стадій інноваційного процесу.

3. Яку роль відіграє наука в інноваційному процесі?

4. Яка стадія інноваційного процесу є завершальною?

5. Яким чином здійснюється взаємодія учасників інноваційного процесу?

6. У чому сутність наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та маркетингу в інноваційному процесі?

7. Який вплив чинить розвиток інноваційного процесу на конкурентну боротьбу на світових ринках? Наведіть приклад.

8. Опишіть особливості внутрішньоорганізаційної моделі інноваційного процесу на підприємстві.

9. Якими критеріями керується підприємство при виборі нововведення? Охарактеризуйте їх.

10. Як визначається рівень новизни інновації для фірми?

11. Які чинники впливають на успіх або провал нововведень? Наведіть приклади.

12. Що є джерелами та причинами інноваційних ідей?

13. Які сфери аналізу, що є джерелом інноваційних ідей, виділив П. Друкер?

14. Чим визначається пріоритетне значення фундаментальної науки в розвитку інновацій? Наведіть приклади.

15. Чому наявність блискучої технологічної ідеї сама по собі ще не є гарантією успішної діяльності фірми?

16. Хто такі новатори? Чи можливо навчитись тому, як стати генієм?

17. Чи можуть інформація і знання збільшувати вартість продукту, що виготовляється з їх допомогою?

[1] Севастопольские письма и воспоминания. — М.: Изд-во АН СССР, 1950. — С. 219.

[2] Лекции по физиологии. — М.: Изд-во АМН СССР, 1949. — С. 16.

[3] США: Экономика, политика, идеология. — 1998. — № 8.

[4] Конкурентная борьба и управление компаниями // США: Экономика, политика, идеология. — 1998. — № 8.

[5] Управление созданием жизнеспособности нововведений // Проблемы теории и практики управления. — 1996. — № 1.