Тема № 5 Міністерство внутрішніх справ України і його органи на місцях (стр. 1 )

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального процесу

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри кримінального процесу НАВС, полковник міліції

___ ____________ 2015 року

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ

з навчальної дисципліни “Судові та правоохоронні органи України”

ТЕМА № 5

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

І ЙОГО ОРГАНИ НА МІСЦЯХ.

Навчальний час 2 години

Для курсантів (студентів) 1 курсу ННІПФСКМ, ННІПФЕК, ННІПФГБНГ, ННІЗН

Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри

“___” _____________ 2015 року, протокол № ___ .

Київ - 2015

Вид лекції: інформаційна

Дидактичні цілі:

1.Навчальна: домогтися обізнаності курсантів у теоретичних питаннях, що передбачаються програмою навчальної дисципліни, слугувати подальшому міцному засвоєнню знань, формуванню практичних умінь і навичок з конкретного матеріалу.

2. Розвиваюча: удосконалювати інтелектуальні здібності, мовлення, пам'ять, увагу, уяву, мислення, спостережливість, активність, творчість, самостійність курсантів, прищеплювати їм раціональні способи пізнавальної діяльності.

3. Виховна: сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних, та інших якостей особистості, вихованню колективу.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв'язки:

Забезпечуючі дисципліни – теорія держави та права; основи управління в ОВС;

Забезпечувані дисципліни – кримінальний процес України; криміналістика; оперативно-розшукова діяльність; адміністративне право та процес

Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: схеми, телезаставки

Технічні засоби навчання: мультимедійні засоби

План ЛЕКЦІЇ:

Вступ

1.  Система і структура органів внутрішніх справ України та їх завдання.

2.  Структура центрального апарату МВС та його повноваження.

3.  Структура і компетенція органу внутрішніх справ обласного та районного рівня.

4.  Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ.

Висновки

Рекомендовані нормативні акти та література:

Конституція України від 28.06.96 р. (із змінами та доповненнями) //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.18-24. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 грудня 1966 року// Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 36-62. Європейська конвенція з прав людини (Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 12-17. Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попереджені, виявлені та розслідуванні кримінальних правопорушень: Наказ МВС України від 23 серпня 2012 р. № 000. Інструкція з організації діяльності органів досудового розслідування МВС України: Наказ МВС України від 23 серпня 2012 р. № 000. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // Урядовий кур’єр. – 05.09.2012. – № 000. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Голос України. – 1994. – 2 березня. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст.93. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Закон України від 22 лютого 2006 р. // Голос України. – 2006. – № 71 від 18 квітня 2006. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 2 березня. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України.1991. – № 4. – Ст.20. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст.303. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року // Голос України. – 1993. – 6 серпня. Про прокуратуру : Закон України від 14 жовт. 2014 р. // Офіційний вісник України.- 2014.- № 87.- Ст. 2471. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст.232. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. // Голос України від 19.05.2012 р. № 90-91.

20.  Наказ Генеральної прокуратури № 69 від 17 серпня 2012 “Про єдиний реєстр досудових розслідувань”.

21.  Наказ МВС України від 06 серпня 2012 року № 000 “Про затвердження Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень”.

Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань: Наказ Генеральної прокуратури України від 17 серпня 2012 р. № 69. Положення про Міністерство внутрішніх справ України. Затверджено Указом президента України від 06.04.2011р. № 000 // Урядовий кур`єр. – 2011. – 16 квітня. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 № 000 // Зібрання Постанов уряду України. – 1994. – № 2. – Ст. 25. Положення про порядок застосування електронних засобів контролю: Наказ МВС України від 09 серпня 2012 р. № 000. Організація діяльності міліції громадської безпеки. Навчальний посібник. За заг. ред. Олефіра В. І. ‑ К., 2010. ‑ 264 с. Реформування органів внутрішніх справ у відповідності до європейських стандартів/ Американська асоціація юристів. Ініціатива з верховенства права (ABA ROLI). – Київ, 2012. – 141 с. Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави: матер. IV Міжнарод. наук.- практ. конференції (24 лют. 2012 р.). Ч.1/ МВС України, ОДУВС. – Одеса: ОДУВС, 2012. – 278 с. Управління органами внутрішніх справ (збірник наукових праць слухачів ННІУ) / Редкол.: , , В. І.Шакун та ін.; Упоряд. , ; МВС України. НАВС. ННІУ. – Київ, 2012. – 124 с. Управління підрозділами досудового слідства: навч.-метод. комплекс / уклад. , / МВС України, НАВС, каф-ра кримінального процесу. – Київ, 2012. – 32 с. Критерії оцінювання діяльності особового складу органів внутрішніх справ під час проведення атестації / , // Науковий вісник НАВС. – К., 2012. – Вип.1(80). – С.209-216. Тести: навч. посібник (Судові та правоохоронні органи. Кримінальний процес та ін.)/ ,, , та ін.; МОН України, НАВС.- К.: КНТ, 2013.- 212с.

ВСТУП

Одне з центральних місць в різноманітній та багатоплановій діяльності держави займає виконання завдань із захисту прав і свобод людини, охорони прав і законних інтересів державних і недержавних організацій, боротьби зі злочинами та іншими правопорушеннями. Цю функцію держави можна віднести до головної у цивілізованому суспільстві. До певної міри умовно цей різновид державної діяльності у юридичному сенсі отримав найменування “правоохоронна діяльність”, а заклади, що її здійснюють – правоохоронні органи.

Слід зазначити, що в умовах демократизації суспільства та реформування, зокрема правоохоронної сфери, в тому числі системи МВС України, зазнала змін і їх структура, завдання та повноваження.

Важливу роль в цьому відіграв Указ Президента від 6 квітня 2011 року № 000/2011, яким затверджено Положення про Міністерство внутрішніх справ України, Державна програма профілактики правопорушень на період до 2015 року, концепцію якої схвалено розпорядження Кабінетом Міністрів України від 29 вересня 2010 року ., Наказ МВС України № 000 від 30 квітня 2011 року, яким затверджено структуру (реформовану) МВС України.

Всі зазначені питання заплановані для розгляду у цій лекції.

1. Система і структура органів внутрішніх справ України та їх завдання.

Органи внутрішніх справ (далі – ОВС) є найважливішою багатофункціональною ланкою в системі правоохоронних органів України. Чільне місце серед покладених на ОВС функції займають проблеми формування та реалізації державної політики щодо запобігання та протидії злочинності, забезпечення громадського порядку, безпеки дорожнього руху, розшуку осіб, усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень та злочинних проявів тощо. Багатофункціональність зумовлених цим сфер діяльності ОВС зумовлюють їх системну структуру, яка визначається також адміністративно-територіальним устроєм держави.

Системність структури ОВС полягає в тому, що вона являє собою єдиний потужний і чітко налагоджений механізм взаємодіючих галузевих служб і підрозділів з вертикальним підпорядкуванням. Структура системи ОВС характеризується високим рівнем централізації управління, що гарантує ефективність дій усіх її складових. Це знаходить свій прояв у виключній підпорядкованості нижчестоящих органів – вищестоящим.

Системність організаційність-структурної побудови ОВС зумовлює таке підпорядкування із забезпеченням координації та взаємодії між структурними підрозділами ОВС відповідно до покладених на них повноважень як у межах конкретно визначеного органу внутрішніх справ, так і між територіальними, регіональними ОВС, із галузевими службами Центрального апарату Міністерства.

Системна побудова структури органів внутрішніх справ має у своїй основі певні групи суспільних відносин, що пов’язані із захистом особи та держави від злочинів й інших посягань, і містить забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, захисту об’єктів незалежно від форм власності; розкриття і розслідування злочинів; забезпечення додержання правил перебування в Україні іноземців і осіб без громадянства. Хоч ці види суспільних відносин і взаємопов’язані, вони не є ідентичними і характеризуються специфічними рисами та ознаками. Це, в свою чергу, визначає відмінність в основних видах діяльності органів внутрішніх справ (адміністративна, профілактична, оперативно-розшукова, кримінально-процесуальна та ін.); різновиди складових органів внутрішніх справ (міліція, державна міграційна служба, органи дізнання та досудового слідства, внутрішні війська тощо); розподіл компетенції між ними.